Номер провадження: 11-сс/813/840/26
Справа № 947/10917/26 1-кс/947/3755/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
05.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 13.03.2026 року про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_6 на бездіяльність начальника відділу дізнання ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , яка полягала у наданні заявнику листом-відповіддю №67693-2026 від 23.02.2026 року неповної, неточної і недостовірної інформації та ненадання керівнику Другого СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві ОСОБА_8 результатів службового розслідування,-
установив
Зазначеною ухвалою слідчого судді було відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_6 на бездіяльність начальника відділу дізнання ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 в порядку ст. 303 КПК України.
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя зазначив, що згідно поданої скарги ОСОБА_6 оскаржує листів (лист-відповідь) слідчого, дізнавача або прокурора, в той час коли оскарження такої бездіяльності в порядку ст. 303 КПК України не передбачено.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою призначити новий судовий розгляд її скарги.
В апеляційній скарзі посилається на те, що відмовивши у відкритті провадження за її скаргою слідчий суддя не надав належної правової оцінки тому, що начальник відділу дізнання ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 у листі ГУНП в Одеській області № 67693-2026 від 23.02.2026 року надала їй недостовірну інформацію щодо вимог КПК України та користуючись своїми владними повноваженнями вводила в оману людей, необізнаних в області права.
Апеляційний розгляд проведено без участі прокурора, який будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, до судового засідання не з'явився, клопотань про відкладення судового розгляду не подавав.
В судове засідання апеляційного суду учасники кримінального провадження не з'явились, від ОСОБА_6 надійшла заява про проведення судового розгляду за її відсутності, на підставі чого розгляд справи проведений за відсутності учасників провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до приписів ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 1 ст. 24 КПК України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим кодексом.
Механізм реалізації кримінально-процесуальних гарантій є по суті всією системою кримінально-процесуальних норм, які спрямовують кримінальне провадження на досягнення його завдань. Такими завданнями є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження та щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.
Згідно матеріалів судового провадження, 12.03.2026 року ОСОБА_6 подала слідчому судді скаргу на бездіяльність начальника відділу дізнання ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , яка полягала у наданні заявнику листом-відповіддю №67693-2026 від 23.02.2026 року неповної, неточної і недостовірної інформації та ненадання керівнику Другого СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві, А.Шеремет результатів службового розслідування.
Зокрема, заявник у скарзі зазначає, що 10.02.2026 року вона звернулася до відділу дізнання ГУНП в Одеській області із заявою з проханням надати інформацію щодо призначення службового розслідування за фактами і обставинами, зазначеними у її заяві від 14.01.2026 року; про можливість заявника прийняти участь у службовому розслідуванні; про надання заявнику результатів розгляду листа ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві, №723зкп/мк/16-05-248/26 від 15.01.2026.
На підставі викладеного, ОСОБА_6 просила зобов'язати начальника відділу дізнання ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 надати їй інформацію та документи про результати службового розслідування на підставі виконання ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 31.10.2025 року.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилався на те, що лист-відповідь №67693-2026 від 23.02.2026 року, наданий начальником відділу дізнання ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 не містить інформацію про проведення службової перевірки про виконання дізнавачем ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 31.10.2025 року по справі № 522/15134/25.
Приписами п.1 ч.1 ст.303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст.169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
В той же час положенням ч.1 ст.303 КПК України передбачено можливість оскарження процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування, а саме: рішення про зупинення досудового розслідування, рішення про закриття кримінального провадження, рішення про відмову у визнанні потерпілим, рішення при застосуванні заходів безпеки, рішення про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, рішення про зміну порядку досудового розслідування та його продовження, рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування, повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, відмова слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п.9-1 ч.1 ст.284 КПК України.
Дослідивши матеріали провадження, колегією суддів встановлено наступне.
Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як вказано вище, вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого та/або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні до слідчого судді, наведений у п.п. 1-11 ч. 1 статті 303 КПК України. Зазначений перелік не підлягає розширеному тлумаченню, оскільки скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які не охоплюються вищенаведеною нормою, не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду на іншій стадії кримінального провадження - зокрема, під час підготовчого провадження згідно з правилами статей 314-316 КПК України.
Главою 26 КПК України передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження.
Специфіка кримінальної процесуальної діяльності визначає особливу процедуру оскарження дій (бездіяльності) і рішень осіб, які її здійснюють, водночас право на оскарження у кримінальному процесі забезпечується встановленням у нормах КПК порядку і строків принесення (у деяких випадках і розгляду) скарг на дії (бездіяльність) і рішення суду, слідчого судді, прокурора, слідчого.
Зі змісту скарги ОСОБА_6 убачається, що заявник порушує питання щодо зобов'язання начальника відділу дізнання ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 надати їй письмову відповідь на звернення, оскільки вважає надану відповідь формальною та неповною.
Аналізуючи наведені положення ч.1 ст.303 та ч.2 ст. 303 КПК України у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що перелік рішень слідчого, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування визначений у ч.1 ст.303 КПК України і є вичерпним, і ним не передбачені повноваження слідчого судді щодо зобов'язання слідчого надати відповідь із зазначенням бажаних для заявника відомостей.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що начальником відділу дізнання ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 була надана відповідь на звернення ОСОБА_6 (а.с. 9), проте вона вважає її формальною та неповною, однак не отримання бажаного результату чи відповіді не може свідчити про наявність бездіяльності органу досудового розслідування щодо ненадання відповіді на звернення у контексті положень ст. 220 КПК України.
Фактично скаржником заявлені вимоги про прийняття слідчим суддею процесуального рішення у кримінальному провадженні поза повноваженнями суду, які є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування, прокурора, що за змістом ст.303 КПК України не є предметом оскарження на досудовому провадженні, тому слідчий суддя прийшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_6 .
Частиною 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя вправі відмовити у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 21.11.2019 року у справі «Мельник проти України» (CASEOFMELNYKv.UKRAINE) (заява № 72286/01) зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» (Krombach v. France) від 13 лютого 2001 року).
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Враховуючи викладене апеляційну скаргу ОСОБА_6 слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 376, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 13.03.2026 року про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_6 на бездіяльність начальника відділу дізнання ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , яка полягала у наданні заявнику листом-відповіддю №67693-2026 від 23.02.2026 року неповної, неточної і недостовірної інформації та ненадання керівнику Другого СВ (з дислокацією в м.Одесі) ТУ ДБР, розташованого в м.Миколаєві ОСОБА_8 результатів службового розслідування - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4