Номер провадження: 11-сс/813/698/26
Справа № 495/905/26 1-кс/495/262/2026
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
07.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.02.2026 року про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого, яка полягає у ненаданні повної та змістовної відповіді на клопотання потерпілого, -
установив
Зазначеною ухвалою слідчого судді було відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого, що полягає у ненаданні повної та змістовної відповіді на клопотання потерпілого.
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя зазначив, що положення ст.303 КПК України не передбачають можливість подання скарг на бездіяльність слідчого, що полягає у ненаданні повної та змістовної відповіді на клопотання потерпілого.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою матеріали справи разом із заявою направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що його скарга стосувалася не оцінки якості відповіді слідчого, а фактичної бездіяльності, що полягає у ненаданні інформації про чинні процесуальні строки досудового розслідування та відомостей про їх продовження.
Апеляційний розгляд проведено без участі прокурора, який будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, до судового засідання не з'явився, клопотань про відкладення судового розгляду не подавав.
В судове засідання апеляційного суду учасники кримінального провадження не з'явились, ОСОБА_7 був повідомлений про апеляційний розгляд завчасно, шляхом направлення йому смс-повідомлення 24.04.2026 року, яке апелянтом отримано. Водночас, від ОСОБА_6 жодних клопотань про відкладення судового засідання або про повідомлення поважності причин неявки не надходило, на підставі чого розгляд справи проведений за відсутності учасників провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Відповідно до приписів ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 1 ст. 24 КПК України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим кодексом.
Механізм реалізації кримінально-процесуальних гарантій є по суті всією системою кримінально-процесуальних норм, які спрямовують кримінальне провадження на досягнення його завдань. Такими завданнями є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження та щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.
Згідно матеріалів судового провадження, 06.02.2026 року ОСОБА_7 подав слідчому судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області скаргу на бездіяльність слідчого, що полягає у ненаданні повної та змістовної відповіді на клопотання потерпілого, відповідно до якої скаржник просить визнати бездіяльність слідчого районного відділу поліції ГУНП в Одеський області м. Білгород-Дністровський, яка полягає у ненаданні повної та змістовної відповіді на клопотання потерпілого, протиправною.
На підставі викладеного, ОСОБА_7 просив зобов'язати слідчого надати йому письмову відповідь із зазначенням конкретної стадії досудового розслідування, чинного строку досудового розслідування, інформації про продовження строків (дата, суб'єкт, період), якщо таке мало місце.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилався на те, що ОСОБА_7 , є потерпілим та заявником у кримінальному провадженні, досудове розслідування у якому здійснюється слідчими РВП ГУНП в Одеській області м. Білгород-Дністровський.
13.01.2026 року ним було подано клопотання до слідчого з вимогою надати інформацію щодо стадії досудового розслідування, процесуальних строків та орієнтовного часу його завершення.
У встановлений ст. 220 КПК України строк відповідь надано не було, у зв'язку з чим скаржник звернувся зі скаргою до прокуратури. За результатами її розгляду прокуратурою було надано вказівки слідчому щодо виконання слідчих (процесуальних) дій.
Після цього, як зазначає заявник, слідчим надано відповідь формального характеру, в якій зазначено лише, що «триває досудове розслідування та проводяться необхідні слідчі (розшукові) дії», без зазначення конкретної стадії кримінального провадження без інформації про діючі строки досудового розслідування, а також без відомостей щодо того, чи продовжувався такий строк, ким саме та на який період.
Приписами п.1 ч.1 ст.303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст.169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
В той же час положенням ч.1 ст.303 КПК України передбачено можливість оскарження процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування, а саме: рішення про зупинення досудового розслідування, рішення про закриття кримінального провадження, рішення про відмову у визнанні потерпілим, рішення при застосуванні заходів безпеки, рішення про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, рішення про зміну порядку досудового розслідування та його продовження, рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування, повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, відмова слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п.9-1 ч.1 ст.284 КПК України.
Дослідивши матеріали провадження, колегією суддів встановлено наступне.
Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як вказано вище, вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого та/або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні до слідчого судді, наведений у п.п. 1-11 ч. 1 статті 303 КПК України. Зазначений перелік не підлягає розширеному тлумаченню, оскільки скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які не охоплюються вищенаведеною нормою, не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду на іншій стадії кримінального провадження - зокрема, під час підготовчого провадження згідно з правилами статей 314-316 КПК України.
Главою 26 КПК України передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження.
Специфіка кримінальної процесуальної діяльності визначає особливу процедуру оскарження дій (бездіяльності) і рішень осіб, які її здійснюють, водночас право на оскарження у кримінальному процесі забезпечується встановленням у нормах КПК порядку і строків принесення (у деяких випадках і розгляду) скарг на дії (бездіяльність) і рішення суду, слідчого судді, прокурора, слідчого.
Зі змісту скарги ОСОБА_6 убачається, що заявник порушує питання щодо зобов'язання слідчого надати йому письмову відповідь на звернення, оскільки вважає надану відповідь формальною.
Аналізуючи наведені положення ч.1 ст.303 та ч.2 ст. 303 КПК України у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що перелік рішень слідчого, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування визначений у ч.1 ст.303 КПК України і є вичерпним, і ним не передбачені повноваження слідчого судді щодо зобов'язання слідчого надати відповідь із зазначенням бажаних для заявника відомостей.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що слідчим була надана відповідь на звернення ОСОБА_6 (а.с. 4), проте він вважає її формальною, однак не отримання бажаного результату чи відповіді не може свідчити про наявність бездіяльності органу досудового розслідування щодо ненадання відповіді на звернення у контексті положень ст. 220 КПК України.
Фактично скаржником заявлені вимоги про прийняття слідчим суддею процесуального рішення у кримінальному провадженні поза повноваженнями суду, які є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування, прокурора, що за змістом ст.303 КПК України не є предметом оскарження на досудовому провадженні, тому слідчий суддя прийшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_8 .
Частиною 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя вправі відмовити у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 21.11.2019 року у справі «Мельник проти України» (CASEOFMELNYKv.UKRAINE) (заява № 72286/01) зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» (Krombach v. France) від 13 лютого 2001 року).
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Враховуючи викладене апеляційну скаргу ОСОБА_6 слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 376, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.02.2026 року про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого, яка полягає у ненаданні повної та змістовної відповіді на клопотання потерпілого - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4