Справа № 489/5443/25
кримінальне провадження
№1-кс/489/2003/26
15 травня 2026 р. м. Миколаїв
Слідчий суддя Інгульського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , представника скаржника ОСОБА_3 , розглянувши матеріали скарги на постанову про закриття кримінального провадження,
До Інгульського районного суду м. Миколаєва звернулась зі скаргою ВЧ НОМЕР_1 , в якій просить скасувати постанову про закриття кримінального провадження від 30.03.2026 у кримінальному провадженню №62024150010002554 від 21.10.2024.
Скаргу мотивує тим, що постанова про закриття кримінального провадження є необґрунтованою та не законною.
Дослідивши матеріали скарги, матеріали кримінального провадження №62024150010002554 від 21.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Так, згідно п.2 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо, зокрема встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до положень Розділу ІІІ КПК України, такі обставини можливо встановити шляхом проведення досудового розслідування, під час якого слідчий відповідно, до вимог ст.9 КПК України, зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, які відповідно до вимог ст.223 КПК України, можливо встановити шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, підставами для проведення яких є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення їх мети.
Відповідно до ст. 110 КПК України, постанова слідчого повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Згідно оскаржуваної постанови кримінальне провадження закрито, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, оскільки зібрані під час досудового розслідування докази свідчать, що відсутність ОСОБА_4 на службі у ВЧ НОМЕР_1 була викликана об'єктивними причинами, а саме: станом здоров'я останнього, а не умисними діями.
З мотивувальної частини постанови вбачається, що слідчим у справі проведено ряд слідчих (розшукових) дій, опитано можливих свідків кримінального правопорушення, отримано відповіді медичних закладів, де проходив лікування ОСОБА_4 , отримано тимчасовий доступ до мобільного терміналу ОСОБА_4 для перевірки як його показів так і показів інших осіб у справі та встановлено відсутність відповідних з'єднань з боку військової частини з 17.09.2024 (20.09.2024 було скеровано відповідне повідомлення про вчинення кримінального правопорушення).
Частина 5 ст. 407 КК України передбачає кримінальну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
З суб'єктивної сторони цей злочин характеризується виключно прямим умислом, який має такі складові ознаки: інтелектуальний елемент умислу, коли військовослужбовець усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, розуміє, що перебуває на військовій службі та зобов'язаний перебувати в розташуванні частини або на місці служби та залишає частину (або не з'являється на службу вчасно після відпустки, лікування, відрядження) без законного дозволу командира чи поважних причин. Вольовий елемент умислу (чого військовослужбовець бажає), а саме: воля спрямована на те, щоб протиправно перебувати поза межами своєї військової частини чи місця служби протягом певного часу.
Аналіз наявних в матеріалах кримінального провадження доказів, на думку слідчого судді, свідчить про відсутність умислу ОСОБА_4 на самовільне залишення військової частини, що випливає, зокрема зі звернення за медичною допомогою, одразу після залишення військової частини, проходження лікування (яке на думку скаржника є тривалим та не об'єктивним), встановлення в подальшому інвалідності за захворюваннями, які пов'язані з проходженням військової служби.
За таких обставин, вважаю, що постанова про закриття кримінального провадження є обґрунтованою, досудове розслідування проведено повно та об'єктивно, досліджено всі обставини кримінального правопорушення та слідчим зроблено відповідний висновок на підставі зібраних доказів.
Окрім того слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Слідчий, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Тому, в рамках судового контролю, слідчий суддя, враховуючи повноту проведеного досудового розслідування у кримінальному провадженні, не вбачає підстав для задоволення скарги, і тому в її задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 303, 306, 307 КПК України, слідчий суддя
В задоволенні скарги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутня у судовому засіданні протягом п'яти днів з дня її отримання.
Слідчий суддя