Справа № 991/5059/26
Провадження 2/991/17/26
14 травня 2026 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Мовчан Н.В., суддів Литвинко Т.В., Сікори К.О., перевіривши позовну заяву Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Польщикова Ігоря Валерійовича (01135, м. Київ, вул. Ісаакяна, 17) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави,
установив:
11 травня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшла позовна заява Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Польщикова І.В. (надалі - позивач) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (надалі - відповідачі) про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Як на підставу позову прокурор посилався на те, що під час виконання повноважень, передбачених ст. 131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 8-1, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ч. 5 ст. 290 ЦПК України, за результатами опрацювання матеріалів Національного агентства з питань запобігання корупції щодо моніторингу способу життя особи, уповноваженої на виконання функцій держави - голови Немирівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1. прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури встановив підстави для звернення до Вищого антикорупційного суду із позовною заявою в інтересах держави до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Прокурор зазначив, що підставою позову є факт опосередкованого набуття ОСОБА_1 активів, щодо яких є підстави вважати, що вони є необґрунтованими, оскільки різниця між законними доходами та вартістю таких активів перевищує межу, встановлену ч. 2 ст. 290 ЦПК України.
Позивач посилався на те, що ОСОБА_1 у період набуття спірних активів у 2020- 2021 роках та наразі є суддею, а тому, відповідно до підпункту «ґ» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», п. 3 ч. 8 ст. 290 ЦПК України, є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, отже є належним відповідачем за цим позовом.
Іншим відповідачем за позовною заявою є ОСОБА_2 - теща суб'єкта декларування та номінальний власник активів. Також, пов'язаними з суб'єктом декларування особами є: ОСОБА_3 - дружина; ОСОБА_4 - дочка; ОСОБА_5 брат дружини, на якого первинно було оформлено право власності на один з активів.
Так, відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 30 вересня 2020 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 , вартістю 4 387 461,00 грн, загальною площею 108,3 кв.м.
14 вересня 2020 року, тобто до укладання цього договору, ОСОБА_2 згідно з довіреністю уповноважила свою доньку - ОСОБА_3 строком на 5 років представляти інтереси довірителя з будь-яких питань без виключення.
На переконання позивача сама по собі наявність такої довіреності, виданої незадовго до набуття об'єкта нерухомості, свідчить про попереднє делегування повноважень та фактичну передачу контролю над майбутнім активом члену сім'ї суб'єкта декларування. При тому, без наявності такої довіреності придбання спірного майна було б ускладнено або неможливо, оскільки оформленню договору купівлі-продажу передує етап пошуку квартири, спілкування із посередником (ріелтором) та власником, огляд квартири, сплата завдатку (авансу), підписання попередніх договорів тощо.
У подальшому, 27 листопада 2020 року ОСОБА_2 уповноважила онучку ОСОБА_4 представляти її інтереси як довірителя з усіма необхідними правами та повноваженнями в усіх державних та інших органах і організаціях незалежно від їх підпорядкування та форми власності, перед юридичними та фізичними особами, зокрема з питань управління та користування, що стосується довірителя як власника квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 .
Надання таких широких повноважень щодо повсякденного управління, користування та обслуговування спірної квартири у короткий строк після її придбання свідчить про фактичну передачу контролю над активом довіреній особі незалежно від формального статусу власника.
Позивач зазначив обставини, які, на його думку, підтверджують фактичне проживання ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_3 , а також свідчать про обізнаність ОСОБА_1 щодо існування спірної квартири та фактичне неодноразове перебування у ній.
Також прокурор у позовній заяві посилається на те, що ОСОБА_1 у щорічних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019-2024 роки зазначає як члена своєї сім'ї доньку ОСОБА_4 та тещу - ОСОБА_2 , однак не декларує відомості про користування його дочкою квартирою АДРЕСА_3 та перебування цієї квартири у власності ОСОБА_2 . Зазначає, що ці обставини можуть свідчити про бажання ОСОБА_1 приховати факт придбання та користування цим активом.
Прокурор зазначає, що іншу квартиру, яка також є предметом позову, ОСОБА_1 теж набув опосередковано: спочатку через брата дружини - ОСОБА_5 , а згодом - через тещу ОСОБА_2 .
Так, відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 02 жовтня 2021 року за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на квартиру вартістю 2 355 649,00 грн за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 49,9 кв.м.
У подальшому, 22 січня 2022 року ОСОБА_5 подарував зазначену квартиру своїй матері ОСОБА_2 , яка вже 03 лютого 2022 року відповідно до довіреності уповноважила ОСОБА_4 строком на 5 років представляти її інтереси як довірителя стосовно належної їй на праві приватної власності квартири АДРЕСА_6 .
Прокурор врахував, зокрема, що згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків загальна сума отриманого ОСОБА_5 доходу є очевидно недостатньою для придбання цього нерухомого майна.
Також позивачем враховано, що центр життєвих інтересів ОСОБА_2 зосереджений у Вінницькій області де остання забезпечена житлом. У свою чергу саме ОСОБА_4 здійснювала регулярну оплату за надані житлово-комунальні послуги у квартирі АДРЕСА_6 .
Окрім цього, прокурор зазначив, що наявні докази, які підтверджують, що суб'єкт декларування через свою доньку здає цю квартиру в оренду та отримує від цього дохід.
Тобто, на переконання позивача, зазначені обставини однозначно свідчать про використання цієї квартири в інтересах сім'ї суб'єкта декларування, зокрема з метою забезпечення отримання певної вигоди дочкою (орендна плата), через яку ОСОБА_1 фактично здійснює опосередковане користування спірним активом.
Щодо фінансової спроможності суб'єкта декларування придбати спірні активи, то позивач, зокрема зазначив, що з огляду на законні доходи родини, ОСОБА_1 та члени його сім'ї не мали можливості у 2020-2021 роках придбати за рахунок законних доходів два об'єкта нерухомого майна в місті Києві на загальну суму 6 743 110,00 грн, оскільки їх реальний законний дохід (реальна сума коштів, яка могла бути використана на придбання активів) за цей період склав 1 179 673, 30 грн.
Отже, різниця між вартістю активів і законними доходами ОСОБА_1 становить 5 563 442,70 грн, що перевищує визначену ч. 2 ст. 290 ЦПК України мінімальну межу виміру, та не перевищують межі, встановленої ст. 368-5 КК України.
Тому позивач просить:
- визнати необґрунтованими активами: квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_6 ; дохід в сумі 142 172,02 грн, отриманий від використання (здачі в оренду) квартири АДРЕСА_6 ;
- стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави: квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_6 ;
- стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави дохід в сумі 142 172,02 грн, отриманий від використання (здачі в оренду) квартири АДРЕСА_6 .
Згідно з ч. 1, 4 ст. 23 ЦПК України справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави розглядаються Вищим антикорупційним судом колегіально у складі трьох суддів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 травня 2026 року для розгляду цієї цивільної справи № 991/5059/26, провадження № 2/991/17/26, визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого судді Мовчан Н.В., суддів Литвинко Т.В., Сікори К.О.
За ч. 1 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави в суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Позовна заява подана прокурором п'ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Польщиковим І.В., повноваження якого підтверджуються копією наказу заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О. від 03 вересня 2025 року № 388к.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про прийняття її до розгляду та відкриття провадження у справі з огляду на таке.
Подана позовна заява за формою і змістом відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України та містить всі елементи позову. Додані до позовної заяви документи відповідають зазначеному у ній переліку. Отже, відсутні підстави для повернення позовної заяви чи залишення її без руху.
Судом також не встановлені підстави для відмови у відкритті провадження, визначені у ст. 186 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому ст. 185 ЦПК України.
Якщо відповідачем зазначена фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» суд звернувся із запитами до Єдиного державного демографічного реєстру, на які 13 травня 2026 року отримав відповіді за № 2733871, № 2733954.
Судовий збір за подання позову про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави не справляється (п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір»).
За п. 2 ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 розділу III цього Кодексу.
З огляду на викладене, справу необхідно розглядати виключно за правилами загального позовного провадження.
Керуючись ст. 19, 175, 177, 178-180, 187-190, 260, 290, 352, 353 ЦПК України, суд
постановив:
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за позовом Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Польщикова Ігоря Валерійовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження колегією суддів у складі головуючого судді Мовчан Н.В., суддів Литвинко Т.В., Сікори К.О.
Призначити підготовче засідання на 08 червня 2026 року о 09 год 10 хв у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду за адресою: м. Київ вул. Хрещатик, 42-А.
Про дату, час та місце підготовчого засідання повідомити учасників справи.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслати учасникам справи.
Надіслати відповідачам копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Роз'яснити відповідачам, що відповідно до ст. 178, 180 ЦПК України вони мають право протягом 15-денного строку з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням викладених у ньому обставин та доказами надіслання іншим сторонам, а заперечення (у разі подання позивачем відповіді на відзив) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, долучивши до таких заперечень доказ направлення їх копії всім учасникам справи. У разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).
Роз'яснити відповідачам, що вони повинні подати до суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений строк з об'єктивних причин, відповідачі повинні про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 3, 4 ст. 83 ЦПК України).
Роз'яснити позивачу право відповідно до ст. 179 ЦПК України протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов подати до суду відповідь на відзив, до якої додати: докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь на відзив, якщо такі докази відсутні у справі, та документи, що підтверджують надіслання (надання) відповідь на відзив і доданих до нього доказів відповідачам.
Роз'яснити сторонам, що письмові докази, які подаються до суду, повинні бути оформлені відповідно до вимог ст. 95 ЦПК України, зокрема, вони подаються в оригіналі або у належним чином засвідченій копії, а якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Учасники справи можуть взяти участь у судовому засіданні безпосередньо, через своїх представників, або в режимі відеоконференції, зокрема, через комунікаційну платформу «ВКЗ» (https://vkz.conrt.gov.ua/) із підключенням до Електронного суду, використанням особистого кваліфікованого електронного підпису та облікового запису, про що потрібно подати відповідну заяву (ст. 212 ЦПК України).
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи зі сторінки на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за посиланням: https://court.gov.ua/fair/sud4910/ (критерії пошуку: справа 991/5059/26, провадження 2/991/17/26).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Відповідно до ч. 2 ст. 352 та ст. 353 ЦПК України оскарження цієї ухвали окремо від рішення суду не допускається.
Головуючий суддя Н. В. Мовчан
Судді Т. В. Литвинко
К. О. Сікора