Єдиний унікальний номер 305/384/26
Номер провадження 2/305/155/26
Іменем України
15.05.2026 м. Рахів
Рахівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ластовичака В.Ю., за участі секретаря судового засідання Біроваш О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ТОВ «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
До суду 09.02.2026 надійшов у електронній формі позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому представник зазначає, що 03.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3604714, відповідно до якого товариство надало клієнту фінансовий кредит в розмірі 20 000 грн, який вона мала повернути у встановлений кредитом час, проте не зробила цього, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка склала: тіло кредиту - 11 400 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 18 501,50 грн, заборгованість за комісіями 3 000 грн.
Далі, 26.07.2024 було укладено договір №26-07/2024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3604714, таким чином до ТОВ «Факторинг партнерс» перейшло право вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі 32 901,50 грн.
Станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача по Кредитному договору перед Позивачем не сплачена.
Тому, покликаючись на статті 512, 514, 516, 525, 598, 599, 610, 615, 625, 1050 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 32 901,50 грн гривень, а також судові витрати в загальному розмірі 15 662,40 грн, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 гривень.
Ухвалою від 03.03.2026 відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 02.04.2026, у зв'язку із неявкою учасників відкладено на 07.05.2026, коли су перейшов до стадії ухвалення рішення.
30.03.2026 засобами електронного зв'язку від представника відповідача - адвоката Мотальової-Кравець В.Ю. надійшов відзив, у якому зазначає, що досліджені розрахунки заборгованості свідчать про те, що визначений розмір ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою за договором включає період, який виходить за межі строку кредитування.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договорами проценти, тому заявлені ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» вимоги в частині стягнення з Відповідача заборгованості по відсотках за користування позикою за період, який виходить за межі строку кредитування є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання.
Сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання.
Згідно з розрахунком заборгованості Позивача, нарахування відсотків відбувалося після спливу строку кредитування, та пролонгації на 7 днів, тобто після 07.10.2021. Належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору про продовження строку кредитування після 07.10.2021 матеріали справи не містять.
Тобто, право ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору 07.10.2021, тому, починаючи із зазначеної дати, товариство не мало права нараховувати проценти за користування кредитом.
При цьому, Позивач не заявив до Відповідача вимоги про стягнення процентів, які передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання. Отже, строк позики є таким, що закінчився, як і право Відповідача законно користуватися позиченими коштами, а тому вимога про стягнення процентів за користування позикою за межами строку встановленого Договором (з урахуванням всіх пролонгацій) є необґрунтованим. До стягнення підлягають проценти нараховані з 03.09.2021 по 07.10.2021 як встановлено у Договорі, графіку платежів від 03.09.2021, та враховуючи пролонгацію на 7 днів.
Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом, зміну дати повернення всієї суми кредиту та у зв'язку з цим сплачував проценти, визначені договором та пролонгацією, після 07.10.2021, матеріали справи не містять.
Не дивлячись на те, що підвищені проценти за користування кредитними коштами, у договорі визначається як стандартна процентна ставка, очевидним є факт, що її нарахування передбачене у разі невиконання відповідачем умов кредитного договору, а саме неповернення кредитних коштів у встановлений договором строк кредитування - 30-ти денний термін, тобто фактично є санкцією.
При стягненні заявленої Позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, в т. ч. графіком платежів та договором чи анкетою-заявою, а не завуальованими, неоднозначними, умовами, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко вказаного строку кредитування.
Таким чином, загальна заборгованість Відповідача складає 12 393,00 грн, з яких: 11 400,00 грн за тілом кредиту, 993,00 грн за відсотками.
Враховуючи, що кредитор не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до ч. 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, є підстави визнати пункт 1.5.1 кредитного договору в частині стягнення комісії за надання кредиту нікчемним, а також перерахувати платіж у розмірі 3 000 грн, як плату за надання кредиту в рахунок погашення основного боргу.
Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час. Також, до суду не було надано квитанцію про оплату наданих послуг. Таким чином, для адвоката дана справа є звичайним спором простої складності та не потребувала значного обсягу часу для підготовки та звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості. Окрім того, ознайомлення з матеріалами справи та складання позову не передбачають такого обсягу роботи та витрат, що зазначені у розрахунку, є неспівмірними зі складністю справи, а відтак повному відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, вважають, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором не підлягають задоволенню в частині незаконно нарахованих відсотків поза строком кредитування та комісії.
Підсумовуючи зазначене просять Відмовити в частині незаконно нарахованих відсотків та комісії в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
01.04.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому зазначає, що Відповідач самостійно обирав умови та строк продовження кредитування, адже без здійснення входу на сайт Товариства, ознайомлення з інформацією про можливість та умови пролонгації та вибором вигідного для себе варіанту, що містить суму для сплати та період, на який продовжується строк кредитування, не відбулася б пролонгація на пільгових умовах, а було б пролонговано строк дії договору на стандартних (базових) умовах.
Розрахунки заборгованості виконані у відповідності до умов договору та є максимально деталізованими і містять усі складові, а саме: загальну суму заборгованості, тіло кредиту, суму комісії, суму нарахованих відсотків із зазначенням періоду нарахування, суми сплачені за кредитом та відсотками з датою оплати. Перевірити коректність сум, вказаних в розрахунку, можна за допомогою базових арифметичних дій, спираючись на умови, вказані у договорі.
Вказаним пунктом 2.2.3. кредитного договору передбачено нарахування процентів за пролонговані періоди, як на пільгових, так і на базових умовах здійснення пролонгації. Отже, умови щодо обох варіантів пролонгації були визнані судом дійсними, а нарахування відсотків за пролонгованими строками правомірними.
Відповідачем не було долучено жодного належного, допустимого та достовірного доказу на спростування розміру заборгованості
Комісія за надання кредиту була відображена і в тексті Кредитного договору, який був підписаний відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за Кредитним договором.
Спеціальним законодавством України прямо визначені можливості позивача (як небанківської фінансової установи) як включати до тексту кредитних договорів із споживачами (яким є і Відповідач) умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від Відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Щодо правничої допомоги зазначає, що заперечення Відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, такі твердження є припущеннями.
Позовна заява, на виконання вимог цивільного процесуального законодавства, містить попередню суму судових витрат, які позивач поніс у зв'язку з пред'явленням даного позову та розгляду справи у суді в тому числі і витрат на правничу допомогу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, клопотань не подав, натомість 07.05.2026 подав клопотання про розгляд справи за відсутності.
Відповідачка та її преставник до суду не з'явилися, натомість висловили у відзиві думку щодо розгляду справи без їх участі.
За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом встановлено, що 03.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено Договір за № 3604714, який підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором F83166 о 15:45 год.
Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит. 1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 20000.00 грн. у валюті: Українські гривні. 1.3. Кредит надається строком на 30 днів з 03.09.2021 (строк кредитування). 1.4. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 03.10.2021. 1.5. Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 13200.00 грн. в грошовому виразі та 47,541.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 33200.00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань. 1.5.1. Комісія за надання кредиту: 3000.00 грн., яка нараховується за ставкою 15.00 відсотків від суми кредиту одноразово. 1.5.2. Проценти за користування кредитом: 10 200.00 грн, які нараховуються за ставкою 1.70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. 1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Таким чином, у вказаному кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
З урахуваннями викладеного, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід'ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. 2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Перерахування коштів відповідачу підтверджено квитанцією ID 1753339844, платник ТОВ "Мілоан" (Видача), сума валютної операції 20 000 грн. Вказаний факт не оспорюється й відповідачкою.
Згідно наданого розрахунку заборгованості, відповідачка сплатила первісному позивачу наступні платежі.
Платіж від 04.10.2021 - 4 840,00 грн, з них: 1 000,00 грн - сплата комісії за управління та обслуговування кредиту, 1000,00 грн - сплата тіла кредиту, 2840,00 грн - сплата процентів по кредиту);
Платіж від 25.10.2021 - 4 407,00 грн, з них: 1 900,00 грн - сплата тіла кредиту, 2 407, 00 грн - сплата процентів по кредиту, 100,00 грн - сплата комісії за управління та обслуговування кредиту;
Платіж від 15.11.2021 - 4 407,00 грн, з них: 1 900,00 грн - сплата тіла кредиту, 2407, 00 грн - Сплата процентів по кредиту, 100,00 грн - сплата комісії за управління та обслуговування кредиту.
Платіж від 15.12. 2021 - 4 407,00 грн, з них: 1 900,00 грн - сплата тіла кредиту, 2407,00 грн - сплата процентів по кредиту, 100,00 грн - сплата комісії за управління та обслуговування кредиту.
Платіж від 18.01. 2022 - 4 407, 00 грн, з них: 1 900,00 грн - сплата тіла кредиту, 2 407,00 грн - сплата процентів по кредиту, 100,00 грн - сплата комісії за управління та обслуговування кредиту.
У загальному обсязі відповідачка сплатила 22 468 грн, з них 8 600 грн - тіло кредиту, 12 468 грн - проценти, 1 400 гривень - комісія.
Відповідачем надано контр-розрахунок заборгованості за договором, проте суд вважає за необхідне провести власний розрахунок.
Враховуючи, що пунктом 2.3.1.2. Договору, визначено, що пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Загальний строк, за який може бути нараховано проценти, складає 90 днів.
Звідси слідує, що проценти, що могли бути нараховані за 90 днів, складають:
- за період 03.09.-04.10.2021 (31 день) - 20 000 грн * 1,7%*31=10 540 грн;
- за період 05.10.-25.10.2021 (20 днів) - 19 000 грн * 1,7%*20=6 460 грн;
- за період 26.10.-15.11.2021 (20 днів) - 17 100 грн * 1,7%*20=5 814 грн;
- за період 05.10.-25.10.2021 (19 днів) - 15 200 грн * 1,7%*19=4 909,60 грн,
а всього - 27 723,60 грн.
Оскільки відповідачем частково сплачено проценти за користування, а саме 12 468 грн.
Звідси випливає, що залишок відсотків, який підлягає сплаті, становить 15 255,60 грн.
Окрім того, з відповідача підлягає лише частковому стягненню комісія у розмірі 1 600 грн, оскільки відповідачем частково сплачено комісійні витрати, про що зазначалося вище.
Заборгованість за тілом кредиту яка підлягає стягненню становить 11 400 гривень, що у своїх доводах також наводила представник відповідача.
Звідси випливає, що дійсний розмір витрат, що підлягають стягненню з відповідачки, становить у загальному розмірі - 28 255,60 грн.
У подальшому право вимоги з відповідача було уступлено ТОВ «Факторинг партнерс» (позивач), що підтверджується відповідними договором факторингу № 26-07/4 від 26.07.2024 за яким від ТОВ «Мілоан» до позивача перейшло право вимоги до відповідача.
П. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Частиною 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Враховуючи наведене, позивачем належним чином було доведено факт отримання кредитних коштів відповідачем, зокрема, попереднє підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого боржник взяв на себе зобов'язання повернення кредиту, які він не виконав в повному обсязі, тобто не здійснював часткові та своєчасні погашення.
Таким чином, відповідачем не виконано умови укладено кредитного договору та не повернуто позивачеві отримані кредитні кошти, а також не сплачено проценти за користування ними, чим порушено права позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Як визначено ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчинення чи невчиненням нею процесуальних дій.
Стронами надано докази в об'ємі, який вони вважають за необхідне.
Тому справа розглянута на підставі наявних доказів, за результатами чого суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог розмірі 28 255,60 грн із заявлених 32 901,50 гривень.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково (на 28 255,60 грн із заявлених 32 901,50 грн, тобто на 85,88%), з відповідача необхідно частково стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 286,47 грн (2 662,40 гривень * 0,8588).
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; і поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
З огляду на зазначене, положеннями ст. 137 ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи. Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Верховний Суд в Постанові від 10.06.2021 по справі № 820/479/18 зазначив, що як вказано у Рішенні Конституційного Суду України № 23рп/2009 від 30.09.2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.
Суд вважає, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 13 000 грн є явно завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги надання усної консультації замовнику у справі, що склало в сукупності 2 години та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, що склало у сукупності 2 години зводяться до єдиної дії - формування правової позиції позивача у цивільній справі.
Судом також береться до уваги, що правова позиція сторони позивача в цій справі не змінювалась під час розгляду справи, адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правідносини у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтувала свої заперечення, ціну позову тощо.
У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Послуги у виді участі в судових засіданнях адвокат фактично не надавав, так як судові засідання у справі не проводились, а представником було подано клопотання про розгляд справи без його участі.
За таких обставин, з урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 3 000 грн, що відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом. З урахуванням того, що позов задоволено на 85,88% з відповідачки підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 2 576,40 грн.
Керуючись статтями 141, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № 3604714 від 03.09.2021 у розмірі 28 255 (двадцять вісім тисяч двісті п'ятдесят п'ять) гривень 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» частково судові витрати в загальному розмірі 4 862 (чотири тисячі вісімсот шістдесят дві) гривні 87 копійок, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 2 286,47 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 576,40 грн.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.
Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Віктор ЛАСТОВИЧАК