Рішення від 15.05.2026 по справі 305/3897/25

Єдиний унікальний номер 305/3897/25

Номер провадження 2/305/1063/25

РІШЕННЯ

Іменем України

15.05.2026 м. Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ластовичака В.Ю., за участі секретаря Біроваш О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рахівського районного суду цивільну справу за позовом ТОВ «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

До суду 15.10.2025 надійшов у електронній формі позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 15 493,08 грн, у якому представник зазначає, що 31.10.2019 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна та ОСОБА_1 укладено Договір № 233595 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Укладення Кредитного договору здійснювалось сторонами за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Позивача, доступ до якої забезпечувався Відповідачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Відповідач здійснила всі необхідні дії, спрямовані на укладання Кредитного договору шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки НОМЕР_1 , на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 4 100 грн.

22.02.2021 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» уклали Договір факторингу №015-220221, згідно з яким ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до гр. ОСОБА_1 за Договором № 233595.

В подальшому, 21.10.2024 ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» уклали Договір факторингу №20241021/1, згідно якого ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Всупереч умов Кредитного договору Відповідач тривалий час своєчасно не здійснює повернення кредиту, що суттєво порушує взяті на себе договірні зобов'язання, як наслідок станом на 13.10.2025 заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 15 493,08 грн., та складається із: заборгованості за основним зобов'язанням (тіло кредиту) - 4 100 грн, залишку заборгованості по процентам за користування - 8 958,50 грн, заборгованості за пенею та штрафами - 0,00 грн, інфляційного збільшення - 2 434,58 грн.

Тому, покликаючись на статті 512, 514, 516, 525, 598, 599, 610, 615, 625, 1050 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 15 493,08 гривень, а також судові витрати у розмірі 9 422,40 гривень, що складаються із витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень та сплаченого судового збору розмірі 2 422,40 гривень.

Ухвалою від 27.10.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на 27.11.2025.

20.11.2025 від відповідача надійшов відзив, у якому ОСОБА_1 ствердила, що вказаний договір не укладала, оскільки жодного доказу ані письмового, ані електронного формату договору суду не надано. Вона не підписувала вказаний договір. У справі відсутні докази реєстрації її у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача чи його попередника, відсутні докази вчинення дій, направлених на укладення договору та на отримання кредитних коштів та не доведено вільне волевиявлення як учасника правочину.

Позивач сам чітко не зазначає в який спосіб начебто відбувалось підписання договору, не надає доказів ані наявності електронного підпису, ані підпису будь-яким іншим способом.

Жодних коштів відповідач не отримувала та не погоджується із доводами отримання коштів наданих позивачем.

Не надано позивачем до позовної заяви і доказів існування будь-яких правовідносин між первісним кредитором та установою, яка начебто здійснила їй переказ коштів від їх імені.

Наданий до позову розрахунок, сам по собі не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості та її розміру, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів не надано. Розрахунок є виключно внутрішнім документом позивача.

Розрахунок заборгованості не містить інформації про відсоткову ставку та період її застосування.

Розмір процентів перевищує суму по основному боргу більш ніж удвічі, що свідчить по те що проценти нараховані за період поза межами строку дії договору, або про те, що розмір процентів є неспівмірним сумі основного боргу.

Позивачем не надано доказів переходу права вимоги, оскільки надано тільки реєстр переходу права вимоги без додатків.

Позивачем пропущено позовну давність для звернення до суду, не зважаючи на те що позов є безпідставним, відповідачка користується наданим їй правом заявити про сплив позовної давності.

Щодо витрат на правничу допомогу зазначає, що позивачем не доведено факт понесення витрат на правничу допомогу, а тому заява про стягнення з відповідача таких витрат у розмірі 7 000 грн не підлягає до задоволення.

Позивач не надав доказів фактичного надання та оплати таких послуг саме по даній справі, не обгрунтував необхідність наданих правових послуг саме у такому розмірі, саме за такою вартістю, саме у даній справі, а сама сума заявлених до відшкодування судових витрат є явно неспівмірною з сумою боргу та складністю справи, адже сума заборгованості, заявлена в позові, складає 15 493,08 грн (близько половини від заявленого розміру судових витрат), а сама справа та результат її розгляду не можуть мати для позивача надто важливе значення.

Враховуючи вищевикладене, просить суд застосувати до позовних вимог у справі наслідки спливу строків позовної давності, відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та у випадку задоволення позову в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, зменшити розмір таких витрат на 70% від заявленого позивачем.

24.11.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що відповідач ОСОБА_1 у офіційній переписці із Позивачем у програмі Viber, частково визнає борг (суму 4 000 грн), що свідчить як про укладення договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», так і видачу кредиту (отриманих від Кредитора коштів). Повне або часткове визнання боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Правочин вчинений у письмовій формі, укладений та підписаний Відповідачем, Відповідач самостійно зазначила власні реквізити у договорі.

Договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, що опублікований в особистому кабінеті Відповідача на веб-сайті www.credit7.ua., підписаний електронним підписом та акцептований Відповідачем, 31.10.2019 11:06:04 (шляхом одноразового ідентифікатора у вигляді коду).

Відповідач здійснив всі необхідні дії, спрямовані на укладання Кредитного договору шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки (поточний/ картковий рахунок НОМЕР_1 , вказаний Відповідачем), на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 4 100 грн.

Відповідно, відповідач ОСОБА_1 вводить суд в оману намагаючись видати електронний підпис електронним ідентифікатором (ЕПОІ), за кваліфікований електронний підпис (КЕП) (зокрема у форматі «.p7s»), генерація, перевірка і контроль котрого здійснюється спеціально сертифікованими (державою) установами, і в подальшому засобами програмного забезпечення та або засобами онлайн перевірки наявна можливість перевірити підписи виключно у форматі КЕП (зокрема у форматі «.p7s»).

Однак, ЕПОІ є відмінним КЕП і перевірити такий засобами програмного забезпечення та або засобами онлайн перевірки неможливо, оскільки процедура генерації і накладення ЕПОІ, детально описана вище, і є відмінною від КЕП. Разом із тим, відповідач ОСОБА_1 свідомо чи несвідомо намагається видати ЕПОІ за КЕП і маніпулятивно зазначають «про необхідність перевірки ЕПОІ» засобами перевірки КЕП.

Відповідач, якщо б дійсно йому не були перераховані кошти, без жодних проблем міг надати виписку із її карткового рахунку № НОМЕР_1 у національній валюті, що відкрито в АТ «ОЩАДБАНК», котра б підтверджувала голослівні твердження відповідача про неотримання коштів.

До документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Відповідач особисто при укладенні договору зазначила СВІЙ картковий рахунок № НОМЕР_1 , у національній валюті, що був/є відкритий в АТ «ОЩАДБАНК» САМЕ НА ЇЇ ІМ'Я (п.1.6. договору). Та, в п. 1.1. договору визначено, сума кредиту складає: 4 100 грн WAYFORPAY - українська платіжна система, відкритий вебзастосунок, який дозволяє приймати платежі і переказувати гроші за допомогою мобільного телефону, Інтернету і платіжних карток у всьому світі.

Відповідно до платіжної інструкції WAYFORPAY за Кредитним договором №233595 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 31.10.2019 на суму 4100 (чотири тисячі сто гривень 00 копійок) грн, маска картки НОМЕР_1 , код авторизації unknow, номер транзакції в системі WayForPay - Credit7-233595-4.

Відповідач взагалі не надав жодного доказу, що картка № НОМЕР_1 не належить йому.

Кінцевим терміном погашення по договору є не пізніше 25.11.2019 (п.1.2. Договору № 233595 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 31.10.2019 р., та ГРАФІКУ). Відсотки нараховані первісним кредитором до відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» за період із 31.10.2019 по 22.02.2020 (включно). Період нарахування прострочених інфляційних Відповідачу згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України чітко зазначено у позовній заяві - з 26.11.2019 23.02.2022 (включно). Таким чином, домисли відповідача ОСОБА_1 що «В позові позивач зазначає, що договір укладено строком на 25 днів, однак в розрахунку заборгованості зазначено, що він проведений за період з 31.10.2019 року, та не зазначено а ні за який період а ні по яку дату» спростовуються.

Заборгованість по строкових відсотках за Договором позики за користування Позичальником кредитними коштами: 4 100,00 х 1,9% х 25 = 1947,50 грн.

Однак, п.3.4.3. Договору визначено, що нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення , виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт». Таким чином, з 25.11.2019 по 22.02.2020 (90 днів) Первісним кредитором нараховано проценти згідно п.п. 3.4.3., 1.3.2., 1.3.3. Договору протягом 90 днів і згідно процентної ставки 1.9% згідно п.п. 3.4.3., 1.3.2., 1.3.3. Договору.

У період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена у ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії. А продовження строків у свою чергу, свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

Оскільки 24.02.2022 в Україні введено режим воєнного стану, відповідно з 24.02.2022 і до закінчення воєнного стану даний строк не зараховується при обчисленні позовної давності. Позовна заява ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання позики, подана в суд через систему Електронний суд 15.10.2025. Тому строк у межах з 24.02.2022 і по 15.10.2025 відповідно не зараховується при обчисленні позовної давності. Таким чином, заява представника відповідача про застосування строку позовної давності є виключно його домислом, котрий не відповідає закону, і відповідно не підлягає до задоволення.

Відповідачем не було подано разом із відзивом жодного доказу, який би підтверджував виконання ним договору.

ОСОБА_1 в відзиві від 21.11.2025 взагалі не дано оцінку фіксованому розміру адвокатського гонорару Бачинського О.М., натомість наведено формальну аргументацію, що «в матеріалах справи відсутні такі докази фактичного розрахунку за надані відповідні послуги саме у даній справі.», в додатках до позовної заяви надано рахунок, акт, та квитанцію про оплату витрат за надану правову допомогу. Підсумовуючи просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

26.09.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказує, що проценти нараховані у декілька разів більше ніж тіло кредиту, а денна процентна ставка у порушення вимог ч.5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» перевищує 1%. Положення договору про пролонгацію стягнення відсотків відповідач вважає несправедливою, оскільки інформації про дану істотну умову не було викладено у паспорти споживчого кредиту чи іншій формаційній довідці, аби відповідач мав уявлення про існуючі ризики невчасного повернення кредитних коштів та вказує, що саме по собі наявність положення про авто пролонгацію, яка складно та незрозуміло викладена, а також відсутність додаткового повідомлення про це відповідача, ставить відповідача у дисбалансне та нерівне становище. Підсумовуючи, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

02.12.2025 від відповідача засобами електронного зв'язку надійшли заперечення, у яких ОСОБА_1 зазначає, що у матеріалах справи немає жодної інформації про те, що їй направлялись якісь смс-повідомлення на її номер телефону, чи електронні листи на її пошту. Вважає необгрунтованими доводи, що вона сама мала довести факт неотримання коштів , вона об'єктивно не має можливості довести те чого не було та спростувати те, про що не надано доказів.

Наголошує, що кредитиний договір з ТОВ «Лінеура Україна» не підписувала та не укладала, кредитні кошти не отримувала. Жодного доказу кладення договору позивачем не надано.

Щодо переписки з позивачем, вказує, що жодних переписок не вела, пілся отримання позову перетелефонувала за номером вказним у вимозі, однак на її дзвінки ніхто не відповів.

Пізніше у застосунку Viber, справді отримала повідомлення від особи, яка назвалась ОСОБА_2 , тоді як представник у справі Остап.

З переписки вбачається, що позов вона не визнає, але готова врегулювати в позасудовому порядку спір, оскільки розуміла, що судовий процес потребує залучення адвоката, послуги якого вартують певних коштів, тому з практичної точки зору запропонувала врегулювати спір (а не заборгованість по кредиту) та запропонувала певну суму коштів, однак представник від її пропозиції відмовився.

Більше того представник не надав продовження переписки, де вона відмовилась від запропонованої позивачем пропозиції та ще раз підтвердила, що позов не визнає повністю.

Відповідач у відзиві зазначив, що надає суду докази оплати факторингу, однак по факту жодного доказу не надав.

Щодо позовної давності зазначає, що станом на 15.10.2025 п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ виключений на підставі ЗУ № 4434-ІХ від 14.05.2025, який набув чинності 04.09.2025, тобто ще до подачі позову до суду, отже позивач посилається на норму, яка на час подачі позову втратила чинність.

Щодо судових витрат зазначає, що позивачем не доведено понесення ним витрат на правничу допомогу, а її розмір є явно неспівмірним з обсягом наданих послуг та ціною позову.

Підсумовуючи просить відмовити у задоволенні позову.

09.12.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, яких стверджує, що відповідач ОСОБА_1 у офіційній переписці із Позивачем у програмі Viber, частково визнала борг (в.т.ч. отримані від Кредитора кошти), - переписка наявна в матеріалах справи. А зухвала пропозиція закрити борг на 100 грн менше «тіла» кредиту зі сторони Відповідача само-собою була відхилена Позивачем. Однак, саме дана пропозиція відповідно до позицій ВС є дією, що свідчить про визнання боргу ОСОБА_1 (в.т.ч. підписання договору та отримання коштів). А те, що Відповідач після отримання відмови на її неадекватну пропозицію, вирішила змінити стратегію і заперечувати підписання договору та отримання коштів, жодним чином не спростовує дію, що свідчить про часткове визнання нею боргу в розумінні позицій ВС.

Теж стосується і видачі кредиту, саме Відповідач, якщо б дійсно їй не були перераховані кошти, без жодних проблем міг надати виписку із її карткового рахунку № НОМЕР_1 , у національній валюті, що відкрито в АТ «ОЩАДБАНК», котра б підтверджували голослівні відповідача ОСОБА_1 про неотримання коштів.

Жодного контррозрахунку заборгованості, котрий б спростовував зазначені Позивачем/Представником позивача розрахунки, зі сторони відповідача не надано.

Позивач надав суду разом з позовною заявою належні та допустимі докази відступлення права вимоги.

Відповідно, невідповідними доказам наявним в матеріалах справи є домисли ОСОБА_1 про відсутність доказів переходу права вимоги у матеріалах даної справи.

Як вбачається із Позовної заяви, кінцевим терміном погашення по договору є не пізніше 25.11.2019 (п.1.2. Договору № 233595 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 31.10.2019, та ГРАФІКУ). Відповідно строк позовної давності почав перебігати із 25.11.2019. Оскільки 24.02.2022 в Україні введено режим воєнного стану, відповідно з 24.02.2022 і до закінчення воєнного стану даний строк не зараховується при обчисленні позовної давності. Позовна заява ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання позики, подана в суд через систему Електронний суд 15.10.2025, тому строк у межах з 24.02.2022 і по 15.10.2025 відповідно не зараховується при обчисленні позовної давності.

Таким чином, заява відповідача про застосування строку позовної давності, є виключно його домислом, котрий не відповідає закону, і відповідно не підлягає до задоволення. Строк у межах з 24.02.2022 по 04.09.2025 не зараховується при обчисленні позовної давності. Законом від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України відновлення строків позовної давності, передбачено поновлення перебігу позовної давності». Закон № 4434 передбачає виключення з Цивільного кодексу України пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Саме цей пункт передбачає зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період дії воєнного стану. Закон № 4434 набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Закон був надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 № 108. Тому, він набрав чинності з 04.09.2025, саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Щодо витрат на правничу допомогу зазначає, що на виконання умов Договору про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» та адвокатом, Позивач оплатив на рахунок свого Представника по даній справі кошти в сумі 7 000 грн за надання правової допомоги на умовах та в обсязі передбаченому договором.

Підсумовуючи просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 27.11.2025 розгляд справи було відкладено на 19.01.2026 задовлено клопотання відповідача про витребування доказів та витребувано їх від АТ «Ощадбанк», витребувані докази надійшли на адресу суду 10.12.2025.

16.12.2025 представником позивача заявлено повторне клопотання про витребування доказів, оскільки наданою інформацією не охоплено весь період, за який просив позивач надати докази, окрім того версія наданого витягу по руху коштів є нечитабельною.

19.01.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголошення якого призначив на 26.01.2026.

Ухвалою суду від 26.01.2026 поновлено судовий розгляд, оскільки судом під час ухвалення судового рішення встановлено, що залишилось нерозглянутим клопотання представника про витребування доказів, які є необхідними для перевірки його доводів, у зв'язку з чим, розгляд справи призначено на 03.03.2026 та повторно витребувано докази.

03.03.2026 ухвалою суду розгляд справи відкладено, у зв'язку з ненадходження витребуваних доказів та необхідністю повторного направлення ухвали про витребування доказів, у зв'язку із чим розгляд справи відкладено на 08.04.2026.

10.03.2026 на адресу суду надійшли витребувані докази.

12.03.2026 представником позивача заявлено клопотання про витребування доказів втретє, оскільки банк двічі надав нечитабельну виписку по карті, та не надав виписку за 3 банківські робочі дні.

Ухвалою суду від 08.04.2026 розгляд справи відкладено на 07.05.2026 та витребувано втретє належним чином оформлену читабельну версію виписки про рух коштів відповідача від АТ «Ощадбанк».

28.04.2026 на адресу суд надійшли витребувані докази.

01.05.2026 від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

На вказаний рахунок відповідача було перераховано грошові кошти у розмірі 4 100 грн, однак від суми позики зазначеної у договорі при перерахуванні знімалися комісії, як за переказ так і за зарахування коштів, відповідно відповідачу фактично зараховано на картку суму 4 000 грн, що підтверджується випискою АТ «Ощадбанк» від 23.04.2026.

Також відповідач у офіційній переписці із позивачем частково визнає борг у сумі 4 000 грн, що свідчить про укладення договору з ТОВ «Лінеура Україна» так і видачу кредиту, а тому станом на 13.10.2025 заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 15 115,20 грн., та складається із: заборгованості за основним зобов'язанням (тіло кредиту) - 4 000 грн, залишку заборгованості по процентам за користування - 8 740 грн, заборгованості за пенею та штрафами - 0,00 грн, інфляційного збільшення - 2 375,20 грн, які і просить стягнути з відповідачки на користь позивача.

08.05.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголошення якого призначив на 15.05.2026.

Представник позивача Бачинський О.М. в судове засідання жодного разу не з'явився, проте неодноразово висловлював думку про розгляд справи без його участі.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, 31.10.2019 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна та ОСОБА_1 , укладено Договір № 233595 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (Кредитний договір).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Товариство надає Клієнту грошові кошти в розмірі 4 100,00 грн. (далі - позика) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов?язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

1.2. Позика видається строком на 25 днів. Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов'язань за цим Договором.

1.3. Сторони погодили наступну процентну ставку за користування позикою:

1.3.1. Акційна процентна ставка становить 0,95 процентів від суми позики за кожен день користування позикою (346,75 процентів річних) у межах строку наданняпозики, зазначеного в путі 1.2 цього Договору.

1.3.2. Стандартна процента ставка складає 1,90% від суми позики за кожний день користування позикою 693,50 процентів річних).

1.3.3. У випадку прострочення Клієнтом виконання зобов?язань за Договором чи неможливості виконання зобов?язань у повному обсязі, застосовується стандартна процента ставка, відповідно до п. 3.4,.5. цього Договору.

1.4. Сукупна вартість позики за акційною ставкою складає 123,75 % від суми позики (у процентному виразі) або 5 073,75 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 23,75% від суми позики (у процентному виразі) або 973,75 грн. (у грошовому виразі).

1.5. Сукупна вартість позики за стандартною процентною ставкою складає 147,50 % від суми позики (у процентному виразі) або 6 047,50 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 47,50% від суми позики (у процентному виразі) або 1 947,50 грн. (у грошовому виразі).

1.6. Позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок клієнта.

Разом з тим, розділом 3 Договру встановлено порядок повернення позики та нарахуваня/сплати процентів.

Пунктом 3.2. встановлено, що нарахування процентів за Договором здійснюється за акційною процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти за користування позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання позики (перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок) в межах строку надання позики, визначеного у пункті 1.2. цього Договору, за виключенням дати повернення позики та сплати нарахованих процентів зазначеної у Графіку розрахунків (Додаток 1 до цього Договору).

Дотримання Клієнтом терміну повного повернення Позики, зазначеного у Графіку платежів та недопущення прострочення виконання зобов'язання більше 3 (трьох) календарних днів є умовами застосування акційної процентної ставки. ( п.3.2.1. Договору)

У разі недотримання умов застосування акційної процентної ставки, нарахування процентів здійснюється на умовах пункту 3.2., але за стандартною процентною ставкою. (п. 3.2.2. Договору).

Пунктом 3.4.2. Визначається, що у разі прострочення виконання зобов'язань за Договором більше ніж на 3 (три) календарних дні, Клієнт зобов'язаний сплатити Товариству процент за користування позикою у розмірі стандартної процентної ставки від суми позики за кожен день користування позикою, починаючи з першого дня користування позикою у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору, з 4 (четвертого) дня прострочення заборгованості Товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, таке нарахування здійснюється до дня повернення позики, але не більше ніж до 90-го дня прострочення. (п. 3.4.3. Договору).

Вказаний договір разом з додатками до нього у вигляді графіку платежів було підписано електронним підписом ОСОБА_1 31.10.2019 о 18:07:16 год.

З урахуваннями викладеного, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.

Ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису, за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

П. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Без ідентифікації клієнта, без перевірки правильності введення коду направленого на мобільний телефон клієнта, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

За змістом положень ст. 652 ЦК України договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Перерахування кредитних коштів на рахунок відповідачки підтверджується довідкою виданою ТОВ ФК « ВЕЙ ФОР ПЕЙ» № 5923-ВП від 17.09.2025, згідно якої 31.10.2019 на 4 100 (чотири тисячі сто гривень 00 копійок), маска картки НОМЕР_1 , код авторизації unknow, номер транзакції в системі WayForPay-Credit7-233595-4.

Разом з тим, відповідно до відповіді на запит наданої АТ «Ощадбанк» від 23.04.2026 № 46/12-11/57508/2026/ВТ, встановлено що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), відкрито банківський рахунок № НОМЕР_3 (980), який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_4 .

А також надано виписку про рух коштів по вказаній карті, за період 31.10.2019 по 02.11.2019, згідно якої на рахунок ОСОБА_1 01.11.2019 дійсно здійснювалося зарахування коштів, проте не у сумі позики (4 100 грн), що визначена п. 1.1. Кредитного договору, та не у сумі, вказаній представником позивача в заяві про уточнення позовних вимог ( 4 000 грн), а у розмірі 4 500 гривень, проте номер рахунку платника вказаний у виписці ( НОМЕР_5 ) не співпадає ані з рахунком ТОВ «Лінеура Україна» ( НОМЕР_6 ), ані з рахунком ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» ( НОМЕР_7 ), що у свою чергу суперечить довідці № 5923-ВП від 17.09.2025.

Щодо скрін-шотів переписки з відповідачем представника позивача, які на його думку свідчать про часткове визнання позову, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 100 ЦПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи.

Судом встановлено, що Позивачем надано суду частину переписки, у якій Відповідач висловлює фрази, що за певних умов можуть трактуватися як згода з вимогами. Разом з тим, Відповідачка у запереченнях надала продовження тієї самої переписки, де в контексті подальшого діалогу Відповідач чітко заперечує свою вину/борг та роз'яснює свою позицію, що спростовує факт часткового визнання позову.

Суд зазначає, що вибіркове подання частини листування з приховуванням подальших повідомлень, які радикально змінюють зміст розмови, є проявом процесуальної недобросовісності.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Оскільки повний текст переписки свідчить про відсутність фактичного визнання вимог Відповідачем, а фрагмент, наданий Позивачем, є лише частиною діалогу, що не відображає кінцевої позиції сторони, суд відхиляє посилання Позивача на дані скріншоти як на доказ визнання позову.

Сам факт укладення/підписання кредитного договору (договору позики) не є достатньою підставою вважати, що позичальник отримав грошові кошти (кредит) і у нього виникло зобов'язання повернути їх та сплатити проценти, оскільки зі змісту ст. 1054 ЦК України та п. 1-1 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що кредитний договір (договір про споживчий кредит) є консенсуальним договором, на виконання якого сторони зобов'язуються вчинити певні дії, зокрема, кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Факти виконання укладеного кредитного договору, зокрема факт надання кредитодавцем позичальнику кредиту у розмірі, передбаченому кредитним договором, підлягає доказуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, серед іншого, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, суд встановлює на підставі доказів (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що тягар доказування покладається на обидві сторони спору. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчинення чи невчиненням нею процесуальних дій.

На переконання суду, розрахунки заборгованості, виконані представником ТОВ «Артеміда-Ф», за відсутності жодного іншого доказу виконання договорів з боку позикодавця не задовольняє стандарту «переваги більш вагомих доказів» щодо доказування обставини отримання відповідачем кредитних коштів від ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Кредитного договору.

Зважаючи на те, що обставини виникнення у ТОВ «Лінеура Україна» прав грошової вимоги до ОСОБА_1 не є встановленими у цій справі, суд не аналізує докази на підтвердження переходу права грошової вимоги від указаного суб'єкта до ТОВ «Артеміда-Ф» на підставі Договорів факторингу.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено наявність у відповідача заборгованості та розмір такої заборгованості, у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 028 гривень стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись статтями 141, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити у позові повністю.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінасова компанія "Артеміда-Ф", місцезнаходження: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, буд. 87, офіс 54, код ЄДРПОУ 42655697.

Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Віктор ЛАСТОВИЧАК

Попередній документ
136548933
Наступний документ
136548935
Інформація про рішення:
№ рішення: 136548934
№ справи: 305/3897/25
Дата рішення: 15.05.2026
Дата публікації: 18.05.2026
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Рахівський районний суд Закарпатської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (15.05.2026)
Результат розгляду: в позові відмовлено
Дата надходження: 15.10.2025
Предмет позову: про стягнення заборгованості
Розклад засідань:
27.11.2025 09:30 Рахівський районний суд Закарпатської області
19.01.2026 09:00 Рахівський районний суд Закарпатської області
26.01.2026 16:00 Рахівський районний суд Закарпатської області
03.03.2026 08:30 Рахівський районний суд Закарпатської області
08.04.2026 13:10 Рахівський районний суд Закарпатської області
07.05.2026 13:40 Рахівський районний суд Закарпатської області
15.05.2026 08:45 Рахівський районний суд Закарпатської області