Справа № 758/5818/26
04 травня 2026 року
Слідчий суддя Подільського районного суду міста Києва - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 42025102070000017 від 28.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Подільського районного суду в м. Києві зі скаргою на бездіяльність слідчого СВ УП ГУНП у метрополітені ГУНП в м.Києві, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 42025102070000017 від 28.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
В обґрунтування скарги зазначає, що 30 березня 2026 року слідчим СВ УП ГУНП у метрополітені ГУНП в м. Києві проведено обшук за місцем проживання бухгалтера ТОВ «Увба центр» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Motorolla», IMEI1 НОМЕР_1 , IMEІ2 НОМЕР_2 з сім-картою НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , печатка ТОВ «Український виробничо-будівельний альянс «Центр», ідентифікаційний код 34280208, ноутбук «Asus», серійний номер: RTL8822BE, ноутбук «Lenovo», серійний номер: MP2FM8WH, блокнот синього кольору з записами ОСОБА_4 , мобільний телефон «iPhone 7 Plus», модель А1784 серійний номер НОМЕР_6, IMEI1 НОМЕР_5 . Станом на дату звернення до суду з вказаною скаргою клопотання прокурора про арешт вказаного майна не розглянуто, арешт не накладено, тому вилучене майно підлягає поверненню власнику.
Представник скаржника в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд скарги у його відсутності, просив скаргу задовольнити у повному обсязі.
Слідчий, будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з'явився.
Дослідивши письмові матеріали, додані до скарги, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні слідчого відділу УП в метрополітені ГУНП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 42025102070000017, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.01.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 191 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Подільською окружною прокуратурою м. Києва.
30 березня 2026 року слідчим на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_5 , проведено обшук за місцем проживання бухгалтера ТОВ «Увба центр» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Motorolla», IMEI1 НОМЕР_1 , IMEІ2 НОМЕР_2 з сім-картою НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , печатка ТОВ «Український виробничо-будівельний альянс «Центр», ідентифікаційний код 34280208, ноутбук «Asus», серійний номер: RTL8822BE, ноутбук «Lenovo», серійний номер: MP2FM8WH, блокнот синього кольору з записами ОСОБА_4 , мобільний телефон «iPhone 7 Plus», модель А1784 серійний номер НОМЕР_6, IMEI1 НОМЕР_5 , які визнано речовим доказом.
06.04.2026 представник скаржника подав вимогу про повернення тимчасово вилученого майна, посилаючись на те, що клопотання прокурора про арешт майна від 30.03.2026 не розглянуто.
Згідно з ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних та неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування регламентовано главою 26, параграфом 1, ст. 303-308 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
У частині 1 статті 303 КПК визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, що підлягають оскарженню на стадії досудового розслідування.
Так, згідно з ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Разом з тим, слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Така позиція узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 100 КПК речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 167 КПК).
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду (ч. 2 ст. 168 КПК).
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або його представникові.
Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Згідно даних ЄДРСР, ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 15.04.2026 клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42025102070000017 від 28.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України задоволено, накладено арешт на майно, яке було вилучено 30.03.2026 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки «Motorolla», IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 з сімкартою НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , печатка ТОВ «Український виробничо-будівельний альянс «Центр» ідентифікаційний код 34280208, ноутбук «Asus», серійний номер: RTL8822BE, ноутбук «Lenovo», серійний номер: MP2FM8WH, блокнот синього кольору із записами ОСОБА_4 , мобільний телефон «iPhone 7 Plus» модель А1784 серійний номер НОМЕР_6, IMEI1 НОМЕР_5 , з метою збереження речових доказів.
Відтак, на вилучене в ході обшуку майно накладено арешт ухвалою слідчого судді, у зв'язку з чим, майно втратило статус тимчасово вилученого, а тому, до нього не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.
За вказаних обставин, під час судового розгляду даної скарги за наданими матеріалами, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності заявника обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права.
Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав заявника та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.
На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог, а відтак скаргу слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167, 168, 236, 303-310, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 42025102070000017 від 28.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України , залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1