Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/7281/26
07 травня 2026 року м. Київ
Слідча суддя Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваної ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчої СВ Подільського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_5 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12024100070001991, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.09.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання,
Слідча СВ Подільського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_5 за погодженням із прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , звернулась до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання у кримінальному провадженні № 12024100070001991, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.09.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обґрунтоване тим, що 30.04.2026 у зазначеному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Києва, громадянці України, офіційно не працевлаштованій, із середньою освітою, не одруженій, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимій.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи біологічною матір'ю малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порушення вищевказаних норм законодавства систематично не виконувала покладених на неї батьківських обов'язків щодо догляду за дитиною, її виховання та забезпечення належного медичного нагляду, що призвело до тяжких наслідків.
Так, у період з 30.09.2021 по 13.02.2025 малолітня ОСОБА_6 , перебуваючи на обліку як новонароджена у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Подільського району м. Києва, відповідно до вимог чинного законодавства щодо обов'язкового медичного нагляду за дітьми раннього віку, фактично належного медичного нагляду не отримувала, у зв'язку зі систематичним ухиленням батьків, зокрема матері ОСОБА_4 від виконання батьківських обов'язків. Батьки, зокрема ОСОБА_4 , не забезпечила регулярне проходження дитиною обов'язкових профілактичних оглядів, не дотримувалися календаря профілактичних щеплень, проводила їх не в повному обсязі, відмовлялася від подальшої вакцинації, не відповідала на телефонні дзвінки медичних працівників та свідомо уникала контакту з лікарем, унаслідок чого дитина була фактично позбавлена належного медичного контролю.
У зв'язку зі систематичним ухиленням батьків ОСОБА_6 , зокрема ОСОБА_4 від виконання обов'язків щодо належного догляду за дитиною, забезпечення її медичного нагляду та виховання, відповідно до наказу Служби у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації № 105 від 18.04.2024, родину дитини взято на облік як таку, що перебуває у складних життєвих обставинах.
Крім того, не зважаючи на проведені з нею бесіди, профілактичні рейди, неодноразові попередження, зауваження та рекомендації працівників соціальних служб, правоохоронних органів та медичних працівників, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем проживання, офіційно не працюючи, продовжувала ухилятися від виконання своїх батьківських обов'язків щодо доньки ОСОБА_6 ..
Так, 09.06.2024 у КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня № 2» у малолітньої ОСОБА_6 було вперше встановлено діагноз: цукровий діабет І типу, важкої форми з кетоацидозом, що є тяжким хронічним захворюванням, яке становить підвищену небезпеку для життя та потребує безперервної інсулінотерапії, постійного контролю рівня глюкози крові та неухильного виконання медичних рекомендацій.
Під час перебування малолітньої ОСОБА_6 на стаціонарному лікуванні
у КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня № 2», у період часу з 09.06.2024 по 26.06.2024, ОСОБА_4 лише кілька разів відвідала дитину, не підтримувала належного контакту з лікарем-педіатром, що свідчить про свідоме нехтування обов'язками щодо догляду за дитиною, навіть за умов очевидної небезпеки для її життя.
Усвідомлюючи наявність у дитини тяжкого захворювання та характер необхідного лікування, ОСОБА_4 не цікавилася порядком проведення терапії, лікарськими призначеннями та рекомендаціями медичних працівників, чим нехтувала своїми батьківськими обов'язками.
У період з 26.06.2024 по 04.09.2024 ОСОБА_4 , після виписки дитини з лікарні, діючи умисно та злісно, систематично не виконувала обов'язки щодо належного догляду за дитиною, що виразилося у невиконанні призначень лікарів, а саме у неналежному проведенні інсулінотерапії, відсутності контролю рівня глюкози крові, невиконанні рекомендацій лікарів-ендокринологів та ухиленні від належного медичного нагляду, який вона об'єктивно могла і повинна була забезпечити.
18.07.2024 Службою у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації було зафіксовано відсутність належного контролю з боку батьків, зокрема матері ОСОБА_4 за дитиною. Складено акт, відповідно до якого квартира за місцем проживання дитини, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , потребує ремонту та систематичного прибирання, у квартирі відчутний запах алкоголю. Також встановлено, що матір дитини, ОСОБА_4 часто залишає малолітню ОСОБА_6 на батька ОСОБА_7 на невизначений термін.
Внаслідок зазначеної протиправної бездіяльності ОСОБА_4 , 04.09.2024 малолітню ОСОБА_6 було госпіталізовано у тяжкому стані з діагнозом: цукровий діабет 1 типу, з кетоацидозом, з лактатацидозом, з комою; ускладнення: виснаження об?єму рідин організму; лейкемоїдна реакція нейтрофільного типу; реактивний тромбоцитоз; гіперлейкоцитоз; супутній: гнійний кон?юнктивіт.
Кетоацидотична кома (4 стадія кетоацидозу) - це гостре, життєво небезпечне ускладнення цукрового діабету, що виникає внаслідок накопичення кетонових тіл, зневоднення та різкого підвищення кислотності крові.
Основною причиною розвитку є декомпенсація цукрового діабету через відсутність або недостатність інсулінотерапії. Стан розвивається поступово після періоду погіршення самопочуття (спрага, поліурія, слабкість, нудота).
Враховуючи вище зазначене, у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з діагностованим «Цукровим діабетом вперше виявленим, І типу, важкої форми з ускладненнями у вигляді кетоацидозу та дисметаболічної кардіопатії», батькам якої при виписці 26.06.2024 були дані рекомендації в першу чергу стосовно відповідної дієти, визначення рівня глікемії (рівня глюкози крові) та проведення інсулінотерапії, станом на 04.09.2024 виникло гостре тяжке ускладнення цукрового діабету у вигляді кетоацидотичної коми (4 стадії кетоацидозу). Зазначений стан відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Єдиною можливою причиною розвитку даного ускладнення у дитини (зважаючи на період декомпенсації цукрового діабету) стало не дотримання батьками призначених рекомендацій лікарів-ендокринологів та неадекватне лікування батьками цукрового діабету - відсутність введення інсуліну або невідповідність його дози потребі її організму.
Таким чином, між неналежним виконанням батьками, зокрема матір'ю ОСОБА_4 обов'язків щодо лікування дитини та розвитком кетоацидотичної коми наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок.
Зазначені наслідки є небезпечними для життя та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя), згідно з п. 2.1.3. о) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, погоджених з Міністерством внутрішніх справ України, Генеральною прокуратурою України, Верховним судом України, Службою безпеки України».
Отже, ОСОБА_4 умисно, злісно та систематично не виконувала встановлені законом обов'язки по догляду за малолітньою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що спричинило тяжкі наслідки.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, а саме у злісному невиконанні матір'ю встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.
Підстави підозрювати саме ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, підтверджується зібраними матеріалами досудового слідства, а саме: протоколом огляду, за адресою: АДРЕСА_3 від 04.09.2024; протоколом огляду, за адресою: АДРЕСА_2 від 04.09.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 05.09.2024, яка проживає по сусідству та надала негативну характеристику щодо невиконання батьківських обов'язків покладених на ОСОБА_4 щодо малолітньої ОСОБА_6 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 20.03.2025, яка є лікарем-педіатром КНА «ЦПМСД № 1» Подільського району, та яка повідомила про факти неналежного виконання матір'ю ОСОБА_4 покладених на неї обов'язків щодо медичного лікування малолітньої доньки; актами обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 , проведених Службою у справа дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.07.2024, 18.07.2024; висновком експерта № 042-89-2025 від 29.01.2025; висновком експерта № 031-40-2025 від 24.03.2026; іншими матеріалами кримінального провадження.
У органу досудового розслідування є підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_4 , вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 166 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до нетяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
На думку органу досудового розслідування, відносно підозрюваної ОСОБА_4 , необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, що зможе забезпечити нормальну процесуальну поведінку підозрюваної та безперешкодне розслідування кримінального провадження.
Метою застосування запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_4 , є забезпечення виконання останньою покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, передбаченим ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала та просив його задовольнити з підстав, викладених в ньому. Зазначила, що підозрювана вже позбавлена батьківських прав, а дитина перебуває в Патронатній службі.
Підозрювана ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначила, що дотримувалась рекомендацій щодо лікування дитини, проте залишила дитину через поведінку чоловіка, проти застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не заперечує.
Заслухавши прокурора та підозрювану, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідча суддя дійшла наступних висновків.
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 176 та ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання є одним із видів запобіжних заходів та полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 КПК України. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 176 КПК України особисте зобов'язання є найбільш м'яким запобіжним заходом.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовується.
У судовому засіданні встановлено, що у провадженні слідчого відділу Подільського УП ГУНП у м. Києві знаходяться матеріали кримінального провадження № 12024100070001991, дані щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України.
30.04.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 166 КК України, віднесено до нетяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
При цьому, клопотання слідчої та матеріали, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання підозрювана ОСОБА_4 отримала у встановлений ч. 2 ст. 184 КПК України строк.
Оцінка критерію обґрунтованості підозри здійснюється слідчою суддею з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у пункті 48 рішення від 13.11.2007 року у справі «Чеботарь проти Молдови», а також у пункті 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин.
Таким чином, оцінюючи наведені прокурором докази обґрунтованості підозри, слідча суддя дійшла висновку, що стороною обвинувачення зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні дані, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, та про причетність ОСОБА_4 до його вчинення.
Оцінюючи наявність на даний час ризиків у кримінальному провадженні, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, слідча суддя встановила наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як зазначено у клопотанні про обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, стороною обвинувачення встановлено наявність наступних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема підозрювана ОСОБА_4 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Щодо наявності ризиків переховуватися від органів досудового розслідування, суду та вчинити інші кримінальні правопорушення слідчою суддею враховано наступне.
Як вже зазначалось вище, інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ст. 166 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у вигляді обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Зазначена обставина вже сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів слідства та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини, означеною у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» («Ilijkov v. Bulgaria»), заява № 33977/96 від 26.07.2001 року, §80, зокрема суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений; також у рішенні по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, визначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
З врахуванням викладеного, на думку слідчої судді, тяжкість інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення та суворість призначення покарання за його вчинення у випадку визнання особи винуватою, може свідчити про наявність ризику переховування підозрюваної від органів досудового розслідування чи суду, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Враховуючи викладене, ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, яке їй загрожує у разі визнання її вини, може здійснити спроби переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, тобто існує реальний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Перевіряючи наявність ризику впливу підозрюваної ОСОБА_4 на свідків, слідча суддя враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд зможе обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто, якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Цей незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрювану як на особу, причетну до вчинення кримінального правопорушення, так і свідків, які можуть надати показання щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваній та не мають безпосереднього зв'язку із його особою.
Отже, при встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні, слідча суддя враховує те, що вказаний ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, та дослідження їх судом.
Враховуючи викладене, а також те, що на даній стадії досудового розслідування ще не проведено всього комплексу слідчих та процесуальних дій, в тому числі допиту свідків, слідча суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні є підтвердженим.
Також, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, слідча суддя враховує відомості щодо особи підозрюваної ОСОБА_4 , яка є громадянкою України, офіційно не працевлаштована, із середньою освітою, не заміжня, яка зареєстрована
за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима.
За таких обставин, враховуючи те, що стороною обвинувачення доведено обґрунтованість підозри та наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання вказаного ризику, слідча суддя приходить до переконання, що на даному етапі досудового розслідування застосування відносно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання є об'єктивно необхідним.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
В силу положень ч. 3 ст. 179 КПК України контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду - прокурор.
Керуючись ст. 176 - 178, 183, 193 - 194, 196 - 197, 199, 309 - 310 КПК України, слідча суддя
Клопотання слідчої СВ Подільського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_5 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12024100070001991, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.09.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, поклавши на неї строком до 30.06.2026 року наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- не відлучатись з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та /або місця роботи;
- утриматись від спілкування із потерпілою та свідками у вказаному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваній ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених обов'язків може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, уповноваженого здійснювати досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.
Cлідча суддя Подільського
районного суду м. Києва ОСОБА_1