Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/7179/26
05 травня 2026 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , власника майна ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання, подане прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , в кримінальному провадженні № 12025100070001949, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України, про арешт майна, -
Слідчим відділом Подільського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100070001949 від 17.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Подільською окружною прокуратурою міста Києва.
Досудовим розслідуванням встановлено, що адміністратор відділу прийому та передачі документів Управління (Центру) надання адміністративних послуг Подільської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вступила в злочинну змову з громадяном України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи з корисливих мотивів, впровадили протиправний механізм, який полягає у внесенні до службової комп'ютерної мережі змін щодо відомостей про місце реєстрації іноземних громадян, без їх реального перебування на території України.
Проведеними заходами встановлено, що ОСОБА_7 є власником та адміністратором сайту з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розміщеного в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІНФОРМАЦІЯ_12), має нотаріальну довіреність від власника квартири за адресою АДРЕСА_1 , і здійснює пошук клієнтів, в тому числі серед іноземних громадян, які за грошову винагороду у 3000 грн./рік бажають зареєструвати своє місце проживання (прописатись) у м. Києві.
В той же час, ОСОБА_6 всупереч діючого законодавства, а саме Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» від 07.02.2022 №265 та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» від 02.03.2016 № 207, які передбачають, що реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) за адресою житла незалежно від форми власності, вступивши в злочинну змову ОСОБА_3 , з корисливих мотивів, здійснює в інтересах останнього несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно- обчислювальних машинах (комп?ютерах), а саме вносить зміни до службової комп?ютерної мережі щодо відомостей про місце реєстрації іноземних громадян, без їх присутності в Україні.
Зокрема, встановлено, що в період з 01.08.2022 по 04.06.2025, ОСОБА_6 несанкціоновано внесла зміни до службової комп?ютерної мережі щодо місця реєстрації 7 іноземних громадян, які в цей час знаходились поза Україною, що підтверджується даними з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України (ЩІ «Аркан»).
Іноземними громадянами, які були відсутні в Україні станом на дату реєстрації є:
1. громадянин Китаю ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації змінена 22.03.2023, виїхав з України 16.03.2023 та станом на 29.09.2025 не повертався;
2. громадянин Китаю ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації змінена 25.07.2023, в період з 18.07.2023 по 25.10.2023 був відсутній в Україні;
3. громадянка Узбекистану ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса реєстрації змінена 15.08.2023, виїхала з України 11.08.2023 та станом на 29.09.2025 не поверталась;
4. громадянин Туреччини ОСОБА_14 ( ОСОБА_15 ), ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса реєстрації змінена 15.07.2024, в період з 26.06.2024 по 11.08.2024 був відсутній в Україні;
5. громадянин Китаю ОСОБА_16 ( ОСОБА_17 ), ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса реєстрації змінена 21.01.2025, виїхав з України 23.12.2024 та станом на 29.09.2025 не повертався;
6. громадянин Туреччини ОСОБА_18 ( ОСОБА_19 ), ІНФОРМАЦІЯ_10 , адреса реєстрації змінена 26.02.2025, в період з 15.02.2025 по 19.05.2025 був відсутній в Україні;
7. громадянин Ірану ОСОБА_20 ( ОСОБА_21 ), ІНФОРМАЦІЯ_11 , адреса реєстрації змінена 04.06.2025, виїхав з України 27.01.2022 та станом на 29.09.2025 не повертався.
Також, отримано відомості про те, що за адресою АДРЕСА_1 з 13.04.2017 по 24.07.2025 зареєстровано 757 осіб.
Оглядом банківської таємниці, а саме карткового рахунку ОСОБА_6 , відкритого в АТ «ПриватБанк» встановлено, що остання отримувала в період з 06.07.2021 по 31.03.2025 перекази грошових коштів від ОСОБА_3 в загальній сумі понад 43 000 гривень.
Так, 29.04.2026, на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва у справі № 758/5962/26 від 10.04.2026, за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем мешкання ОСОБА_3 , було виявлено та вилучено:
- 3 папки накопичувачі з договорами та копіями документів про реєстрацію місця перебування іноземців;
- ноутбук Lenovo c/нСВ28424271;
- мобільний телефон iPhone 14, imei НОМЕР_1 , з номером НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон Samsung S8, з номером мобільного телефону НОМЕР_3 , ІМЕІ: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 ;
- грошові кошти в сумі 74 500 гривень та 900 доларів США.
Враховуючи, що майно, вилучене 29.04.2026, містить відомості, які можуть бути використані в суді як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчим винесено постанову про визнання речовими доказами.
Так, вилучені постановою слідчого у кримінальному провадженні від 29.04.2026 визнано речовими доказами в порядку ст. 98 КПК України.
Встановлено, що вилучене в ході обшуку майно належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як вказано у клопотанні, вищезазначені речі самостійно та в сукупності з іншими фактичними даними мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні і можуть бути використані як докази під час судового розгляду.
В судовому засіданні прокурор вказав, що клопотання підтримує в повному обсязі та просить задовольнити за вказаних у ньому підстав; підозра володільцю майна не вручена; вилучені електронні пристрої не було заблоковано (надано паролі доступу), однак огляд змісту не проводився ані на етапі обшуку майна ані після вилучення.
Володілець майна ( ОСОБА_3 ) та його представник заперечували щодо задоволення клопотання, в судовому засіданні надали суду письмові заперечення, в яких просили суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора та зобов'язати уповноважених осіб органу досудового розслідування повернути вилучене майно; посилаються на те, що власник майна не набув процесуального статусу підозрюваного, водночас у клопотанні зазначається метою накладення арешту майна, зокрема конфіскація майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України), натомість санкція частин 1, 2, 3 ст. 362 КК України навіть не передбачає такого виду покарання як конфіскація майна; щодо арешту готівкових коштів зазначено, що у клопотанні вказано, що ОСОБА_3 перераховував кошти ОСОБА_6 , а не отримував, тому це є легальні доходи ОСОБА_3 , який офіційно працевлаштований та має офіційний заробіток; щодо електронних пристроїв вказано, що за версією слідства саме ОСОБА_6 здійснювала втручання в базу даних, а ОСОБА_3 не мав технічної можливості для таких дій, тому і не міг за допомогою будь-яких пристроїв здійснювати (використовувати як знаряддя злочину) таке втручання; щодо папок з документами вказується, що ОСОБА_3 здійснював легальну (на підставі нотаріально завіреної довіреності) діяльність в межах цивільно-правових відносин щодо надання згоди від імені власника нерухомого майна (квартири) на реєстрацію осіб у цій квартирі; щодо кваліфікації та складу злочину у цьому кримінальному провадженні вказується, що положеннями ч. 1 ст. 362 КК України передбачено, що несанкціоновані зміна, знищення або блокування інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах чи комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї, водночас ОСОБА_3 не має доступу до таких інформаційних систем, не є адміністратором або посадовою особою, тобто не може бути спеціальним суб'єктом вчинення цього злочину; окремо зазначається, що, як вказано у клопотанні, ОСОБА_6 несанкціоновано внесла зміни до службової комп?ютерної мережі щодо місця реєстрації 7 іноземних громадян, які в цей час знаходились поза Україною, що підтверджується даними з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України (ЩІ «Аркан») - водночас ОСОБА_3 не має доступу до відомостей вказаної системи, адже не має повноважень та можливості перевіряти перетин осіб через базу «Аркан».
ОСОБА_3 також пояснив, що офіційно працевлаштований; ОСОБА_6 дійсно знає протягом тривалого часу та інколи надавав їй грошові позики; має нотаріально завірену довіреність щодо надання згоди від імені власника нерухомого майна (квартири) на реєстрацію осіб у цій квартирі, яку надавав шляхом пошуку осіб, яким потрібна реєстрація та допомагав (рекомендаціями) у процесі такої реєстрації, яку здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування, і до якої не має доступу.
Дослідивши додані до клопотання матеріали, якими обґрунтовано доводи, заслухавши учасників сдуового засідання, суд дійшов висновку про те, що клопотання слід задовольнити частково з наступних підстав.
Про факти, встановлені під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, зазначено вище.
Вказані у клопотанні обставини справи в цілому відповідають долученим до нього матеріалам. Зокрема, в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12025100070001949 від 17.09.2025 в ході проведення обшуку (на підставі ухвали Подільського районного суду міста Києва від 10.04.2026 у справі № 758/5962/26) за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем мешкання ОСОБА_3 , було виявлено та вилучено низку речей, щодо яких внесено вказане клопотання.
Постановою слідчого СВ Подільского УП ГУНП у м. Києві від 29.04.2026 визнано речовими доказами речі, щодо яких внесено це клопотання.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Загальні правила (засади) застосування заходів забезпечення визначені ст. 132 КПК України, за змістом частини 3 якої: застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням; а за змістом частини 5 якої: для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на положення ст. 170 КПК України майно, яке має ознаки речового доказу, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуженню, передачі, перетворенню, використанню, втрати, приховуванню) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ч.ч. 10, 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на нерухоме майно. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до його відчуження, передачі, приховування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Крім того, згідно з положеннями ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У клопотанні зазначається метою накладення арешту майна, зокрема, конфіскація майна як вид покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).
Судом враховано, що ОСОБА_3 , у помешканні якого проведено обшук та вилучено вказані речі, не має статусу підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Санкція частин 1, 2, 3 ст. 362 КК України не передбачає такого виду покарання як конфіскація майна (ані як основне, ані як додаткове покарання).
Долученими до клопотання матеріалами справи в кримінальному провадженні № 12025100070001949 від 17.09.2025 або поясненнями прокурора в суді не доведено, що ОСОБА_3 вніс зміни до службової комп?ютерної мережі, більше того, вказано, що саме ОСОБА_6 несанкціоновано внесла зміни до службової комп?ютерної мережі щодо місця реєстрації 7 іноземних громадян, які в цей час знаходились поза Україною, водночас ОСОБА_3 не має доступу до таких інформаційних систем, не є адміністратором або посадовою особою, тобто не доведено, що він може бути спеціальним суб'єктом вчинення цього злочину.
Стороною обвинувачення не наведено будь-яких доказів щодо того, що вилучені в ході вказаного обшуку 29.04.2026 грошові кошти зберегли на собі сліди вчиненого злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі були набуті кримінально протиправним шляхом. ОСОБА_3 офіційно працевлаштований та має офіційний заробіток. Матеріали клопотання не містять відомостей щодо отримання ним грошової винагороди саме за внесення відомостей до службової комп?ютерної мережі.
Щодо електронних пристроїв, вилучених під час обшуку, то за версією слідства саме ОСОБА_6 здійснювала втручання в базу даних, а ОСОБА_3 не мав технічної можливості для таких дій, тому і не міг за допомогою будь-яких пристроїв здійснювати (використовувати як знаряддя злочину) таке втручання. Крім того, з Протоколу обшуку від 29.04.2026 вбачається, що мобільний телефон iPhone 14 (imei НОМЕР_1 , з номером НОМЕР_2 ) та мобільний телефон Samsung S8 (з номером мобільного телефону НОМЕР_3 , ІМЕІ: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 ) були надані слідчому з паролем доступу, водночас ані під час обшуку ані після їх вилучення не проведено огляд змісту цих пристроїв або причини такої бездіяльності; у клопотанні не зазначено також, які відомості можуть міститися на цих пристроях.
За змістом вказаного протоколу, ноутбук Lenovo (c/нСВ28424271) було оглянуто під час проведеного обшуку, та ОСОБА_3 добровільно показав файли, які містять інформацію щодо реєстрації осіб за адресою: АДРЕСА_1 . Матеріали такого огляду суду не надано та їх зміст не відомий.
Щодо вирішення питання про накладення арешту на 3 папки накопичувачів з договорами та копіями документів про реєстрацію місця перебування іноземців, то у цій частині вилучені предмети ймовірно містять відомості вчинення кримінального правопорушення, зокрема, й можуть зберігати на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, матимуть значення для проведення досудового розслідування та судового розгляду у даному кримінальному провадженні.
Таким чином вказані вилучені речі (документи) підпадають під ознаки речових доказів, визначені ст. 98 КПК України.
Метою застосування заходу забезпечення - арешту майна в цій частині є збереження речових доказів.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Натомість, під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя уповноважений оцінити можливість використання майна, на яке слідчий, прокурор бажає накласти арешт, як доказу в кримінальному провадженні.
З урахуванням викладеного, враховуючи обставини кримінального провадження, та того, що вилучене майно (документи) являється речовими доказами, з метою досягнення дієвості кримінального провадження виникла необхідність у накладенні арешту на майно, що було вилучено під час обшуку, проведеного 29.04.2026.
Дослідивши матеріали, які обґрунтовують вимоги клопотання про арешт майна, приходжу до висновку про наявність достатнього обґрунтування стороною обвинувачення відповідності вилучених речей (документів) критеріям, викладеним у ст. 98 КПК України, зокрема, що вони могли зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі, чи є вони знаряддям кримінально протиправних дій, речами, набутими кримінально протиправним шляхом. Накладення арешту на зазначене вилучене майно може вплинути на досягнення дієвості кримінального провадження, що згідно зі ст. 131 КПК України є загальною метою забезпечення заходу кримінального провадження.
Клопотання подано в строки, визначені ч. 5 ст. 171 КПК України.
Таким чином, наявні підставі для арешту окремого майна, визначені ст. 170 КПК України.??
Зазначене дає підстави для задоволення клопотання частково.
Окремо звертається увага, що відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 98, 131-132, 168, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання, подане прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 в кримінальному провадженні № 12025100070001949, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України, про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, яке було вилучене 29.04.2026 за адресою: АДРЕСА_2 , а саме на:
- 3 папки накопичувачі з договорами та копіями документів про реєстрацію місця перебування іноземців.
В задоволенні решти вимог клопотання - відмовити.
Копію ухвали вручити прокурору - для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Роз'яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1