Справа № 758/3596/26
Категорія 67
04 травня 2026 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Сідько І.О.,
за участю
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_5.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 09.09.2020 Київським міським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , про що складено актовий запис № 1285. Від даного шлюбу сторони спільних дітей не мають.
Позивач зазначає, що з серпня 2025 року спільне подружнє життя фактично припинено у зв'язку з чим 30.01.2026 сторонами було подано до Подільського районного суду м. Києва заяву про розірвання шлюбу.
Під час перебування в зареєстрованому шлюбі сторонами було набуте майно, а саме транспортний засіб марки «BMW X5», 2004 року випуску, об'єм двигуна 4 799 см3, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , перереєстрований 30.08.2022 на підставі договору купівлі-продажу № 3246/2022/3363525, укладеного в ТСЦ 3246. Вищевказаний транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_3 - відповідачем у справі.
Таким чином, позивач вважає, що вказаний транспортний засіб є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між сторонами у рівних частках.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 13.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
20.04.2026 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
В обґрунтування своїх заперечень на позовну заяву представник відповідача зазначає, що транспортний засіб марки «BMW X5», 2004 року випуску, об'єм двигуна 4 799 см3, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 було придбано відповідачем у пошкодженому стані після дорожньо-транспортної пригоди за особисті кошти відповідача у розмірі 49 000 грн.
Таким чином, відповідач вважає, що первинний вклад у придбання транспортного засобу у сумі 49 000 є особистою приватною власністю відповідача та підлягає виключенню з обсягу майна, що підлягає поділу.
Окрім цього зазначає, що позивачем визначено вартість автомобіля у розмірі 467 760 грн, що на думку сторони відповідача не відповідає реальній ринковій вартості транспортного засобу.
Крім того, відповідачем було замовлено оцінку реальної вартості транспортного засобу BMW X5», 2004 року випуску, об'єм двигуна 4 799 см3, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 із наданням зазначеного автомобіля для його огляду та оцінки оцінювачу, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля складає 305 000 грн.
Таким чином відповідач вважає, що заявлена позивачем компенсація у розмірі 233 880 грн є необґрунтованою та підлягає зменшенню, а відтак - позовні вимоги є частково необґрунтованими.
23.04.2026 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.
В судовому засіданні позивач та її представник заявлені позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог та частково визнав позовні вимоги у розмірі 128 000 грн.
Заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 09.09.2020 Київським міським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , про що складено актовий запис № 1285.
Під час перебування в зареєстрованому шлюбі сторонами було набуте майно, а саме транспортний засіб марки «BMW X5», 2004 року випуску, об'єм двигуна 4 799 см3, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , перереєстрований 30.08.2022 на підставі договору купівлі-продажу № 3246/2022/3363525, укладеного в ТСЦ 3246.
Станом на час розгляду справи транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_3 .
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).
Згідно із частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.
Виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 210/2492/19.
Згідно із статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 69, частини першої статті 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно із статтею 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя.
Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.
Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.
Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена за її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.
Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Судам, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.
Таким чином, судом встановлено, що після реєстрації шлюбу, за час спільного життя позивача і відповідача внаслідок вчинення взаємних дій, ними було набуто майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, а саме: транспортний засіб марки «BMW X5», 2004 року випуску, об'єм двигуна 4 799 см3, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , перереєстрований 30.08.2022 на підставі договору купівлі-продажу № 3246/2022/3363525, укладеного в ТСЦ 3246.
З метою визначення ціни позову позивачем було ініційовано проведення оцінки ринкової вартості спільного транспортного засобу.
Відповідно до довідки щодо середньої ринкової вартості колісного транспортного засобу складеної суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 на підставі договору від 15.02.2026 визначено середню ринкову вартість вищевказаного транспортного засобу, яка склала 467 760 грн.
Проте, як вбачається з довідки, яка була надана стороною позивача, оцінювачем використовувався порівняльний підхід, який передбачав визначення середньої ринкової вартості колісного транспортного засобу ідентичного (аналогічного) спірному автомобілю.
Вказаний підхід ґрунтувався на аналізі цін продажу (пропозицій) КТЗ, ідентичних, або аналогічних КТЗ, що досліджуються на первинному або вторинному ринках КТЗ, з відповідними коригуваннями, які враховують відмінності між об'єктом порівняння та об'єктом оцінки.
Водночас відповідачем було замовлено оцінку реальної вартості транспортного засобу «BMW X5», 2004 року випуску, об'єм двигуна 4 799 см3, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 із наданням зазначеного автомобіля для його огляду та оцінки оцінювачу, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля складає 305 000 грн.
Наявність істотної різниці між оцінками свідчить про наявність обґрунтованого спору щодо вартості майна.
Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, яким затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, визначення ринкової вартості повинно здійснюватися із врахуванням: строку експлуатації транспортного засобу; технічного стану; фізичного зносу; факту попередніх пошкоджень; ринкових умов.
Згідно наданого стороною відповідача звіту № А26/04/10-2о про незалежну оцінку колісного транспортного засобу: «BMW X5», 2004 року випуску, об'єм двигуна 4 799 см3, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 вбачається, що спірний автомобіль було надано для огляду та оцінки, а відтак суд погоджується з доводами відповідача про те, що реальна ринкова вартість спільного автомобіля складає 305 000 грн.
Разом з тим, твердження відповідача, що ним було зроблено внесок у вартість придбаного автомобіля у розмірі 49 000 грн за рахунок особистих коштів, не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами з огляду на таке.
Наданий відповідачем лист сервісного центру МВС містить лише відомості щодо вартості транспортного засобу, зазначеної під час здійснення реєстраційних дій, однак сам по собі не підтверджує ані джерела походження грошових коштів, ані факту їх належності відповідачу на праві особистої приватної власності, ані факту одноособового внесення саме відповідачем зазначеної суми за придбання автомобіля.
Так само вказаний документ не підтверджує, що кошти не були спільними коштами подружжя, набутими у період шлюбу, або спільними накопиченнями сторін.
Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 76-81 ЦПК України, які б беззаперечно свідчили про особистий характер зазначених коштів, їх походження чи виключне використання відповідачем при придбанні транспортного засобу.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя підлягає частковому задоволенню, а саме шляхом грошової компенсації вартості 1/2 частки транспортного засобу «BMW X5», 2004 року випуску, об'єм двигуна 4 799 см3, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 у розмірі 152 500 (сто п'ятдесят дві тисячі п'ятсот) грн, що дорівнює 1/2 частки кожної сторони та відповідає розрахунку: 305 000 (реальна ринкова вартість КТЗ)/2 (частки позивача і відповідача).
З урахуванням вищенаведеного, обставини позовної заяви знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами та вважаються судом доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією № 8407-1813-5973-0989 від 23.02.2026 про сплату судового збору у сумі 2 338 грн 80 коп.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 524 грн 90 коп. (2 338 грн 80 коп (сума судового збору)*65,20% (відсоток задоволених позовних вимог).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 56, 58, 60, 88, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати транспортний засіб марки «BMW X5», 2004 року випуску, об'єм двигуна 4 799 см3, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
В порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки транспортного засобу «BMW X5», 2004 року випуску, об'єм двигуна 4 799 см3, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 у розмірі 152 500 (сто п'ятдесят дві тисячі п'ятсот) грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 524 (одна тисяча п'ятсот двадцять чотири) грн 90 коп.
У задоволені решти вимог позовної заяви - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ;
- відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Суддя Дмитро ПЕТРОВ