Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/12209/21
12.05.2026 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі :
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції із ДУ "Кропивницька виправна колонія (№6) із обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100070000223 від 21.01.2020 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Новогречановка Тайиншинського району Північноказахстанської області Казахстану, громадянина України, із середньою освівтою, не працюючого, не одруженого, на утриманні дітей не має, зареєстрованого за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на теперішній час відбуває строк основного покарання в виді позбавлення волі в Державній установі "Кропивницька виправна колонія (№6), раніше судимого
- 23 червня 2023 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч.1 ст.185, ч.2 ст.190, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік,
- 29 вересня 2023 року вироком Київського районного суду міста Одеси за ч.4 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років,
- 01 грудня 2023 року вироком Вінницького районного суду Вінницької області за ч.4 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців,
- 24 жовтня 2024 року вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 7 місяців,
- 23 вересня 2025 року вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області за ст. 391 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України,
встановив:
18 січня 2020 року, близько 15 години 30 хвилини, ОСОБА_4 прибув разом з наглядно знайомим ОСОБА_5 на ковзанку, що розташована по вулиці Контрактова площа в м. Києві, де перебуваючи в приміщенні ковзанки, де зберігаються речі відвідувачів, ОСОБА_5 передав на зберігання працівнику ковзанки ОСОБА_6 свою сумку, в якій знаходились гаманець з грошовими коштами в сумі 300 гривень та особисті документами. В цей момент в ОСОБА_4 виник умисел на заволодіння майном ОСОБА_5 шляхом обману.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного заволодіння чужим майном шляхом обману ОСОБА_4 зайшов до приміщення ковзанки, де зберігаються речі відвідувачів та цього ж дня о 17 годині 30 хвилин підійшов до працівника ковзанки ОСОБА_6 та попросив її передали йому сумку, яку залишив ОСОБА_5 , мотивуючи це згодою власника майна.
Не усвідомлюючи істинних намірів ОСОБА_4 , працівник ковзанки ОСОБА_6 , на прохання ОСОБА_4 , надала сумку в якій знаходились гаманець з грошовими котлами в сумі 300 гривень та особистими документами, що належать ОСОБА_5 .
Не маючи на меті передавати майно ОСОБА_5 , ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, заволодівши, таким чином, шляхом обману, сумкою, яка матеріальної цінності для потерпілого не становить, гаманцем, який матеріальної цінності не становить, особистими документами та 300 гривень, чим заподіяв ОСОБА_5 матеріальну шкоду.
Своїми умисними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України.
Окрім цього, ОСОБА_4 18 січня 2020 року, близько 17 години 32 хвилини, перебуваючи в приміщенні ковзанки, що розташована по вулиці Контрактова площа в м.Києві, помітив у працівника ковзанки ОСОБА_7 мобільний телефон "Iphone 8 Plus", та в нього виник умисел на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману.
Реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману підійшов до потерпілої ОСОБА_7 та попросив її мобільний телефон "Iphone 8 Plus", під приводом здійснення дзвінка.
Не усвідомлюючи істинних намірів ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_7 на прохання останнього надала свій мобільний телефон "Iphone 8 Plus" для здійснення дзвінка. Після чого ОСОБА_4 імітуючи здійснення телефонного дзвінка, вийшов з приміщення.
Не маючи на меті повертати мобільний телефон, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, заволодівши, таким чином, шляхом обману, мобільним телефоном "Iphone 8 Plus", вартістю 19 614 гривень 92 копійки, з сім-картокою мобільного оператора "Vodafon", вартістю 50 гривень, чохлом, рожевого кольору, який для потерпілої матеріальної цінності не становить, в якому знаходилось 100 гривень, а всього на загальну суму 19 764 гривень 92 копійки, чим заподіяв ОСОБА_7 матеріальну шкоду.
Своїми умисними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України, визнав у повному обсязі, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті та погодився із правовою кваліфікацією висунутого йому обвинувачення. Вказав, що 18 січня 2020 року, о 17 год. 30 хв., зайшов до приміщення ковзанки, на Контрактовій площі у м. Києві, та шляхом обману заволодів сумкою з грошима 300 грн., належні ОСОБА_5 . В подальшому шляхом обману заволодів мобільним телефоном ОСОБА_7 . Час, місце, спосіб вчинення кримінальних правопорушень, вартість майна не оспорює, вину визнає, щиро кається. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 визнав повністю.
В судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_4 заявлено клопотання про закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 190 КК України на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з тим, що 09.08.2024 року набув чинності Закон України щодо внесення змін до ст. 51 КУпАП, зокрема щодо зміни вартості викраденого майна та відповідно декриміналізації діянь по викраденню майна на суму до 3028 грн. Отже наразі його дії кваліфікуються як дрібна крадіжка, що є підставою для закриття кримінального провадження, ураховуючи положення статті 5 КК України, положення статтей 284, 479-2 КПК України.
Обвинуваченому ОСОБА_4 підстава та наслідки закриття провадження за вказаному вище епізоду зрозумілі.
Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, просила прийняти до розгляду позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення та стягнути з ОСОБА_4 майнову шкоду у розмірі 19 764 грн. 92 коп. та моральну шкоду у розмірі 1 000 грн. Зазначене обґрунтовує тим, що весь період намагання поновити порушені права був насичений негативними емоціями, психічними переживаннями, стресом.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся неодноразово в установленому законом порядку.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні цивільний позов визнав у повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчинених кримінальних правопорушеннях, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу винного. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, вони не викликають сумнівів у добровільності їх позицій. Судом роз'яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
В частині закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 190 КК України прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 .
Так, за загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до частин 1, 6 ст. 3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024.
Згідно з положеннями зазначеного Закону, ст. 51 КУпАП викладено у новій редакції, відповідно до якої - дрібним викраденням чужого майна є викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 5 Розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що неоподатковуваний мінімум щодо адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Згідно з п.п. 169.1.1, п. 169.1 ст. 169 ПК України податкова соціальна пільга встановлюється у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи з 1 січня 2020 року встановлений в розмірі 2 102 грн.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Так, вимогами п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Як вбачається із обвинувального акту ОСОБА_4 інкриміновано вчинення 18.01.2020 року заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), а саме за ч. 1 ст. 190 КК України у сумі 300 грн. 00 коп.
Виходячи з вищевикладеного та враховуючи те, що внаслідок прийняття Закону №3886-ІХ втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , та останній не заперечує проти закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, суд вважає клопотання ОСОБА_4 обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Суд встановив, що дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом встановлено щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд, згідно з вимогам ст.65 КК України, враховує характер і ступінь вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є нетяжким злочином; обставини, які пом'якшують покарання, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання; дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше неодноразово судимий за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, вину визнав повністю, цивільний позов визнав, тому розгляд справи відбувся в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, щиро розкаявся у вчиненому, тому вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі.
Окрім того, судом встановлено, що вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23.09.2025 року ОСОБА_4 засуджено за ст. 391 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України призначено остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
Враховуючи, що кримінальне правопорушення ОСОБА_4 вчинив до ухвалення вироку Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області від 23.09.2025 року, тому покарання йому слід призначати за правилами ч. 4 ст. 70 КК України.
Суд вважає, що перевиховання й виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 неможливо без ізоляції від суспільства, а також не знаходить підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
Суд вважає, що виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України саме така міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та не становитиме особистий надмірний тягар для особи.
Щодо заявленого потерпілою ОСОБА_7 цивільного позову суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Суд вважає, що вимоги потерпілої ОСОБА_7 , які обвинувачений ОСОБА_4 визнав в повному обсязі, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі на суму 19 764 грн. 92 коп. та 1000 грн., а всього 20 764 грн. 92 коп.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Процесуальні витати відсутні.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.
Керуючись ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк на 3 (три) роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком більш суворим покаранням за вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23.09.2025 року остаточно призначити покарання ОСОБА_4 у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати 23 вересня 2025 року, зарахувавши в строк відбування основного покарання строк тримання його під вартою в установі попереднього ув'язнення за правилами ч. 5 ст.72 КК України в редакції Закону України №2046 VIII від 18 травня 2017 року, відповідно до якої попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 190 КК України - задовольнити.
Кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України закрити на підставі пункту 4-1 частини першої статті 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 19 764 грн. 92 коп., моральну шкоду на суму 1000 грн., а всього 20 764 грн. 92 коп. (двадцять тисяч сімсот шістдесят чотири грн. 92 коп.).
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1