Справа № 347/1168/26
Провадження № 1-кс/347/335/26
15.05.2026 року слідчий суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , начальника СВ Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 , розглянувши скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність дізнавача стосовно невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
14.05.2026 року ОСОБА_4 звернулася до суду зі скаргою, в якій просить зобов'язати Косівський РВП невідкладно, але не пізніше 24 годин після надходження копії ухвали внести відомості, які містяться в її заяві про вчинення кримінального правопорушення від 07.05.2026 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В обґрунтування вимог скарги ОСОБА_4 посилається на те, що 07.05.2026 вона надіслала заяву до Косівського РВП про злочин з проханням внести дане повідомлення до ЄРДР протягом 24-х годин з моменту отримання, про вчинення дій, які містять ознаки злочину, передбаченого ст. 383 КК України.
У черговій частині Косівського РВП таку інформацію підтвердили та повідомили, що повідомлення було зареєстровано та передано до виконання. Крім того, було повідомлено, що щодо заяви було здійснено запис до ЖЄО № 3477 від 11.05.2026 року, проте з того часу ніхто з посадових осіб не вніс відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Таким чином, жодних дій спрямованих на внесення наданих відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та здійснення досудового слідства даним органом досудового слідства не вчинялося.
Скаржник посилається на те, що згідно ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Однак уповноваженою особою всупереч ст.214 КПК України було допущено бездіяльність.
Скаржник вважає, що відомості, викладені в заяві-повідомленні, повинні були негайно, але не пізніше 24 год. після подання заяви, вноситись до ЄРДР.
В судове засідання ОСОБА_4 не з'явилася, надіслала суду клопотання, в якому виклала прохання розглянути справу без її участі. Скаргу підтримує в повному обсязі.
Начальник СВ Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, обгрунтовуючи тим, що досудове розслідування в межах кримінального провадження №12024096190000064 від 26.03.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, повністю проведено та прийнято кінцеве рішення (постанова про закриття кримінального провадження від 10.10.2024 року у зв'язку із відсутністю складу кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України), яке досі не скасоване. Крім того, заявник оскаржує бездіяльність дізнавача, хоча кримінальне правопорушення, передбаченест.383 КК України, є злочином та дізнавач не уповноважений здійснювати досудове розслідування злочинів.
За змістом ч.2 ст.306 КПК України: скарга на бездіяльність під час досудового розслідування розглядається не пізніше сімдесяти двох годин з моменту її надходження.
Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Вислухавши представника Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити, з нижче наведених підстав.
Пунктом 15 ч.1 ст.7 КПК України встановлено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та посадових осіб.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому розслідуванні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк.
Кримінальний процесуальний кодекс однаково зобов'язує і слідчого, і прокурора під час кримінального провадження неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана ВР України, вимог інших актів законодавства.
Слідчий і прокурор повинні всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ст. 9 КПК).
На орган досудового розслідування покладається обов'язок застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування (ст. 38 КПК).
У відповідності до положень ч.1 ст.214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Реєстру та розпочати розслідування.
Згідно з вимогами ч.2 ст.214 КПК України досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а відмова слідчого або прокурора у внесенні відомостей про злочин до ЄРДР згідно ст.303 КПК України може бути оскаржена до суду.
Відповідно до Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за №139 від 06.04.2016р. визначені строки внесення відомостей до Реєстру. Зокрема, відповідно до п.3.1 розділу 1 зазначеного Положення унесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням таких строків: заяву, повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення - у термін, визначений ч.1 ст.214 КПК України.
За змістом п.4 ч.5 ст.214 КПК України необхідною умовою внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань є наявність обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Чинним КК України передбачено, які саме діяння є правопорушеннями (злочинами), в чому полягає об'єктивна та суб'єктивна сторона того чи іншого злочину, кваліфікуючі ознаки та інше. У випадках, якщо в заяві чи повідомленні є ті чи інші об'єктивні дані, що свідчать дійсно про ознаки того чи іншого злочину, то є підстави вважати таку заяву чи повідомлення саме заявою чи повідомленням про злочини і тільки такі заяви і повідомлення повинні вноситись до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Якщо ж у повідомленнях чи заявах таких ознак немає, то вони не можуть вважатись такими, які підлягають обов'язковому внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Слідчим суддею встановлено, що предметом розгляду скарги є бездіяльність уповноваженої особи Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, яка полягає у невнесення відомостей в ЄРДР за заявою ОСОБА_4 від 07.05.2026 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 383 КК України.
Так, 07.05.2026 року ОСОБА_4 звернулася до Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 383 КК України, за змістом якої за ухвалою суду було внесено відомості в ЄРДР за №12024096190000064 від 26.03.2024 року за ознаками кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.4 ст. 358 КК України за заявою ОСОБА_5 по факту використання ОСОБА_4 завідомо підробленого документу під час розгляду судової справи № 347/1779/19 у 2017 році. Під час досудового розслідування в межах вказаного кримінального провадження було призначено почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів, де підлягали дослідженню боргові розписки, наявні у матеріалах цивільних справ №347/1779/19, №347/2063/20, 347/1316/22 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . За результатом експертних досліджень у висновку експерта 23.08.2024 підпис кожного був визнаний автентичним. Отже, в 2019 під час судового розгляду цивільної справи в № 347/1779/19 ОСОБА_4 надала суду оригінал розписки підписаний власноручно відповідачами, а не «використала завідомо підроблений документ». Кримінальне провадження закрито. Натомість, ОСОБА_5 усвідомлював, що повідомляв неправду та діяв умисно (а.с.4-5).
Частиною 1 ст. 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 214 КПК України бездіяльність слідчого, прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР є предметом оскарження в порядку ст. 303 КПК України, полягає у невнесенні вказаними особами відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 год. після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Так, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, серед іншого, вносяться відомості про: (1) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; (2) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (пункти 4, 5 частини 5 статті 214 КПК).
Таким чином, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України). Вказане узгоджується з позицією, викладеною у згаданому Узагальненні ВССУ N 9-49/0/4-17 від 12.01.2017, за якою КПК дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень. Вказана інформація необхідна для (1) визначення того, що ставиться питання про вчинення саме кримінального правопорушення, та (2) можливості спрямувати орган досудового розслідування на його розкриття, зібрання відповідних доказів.
Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що (1) обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або (2) в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР. Такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_9 від 17.06.2020, згідно пункту 5 мотивувальної частини якого зазначено, що "встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту". Також і Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16 травня 2019 року (справа N 761/20985/18, провадження N 51-8007км18) наголосив: "...якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин...".
Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об'єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: (1) розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу (2) не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; (3) порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; (4) використання інструментів статті 214 КПК не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це є вже іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК), а також (5) унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (стаття 383 КК). Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в статті 2 КПК.
Таким чином, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення на основі критеріїв викладених раніше.
Стаття 383 Кримінального кодексу України (ККУ) передбачає відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому, дізнавачу або органу досудового розслідування про вчинення злочину.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується лише прямим умислом, бо вказівка закону на завідомо неправдивий характер повідомлення свідчить про усвідомлення винним того, що спрямовані ним на адресу відповідних органів відомості не відповідають дійсності, і його бажання вчинити такі дії. Помилкова думка особи про відповідність відомостей дійсності виключає відповідальність за ст. 383 КК.
Вивчивши матеріали справи, слідчим суддею встановленоіз наданого витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024096190000064, що 25.03.2024 на адресу Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області надійшла ухвала Косівського районного суду Івано-Франківської області, за скаргою ОСОБА_5 про зобов'язання внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення. Відомості внесені до ЄРДР 26.03.2024 року.
В межах вказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді від 03.07.2024 року було надано дозвіл на отримання тимчасового доступу до речей і документів, а саме: до матеріалів цивільної справи № 347/1779/19, №347/2063/20, 347/1316/22 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які зберігаються у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що в АДРЕСА_1 , з можливістю вилучення оригіналів боргових розписок (а.с.40-42).
Висновком експерта від 23.08.2024 року №СЕ-19/109-24/8082 (а.с.11-27) не встановлено факту підроблення досліджуваних документів, тому кримінальне провадження №12024096190000064 від 26.03.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, було закрито за відсутністю складу кримінального проступку постановою старшого дізнавача СД Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_10 від 10.10.2024 року.
Таким чином, за обставинами, викладеними заявником ОСОБА_5 в межах кримінального провадження №12024096190000064 від 26.03.2024 року з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України, проведено досудове розслідування, за результатом якого прийнято кінцеве рішення про відсутність складу кримінального правопорушення і відсутність факту підроблення документу скаржницею був встановлений під час саме досудового розслідування шляхом проведення експертних досліджень, а не був відомий ОСОБА_5 до подання заяви про кримінальне правопорушення.
Оскільки заява ОСОБА_4 від 07.05.2026 року не містить складових кримінального правопорушення, передбаченого ст.383 КК України - скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 214, 277, п.10 ч.1 ст.303, 306, ч.1 ст.307 КПК України, слідчий суддя
скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність дізнавача, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 383 КК України, за її заявою від 07.05.2026 року - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1