Справа № 347/2539/25
Провадження № 2/347/650/26
15 травня 2026 року м. Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Книщука Р.М.,
секретаря Лазорик А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 21.06.2019р. між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду №С-112-006458-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки. Відповідно до п. 2 Договору банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відповідної кредитної лінії по поточному рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000,00 грн (п.п. 2.1 Договору). Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 30000,00 грн (п.п.2.2 Договору кредиту І). Згідно п.п. 2.3 Договору кредиту за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 24% річних. Банк на виконання умов Договору кредиту надав позичальнику грошові кошти у сумі 30000,00грн строком до 21.06.2024 року, а позичальник відповідно зобов'язався повернути його разом іншими платежами. 19.12.2023 року між акціонерним товариством «Ідея Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» укладено договір факторингу № 19/12-2023. 22.12.2023року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» був укладений Договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передав (відступив), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняв права вимоги за Кредитним договором № С-112-006458-19-980 від 21.06.2019року. Відповідачка порушила умови кредитного договору в зв'язку з чим її заборгованість становить 92606,42 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом -29770,9грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками -62835,52грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - 0 грн.
В добровільному порядку відповідачка не бажає погасити вказану суму заборгованості, а тому просить позов задоволити. А також просить стягнути з відповідачки судовий збір та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 7000грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву в якій просить розгляд справи проводити без участі представника позивача.
Представник відповідачки у поданій до суду заяві просить розгляд справи проводити без його участі та участі відповідачки. Просить в позові відмовити у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності з мотивів наведених у заяві про перегляд заочного рішення, яка подавалась відповідачкою.
Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст. ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимог ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В свою чергу, положеннями ст.ст. 525-527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.
Крім цього, статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 3 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи 21.06.2019р. між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду №С-112-006458-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки.
Відповідно до п. 2 Договору банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відповідної кредитної лінії по поточному рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000,00 грн (п.п. 2.1 Договору). Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 30000,00 грн (п.п.2.2 Договору кредиту І).
Згідно п.п. 2.3 Договору кредиту за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 24% річних.
Судом встановлено, що банк на виконання умов Договору кредиту надав позичальнику грошові кошти у сумі 30000,00грн строком до 21.06.2024 року, а позичальник відповідно зобов'язався повернути його разом іншими платежами.
Згідно матеріалів справи вбачається, що 19.12.2023 року між акціонерним товариством «Ідея Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» укладено договір факторингу № 19/12-2023 та 22.12.2023року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» був укладений Договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передав (відступив), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняв права вимоги за Кредитним договором № С-112-006458-19-980 від 21.06.2019року.
Згідно ст. ст. 598-599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1048 ЦК України стверджується, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачкою умови кредитного договору належно не виконувалися, внаслідок чого її заборгованість становить 92606,42 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом -29770,9грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками -62835,52грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - 0 грн.
Щодо заяви представника відповідачки про застосування строків позовної давності, суд зазначає таке.
За правилами ст. 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.1,5 ст. 261 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається з моменту, коли в особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов'язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об'єктивні обставини - самий факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб'єктивні обставини - момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18) зробила висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування ч.1 ст. 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Враховуючи вимоги ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» звернувся до суду з позовом 02.12.2025 року про стягнення заборгованості за кредитним договором від 21.06.2019року.
Разом із цим, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та під час воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Разом з цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон № 540-IX, згідно з яким в Україні запроваджений з 12 березня 2020 року загальнодержавний карантин, який тривав до 30 червня 2023 року, а з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан і відповідно станом на 02.12.2025 року, дата звернення банком до суду з цим позовом, діяв на усій території України, то у цьому випадку банк не пропустив визначену чинним законодавством позовну давність.
А тому, наведені обставини дають суду підстави для задоволення позову в повному обсязі щодо стягнення з відповідачки 92 606,42грн. заборгованості за кредитним договором № С-112-006458-19-980 від 21.06.2019року.
Що стосується витрат на правову допомогу, то Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
А тому, враховуючи те, що розгляд даної справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження, як малозначної справи, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час, виходячи з критерію реальності та розумності, суд вважає, що з відповідачки слід стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 3000грн.
Згідно ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь позивача з відповідачки слід стягнути оплачений судовий збір в розмірі 3028 грн.
На підставі наведеного, ст.ст. 509, 526, 1046-1049, 1050-1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082, адреса: 04071 м. Київ вул. Набережно-Лугова, 8 рахунок: IBAN № НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» Код Банку 322001) заборгованість за кредитним договором № С-112-006458-19-980 від 21.06.2019 року у розмірі - 92 606 (дев'яносто дві тисячі шістсот шість ) грн. 42коп., 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. оплаченого судового збору та 3000 (три тисячі) гривень витрат на правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя Р.М. Книщук