Справа № 346/3339/25
Провадження № 2-п/346/18/26
14 травня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі головуючого судді Яремин М.П.
з участю: секретаря Урбанович І.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Репалом Олексієм Олександровичем, про перегляд заочного рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.12.2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Потятинник Юрій Романович, до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди,-
23.04.2026 року відповідач, від імені якої діє його представник, адвокат Репало О.О. звернувся до суду із вказаною заявою, в обґрунтування якої зазначає, що ОСОБА_1 не отримував судових повісток про виклик до суду, не знав про дату та час розгляду справи, внаслідок чого був позбавлений можливості реалізувати право на захист та відновити свої порушені права у встановленому законом порядку. Як тільки йому стало відомо про наявність судового рішення, то одразу з ним ознайомився та звернувся до центру з надання безоплатної правничої допомоги. Крім того, доказом вартості відшкодування має бути виключно висновок судового експерта, який відповідає вимогам закону. Висновок, долучений позивачем до матеріалів справи, викликає сумніви, адже експертиза виконана не за ухвалою суду, про кримінальну відповідальність суд не попереджав експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, як вимагає ч.5 ст. 104 ЦПК України. Більше того, за змістом висновку експертного визначення вартості матеріального збитку №0057/ТЛ-25 від 20.06.2025 року, він складений в червні 2025 року, водночас подія мала місце 01.03.2025 року, та не можливо встановити на підставі яких фактичних даних та відомостей щодо характеристики автомобіля та ступеня пошкодження транспортного засобу, оцінювач дійшов до висновку про необхідність заміни або ремонту тих чи інших деталей, чи вказані у звітах пошкодження виникли безпосередньо 01.03.2025 року, а не через неналежне зберігання, нездійснення відновлюваного ремонту станом на червень 2025 року. Тому відповідач просить вказане заочне рішення скасувати та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Відповідач та його представник, адвокат Репало О.О. в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Позивач та його представник, адвокат Потятинник Ю.Р. в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.
В зв'язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Відповідно до норм ч.1, 3, 4 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 5 ст.130 ЦПК України передбачено, що вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Відповідно до правил ч.1 ст.287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень ст.284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Згідно з п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» №2 від 12.06.2009 року заочний розгляд судом цивільної справи відповідно до ст. 224 ЦПК України допускається у тому разі, коли відповідач або всі відповідачі у справі, якщо їх було кілька, повідомлені належним чином про час і місце судового розгляду, не з'явилися в судове засідання при відсутності в ньому їх представників і від них не надійшло повідомлення про причини неявки чи зазначені ними причини визнані неповажними і проти такого розгляду справи не заперечує позивач та ним не було змінено предмета або підстави позову чи розміру позовних вимог.
Згідно з п.3 ч.2 ст.285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це.
Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об'єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.
Водночас, з'ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.
Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Використання законодавцем в конструкції коментованої ст.288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку. За змістом вказаних норм наявність цих двох підстав для скасування заочного рішення є обов'язковою.
Судом встановлено, що 01.07.2025 року представник позивача, адвокат Потятинник Ю.Р. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення завданої матеріальної шкоди в розмірі 17 975 грн., а також понесених судових витрат.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.07.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 30.09.2025 року ( а.с. 36 ).
Як встановлено з матеріалів справи, вказаного дня суд направив за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача копію ухвали від 30.09.2025 року із наданням строку для подання відзиву та судову повістку про виклик в судове засідання на 30.09.2025 року, які повернулися до суду не врученими із відміткою поштової установи «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 37, 41-45).
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.09.2025 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду ( а.с. 50 ).
В судові засідання 13.11.2025 року та 18.12.2025 року відповідач не з'явився, причини неявки суду не повідомив, до суду повернулися не врученими поштові конверти, якими суд скеровував відповідачу судові повістки про виклик в судове засідання із відміткою поштової установи «адресат відсутній за вказаною адресою» ( а.с. 54-56, 64-68 ).
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 223 та ч.1 ст.280 ЦПК України, 18.12.2025 року вказаним судом ухвалено заочне рішення в справі, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з останнього на користь ОСОБА_2 відшкодування майнової шкоди в сумі 17 975 грн. та 968,96 грн. сплаченого судового збору ( а.с. 70-71 ).
Додатковим рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.01.2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані з проведенням експертизи, у розмірі 3 100 грн. ( а.с. 85-87 ).
Судові повістки судом скеровувались ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , яка є його зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується відповіддю відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання в Івано-Франківській області № 13912/25-Вх. від 23.07.2025 року та копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , який долучено стороною відповідача до поданої заяви ( а.с. 35, 112-114 ). Такі судові повістки про розгляд справи на 30.09.2025 року, 13.11.2025 року та 18.12.2025 року повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо судове повідомлення направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною чи встановленою судом інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, і повернуто відділом поштового зв'язку з посиланням на відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, чи у зв'язку із відмовою адресата отримати судову повістку, то вважається що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Більше того, відповідно до положень ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, відсутність відповідача за адресою проживання, на яку направлялася повістка, не може бути перешкодою для розгляду справи.
Таким чином, судом, вживалися всі передбачені законом заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та такий, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч.3 ст.2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, крім іншого, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до положень ч.1 ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Тобто, для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох умов: по перше, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки з поважних причин, по друге, що докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, судом встановлено, що при розгляді заяви про перегляд заочного рішення не знайшло свого підтвердження факт, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин, оскільки наявні в матеріалах справи докази свідчать, що ОСОБА_1 був повідомлений належним чином про час і дату розгляду справи.
Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що справу було розглянуто у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Щодо посилань представника відповідача на те, що висновок експертного визначення вартості матеріального збитку, який міститься в матеріалах справ, є неналежним доказом, адже експерт не повідомлений про кримінальну відповідальність і така експертиза проведена в червні 2025 року, тоді як подія мала місце 01.03.2025 року, суд зазначає наступне.
Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.
Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадку завдання збитку проведення незалежної оцінки є обов'язковим.
Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (за змістом частини першої статті 10 і частини першої статті 11 Закону № 2658-III).
Статтею 32 Закону № 2658-III передбачена відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.
Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна) ним своїх обов'язків.
В постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 711/650/13-ц (провадження № 61-1186св17) вказано, що на експерта покладаються інші функції та його висновки не тотожні відповідним висновкам оцінювача, складеним в рамках проведення оцінки нерухомого майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Об'єктивність і достовірність звітів і висновків оцінювача не визначається його попередженням про кримінальну відповідальність. Тоді всі звіти були б апріорі об'єктивними і достовірними на підставі лише попередження. Об'єктивність оцінки майна та здійснення її відповідно до вимог чинного законодавства як обов'язок оцінювача передбачені Законом № 2658-III без будь-якої прив'язки до повідомлень його про відповідальність. Отже, відсутні підстави стверджувати про необ'єктивність оцінювача через те, що він не був повідомлений про відповідну відповідальність. Разом з тим, за змістом статей 12 і 33 Закону 2658-III звіт про оцінку майна не створює ніяких правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає і підтверджує зроблені оцінювачем висновки і його дії по реалізації свого завдання.
Відповідно до п. 1.2 - 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 року № 145/5/2092, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.
Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Виходячи з викладеного, висновок експерта складається у разі проведення судової авто товарознавчої експертизи, а звіт оцінювача за результатами проведення оцінки КТЗ, при цьому, як висновок експерта, так і звіт оцінювача складаються на єдиних засадах, визначених Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 року № 145/5/2092.
Таким чином, 20.06.2025 року експертом ОСОБА_3 , (який має вищу освіту інженер-механіка по транспорту, кваліфікацію експерта-оцінювача по транспорту та аварійного комісара з правом проведення оцінки і технічних досліджень по встановленню причин виникнення ДТП, зареєстрований в державному реєстрі оцінювачів, отримав посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача, є суб'єктом оціночної діяльності (сертифікат № 195/20, виданий 18.03.2020 року Фондом державного майна України) та якому філія Українського центру після аварійного захисту “ Експерс-Сервіс » судово-експертна фірма “ Експо-Фірм », доручила проведення експертного дослідження ) за результатами проведення оцінки КТЗ складено висновок експертного визначення вартості матеріального збитку, а не висновок судової авто товарознавчої експертизи, а тому він і не мав бути повідомленим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Вказаний висновок відповідає вимогам Закону України "Про судову експертизу", Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 року № 142/5/2092, а отже з огляду на ст. ст. 76, 106 ЦПК України є належним та допустимим доказом.
Тому доводи відповідача в цій частині є також недоведеними та неспроможними.
Варто зазначити, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу resjudicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
Частина третя статті 287 ЦПК України встановлює, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Враховуючи вищенаведене, у даному випадку відсутня необхідна сукупність умов, передбачених процесуальним законом, для скасування заочного рішення, оскільки відповідачем не доведено ані поважності причин неявки у судове засідання, ані наявності обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. З огляду на викладене, суд дійшов до переконання, що підстави для задоволення заяви про перегляд заочного рішення відсутні, у зв'язку з чим у її задоволенні слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 81, 247, 260, 284, 285, 287, 288 ЦПК України, суд,-
заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Репалом Олексієм Олександровичем, про перегляд заочного рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.12.2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Потятинник Юрій Романович, до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: Яремин М. П.