Справа № 346/580/26
Провадження № 1-кс/346/539/26
15 травня 2026 р.м. Коломия
Слідчий суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , слідчої ОСОБА_5 , розглянувши матеріали скарг ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на постанову слідчої Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківської області ОСОБА_5 від 07.05.2026 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12026096180000034 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.1 ст. 384 КК України,-
11.05.2026 до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області надійшла скарга ОСОБА_6 на постанову слідчої Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківської області ОСОБА_5 від 07.05.2026 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12026096180000034 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358, ч.1 ст. 384 КК України.
12.05.2026 до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області надійшла скарга ОСОБА_4 на постанову слідчої Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківської області ОСОБА_5 від 07.05.2026 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12026096180000034 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358, ч.1 ст. 384 КК України.
Ухвалою суду від 14.05.2026 року об'єднано провадження №1-кс/346/539/26, №1-кс/346/549/26 за скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на постанову про закриття кримінального провадження №12026096180000034 від 10.02.2026 року.
Скарга ОСОБА_6 мотивована тим, що 04.05.2026 року нею подано через канцелярію Коломийського РВП на ім'я слідчого ОСОБА_7 заяву про виконання ухвали слідчого судді, якою зобов'язано слідчу повторно розглянути заяву ОСОБА_6 про визнання її потерпілою.
27.04.2027 року вона отримала на вайбер дві постанови слідчої ОСОБА_5 про відмови у визнанні потерпілим її та чоловікові ОСОБА_6 в об'єднаному кримінальному провадженні №12026096180000034.
01.05.2026 року нею та її чоловіком, ОСОБА_4 , були подані до суду скарги на дані постанови слідчої ОСОБА_5 .
Розгляд скарг було призначено на 04.06.2026 року, однак дата слухання була переплутана, правильною датою засідання була 04.05.2026 року. Засідання було перенесено на 08.05.2026 року. Отримавши 04.05.2026 року ухвалу суду від 30.04.2026 року про задоволення скарги і скасування постанови про відмову у визнанні потерпілою, слідча ОСОБА_5 08.04.2026 року перед судовим засіданням вручила ОСОБА_6 постанову про закриття кримінального провадження. Зазначає, що слідча ОСОБА_5 не мала права закривати справу, не виконавши рішення суду про перегляд заяви про визнання потерпілою. Закриття справи в обхід судової ухвали - це спроба слідчого «сховати» справу від законного розгляду. Також, слідча не лише не виконала ухвалу суду, а й не згадала про її існування у постанові про закриття кримінального провадження. На підставі наведеного, просить скасувати постанову слідчої ОСОБА_7 від 07.05.2026 року про закриття кримінального провадження як незаконну та необґрунтовану. Зобов'язати слідчого виконати ухвалу слідчого судді від 30.04.2026 року у справі №346/580/26 та розглянути скаргу у встановленому порядку. Зобов'язати слідчого вчинити необхідні процесуальні дії, спрямовані на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження.
Скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що згідно Ухвали суду по справі № 346/445/26 провадження № 1-кс/346/118/26 віл 05.02.2020 року у слідчому відділенні Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026091180000114. У заяві про кримінальне правопорушення і у ухвалі суду про внесення даного правопорушення до ЄРДР вказувалися статті 366 та 384 КК України. Заявник наголошував, що основним посилом його заяви є службова підробка акту перевірки ЗДО N?3 "Берізка" м.Коломия управлінням Держпраці від 22.10 2025 року за N? ПЗ/Ф/12687/0205. У даному акті було використано його ім?я, вказані неправдиві дані щодо нього та його дій. Із нього, добропорядної людини, офіцера ЗСУ у відставці, який за 20 років служби не мав жодного дисциплінарного стягнення, законослухняного Громадянина "зробили" нікчему, який нібито намагався вдарити жінку - директора ЗДО ОСОБА_8 , погрожув їй фізичною розправою, надіслав їй 5 голосових повідомлень та більше 90 повідомлень із погрозами. Все це було зроблено директором ЗДО ОСОБА_9 для надання вагомості своїм поясненням інспектору Держпраці ОСОБА_10 .
Зазначає, що на той час директор ЗДО ОСОБА_9 була відповідачем у цивільній справі про мобінг його дружини у закладі, а тому була зацікавлена у висновку акту, так як у подальшому збиралася використати його для свого захисту у суді. Даний акт занесений у Державний реєстр і принижує його людську гідність та честь офіцера ЗСУ і саме поява даного документа, створення його змусила звернутися до суду з заявою за ст.366 КК України "Службове підроблення". При цьому він зазначав у своїй заяві, що ОСОБА_8 та ОСОБА_11 у відзивах на позовну заяву дружини до суду посилаються на даний акт як на доказ своєї невинуватості, чим вводять суд в оману.
01.05.2026 року ОСОБА_4 подав у суд скарга на постанову про відмову у визнанні потерпілим. На початку засідання виступила слідча ОСОБА_5 передала мені у руки «Постанову про закриття кримінального провадження» № 12026096180000034 від 07.05.2026 року і таким чином лишила його конституційного права на захист та доступ до правосуддя. Спочатку слідча ОСОБА_7 самостійно кваліфікує провадження за ч.1 ст.384 КК України, потім вказує, що надання даного документу до суду ніяк на заявника не впливає, не надало йому шкоди і закриває провадження. Про службове підроблення за ст.366 КК України у постанові про закриття провадження замовчується. Підробка державного акту, який складений на основі надання посадовою особою директором ЗДО ОСОБА_8 не розглядається.
У оскаржуваній постанові про закриття кримінального провадження слідча ОСОБА_7 вказує, що під час допиту ОСОБА_8 заявила слідуюче - « ОСОБА_9 повідомила, що вказуючи про надсилання 5 голосових повідомлень та понад 90 повідомлень із погрозами і приниженнями, вона мала на увазі всі повідомлення, скарги, доповідні записки, які ОСОБА_6 , а також її чоловік надсилали на її особистий номер телефону у додаток «Вайбер». Назвала приблизну цифру «90», оскільки ніколи не перераховувала ці звернення та повідомлення. Зараз, переглянула та встановила, що у додаток «Вайбер» вона отримала приблизно 40 повідомлень та приблизно стільки ж на електронну пошту закладу. Електронні листи вона отримувала із електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , а повідомлення з номеру НОМЕР_1 , який названий «Аа». З назви електронної пошти та контакту у «Вайбер» вона зрозуміла, що всі ці повідомлення писав ОСОБА_12 . Під 5 голосовими повідомленнями, вона мала на увазі ті аудіо записи розмов із працівниками ЗДО, зокрема з ОСОБА_11 та бухгалтером ЗДО, які подружжя ОСОБА_13 надсилали їй».
Зазначив, що на момент складання постанови про закриття кримінального провадження, слідча ОСОБА_7 володіла фактами, що у кримінальному провадженні №12026091180000114 ОСОБА_4 правий, а ОСОБА_9 дійсно надала неправдиві і видумані нею покази щодо його дій, які внесені до Акту Держпраці, а тому даний акт є предметом службової підробки і підпадає під ст.366 КК України. покази опитаних людей є неправдивими і спеціально організованими директором ОСОБА_8 . Зокрема свідок ОСОБА_14 надала різні свідчення у поясненнях до інспектора Держпраці ОСОБА_10 і слідчому ОСОБА_15 . Якщо у першому варіанті свідчень ОСОБА_14 він тільки шарпає ОСОБА_16 за руку, то у показах слідчій ОСОБА_7 вона уже заявляє, що шарпав він ОСОБА_17 і за руки, 1 за плечі, що ОСОБА_17 відмахувалася від нього руками. Також ОСОБА_18 вказує, що конфлікт припинився тільки тоді, коли вона підійшла ближче та зробила йому зауваження, а у інших поясненнях розказує, що він різко повернувся і пішов до машини, побачивши що з приміщення вийшли люди. Таким чином, говорячи неправду і прикрашаючи події, «свідки» заробляють у директора ЗДО лояльність.
Слідча у оскаржуваній постанові опирається на ст.9 КПК України, де зазначено - «слідчий зобов?язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження», а сама умисно цього не робить.
У зв'язку із вищенаведеним просить скасувати постанову слідчого ОСОБА_7 від 07.05.2026 року про закриття кримінального провадження як незаконну та необґрунтовану. Зобов'язати слідчого переглянути його заяву про визнання потерпілим, так як постанова слідчого про закриття провадження була подана нею умисно саме на судовому засіданні по розгляді скарги на відмову у визнанні потерпілим з метою приховання кримінального правопорушення посадової особи - директора ЗДО №3 ОСОБА_8 . Зобов'язати слідчого вчинити необхідні процесуальні дії, спрямовані на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження.
В судовому засіданні ОСОБА_6 скаргу підтримала в повному обсязі. Пояснила, що слідчою не залучено до матеріалів кримінального провадження аудіозапис зборів та слідчою не надано правову оцінку даному аудіозапису.
В судовому засіданні ОСОБА_4 скаргу підтримав. Пояснив, що в матеріалах кримінального провадження немає показів ОСОБА_19 , та не допитаний чоловік ОСОБА_17 , які би підтвердили, що він не вчиняв щодо ОСОБА_9 неправомірних дій. Слідчою не вирішено питання про визнання його потерпілим. Також, директором ЗДО ОСОБА_9 надано неправдиві дані щодо кількості смс-повідомлень, оскільки жодних смс не надсилав та цих повідомлено в матеріалах справи немає.
Слідча в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні скарги. Пояснила, що аудіо запис про який говорять заявники не згаданий у постанові, бо не є речовим доказом і не містить даних, які би вказували на ознаки кримінального правопорушення в діях якихось осіб. В діях головного державного інспектора Держпраці ОСОБА_10 відсутні такі елементи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 384 КК України, як об'єктивна та суб'єктивна сторона.
Вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, заслухавши доводи заявників, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
10 лютого 2026 року сектором дізнання Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на підставі ухвали слідчого судді від 03.02.2026 та заяви ОСОБА_6 від 26.01.2026 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026096180000034 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
Згідно заяви ОСОБА_6 від 26.01.2026, вона вважає, що директор ЗДО №3 «Берізка» ОСОБА_9 підробила документ під назвою «Протокол батьківських зборів від 30.09.2025 року», що вчинила з метою ввести в оману органи державної влади та місцевого самоврядування, які перевіряли заклад дошкільної освіти, та в подальшому використати даний документ в суді під час розгляду цивільної справи, де є відповідачем за позовом ОСОБА_6 . Ознаки підробки заявниця ОСОБА_6 вбачає в наступному: за 38 років роботи з ЗДО №3 «Берізка» такі документи ніколи не складалися; бланк протоколу був виготовлений спеціально для групи «Червона шапочка»; дата документу виправлялася; протокол складений з ціллю виставити її ( ОСОБА_6 ) в негативній ролі та у подальшому звільнити з роботи; протокол заповнений двома різними почерками; та ін.
17 лютого 2026 року слідчим відділенням Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на підставі ухвали слідчого судді від 16.02.2026 та заяви ОСОБА_6 від 11.02.2026 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026091180000107 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України.
Згідно заяви ОСОБА_6 від 11.02.2026, директор ЗДО №3 «Берізка» ОСОБА_9 ввела в оману інспектора Держпраці при перевірці закладу, надавши їй неправдиві пояснення, а також приховавши документи, які свідчать про прояви цькування її на роботі, чим вплинула на висновок у акті Держпраці. Зазначений акт Держпраці №ПЗ/ІФ/12687/0205 від 22.10.2025 ОСОБА_9 використала як доказ своєї невинуватості у суді під час розгляду справи №346/5086/25, де являється відповідачем, чим ввела в оману суд.
06 березня 2026 року слідчим відділенням Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на підставі ухвали слідчого судді від 23.02.2026 та заяви ОСОБА_6 від 17.02.2026 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026091180000162 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України.
Згідно заяви ОСОБА_6 від 17.02.2026, вона вважає, що головний державний інспектор Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці ОСОБА_10 склала акт перевірки ЗДО №3 «Берзіка» №ПЗ/ІФ/12687/0205 від 22.10.2025, у якому використала неправдиві пояснення працівників закладу освіти та директора ОСОБА_8 .
Також, 18 лютого 2026 року слідчим відділенням Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на підставі ухвали слідчого судді від 05.02.2026 та заяви ОСОБА_4 від 29.01.2026 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026091180000114 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України.
Згідно заяви ОСОБА_4 , директор ЗДО №3 «Берізка» ОСОБА_9 склала службову записку, в якій вказала неправдиві відомості про заявника, а саме про напад на неї та погрози від нього їй фізичною розправою. Ця службова записка ОСОБА_9 була надана головному державному інспектору управління Держпраці та стала підставою для складання акту перевірки ЗДО №3 «Берізка» №ПЗ/ІФ/12687/0205 від 22.10.2025
30 квітня 2026 року слідчим суддею Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області було винесено ухвалою, якою задоволено скаргу ОСОБА_6 , скасовано постанову старшого дізнавача Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_20 від 22.04.2026 року про відмову у визнанні ОСОБА_6 потерпілою у кримінальному провадженні №12026096180000034 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 та зобов'язати слідчого СВ Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026096180000034 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, повторно розглянути заяву ОСОБА_6 про визнання її потерпілою.
У провадженні Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області перебувало кримінальне провадження № 12026096180000034 від 07 травня 2026 року за ч. 1 ст. 358, ч.1 ст. 384 КК України. Як вбачається з наданої прокурором постанови, кримінальне провадження № 12026096180000034 було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (встановлена відсутність в діянні складу кримінальних правопорушень).
Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа «Ассенов та інші проти Болгарії»). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справах «Танрікулу проти Туреччини» та «Ґюль проти Туреччини»).
У п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13 січня 2011 року в справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Частиною 4 статті 38 КПК України передбачений обов'язок органу досудового розслідування застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Статтею 284 КПК України чітко визначені підстави для закриття кримінального провадження.
Так, відповідно до п.2 ч.1ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.ст.2, 284КПК України закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження та оцінки слідчим всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором, показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності. Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Згідно ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого має бути вмотивованою.
Згідно вимог п. 1 ч. 1ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). За загальним правилом, визначеним в ч. 1ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.
Згідно ч. 2 ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, дізнавач зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до норм КПК України на слідчого суддю покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то слідчий суддя має звернути увагу на те, чи містить постанова детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить постанова висновки слідчого щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.
Таким чином, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим, дізнавачем доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Приймаючи рішення про закриття кримінального провадження слідча виходила з наступних обставин.
Щодо обставин, які стали підставою для реєстрації кримінального провадження № 12026096180000034 за ч. 1 ст. 358 КК України (підроблення протоколу батьківських зборів):
Під час досудового розслідування слідчою проведено огляд документу, на який заявниця ОСОБА_6 вказує як на предмет вчинення кримінального правопорушення. Зазначеним документом являється протокол №1 батьківських зборів групи дітей старшого дошкільного віку №2 «Червона шапочка». Оглядом встановлено, що даний документ являє собою аркуш паперу формату А4, записи до якого внесено засобами друку (бланк) та рукописним способом. До документ містить наступні відомості: «Голова зборів - ОСОБА_21 . Секретар зборів - ОСОБА_22 ». Дата проведення зборів виконана рукописним текстом та зазначена як «29 (виправлено на 30) вересня 2025 року». Документ підписаний секретарем зборів - ОСОБА_22 . Реквізити, зокрема адреса, номер банківського рахунку чи інше, в документі незазначені.
Допитана у кримінальному провадженні як свідок директор ЗДО №3 «Берізка» ОСОБА_9 повідомила, що у вересні 2025 року одна із батьків групи «Червона шапочка» написала скаргу на вихователя цієї групи ОСОБА_6 . Після ознайомлення із вказаною скаргою, ОСОБА_6 організувала батьківські збори цієї групи, які відбулися 30 вересня 2025 року. Свідок зазначила, що вона бачила на батьківських зборах, що одна з мам занотовувала хід зборів на чернетці, а після завершення батьківських зборів батьки заповнили протокол зборів.
Свідок ОСОБА_23 , яка працює в ЗДО №3 «Берізка» на посаді психолога та була присутня на батьківських зборах повідомила, що вони відбувалися 30 вересня 2025 року. На зборах ОСОБА_6 зачитувала відповідь директора ЗДО на одну зі своїх скарг. Далі батьки почали висловлювати ОСОБА_6 свої претензії з приводу виконання нею як вихователем своїх обов'язків. На завершення зборів деякі з батьків висловилися та повідомили, що у випадку залишення ОСОБА_6 в групі як вихователя, то вони своїх дітей до групи приводити не будуть. Після зборів батьки пішли до кабінету директора, де заповнили протокол. Після цього випадку ОСОБА_6 пішла на лікарняний, далі - у відпустку, а після цього була звільнена у зв'язку з невиходом на роботу.
Свідок ОСОБА_24 , яка працює на посаді вихователя-методиста в ЗДО №3 «Берізка» підтвердила показання ОСОБА_23 та уточнила, що після батьківських зборів запитувала у батьків «Групи Червона шапочка» чи представники адміністрації ЗДО якимось чином впливали на їхню думку щодо ОСОБА_6 . На вказане вони відповіли категорично ні.
Допитана у кримінальному провадженні як свідок ОСОБА_22 повідомила, що її донька навчається в ЗДО №3 «Берзіка» в групі «Червона шапочка». Вона являється заступником голови батьківського комітету цієї групи, а головою є ОСОБА_25 . Вихователями дітей даної групи були ОСОБА_6 та ОСОБА_11 . Свідок зазначила, що 30.09.2025 після проведення батьківських зборів вона та ще одна матір дитини з групи «Червона шапочка» ОСОБА_26 в приміщенні кабінету директора ЗДО склали протокол батьківських зборів. Цей протокол розпочинала писати вона, однак одразу помилилася в даті його складання - замість числа «30» зазначила «29», та одразу внесла виправлення. Також вона записала першу частину протоколу. Однак, так як вона пише повільно, попросила продовжити ОСОБА_26 , яка і дописала решту тексту в протоколі. Вкінці документу свідок ОСОБА_22 підписала протокол в графі «Секретар зборів». Відомості до протоколу вона разом з ОСОБА_27 внесли згідно подій та обставин, які відбувалися на батьківських зборах та передали його ОСОБА_8 .
Допитана у кримінальному провадженні ОСОБА_26 повністю підтвердила показання ОСОБА_22 .
Статтею 358 КК України встановлено кримінальну відповідальність за підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб'єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут.
Відповідно до примітки до ст. 358 КК України під офіційним документом у цій статті слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
Аналіз чинного законодавства свідчить про те, що при встановленні ознак офіційного документа слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов'язків. На цьому 13 жовтня 2021 року наголосив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №371/498/20.
У даному випадку, зі слів заявника у кримінальному провадженні, підробленим є документ під назвою «Протокол №1 батьківських зборів групи дітей старшого дошкільного віку №2 «Червона шапочка».
Оглядом та аналізом даного документу слідчою встановлено наступне:
-протокол батьківських зборів не складений, виданий чи посвідчений відповідною особою в межах її компетенції - документ заповнили дві мами дітей із групи «Червона шапочка» ДНЗ №3 «Берізка», які діяли вони як приватні особи;
- законом не встановлено форми чи обов'язкових реквізитів для протоколу батьківських зборів;
-цей документ немає юридично значущого характеру і не здатен спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов'язків.
Протокол має виключно інформаційний або організаційний характер. Відомості внесені до документу відобразили думку та умови виставлені присутніми на батьківських зборах батьками, однак ці умови не були обов'язковими для виконання адміністрацією ЗДО №3 «Берізка».
Тому, протокол №1 батьківських зборів групи дітей старшого дошкільного віку №2 «Червона шапочка» не може розглядатися як офіційний документ, зокрема, у контексті ст. 358, а також і ст. 366 Кримінального кодексу України, на яку, у тому числі, посилається заявниця.
За таких обставин протокол батьківських зборів не є предметом кримінального правопорушення, оскільки не відповідає критеріям офіційного документа у розумінні ст. 358 КК України. Предмет даного кримінального правопорушення є обов'язковою складовою його об'єкта. Наведене дає підстави для формулювання висновку про відсутність в діях директора ЗДО №3 «Берізка» ОСОБА_9 чи інших осіб, які складали цей документ, складу кримінального правопорушення.
Щодо кваліфікації дій ОСОБА_9 чи інших осіб, які складали вказаний протокол за ст. 366 КК України, як на цьому наполягала заявниця є безпідставним, оскільки суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України може бути лише службова особа.
Щодо обставин, які стали підставою для реєстрації кримінальних проваджень № 12026091180000107 та № 12026091180000114 за ч. 1 ст. 384 КК України (згідно повідомлення заявників, ОСОБА_9 ввела в оману інспектора Держпраці при перевірці закладу, надавши їй неправдиві пояснення, а також приховавши документи, які свідчать про прояви цькування на роботі ОСОБА_6 , а також вказала неправдиві відомості про ОСОБА_4 , а саме про напад на неї та погрози від нього їй фізичною розправою):
До матеріалів кримінального провадження долучено акт №ПЗ/ІФ/12687/0205 від 22.10.2025, складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці. Вказаний документ складений головним державним інспектором відділу з питань праці південного напрямку управління інспекційної діяльності і Івано-Франківській області ОСОБА_10 . Захід контролю проведений в закладі дошкільної освіти №3 «Берізка» Коломийської міської ради на підставі звернення вихователя ОСОБА_6 .
У акті зазначено, що «у ході проведення перевірки відібрано пояснення стосовно мобінгу у працівників ЗДО №3 «Берізка», зокрема:
ОСОБА_9 , директора ЗДО №3 «Берізка», згідно наданого пояснення вихователь ОСОБА_6 створює вкрай нездорову атмосферу, зневажає колектив, адміністрацію, використовує свого чоловіка для тиску на працівників і на директора, без згоди людей здійснює аудіо запис. Крім того в поясненні вказано, що 01.08.2025 року в присутності вихователя-методиста ОСОБА_28 та завгоспа ОСОБА_29 чоловік ОСОБА_6 напав в кабінеті на директора ОСОБА_9 , принижував, розмовляв на підвищених тонах, погрожував, через декілька днів на території закладу чоловік ОСОБА_6 знову погрожував директору ОСОБА_8 .
В поясненні також зазначено, що на особистий телефон директора ОСОБА_8 з невідомого номера надіслано 5 голосових повідомлень та понад 90 повідомлень з погрозами і приниженнями, на електронну адресу закладу ОСОБА_6 надіслала понад 20 скарг, звернень, заяв в яких безпідставно принижує директора ОСОБА_30 .
У вищезазначеному поясненні зазначено, що вихователь ОСОБА_6 не знайшла спільної мови із батьками своїх вихованців, в зв?язку з чим батьками написані скарги. (Пояснення від 21.10.2025 року додається)…».
В акті також наведено цитати з пояснень працівників ЗДО №3 ОСОБА_31 , ОСОБА_11 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_23 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 .
За час досудового розслідування до матеріалів кримінального провадження долучено пояснення вищенаведених осіб, надані представнику Держпраці та встановлено, що вони відповідають змісту пояснень, що викладений у акті.
Допитана у кримінальному провадженні як свідок директор ЗДО №3 «Берізка» ОСОБА_9 повідомила, що головному державному інспектору ОСОБА_10 надавала правдиві пояснення. Ніяких документів про наявність мобінгу щодо ОСОБА_6 від інспектора Держпраці не приховувала, оскільки таких в ЗДО немає.
Також ОСОБА_9 повідомила, що вказуючи про надсилання 5 голосових повідомлень та понад 90 повідомлень із погрозами і приниженнями, вона мала на увазі всі повідомлення, скарги, доповідні записки, які ОСОБА_6 , а також її чоловік надсилали на електронну пошту ЗДО та на її особистий номер телефону у додаток «Вайбер». Подружжя ОСОБА_13 у цих повідомленнях зверталися до неї «наша міс Толерантність», описували ситуацію, коли вона проходила центральною частиною міста, «хизуючись букетом квітів»; рекомендували їй «йти до церкви та молитися за свої вчинки», надсилали витяги з Кодексу про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України, погрожували притягненням до відповідальності. Всі ці тексти читали її підлеглі працівники ЗДО, оскільки вони мають доступ до електронної пошти закладу. Тому вона розцінює змість даних повідомлень як образу її честі, гідності та ділової репутації. Назвала приблизну цифру «90», оскільки ніколи не перераховувала ці звернення та повідомлення. Зараз, переглянула та встановила, що у додаток «Вайбер» вона отримала приблизно 40 повідомлень та приблизно стільки ж на електронну пошту закладу - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Електронні листи вона отримувала із електронної пошти, що називається ІНФОРМАЦІЯ_1 , а повідомлення - із номеру НОМЕР_1 , який названий «Аа». З назви електронної пошти та контакту у «Вайбер» вона зрозуміла, що всі ці повідомлення писав ОСОБА_12 . Під 5 голосовими повідомленнями, вона мала на увазі ті аудіозаписи розмов із працівниками ЗДО, зокрема з ОСОБА_11 та бухгалтером ЗДО, які подружжя ОСОБА_13 надсилали їй.
Крім того, свідок зазначила, що ОСОБА_4 особисто вчиняв щодо неї неправомірні дії, зокрема, в агресивній формі спілкувався в приміщенні та на території ЗДО №3 та намагався вдарити. Свідками цього були заступник директора з господарської частини ОСОБА_37 , вихователь-методист ОСОБА_24 та вихователь ОСОБА_14 .
Допитаний у кримінальному провадженні як свідок заступник директора ЗДО №3 «Берізка» з господарської частини ОСОБА_38 , повідомив, що приблизно в серпні - вересні 2025 року об 11 год. до ЗДО №3 прийшли ОСОБА_6 разом зі своїм чоловіком. Приблизно через 10 хв., після того як вказані особи зайшли до приміщення закладу, він почув з другого поверху гучні крики чоловіка. Прибігши до місця, він виявив в приміщенні групи №6 ОСОБА_6 зі своїм чоловіком, ОСОБА_9 та методиста ОСОБА_24 . В цей час чоловік ОСОБА_6 гучно кричав на директора. Він був розлючений і поводився неадекватно: він розмахував руками в сторону ОСОБА_9 , а вона відштовхувала його руки від себе. Чоловік ОСОБА_6 настільки гучно кричав, що він ( ОСОБА_37 ) не розумів жодного його слова, обличчя ОСОБА_13 було багряне та він постійно демонстративно стискав кулаки. В цей час ОСОБА_28 стояла між чоловіком ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , не даючи йому наблизитися ближче до директора. ОСОБА_9 в цей час виглядала переляканою та практично нічого не говорила у відповідь. ОСОБА_6 стояла поруч чоловіка. Конфлікт припинився після того як ОСОБА_37 супроводив ОСОБА_9 до свого кабінету.
Допитана у кримінальному провадженні як свідок вихователь ЗДО №3 «Берізка» ОСОБА_14 повідомила, що приблизно у вересні-жовтні 2025 року вона була свідком того, як чоловік ОСОБА_6 вчинив конфлікт із ОСОБА_8 . В той момент директор ЗДО перебувала на території закладу, а чоловік ОСОБА_6 зупинив її та щось гучно, емоційно та дуже агресивно їй кричав. При цьому чоловік шарпав директора за руку, а потім - за плече. ОСОБА_39 відмахувалася своїми руками та намагалася пройти далі. Однак, чоловік ОСОБА_6 все ставав перед нею, загороджуючи шлях. Конфлікт припинився тоді, коли вона ( ОСОБА_14 ) підійшла ближче та зробила йому зауваження.
З даного приводу слідчий прийшов до наступних висновків:
Частиною 1 статті 384 КК України «Введення в оману суду або іншого уповноваженого органу» встановлено кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України, подання завідомо недостовірних або підроблених доказів, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, -
Отже, об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, полягає у завідомо неправдивому показанні свідка чи потерпілого, наданих органу досудового розслідування або суду, а також подання завідомо недостовірних або підроблених доказів у тих самих випадках.
У даному випадку заявники вважають завідомо неправдивими пояснення директора ЗДО №3 «Берізка» ОСОБА_9 , що надані працівнику Державної служби з питань праці під час проведення заходу нагляду (контролю) щодо додержання законодавства у сфері праці.
На підставі вищенаведеної інформації, слідчою вказано, що під час досудового розслідування не отримано відомостей, які давали б підстави вважати пояснення, надані директором ЗДО чи іншими працівниками представнику Днржпраці, як такі, що надані органу досудового розслідування або суду.
Також слідча зазначає, що пояснення, які надавалися директором ЗДО під час проведення наведеного заходу контролю не є показаннями свідка чи потерпілого у розумінні кримінального процесуального закону, оскільки були надані не в межах кримінального провадження та не під зазначеним процесуальним статусом. Такі пояснення є складовою проведення заходу державного контролю та оцінювалися інспектором у сукупності з іншими матеріалами перевірки.
Ураховуючи наведене, слідча дійшла висновку, що в діях ОСОБА_9 відсутній склад кримінального правопорушення, перебаченого ч. 1 ст. 384 КК України, зокрема його об'єктивна та суб'єктивна сторона.
Крім того, на думку слідчої, акт перевірки Держпраці не є завідомо недостовірним чи підробленим доказом у розумінні диспозиції ч. 1 ст. 384 КК України, оскільки він складений посадовою особою органу державного нагляду в межах її компетенції за результатами контрольного заходу.
Щодо обставин, які стали підставою для реєстрації кримінального провадження № 12026091180000162 за ч. 1 ст. 384 КК України слідча вказує наступне.
Згідно заяви ОСОБА_6 від 17.02.2026, вона вважає, що головний державний інспектор Південно-Західного міжрегіонального управління Держпраці ОСОБА_10 склала акт перевірки ЗДО №3 «Берзіка» №ПЗ/ІФ/12687/0205 від 22.10.2025, у якому використала неправдиві пояснення працівників закладу освіти та директора ОСОБА_8 .
Повідомляючи про таке, заявниця ОСОБА_6 суперечить сама собі, адже у попередньо описаних заявах вона вказувала про те, що ОСОБА_9 надала завідомо неправдиві пояснення працівниці Держпраці, чим ввела її в оману, а в даному випадку вже звинувачує цю ж працівницю Держпраці у тому, що вона використала неправдиві пояснення працівників ЗДО №3 «Берізка» у своєму акті.
Як описано вище об'єктивною стороною кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України «Введення в оману суду або іншого уповноваженого органу» є у тому числі завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України, подання завідомо недостовірних або підроблених доказів, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках.
У даному випадку об'єктом дослідження являється акт перевірки ЗДО №3 «Берзіка» №ПЗ/ІФ/12687/0205 від 22.10.2025, складений головним державний інспектор Південно-Західного міжрегіонального управління Держпраці ОСОБА_10 .
Згідно положення про Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, одним із основних завдань управління є реалізація державної політики з питань нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю. Управління має право безперешкодно проводити перевірки, отримувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності документи, одержувати від роботодавців та посадових осіб письмові та усні пояснення.
Допитана у кримінальному провадженні як свідок головний державний інспектор Південно-Західного міжрегіонального управління Держпраці ОСОБА_10 повідомила, що під час проведення заходу контролю вона спілкувалася із працівниками закладу дошкільної освіти, у тому числі, із представниками адміністрації. Вказані особи власноручно писали свої пояснення, у відповідь на її запитання. Питання працівникам вона ставила з приводу наведених обставин у зверненнях ОСОБА_6 з метою перевірки можливого порушення законодавства про працю, зокрема, вчинення мобінгу щодо заявниці. Свідок зауважила, що з усіма працівниками вона спілкувалася окремо, без присутності керівництва та колег, з метою уникнення впливу на них. Також, адміністрацією закладу їй були надані копії звернень колективу ЗДО до відділу освіти щодо надсилання ОСОБА_6 на електронну пошту закладу освіти скарг, доповідних записок, звинувачень на адресу адміністрації, а також копії скарги батьків однієї з груп ЗДО на дії вихователя ОСОБА_6 .
На підставі отриманих документів та за результатами проведеного позапланового заходу контролю, нею був складений акт від 22.10.2025, у якому вона коротко описала зміст наданих пояснень працівників, вивчених документів, а також надала висновки. Таким чином, в ході позапланової перевірки ознак систематичних тривалих умисних дій роботодавця або окремих працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження гідності та честі вихователя ОСОБА_6 , її професійної репутації у формі психологічного та економічного тиску, зокрема, зі застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно неї напруженої, ворожої, образливої атмосфери, зокрема, що змушує вихователя ОСОБА_40 недооцінювати власну професійну придатність та зміни місця роботи, не було встановлено.
Крім того, за зверненням ОСОБА_6 щодо можливого вчинення мобінгу щодо неї, в ЗДО №3 «Бкрізка» проводилося службове розслідування управлінням освіти Коломийської міської ради. Згідно акту службового розслідування щодо можливих фактів мобінгу в ЗДО №3 від 09.12.2025, за результатами проведеного службового розслідування, всебічного та повного вивчення наданих заявницею матеріалів, пояснень працівників закладу, керівництва, профспілкового комітету закладу, колективного звернення, а також результатів перевірок контролюючих органів, комісія дійшла висновків:
- об?єктивних доказів систематичності чи цілеспрямованості психологічного тиску, приниження честі й гідності заявниці, перешкоджання виконанню нею трудових обов?язків або створення стосовно неї ворожої обстановки в колективі не виявлено;
- у наданих заявницею матеріалах, зокрема аудіофайлах, не встановлено ознак мобінгу, визначених Законом України «Про внесення змін щодо протидії мобінгу (цькуванню)» №2759-IX, а саме:
- тривалих, повторюваних негативних дій;
- перешкоджання професійній діяльності;
- створення психологічного тиску;
- застосування образ чи принижень;
- домінування або авторитарного тиску без службової необхідності.
Зафіксовані епізоди мають характер робочих суперечок, які виникають у звичайному трудовому процесі й не свідчать про цькування.
Пояснення працівників ЗДО №3 «Берізка» та колективна заява 31 працівників свідчать, що: взаємодія з ОСОБА_6 відбувалася в межах посадових інструкцій; зауваження до її роботи були службовими, а не психологічним тиском; випадків некоректної поведінки або приниження не спостерігалося; напруженість виникла переважно у зв'язку з робочими питаннями та її використанням прихованих записів, що створювало дискомфорт у колективі.
Ураховуючи отримані під час досудового розслідування докази, слідча зазначає, що нею не здобуто інформації, що свідчить про умисне використання неправдивих відомостей у акті, складеному за результатами проведеного заходу контролю уповноваженим працівником Держпраці.
На думку слідчої, сам по собі факт незгоди заявника зі змістом пояснень працівників ЗДО №3 «Берізка», у тому числі директора ОСОБА_9 , а також із висновками, викладеними в акті перевірки Держпраці, не свідчить про завідомо неправдивий характер таких пояснень та не утворює складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 384 КК України.
Крім того, вказаний акт Держпраці, не може являтися предметом вчинення кримінального правопорушення в розумінні ст. 384 КК України.
На переконання слідчої, твердження заявника про використання директором ЗДО зазначеного акту як доказу у цивільній справі №346/5086/25 також не свідчить про наявність складу кримінального правопорушення, оскільки подання стороною до суду документа, отриманого у встановленому законом порядку, саме по собі не є введенням суду в оману у розумінні ст. 384 КК України.
З врахуванням наведеного слідча дійшла висновку, що матеріалами досудового розслідування не встановлено об'єктивних даних, які б підтверджували, що головний державний інспектор Держпраці умисно склала акт перевірки на підставі завідомо неправдивих відомостей або усвідомлювала їх неправдивість. Сам по собі виклад (цитування) у акті пояснень працівників чи керівника установи не свідчить про їх завідому неправдивість та не підтверджує наявності прямого умислу на вчинення кримінального правопорушення. А тому в діях головного державного інспектора Держпраці ОСОБА_10 відсутні такі елементи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, як об'єктивна та суб'єктивна сторона.
В ст. 384 КК передбачено відповідальність за введення в оману суду або іншого уповноваженого органу. Зміст суспільно небезпечних діянь, які визначені в диспозиціях відповідних частин ст. 384 КК, визначає обман як спосіб вчинення цього кримінального правопорушення, саме він характеризує його своєрідність.
Завідомо неправдиве показання свідка за суб'єктивною стороною характеризується прямим умислом, позаяк суб'єкт кримінального правопорушення усвідомлює, що повідомляє завідомо (для нього) неправдиві відомості про ті чи інші обставини або приховує (не повідомляє) ті, що має обов'язок повідомити, внаслідок чого прагне (має на меті) ввести суд в оману щодо тих обставин, які мають значення для кримінального провадження (підлягають доказуванню за приписами ст. 91 КПК).
Під час встановлення вини та її змісту в кожному конкретному випадку суд виходить із того, що вона об'єктивно існує в реальній дійсності, встановлює її на підставі аналізу оцінених у справі доказів. З урахуванням усталених підходів до кваліфікації кримінальних правопорушень питання про умисел під час кваліфікації вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння. Суд пізнає вину так, як він встановлює й пізнає інші факти об'єктивної дійсності, що існують або відбуваються у зовнішньому світі поза свідомістю окремої людини чи свідомістю суддів. Принцип суб'єктивного ставлення у провину в кримінальному праві має фундаментальне і основоположне значення для кваліфікації кримінального правопорушення. Ознаки суб'єктивної сторони вчинених кримінальних правопорушень та особливості психічного ставлення винного до вчинених діянь і їх наслідків встановлюються судами на підставі характеру вчиненого діяння та об'єктивно-предметних умов його вчинення, на підставі встановлених судом фактичних обставин вчинених злочинів, що закріплені належними і допустимими доказами, зібраними в порядку, передбаченому КПК, та оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК. Саме такий правозастосовний підхід відповідає вимогам закону про кримінальну відповідальність і кримінального процесуального закону під час здійснення правозастосовної діяльності за висновками об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, відображеними у постанові від 28 вересня 2020 року (справа № 640/18653/17, провадження № 51-543кмо20).
Слідчий суддя зважає на те, що об'єм перевірочних дій, достатніх, за їх переконанням, для прийняття вмотивованого рішення слідчий, дізнавач чи прокурор визначають на власний розсуд, і вказує, що з матеріалів кримінального провадження та з оскаржуваної постанови вбачається, що під час досудового розслідування було проведено всі можливі та необхідні слідчі дії, а встановленим під час досудового розслідування обставинам - дана відповідна правова оцінка, оскаржувана ж постанова відповідає вимогам статті 110 Кримінального процесуального кодексу України.
Отже, так як під час досудового розслідування органом досудового розслідування не здобуто достатніх даних, які б вказували на наявність складу кримінального правопорушення, слідчою було прийнято вмотивовану постанову про закриття кримінального провадження з дотриманням вимог Кримінального процесуального кодексу України, а тому, враховуючи все вище перелічене у сукупності, слідчий суддя вважає, що сама по собі незгода скаржників із постановленим процесуальним рішенням слідчої не є підставою для задоволення скарги.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, а також вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Таким чином, в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні проведено всі необхідні та можливі слідчі (розшукові) дії. Підстав для проведення інших та повторних слідчих (розшукових) дій, передбачених ч. 2 ст. 233 КПК України, немає, оскільки в матеріалах відсутні достатні відомості, що вказують на можливість досягнення їх мети: отримання (збирання) доказів або перевірки отриманих доказів.
Слідчий суддя вважає, що слідча прийшла до обґрунтованого висновку про необхідність закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_9 чи інших осіб, які склали протокол батьківських зборів групи дітей старшого шкільного віку №2 «Червона шапочка» складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, оскільки сукупність досліджених доказів свідчить про те, що у даному випадку відсутній обов'язковий елемент складу кримінального правопорушення - предмет злочину, тобто офіційний документ.
Також слідчий суддя вважає, що слідча прийшла до обґрунтованого висновку про необхідність закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_9 та ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, оскільки сукупність досліджених доказів свідчить про те, що у їх діях відсутні такі елементи складу кримінального правопорушення об'єктивна та суб'єктивна сторона, тобто завідомо неправдиве показання свідка, надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України, подання завідомо недостовірних або підроблених доказів у таких самих випадках.
Таким чином, доводи скарг про неповноту досудового розслідування кримінального провадження, відомості про які внесені за ознаками ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 384 КК України, на думку слідчого судді, не знайшли свого підтвердження, а ті обставини, на які посилаються заявники не спростовують висновків слідчої.
Щодо твердження заявниці ОСОБА_6 про невиконання слідчою вимог ухвали слідчого судді від 30 квітня 2026 року про скасування постанови про відмову у визнанні її потерпілою, та зобов'язання слідчого виконати ухвалу, слідчий суддя зазначає, що матеріали справи містять постанову слідчої від 07 травня2026 року за результатами розгляду заяви заявниці та ухвали слідчого судді від 30 квітня 2026 року, якою прийнято рішення про відмову у визнанні ОСОБА_41 потерпілою у даному кримінальному провадженні.
Крім того, слідчий суддя зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог кримінально-процесуального кодексу України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. У разі неналежного виконання слідчим своїх службових обов'язків вказане може бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Однак вирішення вказаного питання не входить до компетенції суду.
З огляду на це, вимоги заявника ОСОБА_4 зобов'язати слідчого переглянути його заяву про визнання потерпілим до задоволення не підлягає, як і не підлягає до задоволення вимога заявників зобов'язати слідчу вчинити всі необхідні дії, спрямовані на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин справи.
З врахуванням наведенного у задоволенні скарг заявників ОСОБА_6 та ОСОБА_4 слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 372, 376 КПК України,слідчий суддя,-
У задоволенні скарг ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на постанову слідчої слідчого відділення Коломийського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_5 від 07.05.2026 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12026096180000034 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.1 ст. 384 КК України, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 15 травня 2026 року о 15 год 30 хв.
Слідчий суддя : ОСОБА_1