Справа № 344/5727/26
Провадження № 2-а/344/74/26
14 травня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді: Домбровської Г.В.
при секретарі с/з: Катрич М.-Т.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
про скасування постанови у справі про адміністративне
правопорушення
ОСОБА_1 (надалі - також «Позивач») звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (надалі - також «Відповідач») про скасування постанови серії ЕНА №6875569 від 21.03.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6875569 від 21.03.2026 року прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, без врахування всіх обставин та невірного застосування норм чинного законодавства, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.
Як зазначив в позовній заяві Позивач, вимога поліцейського про пред'явлення страхового полісу є неправомірною у зв'язку з відсутністю підстав для зупинки транспортного засобу, а тому його не могло бути притягнено до адміністративної відповідальності за його відсутність.
Як зазначено в позовній заяві, поліція не мала права вимагати пред'явлення страхового поліса. Відповідно до п. 2.1 та п. 2.4 Правил дорожнього руху та ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» поліс пред'являється лише після законної зупинки. Оскільки зупинка була незаконною, вимога пред'явити страховку є протиправною.
Крім того, посилається на відсутність складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП, зазначаючи, що поліс ОСЦПВ пред'являється лише у двох випадках: при складанні протоколів щодо порушень ПДР або оформленні матеріалів ДТП. Інших випадків законодавство не передбачає.
Позивачем подано заяву про розгляд справи без його участі, в якій він просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представником Відповідача - Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - на адресу суду направлено Відзив на позов, в якому він заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні з підстав необґрунтованості.
Зокрема, заперечуючи проти позову, Відповідач у відзиві на позов покликається на те, що оскільки Позивач вчинив порушення Правил дорожнього руху в частині відсутності поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, Позивача було у встановленому чинним законодавством порядку притягнуто до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.
Представником Відповідача подано заяву про розгляд справи без його участі, в якій він просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.
Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали та проаналізувавши пояснення Позивача, представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області, -
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначено Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (надалі - «Правила дорожнього руху»).
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначено Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (надалі - «Правила дорожнього руху»).
Відповідно до п.п. а, б, ґ п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:
посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон);
чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат “Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування “Зелена картка».
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» керування на території України транспортним засобом, щодо якого відсутній чинний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Невиконання власником транспортного засобу обов'язку з укладення внутрішнього договору страхування щодо такого транспортного засобу тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - також «КУпАП») керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини 2 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення врегульовано Главою 22 КУпАП.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 280 КУпАП).
Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у пунктах 1-4 статті 213 цього Кодексу, одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування. Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження. Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу. У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом.
21.03.2026 інспектором 2 взводу 1 роти Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №6875569, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.
Вищевказану постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6875569 від 21.03.2026 року ОСОБА_1 вважає протиправною, та такою, що підлягає скасуванню.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Крім того, Суд звертає увагу на те, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень, є принцип обґрунтованості, закріплений в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути мотивованим.
Так, Суд звертає увагу на те, що, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суб'єкт владних повноважень - Відповідач, - повинен системно застосовувати положення законодавства та конкретних обставин кожної справи.
Як зазначено в Постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №6875569 від 21.03.2026 року, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Ауді Q8, номерний знак НОМЕР_1 , 21.03.2026 року о 00:21:57 м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинська, керував транспортним засобом без чинного страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Так, Суд звертає увагу на те, що в поданій до суду позовній заяві Позивач не спростував за допомогою належних засобів доказування факту відсутності в нього станом на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови 21 березня 2026 року чинного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, оскільки покликався на відсутність підстав для зупинки транспортного засобу.
При цьому, як вбачається зі змісту офіційної відкритої бази даних на сайті МТСБУ станом на 21.03.2026 року відповідальність власника наземного транспортного засобу - автомобіля з номерним знаком НОМЕР_1 , - застрахована не була.
Належних доказів, які б спростовували вищевказане, Суду не надано.
В той же час, зі змісту наявного в матеріалах справи відеодиску з відеозаписом із нагрудної камери поліцейського Судом встановлено, що перед початком розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектором Відповідача було роз'яснено Позивачу причину зупинки - зупинка у недозволеному місці. Жодних заперечень щодо порушення правил дорожнього руху в частині зупинки транспортного засобу в недозволеному місці Позивач не висловлював.
А тому посилання Позивача в позовній заяві на те, що причиною зупинки транспортного засобу стало порушення комендантської години - є безпідставним, оскільки, як вже було зазначено, підставою зупинки було порушення правил зупинки та стоянки транспортних засобів.
Крім того, зі змісту вказаного відеозапису не вбачається того, що Позивач в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення заперечив чи спростував факт відсутності у нього відповідного полісу. Навпаки, на пропозицію інспектора поліції пред'явити поліс страхування повідомив про його відсутність, а в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення просив не притягати його до адміністративної відповідальності та обмежитися усним попередженням.
Копії чинного на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення 21.03.2026 року полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Позивачем не було надано і Суду.
Інших належних доказів на підтвердження протиправності оскаржуваної постанови позовна заява не містить, і Позивачем таких доказів суду не надано.
Доводи Позивача щодо допущених Відповідачем процесуальних порушень при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження належними доказами та спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом із нагрудної камери поліцейського.
Враховуючи вищевикладене, Суд звертає увагу на те, що, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення та виносячи за її результатами оскаржувану постанову, інспектором Відповідача не було порушено вимог закону, а, відтак, підстави для скасування оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення відсутні.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи, фактичні обставини спірних правовідносин, Суд дійшов висновку про те, що, вирішуючи справу про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, Відповідачем порушень вимог закону допущено не було.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, виконано обов'язок щодо доведення правомірності прийнятого рішення про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є необґрунтованими, та, відповідно, такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 33, 126 ч. 1, 251, 252, 254, 256, 258 КУпАП, керуючись ст. ст. 9, 77, 241-246, 286 КАС України, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області, -
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 14.05.2026 року.
Суддя Домбровська Г.В.