Справа № 344/9189/26
Провадження № 1-кс/344/3739/26
14 травня 2026 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання Слідчого П'ятого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_3 , яке погоджено з прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №62026140150000129 від 19.02.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого посилався на те, що у провадженні П'ятого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, перебувають матеріали кримінального провадження №62026140150000129 від 19.02.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 НГУ, діючи за попередньою змовою з іншими особами, організували стійкий канал продажу вогнепальної зброї та бойових припасів на території Івано-Франківської області.
Так встановлено, що військовослужбовець військової частини ОСОБА_5 перебуваючи у злочинній змові зі своїми знайомими, а саме військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , та зі своїм батьком ОСОБА_9 , організували канал перевезення та зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів до Івано-Франківської області з метою подальшого її збуту та розподілу грошових коштів між учасниками групи.
На даний час встановлено, що ОСОБА_5 , діючи у складі групи осіб з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 здійснили збут вогнепальної зброї та бойових припасів, а саме: 6 (шусть) автоматів Калашникова із порожніми магазинами, 7560 (сім тисяч п'ятсот шістдесят) набоїв калібру 5,45, 20 (двадцять) гранат Ф-1 з запалами до них, 3 (три) гранати М67 з запалами до них, 1 (одну) гранату DM-51 з запалом до неї, 9 (дев'ять) термобаричних гранат з запалами до них, ручний протитанковий гранатомет AT4CS-RS та ручний протитанковий гранатомет RPG-75M мешканцям івано-Франківської області.
10.05.2026 року в порядку ст. 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України затримано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Чернівці, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, не адвокат, не депутат.
В ході проведення обшуку у ОСОБА_7 вилучено два мобільні телефони: Motorolla IMEi: НОМЕР_2 та Samsung ІМЕі: НОМЕР_3 , які поміщені до спецпакету ДБР.
В ході досудового розслідування встановлено, що вказані мобільні телефони використовувалися у протиправній діяльності ОСОБА_7 для спілкування із іншими учасниками кримінального правопорушення та організації перевезення, збуту зброї та боєприпасів для отримання неправомірної вигоди, а тому містить ознаки речових доказів, визначені ст. 98 КПК України.
Таким чином, з метою забезпечення збереження речових доказів, у зв'язку із наявними підставами вважати, що вказані телефони можуть містити відомості щодо обставин, які досліджуються в ході кримінального провадження, та можуть бути використані, як докази у суді, з врахуванням того, що не забезпечення схоронності вказаного майна може призвести до його зникнення, втрати, пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, необхідно накласти арешт на зазначене вище майно.
Слідчий подав заяву про проведення засідання без його участі, клопотання підтримує просить задоволити.
Адвокат ОСОБА_10 не заперечував щодо накладення арешту на мобільні телефони.
Дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб..
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а згідно з ч. 2 - документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в ч. 1 цієї статті.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як вбачається із матеріалів клопотання, 10.05.2026 року в порядку ст. 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України затримано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Чернівці, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, не адвокат, не депутат.
В ході проведення обшуку у ОСОБА_7 вилучено два мобільні телефони: Motorolla IMEi: НОМЕР_2 та Samsung ІМЕі: НОМЕР_3 , які поміщені до спецпакету ДБР та постановою слідчого від 10.05.2026 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Отже, беручи до уваги вищенаведене, з метою запобігання можливого приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вилученого майна, оскільки існує сукупність підстав вважати, що воно в подальшому може мати доказове значення під час досудового розслідування та могло зберегти на собі сліди злочину або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, вважаю вказаний захід забезпечення доцільним, співмірним та таким, що відповідає завданням кримінального провадження, тому клопотання слід задоволити.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України
Клопотання задоволити.
Накласти арешт із забороною відчуження, розпоряджання та користування на вилучені 10.05.2026 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , предмети, які належать ОСОБА_7 , а саме: мобільний телефон марки Motorolla IMEi: НОМЕР_2 та Samsung ІМЕі: НОМЕР_3 .
Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1