Справа № 344/6849/26
Провадження № 2/344/4784/26
14 травня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Татарінової О.А.,
секретаря Гарасимів А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позову зазначила, що 12.02.2010 р. між сторонами зареєстровано шлюб. В шлюбі народилась дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачкою зазначається, що її чоловік є військовослужбовцем. З березня 2024 по травень 2025 він знаходився на службі в зоні бойових дій. Після його повернення в травні 2025 в м. Івано-Франківськ виявилось, що їхні стосунки дуже змінились. Почались непорозуміння, сварки, відчуженість один від одного. Як наслідок вони зрозуміли, що їхні подружні стосунки себе вичерпали. Сторони підтримували видимість подружжя виключно в інтересах їхньої неповнолітньої дочки ОСОБА_4 .
Протягом останнього року вони з відповідачем не підтримують жодних подружніх стосунків. Шлюб існує лише формально. Примирення між ними неможливе, збереження шлюбу буде суперечити її інтересам і вважає, що інтересам відповідача. Просить суд не надавати їм строк для примирення. Крім цього, вона вирішила виїхати на постійне місце проживання в м. Київ, так як вважає, що сім'ю вже не відновити. Кожен з них живе своїм життям. Її рішення розірвати шлюб є остаточним. Її дочка ОСОБА_4 навчається в м.Івано-Франківську, в ліцеї №20. В подальшому вона планує поступати в коледж електронних пристроїв в м. Івано-Франківську. Дочка хоче проживати з батьком в м. Івано-Франківську. Вона згідна з вибором дочки, їй вже 15 років і вони матимуть змогу спілкуватись з нею безперешкодно.Спору про поділ майна подружжя у сторін немає. Враховуючи наведене просить суд про розірвання шлюбу з відповідачем.
15.04.2026 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтовує тим, що вимоги позову про розірвання шлюбу визнає повністю. Підтверджує, що їхнє спільне життя з Позивачем не склалося, збереження сім'ї є неможливим, примирення не відбулося. Подальші шлюбні відносини та ведення спільного господарства припинені. На даний момент суперечок щодо місця проживання дітей та розподілу спільного майна між ними немає. Просить розглянути справу за його відсутності Проти задоволення позову не заперечує.
Позивач у вимогах позовної заяви зазначила, що просить про розгляд справи без її участі, просила суд позов задовольнити.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що просить про розгляд справи без його участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Положеннями ч. 3 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Згідно свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 від 12.02.2010 року сторони зареєстрували шлюб 12.02.2010 року, у Відділі реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис № 135.
Відповідно до копії свідоцтва про народження, Серії НОМЕР_2 від 01.02.2011 року, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сторони по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
За приписами ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Як вбачається з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя».
Враховуючи особливий характер сімейних відносин та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, можливість покладення судом в рішенні обов'язку збереження сім'ї на одного з подружжя при наявності на це його категоричного заперечення, суперечило б інтересам іншого із подружжя, та призвело б до порушення одного із принципів побудови сімейних та шлюбних відносин, зокрема принципу вільної згоди та добровільності їх існування.
Судом встановлено, що через непорозуміння в сім'ї сторони припинили взаємовідносини як подружжя. Сторони не змогли зберегти родину, а тому суд вважає встановленим, що збереження шлюбу суперечить інтересам сторін та постановляє рішення про задоволення позову.
За приписами ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
В порядку ч. 2 ст. 115 СК України після набрання даним рішенням законної сили воно підлягає направленню до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
На підставі наведеного, пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 104, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст.ст. 89, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 12.02.2010 року, у Відділі реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис № 135, розірвати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя О.А. Татарінова