Справа № 338/783/25
15.04.2026 Провадження № 2-др/338/7/26
селище Богородчани
Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого-судді Битківського Л.М.,
з участю секретаря Чорній К.М.,
законний предст. позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому заяву представника відповідача ОСОБА_3 про постановлення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заподіяної матеріальної та моральної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення,
Рішенням Богородчанського районного суду від 11 березня 2026 року у цивільній справі №338/783/25 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 7000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
16.03.2026 року представник відповідача ОСОБА_3 подала суду заяву за змістом якої просила вирішити питання про стягнення з позивача на користь відповідача понесених ним судові витрати на оплату професійної правничої допомоги пропорційно до розміру позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, а саме у розмірі 236500 грн.
Заявлені вимоги мотивувала тим, що відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані із розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідач поніс витрати на правову допомогу відповідно до договору про надання правничої допомоги №129-2025 від 18.08.2025 року та додаткової угоди №1 від 12.09.2025 року. На виконання умов договору ним було сплачено послуги у повному обсязі у загальній сумі 25000 грн. Посилаючись на можливість оплати винагороди адвокату, як «гонорару успіху», представник позивача вказала про необхідність стягнення частини понесених відповідачем витрат, яка пропорційна до відхилених вимог позивача.
В судове засідання на розгляд заяви про постановлення додаткового рішення відповідач та представник відповідача не з'явились, просили провести розгляд цього клопотання за їх відсутності.
Представники позивача Боднар Т.В. та Попович М.М. в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні поданої заяви. Вказали, що позов до відповідача у рамках цивільного судочинства був пред'явлений внаслідок закриття провадження у кримінальній справі та залишення відповідно до без розгляду позовних вимог про відшкодування шкоди заподіяної вчиненням кримінального правопорушення. Оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди мають оціночний характер, були задоволені частково, то покладення при цьому на позивача витрат на правову допомогу, понесених відповідачем не відповідатиме принципу розумності та добросовісності.
Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до таких висновків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
При постановленні рішення суд не вирішив питання про стягнення судового збору.
Встановлено, що позивач відповідно до п.2,6 ст.5 Закону України «Про судовий збір» був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду. Суд, задовольнивши частково позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення на його користь з відповідача заподіяної моральної шкоди не вирішив питання про стягнення з відповідача судового збору за вказаною вимогою. А тому, з відповідача слід стягнути 1211,20 грн. судового збору.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу понесену ОСОБА_5 , суд виходить із наступного.
Так, згідно з ч.ч. 2,3,4 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частина 2 ст.141 ЦПК України визначає, що судові витрати пов'язані з розглядом справи покладаються:1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови у позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд звертає увагу на те, що позовні вимоги неповнолітнього ОСОБА_4 про стягнення на його користь заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення моральної шкоди були задоволені, хоч і не в обсязі, заявленому позивачем. При цьому суд вважає, що визначення розміру заподіяної моральної шкоди є суб'єктивним, має оціночний характер. Закон звільняє позивача від сплати судового збору за такими вимогами. А тому підстав для застосування пропорційного підходу до розподілу судових витрат за такими вимогами на думку суду немає.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, суд не зобов'язаний присуджувати всі витрати, а вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу слід базувати на принципах співмірності та розумності, закріплених у Цивільному процесуальному кодексі.
Стягнення витрат на правничу допомогу потребує оцінки балансу інтересів сторін, при цьому інтереси неповнолітнього, на захист яких від порушеного права звернулася мати, є надзвичайно важливими.
Суд враховує, що через помилкові дії представника неповнолітнього потерпілого, не було своєчасно вирішено питання про відшкодування понесених витрат на правову допомогу у рамках кримінального провадження. Суд відмовив у стягненні цієї суми з ОСОБА_5 при розгляді справи у рамках цивільного судочинства не з тих підстав, що вони не були понесені, а процесуальних мотивів.
За таких обставин, стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу у цивільній справі, не відповідатиме принципу справедливості, який покладений в основу цивільного судочинства.
Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України законодавець задекларував, що однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судове рішення у даній цивільні справі не може бути трактоване як таке, що ухвалене на користь ОСОБА_5 .
З огляду на те, що на користь неповнолітнього ОСОБА_4 судом стягнуто 7000 грн. на відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок вчиненого правопорушення, то покладення на неповнолітнього потерпілого (позивача) обов'язку відшкодувати відповідачу понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23650 грн., буде явно несправедливим та нівелюватиме саму суть судового захисту, за яким звернувся потерпілий.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 246, 270 ЦПК України суд
Стягнути з ОСОБА_5 1211,20 грн. судового збору на користь держави.
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 про стягнення з позивача витрат на правову допомогу, понесених відповідачем ОСОБА_5 у справі - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя