14 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/2736/22 (910/3040/24)
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2025
та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025
у справі №910/2736/22 (910/3040/24)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс", в інтересах якого діє учасник Товариства ОСОБА_2
до ОСОБА_1
про визнання недійсним договору та повернення майна,
у межах справи №910/2736/22
за заявою ОСОБА_3
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс"
про банкрутство
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2025 позовні вимоги задоволено; визнано недійсним Договір купівлі-продажу нежилого приміщення, укладений 27.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альвіс" та ОСОБА_1 , посвідчений 27.12.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 1528; витребувано об'єкт нерухомого майна, а саме: нежиле приміщення № 229 (двісті двадцять дев'ять) (в літ. "А") загальною площею 112,10 (сто дванадцять цілих та десять сотих) кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1460599980000) з володіння ОСОБА_1 у володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс"; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 9 628,00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2025 залишено без змін.
26.03.2026 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (за підписом адвоката Курило Юлії Володимирівни) з доданими матеріалами на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 у справі №910/2736/22 (910/3040/24), в якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс", в інтересах якого діє учасник Товариства ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 14.04.2026 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 у справі №910/2736/22 (910/3040/24), залишено без руху. Надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: надати суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 у справі №910/2736/22 (910/3040/24); сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 15 404,80 грн. і надати Суду відповідні докази здійснення такої оплати. Роз'яснено скаржнику у справі №910/2736/22 (910/3040/24), що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.
24.04.2026 через систему «Електронний Суд» від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги відповідно до якої просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження.
Клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги мотивовано тим, що причиною пропуску строку став збіг непередбачуваних обставин, які вплинули на технічну можливість подати касаційну скаргу в межах визначеного процесуального строку. У грудні 2025 року та у січні 2026 року в наслідок масованих повітряних атак об'єктів енергетичної інфраструктури в Києві вводилися тривалі екстрені відключення електричної енергії, а також вводилися графіки погодинних вимкнень електричної енергії. Протягом грудня 2025 року та у січні 2026 року загальна тривалість відсутності електричної енергії складала більше 14 годин на добу. Відключення носили масовий, екстрений та системний характер, що не дозволяло в повній мірі мати сталий доступ до функціонуючої комп'ютерної техніки та засобів електронного зв'язку. Вказане утруднювало повноцінну роботу з процесуальними документами, та негативно впливало на відстеження та дотримання процесуальних строків. Такі обставини мають характер форс-мажорних (надзвичайних і непередбачуваних), що визнається і в європейській практиці як підстава для відступу від суворого застосування процесуальних строків .
Розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що підстави, зазначені скаржником, не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з цією процесуальною нормою суд касаційної інстанції у кожному випадку повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis рішення у справі «Пономарьов проти України».
Відповідно до частини 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010)
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Так, предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 повний текст якої складено 15.12.2025 (забезпечено надання загального доступу 16.12.2025), останнім днем подання касаційної скарги є 05.01.2026.
За інформацією, отриманою з автоматизованої системи документообігу суду КП "ДСС", документ в електронному вигляді: ст. 282 ГПК Постанова (повний текст) від 03.12.2025 у справі №910/2736/22 (910/3040/24) (суддя Доманська М.Л.) надіслано в Електронний кабінет одержувача: Курило Юлія Володимирівна (ЄДРПОУ/ІПН НОМЕР_1 ). Документ доставлено в Електронний кабінет одержувача: 15.12.25 18:40. Дата отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до Електронного кабінету особи: 15.12.25 18:50.
Відповідно до інформації наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень представництво інтересів ОСОБА_1 у справі №910/2736/22 (910/3040/24) здійснюється адвокатом Курило Юлією Володимирівною.
Частиною шостою статті 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Однак, касаційну скаргу на оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції надіслано 26.03.2026, що свідчить про пропуск процесуального строку.
Згідно із пунктом 6 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Тобто, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).
Можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Так, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 ухвалена за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Доводи скаржника щодо тривалих екстрених відключень електричної енергії внаслідок масованих повітряних атак об'єктів енергетичної інфраструктури в Києві не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025, оскільки повітряні тривоги та відключення електроенергії відбуваються на всій території України, тому всі учасники судового процесу перебувають в однакових умовах, а відтак поновлення строку на касаційне оскарження із цих підстав буде порушенням пункту 1 частини 2 статті 129 Конституції України.
У контексті наведеного судова колегія також відзначає посилання скаржника на відключення електроенергії у грудні 2025 року та січні 2026 року тоді, як касаційну скаргу було надіслано до суду касаційної інстанції 26 березня 2026 року.
Докази виникнення обставин непереборної сили, які унеможливили своєчасне звернення до суду з касаційною скаргою, як і докази, що свідчили б про добросовісну реалізацію скаржником своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне подання касаційної скарги в матеріалах касаційної скарги відсутні.
Наведені скаржником підстави пропуску процесуального строку є суб'єктивними, тобто такими, що залежали від волі самого скаржника та/або його представника, зокрема, в контексті складання та подання касаційної скарги.
Звернення з касаційною скаргою є суб'єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
Згідно з частиною першою статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, за невиконання цих вимог судом можуть бути застосовані заходи впливу передбачені ст. 292 ГПК України.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06)».
Таким чином, як органи державної влади, так і суб'єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним господарюючим суб'єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні про поновлення строку (після усунення недоліків) не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також не зазначено об'єктивних непереборних обставин, що стали причиною його пропуску строку, у зв'язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у його задоволенні.
Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення Суду у справі "Мушта проти України", no. 8863/06, від 18.11.2010).
Умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
За приписами абзацу 2 частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо заяву (про поновлення пропущеного строку) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду приходить до висновку про те, що наведені у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними і як наслідок про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 234, 235, 255, 287, 288 ,292, 293 Верховний Суд, -
1.Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2025 у справі №910/2736/22 (910/3040/24).
2.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 у справі №910/2736/22 (910/3040/24).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Огороднік К.М.
Судді Васьковський О.В.
Погребняк В.Я.