Рішення від 22.04.2026 по справі 925/740/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року Справа № 925/740/25

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від Уманської окружної прокуратури - Зінченко О.О. прокурор спеціалізованої екологічної прокуратури,

від першого відповідача - Шимчик Р.В. за довіреністю,

від другого відповідача - Швиденко М.Ю. адвокат,

від третьої особи - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Уманської окружної прокуратури, м. Умань, Черкаської області

в інтересах держави

до 1. Жашківської міської ради, м. Жашків, Черкаської області

2. сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

«Рибсервіс», с. Соколівка, Уманського району, Черкаської області

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

на стороні позивача:

Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, м. Черкаси

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі та додаткової угоди до договору, зобов'язання повернути водний об'єкт та земельну ділянку, скасування державної реєстрації, скасування рішення та припинення права оренди

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулась Уманська окружна прокуратура в інтересах держави до Жашківської міської ради та сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» про:

1.усунення перешкоди Жашківській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою під гідрологічним заказником місцевого значення «Лебедине озеро» площею 200 га шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Жашківської районної державної адміністрації від 16 липня 2004 року № 153 «Про вилучення та надання в оренду земель за межами населених пунктів району» в частині вилучення та надання на умовах оренди землі водного фонду площею 191,9 (191,9 га ставків) в межах Соколівської сільської ради для ведення рибного господарства сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс», встановлення терміну оренди до 1 січня 2029 року, визначення орендної плати 85 гривень за один гектар.

2.усунення перешкоди Жашківській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою під гідрологічним заказником місцевого значення «Лебедине озеро» площею 200 га шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Жашківської районної державної адміністрації від 05 жовтня 2004 року № 250 «Про вилучення та надання в оренду земель за межами населених пунктів району» в частині пункту другого, а саме: в п. 6 розпорядження від 16.07.2004 № 153 «Про вилучення та надання в оренду земель за межами населених пунктів району» слова та цифри» 191,9 га (191,9 га ставків)» замінити відповідно словами та цифрами « 201,4567 га (201,4567 га ставків)».

3.усунення перешкоди Жашківській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою під гідрологічним заказником місцевого значення «Лебедине озеро» площею 200 га шляхом визнання недійсним договору оренди землі від 20 липня 2004 року, укладеного між Жашківською районною державною адміністрацією та СТОВ «Рибсервіс», за яким в оренду передана земельна ділянка під водою загальною площею 191,9 га, у тому числі ставки - 191,9 га.

4.усунення перешкоди Жашківській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою під гідрологічним заказником місцевого значення «Лебедине озеро» площею 200 га шляхом визнання недійсною додаткової угоди від 06 жовтня 2004 року до договору оренди землі від 20 липня 2004 року, укладеного між Жашківською районною державною адміністрацією та СТОВ «Рибсервіс», якою площу об'єкта оренди збільшено до 201,4567 га.

5.зобов'язання сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» повернути Жашківській територіальній громаді Уманського району Черкаської області в особі Жашківської міської ради водний об'єкт та земельну ділянку водного фонду за кадастровим номером 7120987400:02:001:0899 площею 201,4567 га, що знаходиться на території Жашківської територіальної громади, яка відноситься до земель природнозаповідного фонду - гідрологічного заказника місцевого значення «Лебедине озеро».

6.усунення перешкоди Жашківській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою під гідрологічним заказником місцевого значення «Лебедине озеро» площею 200 га, скасувавши державну реєстрацію земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 7120987400:02:001:0899 площею 201,4567 га, що знаходиться на території Жашківської територіальної громади Уманського району Черкаської області (с. Соколівка), шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо даної земельної ділянки інших речових прав та їх обтяжень та закриттям Поземельної книги відносно цієї ділянки.

7.усунення перешкоди Жашківській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою під гідрологічним заказником місцевого значення «Лебедине озеро» площею 200 га шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (рішення державного реєстратора Макарницького Олександра Анатолійовича, індексний номер 59375022 від 21 липня 2021 року, номер запису про інше речове право 43069509) та припинити право оренди Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» на земельну ділянку з кадастровим номером 7120987400020010899 площею 201,4567 га, що знаходиться на території Жашківської територіальної громади Уманського району Черкаської області.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 00 хв. 29 липня 2025 року.

Ухвалою суду від 29 липня 2025 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 11 год. 00 хв. 16 вересня 2025 року.

Залучено Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою суду від 16 вересня 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд задовольнив клопотання другого відповідача та відклав розгляд справи в підготовчому засіданні на 11 год. 30 хв. 10 жовтня 2025 року.

В судовому засіданні, що відбулося 10 жовтня 2025 року суд оголосив перерву до 11 год. 30 хв. 04 листопада 2025 року.

Ухвалою суду від 04 листопада 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 00 хв. 03 грудня 2025 року.

Проте, судове засідання призначене на 11 год. 00 хв. 03 грудня 2025 року не відбулося, у зв'язку з відсутністю електроенергії в приміщенні суду.

Ухвалою суду від 03 грудня 2025 року розгляд справи по суті призначено на 14 год. 30 хв. 08 січня 2026 року

Ухвалою суду від 08 січня 2026 року суд відклав розгляд справи по суті на 10 год. 00 хв. 26 січня 2026 року.

В судовому засіданні, що відбулося 26 січня 2026 року суд оголосив перерву до 14 год. 15 хв. 10 лютого 2026 року.

Однак, судове засідання призначене на 14 год. 15 хв. 10 лютого 2026 року не відбулося, у зв'язку з перебуванням головуючого судді по даній справі з 28 січня 2026 року на лікарняному.

Ухвалою суду від 16 лютого 2026 року призначено розгляд справи по суті на 14 год. 15 хв. 05 березня 2026 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 05 березня 2026 року суд відклав розгляд справи по суті на 10 год. 30 хв. 11 березня 2026 року.

В судовому засіданні, що відбулося 11 березня 2026 року суд оголосив перерву до 15 год. 00 хв. 19 березня 2026 року.

В судовому засіданні, що відбулося 19 березня 2026 року суд оголосив перерву до 14 год. 30 хв. 02 квітня 2026 року.

Проте, судове засідання призначене на 14 год. 30 хв. 02 квітня 2026 року не відбулося, у зв'язку з оголошенням на території Черкаської області в цей час повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року розгляд справи по суті призначено на 11 год. 30 хв. 08 квітня 2026 року.

В судовому засіданні, що відбулося 08 квітня 2026 року суд оголосив перерву до 12 год. 00 хв. 22 квітня 2026 року.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, подала суду заяву про розгляд справи без участі її представника.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позові.

В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначав, що у 2004 році спірну земельну ділянку, яка з 1983 року відноситься до земель природно-заповідного фонду та є державним гідрологічним заказником місцевого значення «Лебедине озеро», було незаконно передано в оренду сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс».

Формування та реєстрацію спірної земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав, було здійснено незаконно, за рахунок земель природоохоронного призначення, та в подальшому передано в оренду з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, яке не відповідає меті створення заповідного об'єкту.

При цьому прокурор зазначав, що спірні розпорядження та договір оренди землі суперечать ЗК України, ВК України, Законам України «Про природно-заповідний фонд України» та «Про охорону навколишнього природного середовища», оскільки договір оренди землі було укладено щодо об'єкта природно-заповідного фонду всупереч цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, без проекту відведення земельної ділянки погодженого у встановленому законом порядку, з вилученням особливо цінних земель без погоджень Кабінету Міністрів України або Верховної Ради України, а також без погодження права водокористування з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Представники відповідачів заперечували проти позовних вимог з підстав наведених у своїх заявах по суті справи.

Зокрема, перший відповідач у своєму відзиві на позов зазначав, що станом на момент виникнення спірних правовідносин діяла Постанова Ради Міністрів Української РСР від 22 липня 1983 року №311 «Про класифікацію і мережу територій та об'єктів природно-заповідного фонду Української РСР», відповідно до п. 1 якої було постановлено: затвердити класифікацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду Української РСР згідно з Додатком 1.

Міністерствам і відомствам УРСР, облвиконкомам, Київському і Севастопольському міськвиконкомам разом з Державним комітетом УРСР по охороні природи до 01 січня 1985 року переглянути мережу територій та об'єктів природно-заповідного фонду відповідно до затвердженої класифікації і, в разі необхідності, подати пропозиції до Ради Міністрів УРСР.

Додаток 1 до Постанови Ради Міністрів Української РСР від 22 липня 1983 року №311 визначав, що Державний заказник місцевого значення - це територія, яка виділяється з метою збереження, відтворення та відновлення окремих або декількох цінних для регіону компонентів природи на час, необхідних для виконання поставлених перед заказником завдань, та для підтримки загального екологічного балансу та утворює або визначає її Виконавчий комітет обласної, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів. Положення про кожний державний заказник місцевого значення затверджується облвиконкомом, Київським, Севастопольським міськвиконкомом.

Перший відповідач звертає увагу суду на те, що з 1983 року по даний час, органами, уповноваженими приймати рішення про утворення державного заказника місцевого значення - гідрологічного заказнику «Лебедине Озеро» були: Черкаський облвиконком, Черкаська обласна Рада народних депутатів, Черкаська обласна державна адміністрація.

14 квітня 1983 року виконавчий комітет Черкаської обласної ради народних депутатів прийняв рішення №205 «Про затвердження заповідних об'єктів», яким було створено гідрологічний заказник «Лебедине озеро» площею 200 га.

Однак, на виконання Постанови Ради Міністрів Української РСР від 22 липня 1983 року №311«Про класифікацію і мережу територій та об'єктів природно-заповідного фонду Української РСР», це рішення було скасовано.

Пунктом 1 рішення виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 21 листопада 1984 року №354 «Про мережу територій і об'єктів природно заповідного фонду області» прийнято пропозицію про затвердження мережі територій і об'єктів природно - заповідного фонду місцевого значення згідно діючої класифікації, куди входив і спірний об'єкт - гідрологічний заказник місцевого значення «Лебедине озеро», і надалі пунктами 3-5 цього ж рішення визначено порядок дій відповідних органів щодо створення заново цих же об'єктів ПЗФ у відповідності до вимог чинного на той час законодавства: розробити проекти положень на кожний державний заказник місцевого значення та затвердити облвиконкомом; до 01 травня 1985 року виділити в натурі межі територій об'єктів природно-заповідного фонду; до 01 липня 1985 року провести паспортизацію об'єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до долученого прокурором до позову листа Державного архіву Черкаської області від 06 червня 2024 року №195-р/05-08 (відповідь на запит Уманської окружної прокуратури №53/1-481 вих.24 від 17 липня 2024) - відомості щодо організації території заказника, його діяльності не виявлено в документах виконавчого комітету Черкаської обласної ради (1983- 2008 рр.).

Тобто, перший відповідач вважає, що фактично рішення виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 21 листопада 1984 року №354 «Про мережу територій і об'єктів природно-заповідного фонду області» не було виконане, а гідрологічний заказник місцевого значення «Лебедине озеро» не було утворено.

Перший відповідач зазначає, що відсутність будь-яких документів щодо його функціонування протягом 25 років у архівних даних галузевих органів за 1982- 1985 роки свідчить про відсутність такого заповідного об'єкту.

Також перший відповідач вказує на те, що з дня набуття повноважень Жашківською міською радою після припинення Соколівської сільської ради всі права і обов'язки останньої перейшли до Жашківської міської ради, в тому числі і обов'язки щодо забезпечення режиму охорони та забезпечення гідрологічного заказника місцевого значення «Лебедине Озеро», визначені положенням від 20 серпня 2008 року та охоронним зобов'язанням від 20 серпня 2008 року.

Проте і положення від 20 серпня 2008 року і охоронне зобов'язання від 20 серпня 2008 року, як на підставу організації гідрологічного заказника місцевого значення «Лебедине озеро» посилаються на нечинне, (скасоване) рішення виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів 14 квітня 1983 року №205.

Тобто, перший відповідач стверджує, що вищезазначеними документами організовувалась охорона неіснуючого об'єкту природно - заповідного фонду.

Охоронне зобов'язання від 20 серпня 2008 року видано було Соколівській сільській раді в особі голови села Суровського М.Ф., яка не була землекористувачем.

Оскільки процедура створення заказника «Лебедине озеро» не була завершена, земельна ділянка з кадастровим номером 7120987400:02:001:0899 сформована як об'єкт цивільних прав із віднесенням до категорії земель водного фонду з цільовим призначенням 10.07. для рибогосподарських потреб, що не суперечить законодавству України.

Відповідно до рішення Жашківської районної ради народних депутатів №8-7 від 17 квітня 1996 року «Про роздержавлення земель та видачу державних актів на право колективної власності на землю та право постійного користування землею агрофірмі «Соколівка» відповідно до цільового призначення землі державної власності розділені на: землі сільськогосподарського призначення, лісового фонду та водного фонду.

Перший відповідач також стверджує, що земельна ділянка площею 191,9 га в межах Соколівської сільської ради, при наданні в оренду відповідно до розпорядження Жашківської райдержадміністрації від 16 липня 2004 року №153 «Про вилучення та надання в оренду земель за межами населених пунктів» вилучалася як землі водного фонду, що підтверджує відсутність створеного належним чином об'єкту природно - заповідного фонду.

Враховуючи вищевикладене, Жашківська міська рада вважає вимоги прокурора безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Другий відповідач у своєму відзиві на позов зазначав, що у 2004 році сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» звернулося до районної державної адміністрації із заявою про надання в оренду земельної ділянки під водою.

Ділянка обліковувалася згідно з проектом роздержавлення земель агрофірми «Соколівка», розробленим Черкаським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрник наук у 1993 році та затвердженим сесією Жашківської районної ради 17 квітня 1996 року.

Земельна ділянка була чітко визначена як землі водного фонду і не належала до інших категорій земель.

Розпорядженням Жашківської районної державної адміністрації від 16 липня 2004 року № 153 «Про вилучення та надання в оренду земель за межами населених пунктів району» вилучено та надано в оренду землю водного фонду площею 191,9 га (191,9 га ставків) в межах Соколівської сільської ради для ведення рибного господарства за цільовим призначенням землі водного фонду.

На підставі даного розпорядження, 20 липня 2004 року, між Жашківською районною державною адміністрацією та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» укладено договір оренди землі.

Земельну ділянку було передано в оренду для ведення рибного господарства. Цільове призначення земельної ділянки - землі водного фонду.

В подальшому на підставі розпорядження Жашківської районної державної адміністрації від 05 жовтня 2004 року № 250 між сторонами 06 жовтня 2004 року укладено додаткову угоду до договору оренди землі, якою збільшено площу орендованої земельної ділянки та змінено розмір орендної плати, а розпорядженням Жашківської районної державної адміністрації від 07 грудня 2011 року № 263 між сторонами 14 грудня 2011 року укладено додаткову угоду до договору оренди землі, якою змінено нормативну грошову оцінку орендованої земельної ділянки.

Другий відповідач звертає увагу суду, що підприємство з моменту укладання договору оренди землі використовує об'єкт оренди згідно умов договору не порушуючи його.

З 18 серпня 2010 року діяла постанова КМУ «Про затвердження Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці», на виконання якої було присвоєно кадастровий номер земельної ділянки 7120987400:02:001:0899 площею 201,4567 га з цільовим призначенням 10.07 - для рибогосподарських потреб, розташовану в адмінмежах Жашківського району Черкаської області (на час державної реєстрації), а також внесено до Державного земельного кадастру відомості про реєстрацію за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» права оренди вказаної ділянки, що виникло 20 липня 2004 року.

З 01 січня 2013 року відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» запрацювала національна кадастрова система України метою якої є ведення обліку та реєстрація земельних ділянок у сфері земельних відносин.

Відповідно до змін у законодавстві щодо підтвердження права користування земельною ділянкою водного фонду, яке виникло 20 липня 2004 року та на підставі заяви підприємства, 21 липня 2021 року товариством внесено відомості про державну реєстрацію речового права оренди на підставі договору оренди землі з додатковими угодами до нього.

Для використання земельної ділянки під водою за її цільовим призначенням, а саме для рибогосподарських потреб було виготовлено паспорт водного об'єкта від 12 серпня 2021 року та отримано дозвіл на спеціальне водокористування від 15 квітня 2024 року.

Другий відповідач вказує, що на виконання Постанови РСР від 22 липня 1983 року № 311 «Про класифікацію і мережу територій та об'єктів природно-заповідного фонду Української РСР», Черкаською обласною радою прийнято нове рішення виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 21 листопада 1984 року № 354 «Про мережу територій і об'єктів природно-заповідного фонду області» відповідно до п.8. якого рішення Черкаської обласної ради від 14 квітня 1983 року №205 «Про затвердження заповітних об'єктів» в тому числі визнано таким, що втратило силу.

Рішенням Черкаської обласної ради народних депутатів від 21 листопада 1984 року № 354 «Про мережу територій і об'єктів природно-заповідного фонду області» було:

- затверджено перелік територій та об'єктів природо-заповідного фонду місцевого значення згідно із діючим класифікатором згідно (додатки 1-4);

- виключено заповідні території із об'єктів місцевого значення із складу природо заповідного області у зв'язку із невідповідністю діючого класифікатора (додаток 5);

- вирішено провести паспортизацію і передачу території і об'єктів природо - заповідного фонду під охорону підприємствам та організаціям у віддані яких вони знаходяться;

- встановлено, що положення по кожному державному заказнику місцевого значення затверджується облвиконкомом, Київським і Севастопольським міськвиконкомами.

Також згідно даного рішення визначено про необхідність розроблення положення на кожний державний заказник місцевого значення на основі типового положення та в місячний термін подати його на затвердження облвиконкому.

З відповіді державного архіву відомо, що відсутні документи стосовно створення та організації заказника та його діяльності із 1983 по 2008 роки.

Також достовірно не можна встановити чи було включено до переліку об'єктів природоохоронного фонду області заказник «Лебедине озеро» на підставі рішення Черкаської обласної ради від 21 листопада 1984 року №354 «Про мережу територій і об'єктів природно-заповідного фонду області».

Не надано доказів того, що спірна земельна ділянка є гідрологічним заказником місцевого значення «Лебедине озеро».

17 квітня 1996 року Жашківською районною радою народних депутатів було прийнято рішення №8-7 «Про роздержавлення земель та видачу державних актів на право колективної власності на землю та право постійного користування землею агрофірми Соколівка».

З матеріалів роздержавлення земель агрофірми «Соколівка» вбачається відсутність на території Соколівської сільської ради, зокрема, на орендованій земельній ділянці водного фонду земель, які відносяться до природо заповідного фонду та мають обмеження у їх використання.

Другий відповідач звертає увагу суду на те, що до матеріалів справи не надано положення, яке б затверджувалося обласною радою народних депутатів відносного даного гідрологічного заказника місцевого значення «Лебедине озеро» в період із 1984 по 2008 роки.

Водночас, при порівнянні положення про гідрологічний заказник місцевого значення «Лебедине озеро» від 20 серпня 2008 року, яке прокурор отримав на свій запит від Управлінням екології та природних ресурсів та положення про гідрологічний заказник місцевого значення «Лебедине озеро» від 20 серпня 2008 року, яке знаходиться у проекті землеустрою з організації та встановлення меж території гідрологічного заказника місцевого значення «Лебедине озеро» вбачається, що ці положення відрізняються за своїм змістом та текстом.

Відповідач також стверджує, що лише зі змісту позовної заяви йому стало відомо про те, що Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища Черкаській області 20 серпня 2008 року було затверджено положення про гідрологічний заказник місцевого значення «Лебедине озеро», яке погоджено Соколівською сільською радою Жашківського району в особі сільського голови.

Соколівська сільська рада 20 серпня 2008 року підписала охоронне зобов'язання, яким взяла на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження гідрологічного заказника місцевого значення «Лебедине озеро».

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» здійснює спеціальне водокористування, зокрема забір води для промислових та сільськогосподарських потреб, на підставі дозволу на спеціальне водокористування, відповідно до паспорта водного об'єкта Водосховища площею 191,8991 га, розташованого за межами села Соколівка Жашківської міської ради Уманського району Черкаської області, які є обов'язковими для здійснення діяльності щодо рибогосподарських потреб.

Посилання прокурора на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 7120987400:02:001:0899 відноситься до території гідрологічного заказника місцевого значення «Лебедине озеро» є недоведеними.

Земельна ділянка знаходиться у власності Жашківської міської ради та не вибула з її володіння та перешкод у здійснені права розпорядження даною земельною ділянку у Жашківської міської ради не існує, а тому її право не є порушеним.

З моменту отримання в оренду земельної ділянки водного об'єкта цільове призначення земельної ділянки не змінювалося.

Спірну земельну ділянку не віднесено до особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності та можуть вилучатися (викуплятися) за Постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

На сьогоднішній день у Державному земельному кадастрі зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 7120987400:02:001:0899 загальною площею 201,4567 га із зазначенням категорії земель «Землі водного фонду» та цільового призначення «Для рибогосподарських потреб», яка відповідає дійсності.

У відповіді на відзив сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» прокурор вказував, що лист Управління екології та природних ресурсів Черкаської ОДА від 24 червня 2024 року № 02/10-04-17/1828/02/10-04-17/17060 засвідчує, що земельна ділянка з кадастровим номером 7120987400:02:001:0899 розташована в межах гідрологічного заказника місцевого значення «Лебедине озеро», який належить до земель природно заповідного фонду (ПЗФ). Проект землеустрою від 2014 року підтверджує межі заказника, включаючи спірну ділянку.

Землі ПЗФ є особливо цінними і не можуть вилучатися чи надаватися в оренду для цілей, що суперечать їхньому природоохоронному статусу, без погодження ВР України чи КМ України.

Листи-відповіді КМ України, ВР України та Черкаської обласної ради підтверджують, на думку прокурора, відсутність таких погоджень для передачі землі ПЗФ в оренду.

Технічна документація від 26 грудня 2012 року, на яку посилається відповідач, сама зазначає розташування ділянки в межах заказника.

Відповідність діяльності сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» класифікатору КВЕД не має значення для визначення правового статусу земельної ділянки.

Лист Управління екології від 24 червня 2024 року № 02/10-04-17/1828/02/10-04-17/17060 та проект землеустрою від 2014 року підтверджують, що ділянка належить до земель ПЗФ, а не водного фонду.

Використання ділянки для рибогосподарських потреб суперечить ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», яка забороняє господарську діяльність у межах заказників, що може порушити їхній природоохоронний режим.

Доводи відповідача про те, що відповідно до проекту роздержавлення земель агрофірми «Соколівка», затвердженого рішенням Жашківської районної ради від 17 квітня 1996 року № 8-7, спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, є необґрунтованими, оскільки дане рішення не спростовує її розташування в межах гідрологічного заказника «Лебедине озеро».

Незалежно від класифікації земель у проекті роздержавлення, спірна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду відповідно до рішення Черкаської обласної ради від 14 квітня 1983 року № 205, а її межі остаточно визначені проектом землеустрою 2014 року.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» скасування об'єктів ПЗФ здійснюється виключно на підставі окремого рішення.

Статус заказника, створеного рішенням від 14 квітня 1983 року № 205, не змінювався та не скасовувався.

Доводи відповідача стосовно того, що рішення Черкаської обласної ради від 21 листопада 1984 року № 354 скасувало рішення від 14 квітня 1983 року № 205 щодо створення заказника «Лебедине озеро», на думку прокурора є помилковими, оскільки вказане рішення не містить положень про ліквідацію заказника, а навпаки передбачає впорядкування та затвердження мережі об'єктів природно-заповідного фонду, до якої включено і «Лебедине озеро».

Положення від 20 серпня 2008 року, охоронне зобов'язання від 20 серпня 2008 року та проект землеустрою від 2014 року додатково підтверджують чинність заказника.

Прокурор також вважає доводи відповідача про підробку положення від 20 серпня 2008 року безпідставними.

Положення, включене до проекту землеустрою 2014 року, відповідає природоохоронному режиму заказника та не містить пункту про рибництво.

Реєстрація ділянки в Державному земельному кадастрі як земель водного фонду не скасовує її статусу як земель ПЗФ, оскільки надані прокурором докази підтверджують її розташування в межах заказника «Лебедине озеро».

Водночас, помилки в кадастрових даних не змінюють правового статусу земель ПЗФ.

У відповіді на відзив Жашківської міської ради прокурор зазначав аналогічні за своїм змістом доводи, що наведені у відповіді на відзив другого відповідача.

Також прокурор стверджував, що рішення про скасування статусу гідрологічного заказника місцевого значення «Лебедине озеро» уповноваженим органом не приймалося.

Посилання у положенні від 20 серпня 2008 року на рішення Черкаської обласної ради від 14 квітня 1983 року № 205 не впливає на його юридичну силу.

Охоронне зобов'язання від 20 серпня 2008 року є чинним документом, який зобов'язує Соколівську сільську раду, а після її ліквідації - Жашківську міську раду як правонаступника, забезпечувати режим охорони заказника на підставі ч. 4 статті 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Охоронним зобов'язанням від 25 січня 2022 року № 319 відповідні обов'язки покладено на Жашківську територіальну громаду.

Рішенням Жашківської міської ради від 10 травня 2024 року скасовано підпис міського голови на зазначених документах, однак чинним законодавством не передбачено процедури скасування підпису посадової особи, що, на думку прокурора, не впливає на чинність охоронного зобов'язання.

У запереченні на відповідь на відзив перший відповідач, зокрема, зазначав, що з 21 листопада 1984 року, рішення Черкаської обласної ради від 14 квітня 1983 року № 205 «Про затвердження заповідних об'єктів» втратило чинність.

Перший відповідач звертає увагу, що додаток до зазначеного рішення містить перелік державних заказників місцевого значення, у якому під № 36 зазначено «Лебедине озеро» із приміткою «раніше створені облвиконкомом».

На думку відповідача, така примітка вказує не на створення об'єкту заново відповідно до новоприйнятої на той час Постанови Ради Міністрів Української РСР від 22 липня 1983 року №311 «Про класифікацію і мережу територій та об'єктів природно-заповідного фонду Української РСР», а лише про початок процедури його створення заново.

Крім того, відповідач зазначає, що відсутність архівних документів щодо функціонування заказника може свідчити про його фактичне не створення.

Тому перший відповідач вважає, що факт існування гідрологічного заказника місцевого значення «Лебедине озеро» не доведений.

Частиною 3 статті 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», встановлено, що обов'язки щодо забезпечення режиму охорони заказників покладаються на власників або користувачів земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів.

Проте, Соколівська сільська рада не була ані землевласником, ані землекористувачем відповідної земельної ділянки, оскільки станом на 2008 рік землі перебували у державній власності в особі Жашківської районної державної адміністрації.

Щодо охоронного зобов'язання від 25 січня 2022 року № 319 та погодження положення про гідрологічний заказник «Лебедине озеро» 2021 року, відповідач зазначає, що підпис міського голови було проставлено без відповідного рішення Жашківської міської ради як власника земель.

У зв'язку з цим рішенням Жашківської міської ради від 10 травня 2024 року № 26-260/VIII скасовано погодження та підпис міського голови на зазначених документах.

Згідно з п. 1.3.2. Проекту роздержавлення земель агрофірми «Соколівка» (с. Соколівка Жашківського району Черкаської області), розробленим у 1993 році, у державній власності залишались, зокрема, землі водного фонду загальною площею 380,0 га, які включали ставки, болота та суміжні угіддя.

На думку першого відповідача, зазначений проект визначає належність відповідної території до земель водного фонду станом на 1993 рік, при цьому ідентифікація земель здійснюється за площею та графічними матеріалами, оскільки у той період земельні ділянки як об'єкти цивільних прав у сучасному розумінні ще не були сформовані.

Перший відповідач також зазначає, що проєкт землеустрою 2014 року, на який посилається прокурор, розроблений значно пізніше, а тому саме проект роздержавлення земель агрофірми «Соколівка» с.Соколівка Жашківського району Черкаської області з видачею державних актів на землю та права постійного користування землею, розробленого Черкаським філіалом інституту землеустрою Української академії аграрних наук за договором від 16 червня 1993 року визначав належність станом на 1993 рік об'єкту площею 201,4567 га до земель водного фонду.

Крім того, перший відповідач вказував, що рішення Жашківської районної ради від 17 квітня 1996 року №8-7 не стосується земельної ділянки з кадастровим 7120987400:02:001:0899 і не спростовує її розташування в межах заказника.

Також, враховуючи той факт, що рішення від 21 листопада 1984 року №354 (п.1) затвердило мережу об'єктів природно-заповідного фонду, включаючи «Лебедине озеро» із зазначенням на початку переліку «Раніше створені облвиконкомом», а первісне рішення про їх створення визнало таким, що втратило силу (п.8), то раніше створена мережа об'єктів природно-заповідного фонду є лише запланованою, і дана процедура не завершена.

Лист Управління екології від 24 червня 2024 року № 02/10-04-17/1828/02/10-04-17/17060 є відповіддю на запит та не містить посилань на документи, які б беззаперечно підтверджували завершення процедури створення гідрологічного заказника або його створення у встановленому законом порядку.

Третя особа у своїх поясненнях позовні вимоги підтримала та зазначала, що відповідно до положення про заказник на його території забороняється діяльність, яка суперечить цілям і завданням заказника, зокрема використання водойм для рибогосподарських потреб.

Межі заказника винесені в натуру (на місцевість) відповідно до проекту землеустрою з організації та встановлення меж території заказника місцевого значення «Лебедине озеро», погодженого та затвердженого в установленому порядку.

За інформацією наданою Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області своїм листом від 23 лютого 2024 року № 13-23-0.21-1391/2-24 до Державного земельного кадастру внесені відомості про земельну ділянку під заказником та зареєстровані обмеження у порядку, визначеному ст. 111 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» з присвоєнням облікового номеру: 009:000101:00000194.

У своїх письмових поясненнях від 08 жовтня 2025 року другий відповідач додатково вказував, що під час розроблення проекту роздержавлення не було виявлено земель природно-заповідного, рекреаційного, оздоровчого чи історико-культурного призначення.

Правовою підставою розробки проекту являється Земельний кодекс України, Постанова Верховної ради України від 13 березня 1992 року «Про прискорення земельної реформи та приватизації землі» та інших під нормативних актів, які на той час здійснювали регулювання даного виду відносин.

Відповідно до статистичної звітності за формою № 6-зем:

- станом на 01 січня 2004 року - землі обліковувались як землі сільськогосподарського призначення (внутрішні води під ставками) площею 191,9 га, користувач - ПОП «Соколівка»;

- станом на 01 січня 2012 року - аналогічні землі площею 204,1966 га, користувач - СТОВ «Рибсервіс».

У 2014 року на підставі проекту землеустрою з організації і встановлення меж території гідрологічного заказника місцевого значення «Лебедине озеро» площею 200,00 га в адміністративних межах Соколівської сільської ради (за межами населеного пункту) Жашківського району, Черкаської області, на земельній ділянці водного фонду землевпорядною організацією було сформовано межі заказника.

При детальному вивчені проекту та документів, які були долучені розробником проекту було виявлено невідповідність даних звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності" (форма 6-зем), виявлено неправдиві відомості, які занесені у довідку із звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями, та видами економічної діяльності (форма 6 - зем), яка була підставою для розроблення проекту та підтвердила нібито наявність природо заповідного фонду, якого за даними статистичної звітності фактично не існувало.

Зазначені обставини стали підставою для відкриття кримінального провадження за фактом можливого підроблення документів.

Також у поясненнях від 31 березня 2026 року другий відповідач, зокрема, вказував, що згідно з інформацією Державного архіву Черкаської області, відсутні документи щодо створення, організації та функціонування відповідного заказника у період з 1983 по 2008 роки, що ставить під сумнів сам факт його належного створення та існування у правовому полі.

Об'єкт який передавався в оренду у 2004 році на підставі договору оренди землі має площу 191,9 га, а не 200,00 га заказника місцевого значення.

Решта доводів відповідача за своїм змістом є аналогічні до доводів наведених ним у раніше поданих заявах по суті справи.

В судовому засіданні, яке відбулося 22 квітня 2026 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/740/25.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, відповідачів а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету народних депутатів Черкаської обласної ради від 14 квітня 1983 року № 205 «Про затвердження заповідних об'єктів» (т.1 а.с. 66) було затверджено державними заказниками місцевого значення заповідні об'єкти згідно з додатком №1.

В додатку №1 «Список заказників місцевого значення» під номером 1 значиться: «Лебедине озеро», площа 200 га, місцезнаходження с. Соколівка Жашківського район. Знаходиться під охороною правління колгоспу «Радянська Україна», відноситься до гідрологічної категорії.

Відповідно до наведеної в додатку короткої характеристики заказник «Лебедине озеро» - це водоймище на околиці села з двома островами площею 1 га. Різноманітна болотна рослинність. Місце поселення білих лебедів, качок та іншої птиці.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 22 липня 1983 року № 311 «Про класифікацію і мережу територій та об'єктів природно-заповідного фонду Української РСР» затверджено класифікацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду Української РСР та зобов'язано облвиконкоми до 01 січня 1985 року переглянути мережу територій та об'єктів природно-заповідного фонду відповідно до затвердженої класифікації.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 21 листопада 1984 року № 354 «Про мережу територій і об'єктів природно-заповідного фонду області» (т.1 а.с. 94 на звороті - 95), зокрема, було вирішено:

1. прийняти пропозиції обласної Інспекції Державного комітету УРСР по охороні природи, обласного управління лісового господарства і лісозаготівель, управління сільського господарства облвиконкому, райвиконкомів про:

- затвердження мережі територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення згідно діючої класифікації (додатки 1-4);

- виключення заповідних територій і об'єктів місцевого значення із складу природно-заповідного фонду області в зв'язку із невідповідністю з діючою класифікацією (додаток 5);

2. прийняти до відома, що Радою Міністрів УРСР Держкоприродою УРСР в області організовані території і об'єкти природно - заповідного фонду республіканського значення (додаток 6);

3.відділам, управлінням облвиконкому, обласним управлінням, виробничим об'єднанням, комбінатам, трестам, організаціям і підприємствам, у віданні яких знаходяться території і об'єкти природно - заповідного фонду:

- забезпечити належне їх утримання і охорону, передбачити виділення для цих цілей необхідних асигнувань і матеріальних ресурсів;

- розробити проект положень на кожний державний заказник місцевого значення на основі Типового положення, затвердженого постановою Держплану і Державного комітету СРСР по науці і техніці від 27 квітня 1981 року №77/106, і після погодження з обласною інспекцією Державного комітету УРСР по охороні природи представити в місячний строк на затвердження облвиконкому;

- виділити до 01 травня 1985 року в натурі межі території і об'єктів природно заповідного фонду з встановленням гранично - господарських стовпів, типових охорони знаків та інформаційних аншлагів, нанести їх контури на планово - картографічні матеріали землекористувачів, оформити облікові справи.

8. визнати такими, що втратили силу рішення облвиконкому №367 від 27 червня 1972 року, №388 від 13 травня 1975 року, № 177 від 19 березня 1976 року, № 597 від 28 листопада 1979 року, № 136 від 11 березня 1979 року, № 12 від 12 січня 1982 року, № 205 від 14 квітня 1983 року;

9.1 затвердити класифікацію територій та об'єктів природно - заповідного фонду Української РСР (додаток 7).

В додатку до рішення №354 (т.1 а.с. 97) під номером 36 значиться: «Лебедине озеро», площа 200 га; місцезнаходження: с. Соколівка; характеристика: озеро - регулятор гідрологічного режиму. Місце оселення лебедів; тип - гідрологічний; у чиєму віданні знаходиться: знаходиться під охороною колгоспу «Радянська Україна»; ким затверджений: Рішення облвиконкому від 14 квітня 1983 року № 205 (т.1 а.с. 97).

Тобто, в рішенні від 21 листопада 1984 року №354 міститься посилання на рішення облвиконкому від 14 квітня 1983 року № 205, як на підставу затвердження (створення) даної території заказником.

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що в додатку №5 до рішення виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 21 листопада 1984 року № 354 значиться гідрологічний заказник «Лебедине озеро», площа 200 га (як виключений об'єкт із складу ПЗФ).

Судом враховано, що у Законі Української РСР «Про охорону природи Української РСР» від 30 червня 1960 року (з відповідними змінами та доповненнями), що був чинним до 26 червня 1991 рік (до прийняття Закону Української РСР «Про охорону навколишнього природного середовища») питання створення заказників було викладено у Розділі IX «Державні заповідники і заказники».

Зокрема, заказники засновувалися для збереження, відтворення та відновлення окремих видів природних ресурсів (тварин, рослин, мінералів тощо) або цілісних природних комплексів.

На відміну від заповідників, де охоронявся весь природний комплекс, у заказниках встановлювалася часткова заборона на певні види господарської діяльності та на визначений термін.

Заказники республіканського значення створювалися постановами Ради Міністрів УРСР, а місцевого значення - рішеннями виконкомів обласних Рад депутатів трудящих.

В подальшому статтею 15 Закону Української РСР «Про охорону навколишнього природного середовища» було передбачено, що місцеві Ради народних депутатів несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, зокрема, приймають рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; припиняють господарську діяльність підприємств, установ та організацій місцевого підпорядкування, а також обмежують чи зупиняють (тимчасово) діяльність не підпорядкованих Раді народних депутатів підприємств, установ та організацій в разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У 1992 році був прийнятий Закон України «Про природно-заповідний фонд України» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 34, ст.502) (Вводиться в дію Постановою ВР N 2457-XII (2457-12) від 16 червня 1992 рік.

Цей Закон визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів.

Цим законом визначено, що природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу

природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

У зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.

Законом України «Про внесення змін до Закону України

«Про природно-заповідний фонд України» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 11, ст.112) до цього закону було внесено зміни.

Водночас, відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, рішення про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, що відповідають класифікації територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також їх охоронних зон, прийняті до набрання чинності цим Законом, є чинними і не підлягають перегляду, крім випадків, передбачених законом.

Отже, відповідно до наведеного вище Закону всі об'єкти, створені до 1992 року, зберегли свій заповідний статус та увійшли до сучасної мережі ПЗФ України.

Тобто, рішення Черкаського облвиконкому № 205 від 14 квітня 1983 року, це основний документ про створення об'єкта природно-заповідного фонду.

Саме це рішення закріпило за територією статус заказника місцевого значення.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 21 листопада 1984 року №354 «Про мережу територій і об'єктів природно заповідного фонду області» було затверджено мережу територій і об'єктів природно - заповідного фонду місцевого значення згідно діючої на той час класифікації.

Проте, статус раніше створених (оголошених) територій природно-заповідного фонду не був скасований, окрім тих, що були включені у додаток №5.

При цьому судом було також враховано, що у зв'язку з прийняттям Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Кабінет Міністрів України своєю постановою від 12 жовтня 1992 року №584 затвердив зміни, що вносяться до рішень Уряду України (додаються), зокрема, у назві і тексті постанови Ради Міністрів УРСР від 23 квітня 1981 року №203 «Про організацію державного заповідника «Дунайські плавні» (ЗП УРСР, 1981 р., №5, ст. 38) посилання «державний заповідник» замінено посиланням «природний заповідник». У постанові Ради Міністрів УРСР від 22 липня 1983 року

№311 «Про класифікацію і мережу територій та об'єктів природно-заповідного фонду Української РСР» (ЗП УРСР, 1983 р., № 8, ст. 49; 1985 р., № 2, ст. 9; 1987 р., № 1, ст. 6): у пункті 2: в абзаці другому слова: «державних ботанічних садів,

дендрологічних і зоологічних парків» замінено словами: «ботанічних садів, дендрологічних і зоологічних парків загальнодержавного значення» тощо;

Водночас, пункти 1, 3, 4 і 5 визнано такими, що втратили чинність.

Тобто, раніше створені, зокрема, до 1984 року заповідники лише змінили свою назву, проте зберегли свій заповідний статус та увійшли до сучасної мережі ПЗФ України.

В зв'язку з чим суд відхиляє доводи відповідачів з цього проводу, що наведені ними у своїх відзивах.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області 20 серпня 2008 року було затверджено положення про гідрологічний заказник місцевого значення «Лебедине озеро» (т.1 а.с.80-81), яке було погоджено Соколівською сільською радою Жашківського району в особі сільського голови (далі - положення від 20 серпня 2008 року) яким затверджено:

1.1. державний гідрологічний заказник місцевого значення «Лебедине озеро» (далі - заказник), оголошено згідно рішення ОВК від 14 квітня 1983 року №205 з метою охорони водного об'єкту, що являється регулятором гідрологічного режиму та мікроклімату району, збереження та відтворення характерної для даного регіону флори (глечики жовті, рогіз широколистий, вузьколистий) та фауни (лебідь-шипун, гуска дика, крижень). Заказник замає площу 200,0 га;

1.2. заказник розташований в с. Соколівка, зі сторони с. Нестерівка, в долині р. Конелки;

1.3. територія заказника, за погодженням з органами Мінприроди України може використовуватись: у природоохоронних цілях, у науково - дослідних цілях, в оздоровчих та інших рекреаційних цілях, в освітньо-виховних цілях, для потреб моніторингу навколишнього природного середовища, для промислового рибальства та рибництва, в обсягах, що не порушують екологічний баланс природоохоронної території;

1.4. територія заказника з усіма об'єктами природи належить до природно-заповідного фонду області. Соколівка сільська рада, у відповідності з природоохоронним законодавством, несе відповідальність за належний стан і додержання встановленого заповідного режиму території.

3.3. на території заказника забороняються діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник, зокрема: проведення господарської і підприємницької діяльності без попереднього погодження з територіальним органом Мінприроди; інші види господарської діяльності, які можуть привести до втрати наукової та природної цінності даної заповідної території;

3.6. Соколівська сільська рада бере на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму заказника та його збереження.

Також 20 серпня 2008 року Соколівською сільською радою в особі сільського голови було підписано охоронне зобов'язання (т.1 а.с. 82), яким вона взяла на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження гідрологічного заказника місцевого значення «Лебедине озеро» (далі - охоронне зобов'язання від 20.08.2008).

Згідно з вказаними рішеннями, охоронним зобов'язанням та положенням про гідрологічний заказник місцевого значення «Лебедине озеро» об'єкт розташований в с. Соколівка, при в'їзді в с. Соколівка зі сторони с. Нестерівка, в долині р. Конелки та займає площу 200,0 га.

Розпорядженням Жашківської районної державної адміністрації від 24 липня 2012 року № 145 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з організації та встановлення меж території природно-заповідного фонду в адмінмежах Жашківського району» з додатком надано дозвіл на розробку проекту землеустрою з організації та встановлення меж гідрологічного заказника місцевого значення «Лебедине озеро».

На виконання вказаного розпорядження у 2014 році приватним підприємством «Земекспертцентр» було розроблено проект землеустрою з організації і встановлення меж території гідрологічного заказника місцевого значення «Лебедине озеро» площею 200,0000 га, в адмінмежах Соколівської сільської ради (за межами населеного пункту) Жашківського району Черкаської області.

Розпорядженням Жашківської районної державної адміністрації від 25 червня 2014 року (т.1 а.с. 65) № 95 «Про затвердження проекту землеустрою з організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду місцевого значення гідрологічного заказника «Лебедине озеро» на території Соколівської сільської ради Жашківського району» було:

1.затверджено проект землеустрою з організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду місцевого значення гідрологічного заказника «Лебедине озеро» загальною площею 200,00 га, кадастровий номер 7120987400:02:001:0899 за межами населеного пункту на території Соколівської сільської ради Жашківського району;

2. встановлено межі гідрологічного заказника «Лебедине озеро» загальною площею 200,00 га за межами населеного пункту на території Соколівської сільської ради Жашківського району;

3. контроль за виконанням розрорядженя покладено на першого заступника голови районної державної адміністрації Синчака П.Л. та відділ Держземагенства у Жашківському районі.

Отже, суд дійшов висновку, що гідрологічний заказник місцевого значення «Лебедине озеро», що був створений у 1983 році фактично знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером: 7120987400:02:001:0899.

Водночас, суд вважає за необхідне вказати, що додатком (п.3.4) до проекту землеустрою є копія наведеного вище положення про гідрологічний заказник місцевого значення «Лебедине озеро» від 20 серпня 2008 року.

З наявної в матеріалах справи копії положення (т.1 а.с. 238) вбачається, що його п.1.3 відрізняється від п.1.3 копії положення, як додатку до проекту (т.1 а.с. 80-81).

Зокрема, п.1.3 положення (додаток до проекту) викладено в наступній редакції: територія заказника, за погодженням з органами Мінекоресурсів може використовуватись: у природоохоронних цілях, у наукових цілях, в освітньо-виховних цілях, для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Тобто, в цьому примірнику положення, орган погодження з Мінприроди України замінено на Мінекоресурсів, а також виключено можливість використання заказника в оздоровчих та інших рекреаційних цілях, для промислового рибальства та рибництва, в обсягах, що не порушують екологічний баланс природоохоронної території.

Проте, даний факт не має значення для вирішення даного спору, оскільки заказник місцевого значення є створеним з моменту ухвалення відповідного рішення, а не з моменту затвердження проекту землеустрою чи положення про заказник.

Спірний договір оренди також було укладено між сторонами до затвердження вищенаведеного проекту та положення про заказник.

Зокрема, судом встановлено, що до затвердження наведеного вище проекту землеустрою та положення про заказник, розпорядженням Жашківської районної державної адміністрації від 16 липня 2004 року № 153 «Про вилучення та надання в оренду земель за межами населених пунктів району» було вилучено та надано в оренду землю водного фонду площею 191,9 га (191,9 га ставків) в межах Соколівської сільської ради для ведення рибного господарства сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс», встановлено термін оренди до 01 січня 2029 року, визначено орендну плату 85 гривень за один гектар.

На підставі даного розпорядження 20 липня 2004 року між Жашківською районною державною адміністрацією (орендодавець) та сільськогосподарським підприємством «Рибсервіс» (орендар) було укладено договір оренди землі, який 05 жовтня 2004 року зареєстрований у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 1-24 26/43 (далі - договір).

Умовами договору сторони передбачили наступне:

п.1 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під водою, яка знаходиться в адмінмежах Соколівської сільської ради, Жашківського району, Черкаської області;

п. 2 в оренду передається земельна ділянка під водою загальною площею 191,9 га, у тому числі ставки - 191,9 га;

п. 3 на земельній ділянці об'єктів нерухомого майна немає. Інші об'єкти інфраструктури - гідротехнічні споруди, в кількості - 2 шт., які знаходяться в задовільному стані. На земельній ділянці знаходиться водойма площею 191,9 га;

п. 4 земельна ділянка передається в оренду разом з гідротехнічними спорудами та водоймами;

п. 5 нормативна грошова оцінка земельної ділянки не встановлена. Грошова одиниця одного гектара ріллі становить 11 432 (одинадцять тисяч чотириста тридцять дві) грн.;

п. 7 інших особливостей об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини немає;

п. 8 договір укладено терміном до 01 січня 2029 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк;

п. 9 річна орендна плата за земельну ділянку 191,9 га встановлюється в розмірі 16 311 грн. 50 коп., що становить 85 гривень за один гектар і вноситься орендарем щомісячно до 15 числа місяця за звітним;

п. 15 земельна ділянка передається в оренду для ведення рибного господарства;

п. 16 цільове призначення земельної ділянки - землі водного фонду;

п. 18 передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення;

п. 19 інших умов передачі земельної ділянки в оренду немає;

п. 26 на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб.

На підставі акта приймання-передачі від 20 липня 2004 року земельну ділянку було передано сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс».

05 жовтня 2004 року розпорядженням Жашківської районної державної адміністрації від № 250 «Про вилучення та надання в оренду земель за межами населених пунктів району» в п. 6 розпорядження від 16 липня 2004 року № 153 «Про вилучення та надання в оренду земель за межами населених пунктів району» слова та цифри « 191,9 га (191,9 га ставків)» замінено відповідно словами та цифрами « 201,4567 га (201,4567 га ставків)».

06 жовтня 2004 року між Жашківською районною державною адміністрацією та сільськогосподарським підприємством «Рибсервіс» укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 20 липня 2004 року, якою пункт 2 договору оренди землі від 20 липня 2004 року викладено в такій редакції: в оренду передається земельна ділянка під водою загальною площею 201,4567 га, у тому числі землі водного фонду (ставок) - 201,4567 га.

Пункт 9 договору оренди землі від 20 липня 2004 року викладено в такій редакції: орендна плата за земельну ділянку 201,4567 га встановлюється в розмірі 17 123 грн. 82 коп., що становить 85 гривень за один гектар і вноситься орендарем щомісячно до 15 числа місяця за звітним;

Пунктом 3 додаткової угоди в тексті та назві додатку 3 «Акт приймання передачі земельної ділянки цифри « 191,9 га» замінити відповідно цифрами « 201,4567 га».

Розпорядженням Жашківської районної державної адміністрації від 07 грудня 2011 року № 263 «Про поновлення договорів оренди, вилучення та надання в оренду земель за межами населених пунктів району», серед іншого, визначено сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» за земельні ділянки під водою в адмінмежах Соколівської сільської ради, за межами населеного пункту загальною площею 201,4567 га, в тому числі заболочені землі 9,5576 га та під ставком - 191,8991 га, річну орендну плату в розмірі чотирьох цілих п'яти десятих відсотка від нормативної грошової оцінки даних земельних ділянок, та зобов'язано орендаря в місячний термін оформити та зареєструвати у встановленому законодавством порядку додаткову угоду до договору оренди землі.

Додатковою угодою від 14 грудня 2011 року до договору оренди землі від 20 липня 2004 року Жашківська районна державна адміністрація та сільськогосподарське підприємство «Рибсервіс» п. 5 та п. 9 договору оренди землі виклали в такій редакції:

п. 5 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 270 510 (один мільйон двісті сімдесят тисяч п'ятсот десять) грн. 85 коп.;

п. 9 річна орендна плата за земельну ділянку загальною площею 201,4567 га в тому числі заболочені землі площею 9, 5576 га та під ставком площею 191, 8991 га встановлена в розмірі чотирьох цілих п'ять десятих відсотка від нормативних грошових оцінок земельних ділянок, що становить 57 173 грн. за земельні ділянки Орендна плата вноситься орендарем щомісячно до 30 числа місяця за звітним шляхом перерахування коштів на рахунок місцевого бюджету.

Другий відповідач стверджує, що спірну земельну ділянку йому було надано в оренду після роздержавлення земель агрофірми «Соколівка» і в їх складі не було земель природно-заповідного фонду.

Судом враховано, що 17 квітня 1996 року Жашківською районною радою народних депутатів було прийнято рішення №8-7 «Про роздержавлення земель та видачу державних актів на право колективної власності на землю та право постійного користування землею агрофірми Соколівка».

Відповідно до вказаного рішення затверджено проект роздержавлення земель агрофірми «Соколівка» та визначено площі земель, зокрема, було залишено у державній власності 738,9 га, а 3152,5га вирішено передати у колективну власність агрофірми «Соколівка» для подальшої видачі державних актів на право власності на землю.

Згідно п.2 вищезгаданого розпорядження, за цільовим призначенням землі державної власності площею 738,9 га розподілено на:

землі сільськогосподарського призначення - 285,7 га (резервний фонд);

землі лісового фонду - 73,2 га;

землі водного фонду - 380,0 га.

Пунктом 4 рішення було вирішено надати агрофірмі «Соколівка» в постійне користування землі державної власності площею 738,9 га в тому числі:

землі резервного фонду - 285,7 га.;

землі лісового фонду - 73,2 га;

землі водного фонду - 380,0 га.

Проте, суд вважає, що не врахування Черкаським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрник наук під час розроблення проекту роздержавлення земель агрофірми «Соколівка» у 1993 році факту наявності з 1983 року у їх складі землі ПЗФ, не змінює статусу земельної ділянки з кадастровим номером: 7120987400:02:001:0899, як гідрологічного заказника місцевого значення «Лебедине озеро», оскільки відповідно до чинної на той час редакції статті 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону.

За даними Державного земельного кадастру, 09 листопада 2012 року Жашківським районним відділом Держкомзему було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7120987400:02:001:0899 площею 201,4567 га з цільовим призначенням 10.07 для рибогосподарських потреб, розташовану в адмінмежах Жашківського району Черкаської області (на час державної реєстрації), а також внесено до Державного земельного кадастру відомості про реєстрацію за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» права оренди вказаної ділянки, що виникло 05 жовтня 2004 року.

За даними Державного земельного кадастру документацією із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація вказаної земельної ділянки є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 26 грудня 2012 року.

Так, 26 грудня 2012 року за клопотанням сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» приватним підприємством «Земекспертцентр» було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку площею 201,4567 га сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» для рибогосподарських потреб в адмінмежах Соколівської сільської ради (за межами населеного пункту) Жашківського району Черкаської області.

В пояснювальній записці до технічної документації вказано, що відповідно до класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), земельна ділянка віднесена до земель водного фонду (для рибогосподарських потреб), код - секція 1, розділ 10, підрозділ 10.07.

На земельній ділянці знаходиться гідрологічний заказник місцевого значення «Лебедине озеро» площею 195,3000 га, який створено на підставі рішення Черкаської обласної ради від 14 квітня 1983 року №205 з метою охорони гідрологічного об'єкту, який являється регулятором гідрологічного режиму та мікроклімату району та численної флори (глечики жовті, рогіз широколистий та вузьколистий) та фауни (лебеді - шипуни, гуси дикі, крижні). Роботи виконано у грудні 2012 року. В результаті проведеної роботи встановлено межі земельної ділянки в натурі (на місцевості).

З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстрація права власності та речових прав на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не здійснювалась до 2021 року.

17 липня 2021 року за заявою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» державним реєстратором виконавчого комітету Жашківської міської ради Макарницьким О.А. на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59375022 від 21 липня 2021 року, здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7120987400:02:001:0899 площею 201,4567 га за Жашківською територіальною громадою в особі Жашківської міської ради (номер відомостей про речове право: 43069440).

Крім того, за заявою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» державним реєстратором виконавчого комітету Жашківської міської ради Макарницьким О.А. 17 липня 2021 року на підставі договору оренди землі з додатковими угодами до нього та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59375022 від 21 липня 2021 року, здійснено державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7120987400:02:001:0899 площею 201,4567 га за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» (номер відомостей про речове право: 43069509).

На запит Черкаської обласної прокуратури Регіональний офіс водних ресурсів у Черкаській області своїм супровідним листом від 29 березня 2024 року № 574/01/10-23-24 надав копію паспорта водного об'єкта «Водосховище площею 191,8991 га, розташованого за межами села Соколівка Жашківської міської ради Уманського району Черкаської області» (т.1 а.с.43-49).

Паспортом запроектовано забір води насосною станцією Соколівської міжгосподарської зрошувальної системи для поливу сільськогосподарських культур на площі 964 га.

Сектором у Черкаській області Держводагентства України 15 травня 2024 року видано сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» дозвіл на спеціальне водокористування №104/ЧР/49д-24 строком дії до 15 травня 2027 року.

Згідно з цим дозволом, місцем водокористування визначено водосховище площею 191,8991 га (об'єм при НПР 3859,9440 тис. м3), розташоване за межами с. Соколівка, Жашківська ТГ, Уманський район, Черкаська область, р. Конелка, басейн р. Тікич, район басейну Південного Бугу. Забір води з річки Конелка дозволено в обсязі 5987,538 м3/добу (967,768 тис. м3/рік), з яких 4415,817 м3/добу (779,168 тис. м3/рік) використовується на рибогосподарські потреби (поповнення водойми за рахунок фільтрації та випаровування), а 1571,667 м3/добу (188,6 тис. м3/рік) передається вторинним водокористувачам. Скид стічних вод не здійснюється.

Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації своїм листом від 24 червня 2024 року № 02/10-04-17/1828/02/10-04-17/17060 повідомило Уманську окружну прокуратуру про те, що відповідно до даних з Державного земельного кадастру (Публічної кадастрової карти України), картографічних матеріалів, представлених Уманською окружною прокуратурою листом від 17 травня 2024 року № 53/1-482 ВИХ-24 та наявних в Управлінні картографічних матеріалів земельна ділянка з кадастровим номером: 7120987400:02:001:0899 знаходиться на території гідрологічного заказника місцевого значення «Лебедине озеро».

Отже, суд погоджується з доводами прокурора, що на момент розгляду справи в суді, земельна ділянка з кадастровим номером 7120987400:02:001:0899 знаходиться на території гідрологічного заказника місцевого значення «Лебедине озеро» та перебуває в оренді сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» для ведення рибного господарства на підставі договору оренди від 20 липня 2004 року.

Частиною 1 статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Закон України «Про охорону навколишнього середовища» від 25 червня 1991 року № 1264-XII визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про охорону навколишнього середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 61 «Про охорону навколишнього середовища» до складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Водночас, судом враховано, що відповідно до ст.7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (в редакції чинній на момент передачі землі в оренду) землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природоохоронного та історико-культурного призначення.

На землях природоохоронного та історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором.

Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.

Завдані обмеженням (обтяженням) у землекористуванні втрати підлягають відшкодуванню згідно із Земельним кодексом України.

Водночас ст.9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (в редакції чинній на момент укладання договору оренди) було передбачено, що території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства

України, можуть використовуватися:

у природоохоронних цілях;

у науково-дослідних цілях;

в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;

в освітньо-виховних цілях;

для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності відповідача - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» є прісноводне рибництво.

Суд вважає, що господарська діяльність юридичної особи, яка пов'язана з професійним риборозведенням або веденням рибного господарства не є тотожним поняттю «рибальство», що наведено в частині другій статті 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Крім того, ведення такої господарської діяльності суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Дані обставини не були враховані орендодавцем під час надання в оренду спірної земельної ділянки.

При цьому слід зазначити, що за чинною редакцією ст.51 Водного кодексу України не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об'єкти, зокрема, що розташовані в межах територій та об'єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об'єктом поширюється на такий водний об'єкт.

Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Відповідно до п. 4 договору оренди землі земельна ділянка передавалася в оренду разом з гідротехнічними спорудами та водоймами.

Згідно зі ст. 51 Водного кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент укладання договору оренди) право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Проте, спірний договір не погоджувався з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Уманською окружною прокуратурою під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025252100000011 від 18 лютого 2025 року за фактами підроблення офіційних документів при передачі в оренду земельної ділянки, розташованої в межах гідрологічного заказника місцевого значення «Лебедине озеро», було встановлено що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» здійснює спеціальне водокористування, зокрема забір води з вищевказаного гідрологічного заказника для промислових та сільськогосподарських потреб, що підтверджується інформацією Держводагентства від 18 червня 2025 року № 3401/5/4/11-25 з доданими документами (дозволом на спеціальне водокористування, звітами за формою № 2ТП-водгосп за 2019-2024 роки тощо).

Відповідно до листа Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області від 18 червня 2025 року № 2.2-04-23-04/2252-25 перевірки сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» щодо дотримання ветеринарно-санітарних норм під час здійснення господарської діяльності з 2004 року по теперішній час не проводилися. Жашківською районною державною лікарнею ветеринарною медицини в 2019 році сільськогосподарському товариству з обсмаженою відповідальністю «Рибсервіс» видано 9 ветеринарних свідоцтв Ф-1 на живу рибу, в 2020 році - 1 ветеринарне свідоцтво для подальшої реалізації на агропродовольчих ринках Київської області. Головним управлінням Держпродспоживслужби в Черкаській області не проводилася санітарна оцінка водойми, розташованої на земельній ділянці з кадастровим номером 7120987400:02:001:0899 площею 201.4567 га.

Відповідно до ст.150 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення орендних правовідносин та ухвалення спірного розпорядження №153) до особливо цінних земель відносяться, зокрема, землі природно-заповідного фонду.

Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Зокрема, земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Згідно з інформацією Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики від 20 червня 2025 року № 04-11/12-2025/143541 відсутні прийняті Верховною Радою України акти щодо вилучення земельної ділянки, в межах якої знаходиться гідрологічний заказник місцевого значення «Лебедине озеро».

За наданою секретаріатом КМ України інформацією від 16 червня 2025 року № 14692/0/2 Кабінетом Міністрів рішень щодо вилучення вищевказаної земельної ділянки не приймалося.

За інформацією Черкаської обласної ради від 23 червня 2025 року № 01-32/600 за період з 01 січня 2009 року інформації щодо вилучення земельної ділянки, в межах якої знаходиться гідрологічний заказник місцевого значення «Лебедине озеро», та зміни меж, категорії та статусу заказника в обласній раді не виявлено.

Згідно з ч. 3 ст. 124 ЗК України (у вказаній вище редакції) передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 123 ЗК України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Передача в оренду спірної земельної ділянки відбулася без розроблення проекту її відведення, про що, зокрема, зазначено в пункті 18 договору.

Тобто, всупереч ст.124 ЗК України при передачі землі в оренду фактично було змінено її цільове призначення: із земель ПЗФ на землі водного фонду.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За приписами ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування (стаття 4 Закону України «Про оренду землі»).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

- пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;

- наявність підстав для оспорювання правочину;

- встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд погоджується з доводами прокурора, що в порушення вимог Земельного та Водного кодексів України, Законів України «Про природно-заповідний фонд України» та «Про охорону навколишнього природного середовища» договір оренди землі було укладено щодо об'єкта природно-заповідного фонду всупереч цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, без проекту відведення земельної ділянки, погодженого у встановленому законом порядку, з вилученням особливо цінних земель без погоджень Кабінету Міністрів України або Верховної Ради України, а також без погодження права водокористування з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Отже, з наведених вище підстав позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 20 липня 2004 року, укладеного між Жашківською районною державною адміністрацією та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» та додаткової угоди від 06 жовтня 2004 року до договору оренди землі від 20 липня 2004 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вимога про зобов'язання сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» повернути Жашківській територіальній громаді Уманського району Черкаської області в особі Жашківської міської земельну ділянку за кадастровим номером 7120987400:02:001:0899 площею 201,4567 га, що знаходиться на території Жашківської територіальної громади, яка відноситься до земель природно-заповідного фонду - гідрологічного заказника місцевого значення «Лебедине озеро» по своїй суті є похідною від вимоги про визнання договору недійсним, а тому також підлягає до задоволення.

Під час розгляду даного спору судом було також враховано, що абзацом другим статті першої Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У межах адміністративної реформи Постановою Верховної Ради України від 17липня 2020 року № 807-ХІ в Черкаській області ліквідовано, серед інших, Жашківський район та утворено Уманський район (з адміністративним центром у місті Умань) у складі територій Бабанської селищної, Баштечківської сільської, Буцької селищної, Дмитрушківської сільської, Жашківської міської, Іваньківської сільської, Ладижинської сільської, Маньківської селищної, Монастирищенської міської, Паланської сільської, Уманської міської, Христинівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 728-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Черкаської області» за результатами реформи до складу Жашківської міської громади, серед інших, увійшла Соколівська територіальна громада та відповідна територія.

Відповідно до підпунктів 4, 9 п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв'язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту; юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.

Таким чином, з дня набуття повноважень Жашківською міською радою після припинення Соколівської сільської ради всі права та обов'язки останньої перейшли до Жашківської міської ради, в тому числі обов'язки щодо забезпечення режиму охорони та збереження гідрологічного заказника місцевого значення «Лебедине озеро», визначені Положенням від 20 серпня 2008 року та охоронним зобов'язанням від 20 серпня 2008 року.

Крім того, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру саме Жашківська міська рада на даний час є стороною спірного договору та особою, що виконує повноваження власника спірної земельної ділянки.

Щодо решти позовних вимог судом враховано наступне:

За приписами ст. ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Серед способів захисту порушених прав та інтересів у п. 10 ч.2 ст. 16 ЦК України встановлене визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як розтлумачив Конституційний Суд України у Рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Натомість згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21, вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи.

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, якщо рішення органу державної влади, місцевого самоврядування виконане, вимога про визнання такого рішення недійсним не відповідає належному способу захисту, бо її задоволення не приводить до відновлення прав позивача. При цьому, якщо таке рішення не відповідає закону, воно не створює тих наслідків, на які спрямоване. Тому немає потреби оскаржувати таке рішення - позивач може обґрунтовувати свої вимоги, зокрема, незаконністю такого рішення.

Проте, судом враховано, що спірним розпорядженням №153 фактично було змінено цільове призначення землі та надано в оренду спірну землю ПЗФ, як землю водного фонду.

Таке рішення є триваючим у часі, оскільки встановлює постійний правовий режим використання землі.

Водночас, з наведених вище підстав спірне рішення є незаконним та порушує інтереси держави.

Судом враховано, що узагальнюючи свої висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11 червня 2024 року зі справи №925/1133/18 вказала наступне:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Рішення Черкаської міської ради від 17 листопада 2016 року (в частині зміни цільового призначення земельної ділянки) не вичерпало своєї дії виконанням (укладенням відповідного договору тощо).

Зазначене рішення наразі є чинним та породжує відповідні правові наслідки.

Отже, якщо прокурор вважає що порушення інтересів держави полягає у незаконній зміні категорії земель за цільовим призначенням, то вимога про визнання незаконним та скасування Рішення Черкаської міської ради від 17 листопада 2016 року (у частині зміни цільового призначення земельної ділянки) є належною та ефективною.

З урахуванням висновку ВП Верховного Суду, місцевий господарський суд вважає, що позовна вимога про визнання незаконним і скасування розпорядження від 16 липня 2004 року № 153 «Про вилучення та надання в оренду земель за межами населених пунктів району» в частині вилучення та надання на умовах оренди землі водного фонду площею 191,9 (191,9 га ставків) в межах Соколівської сільської ради для ведення рибного господарства сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» за встановлених судом конкретних обставин цієї справи відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення спірної земельної ділянки.

Наступне розпорядження від 05 жовтня 2004 року № 250 «Про вилучення та надання в оренду земель за межами населених пунктів району» в частині пункту другого, а саме: в п. 6 розпорядження від 16 липня 2004 року № 153 «Про вилучення та надання в оренду земель за межами населених пунктів району» слова та цифри» 191,9 га (191,9 га ставків)» замінити відповідно словами та цифрами « 201,4567 га (201,4567 га ставків)» по своїй суті є невід'ємною частиною первісного розпорядження №153, а тому теж підлягає скасуванню.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Пунктом 4 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» закріплено, що у разі якщо земельні ділянки зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками та без стягнення плати за таке перенесення.

Разом з тим, до Державного земельного кадастру внесено запис про речове право власності та право оренди на спірну земельну ділянку саме для рибогосподарських потреб з категорією землі - землі водного фонду.

Державна реєстрація спірної ділянки з указаним призначенням і категорією не узгоджується, крім іншого, і з переліком категорій земель, передбаченим ст. 19 ЗК України, яка розмежовує землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (пункт «в» частини 1 статті 19 ЗК України) та землі водного фонду (пункт «є» частини 1 статті 19 ЗК України).

Стаття 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлює, що відомості про цільове призначення земельної ділянки мають бути внесені в межах категорії землі. Наказом Державного комітету України з земельних ресурсів від 23 жовтня 2007 року № 548 (діяв станом на час внесення відомостей про земельну ділянку в державний кадастр) затверджено Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок (далі Класифікатор).

Вказаний Класифікатор передбачав у межах категорії земель «Землі природно заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення» цільове призначення «Для збереження та використання заказників» за кодом 04.08, а в межах категорії земель «Землі водного фонду» цільове призначення «Для рибогосподарських потреб» за кодом 10.07.

Таким чином, законодавство чітко розмежовує землі для рибогосподарських потреб та для збереження та використання заказників.

У Державному земельному кадастрі зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 7120987400:02:001:0899 загальною площею 201,4567 га із зазначенням категорії земель «Землі водного фонду» та цільового призначення «Для рибогосподарських потреб».

Таким чином, спірна земельна ділянка незаконно вибула із земель природно заповідного фонду та, як наслідок, незаконно зареєстрована в Державному земельному кадастрі з таким цільовим призначенням та категорією землі, які не відповідає її фактичному статусу.

Отже, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7120987400:02:001:0899 загальною площею 201,4567 га із зазначенням категорії земель «Землі водного фонду» та цільового призначення «Для рибогосподарських потреб» перешкоджає дійсному її власнику Жашківській територіальній громаді забезпечувати режим охорони, передбачений охоронним зобов'язанням та Положенням від 20 серпня 2008 року.

Згідно з ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Частина 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачає, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

З матеріалів справи вбачається, що документи, які стали підставою для реєстрації спірної земельної ділянки, стосуються земель природно-заповідного фонду і ця земельна ділянка необґрунтовано сформована з цільовим призначенням «Для рибогосподарських потреб», що не відповідає її фактичному статусу як гідрологічного заказника.

Підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації (аналогічний висновок викладено в пункті 50 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 916/1750/22).

На час пред'явлення позову, згідно з даними Державного реєстру речових прав на майно, земельна ділянка з кадастровим номером 7120987400:02:001:0899 загальною площею 201,4567 га зареєстрована на праві власності за Жашківською міською радою, орендар сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» до 01 січня 2029 року.

Державна реєстрація проведена на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1432-ІХ, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 липня 2021 року № 59375022.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідні записи формально наділяють відповідачів певними юридичними правами щодо земельної ділянки.

Стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі, якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

Враховуючи вищевикладене, для забезпечення реальної та безперешкодної можливості реалізувати всі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7120987400:02:001:0899, як заповідної території, необхідно усунути перешкоди в користуванні нею, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), припинивши право оренди сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» на цю ділянку.

Отже позов в цій частині є також обґрунтованим.

Судом було також враховано, що прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Як унормовано в абзаці другому частини п'ятої цієї статті, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор вказує про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

За змістом статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Абзацом першим частини третьої статті 23 названого Закону визначено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частини третя та четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого містять умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Установлена цим Законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Таким чином, визначений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов'язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб'єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Тож процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Ураховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК України.

Наведена права позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18 (до вирішення якої зупинялося провадження у даній справі).

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що у разі якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. У цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб'єкта права, не може (через відсутність повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. У процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

Отже, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб'єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень завдано шкоди інтересам держави або існує загроза порушення інтересів держави.

Процесуальний статус сторін у подібних спорах залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача, таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються із постановами Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17.

Жашківська міська рада, як власник земельної ділянки, зобов'язана вживати заходи щодо сумлінного та добросовісного управління довіреним їй комунальним майном, забезпечувати його ефективне використання, контролювати стан збереження, а у випадку порушення іншими особами права власності територіальної громади невідкладно реагувати.

Проте, Жашківською міською радою допущено порушення вимог закону в частині незабезпечення дотримання режиму гідрологічного заказника місцевого значення «Лебедине озеро».

Водночас, Жашківська міська рада є одним із учасників спірних правовідносин, яким допущено порушення державних інтересів, вказаний орган виступає відповідачем у даній справі, що унеможливлює її визначення в якості позивача у справі.

Отже, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди Жашківській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою під гідрологічним заказником місцевого значення «Лебедине озеро» площею 200 га шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Жашківської районної державної адміністрації від 16 липня 2004 року № 153 «Про вилучення та надання в оренду земель за межами населених пунктів району» в частині вилучення та надання на умовах оренди землі водного фонду площею 191,9 (191,9 га ставків) в межах Соколівської сільської ради для ведення рибного господарства сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» (вул. Гончарука, 81, с. Соколівка, Уманський район, Уманський район, Черкаська область, ідентифікаційний код 32954577) встановлення терміну оренди до 1 січня 2029 року, визначення орендної плати 85 гривень за один гектар.

3. Усунути перешкоди Жашківській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою під гідрологічним заказником місцевого значення «Лебедине озеро» площею 200 га шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Жашківської районної державної адміністрації від 05 жовтня 2004 року № 250 «Про вилучення та надання в оренду земель за межами населених пунктів району» в частині пункту другого, а саме: в п. 6 розпорядження від 16.07.2004 № 153 «Про вилучення та надання в оренду земель за межами населених пунктів району» слова та цифри» 191,9 га (191,9 га ставків)» замінити відповідно словами та цифрами « 201,4567 га (201,4567 га ставків)».

4. Усунути перешкоди Жашківській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою під гідрологічним заказником місцевого значення «Лебедине озеро» площею 200 га шляхом визнання недійсним договору оренди землі від 20 липня 2004 року, укладеного між Жашківською районною державною адміністрацією та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс», за яким в оренду передана земельна ділянка під водою загальною площею 191,9 га, у тому числі ставки - 191,9 га.

5. Усунути перешкоди Жашківській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою під гідрологічним заказником місцевого значення «Лебедине озеро» площею 200 га шляхом визнання недійсною додаткової угоди від 06 жовтня 2004 року до договору оренди землі від 20 липня 2004 року, укладеного між Жашківською районною державною адміністрацією та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс», якою площу об'єкта оренди збільшено до 201,4567 га.

6. Зобов'язати сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» (вул. Гончарука, 81, с. Соколівка, Уманський район, Уманський район, Черкаська область, ідентифікаційний код 32954577) повернути Жашківській територіальній громаді Уманського району Черкаської області в особі Жашківської міської ради (вул. Захисників України, 17, м. Жашків, Уманський район, Черкаська область, ідентифікаційний код 36000377) водний об'єкт та земельну ділянку водного фонду за кадастровим номером 7120987400:02:001:0899 площею 201,4567 га, що знаходиться на території Жашківської територіальної громади, яка відноситься до земель природнозаповідного фонду - гідрологічного заказника місцевого значення «Лебедине озеро».

7. Усунути перешкоди Жашківській територіальній громаді (вул. Захисників України, 17, м. Жашків, Уманський район, Черкаська область, ідентифікаційний код 36000377) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою під гідрологічним заказником місцевого значення «Лебедине озеро» площею 200 га, скасувавши державну реєстрацію земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 7120987400:02:001:0899 площею 201,4567 га, що знаходиться на території Жашківської територіальної громади Уманського району Черкаської області (с. Соколівка), шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо даної земельної ділянки інших речових прав та їх обтяжень та закриттям Поземельної книги відносно цієї ділянки.

8. Усунути перешкоди Жашківській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою під гідрологічним заказником місцевого значення «Лебедине озеро» площею 200 га шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (рішення державного реєстратора Макарницького Олександра Анатолійовича, індексний номер 59375022 від 21 липня 2021 року, номер запису про інше речове право 43069509) та припинити право оренди сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» (вул. Гончарука, 81, с. Соколівка, Уманський район, Уманський район, Черкаська область, ідентифікаційний код 32954577) на земельну ділянку з кадастровим номером 7120987400020010899 площею 201,4567 га, що знаходиться на території Жашківської територіальної громади Уманського району Черкаської області.

9. Стягнути з Жашківської міської ради (вул. Захисників України, 17, м. Жашків, Уманський район, Черкаська область, ідентифікаційний код 36000377) на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119, бульв. Шевченка, 286, м. Черкаси, 18000) - 8 478 грн. 40 коп. судового збору.

10. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рибсервіс» (вул. Гончарука, 81, с. Соколівка, Уманський район, Уманський район, Черкаська область, ідентифікаційний код 32954577) на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119, бульв. Шевченка, 286, м. Черкаси, 18000) - 8 478 грн. 40 коп. судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 14 травня 2026 року.

Суддя А.В.Васянович