14 травня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 925/133/26
Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянувши заяву третьої особи ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі
за позовом ОСОБА_2
до Приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Левицької Елеонори Антонівни,
до Держаного реєстратора відділу реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Слобожаника Дмитра Андрійовича,
треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Аркона-Мастер"
про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій,
02.02.2026 ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Левицької Елеонори Антонівни, держаного реєстратора відділу реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Слобожаника Дмитра Андрійовича.
Предметом позову є немайнова вимога позивача до відповідачів про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій.
Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вчинення відповідачами протиправних дій під час здійснення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу.
20.04.2026 позивач подав до суду заяву, у якій, керуючись пунктом 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, просив залишити позов без розгляду та повернути позивачу сплачений судовий збір за подання даного позову до суду.
22.04.2026 Господарський суд Черкаської області ухвалив заяву ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду задовольнити. Позов ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Левицької Елеонори Антонівни, держаного реєстратора відділу реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Слобожаника Дмитра Андрійовича ухвалив залишити без розгляду.
22.04.2026 третя особа ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про стягнення з позивача понесених у зв'язку з розглядом справи третьою особою витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24000,00 грн. (а.с. 66-68, 88-91 том 3)
На підтвердження розміру понесених судових витрат третя особа ОСОБА_1 подала договір про надання адвокатських послуг від 11.02.2026 №11/02/26, додаток №1 від 11.02.2026 - Специфікацію до договору про надання адвокатських послуг від 11.02.2026 №11/02/26, акт №11/02/26/1 від 22.04.2026 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 24000,00 грн, ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Луговою Іриною Володимирівною від 24.02.2026, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України на Лугову І.В. (а.с. 69-73 том 2).
23.04.2026 третя особа ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про стягнення з позивача понесених у зв'язку з розглядом справи третьою особою витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн (а.с. 76-78том 3)
На підтвердження понесених судових витрат третя особа ОСОБА_1 подала договір про надання правничої/правової допомоги від 12.03.2026 №12/03/26, ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Тищенком Юрієм Петровичем від 13.03.2026. (а.с. 79, 83-85 том 3).
30.04.2026 суд ухвалив призначити заяву третьої особи ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу до розгляду в судовому засіданні о 14:30 05.05.2026.
05.05.2026 позивач подав до суду заяву, у якій просив відмовити третій особі ОСОБА_1 у заяві про відшкодування судових витрат. (а.с. 96-97 том 3)
В обґрунтування заперечень проти задоволення заяви позивач вказав, що треті особи не визначені процесуальним законом учасниками справи, які мають право на відшкодування судових витрат у разі залишення позову без розгляду. Крім того, розмір заявлених третьої особою витрат на професійну правничу допомогу, понесений на оплату гонорарів двох адвокатських об'єднань є явно неспівмірним із визначеними частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України цілям розподілу витрат. Позивач просив врахувати також, що справа є нескладною, а роботи (надані послуги) виконані адвокатами третьої особи є незначними. Час витрачений кожним з адвокатів третьої особи на виконання робіт (надання послуг) на думку позивача є не більше години у обсязі виконання двох процесуальних документів. Позивач також вказав, що позов є немайновим, не спрямованим на позбавлення права ОСОБА_1 на частку в статутному капіталі, не мав великого значення для неї та рішення суду не впливає на її репутацію.
05.05.2026 суд ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні до 12:00 14.05.2026.
14.05.2026 третя особа ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про стягнення з позивача понесених у зв'язку з розглядом справи третьою особою витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 34000,00 грн.
В обґрунтування клопотання третя особа зазначила, що 11.02.2026 та 12.03.2026 уклала договори про надання правничої допомоги з Адвокатським бюро "Бунякін та партнери", розмір гонорару за яким становить 24000,00 грн, та з Адвокатським об'єднанням "Тищенко та Шимановський", розмір гонорару за яким становить 10000,00 грн. Третя особа ствердила, що законом не встановлено обмеження щодо кількості адвокатів, які можуть надавати правову допомогу учаснику справи у господарському процесі.
14.05.2026 у судовому засіданні взяли участь представник позивача адвокат Нестеренко О.Ф., представник третьої особи ОСОБА_1 адвокат Лугова І.В. Представники відповідачів та третьої особи ТОВ "Аркона-Мастер" у судове засідання не з'явилися.
Представник третьої особи ОСОБА_1 адвокат Лугова І.В. у судовому засіданні просила заяву задовольнити та стягнути з позивача понесені третьою особою витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 34000,00 грн.
Представник позивача адвокат Нестеренко О.Ф у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви третьої особи ОСОБА_1 .
Вислухавши пояснення учасників справи, розглянувши заяву третьої особи ОСОБА_1 , суд дійшов висновку у заяві відмовити.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статей 16, 58 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Водночас, принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, має свої, встановлені законом, межі.
Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України іІнші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (частина 13 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
У цій справі третя особа ОСОБА_1 заперечувала проти позову, а тому у випадку відмови у позові, понесені третьою особою витрати на професійну правничу допомогу підлягали б стягненню на її користь з позивача.
22.04.2026 суд ухвалив позов ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Левицької Елеонори Антонівни, держаного реєстратора відділу реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Слобожаника Дмитра Андрійовича залишити без розгляду.
Розподіл витрат проводиться судом також і в тому випадку, коли судове рішення по суті спору не приймається.
Зокрема, порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду врегульований статтею 130 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 5 цієї статті у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Норми цієї статті є проявом реалізації правила відшкодування судових витрат у випадку, коли судове вирішення спору по суті не відбулося і відсутня сторона, на користь якої ухвалене судове рішення.
Заперечуючи про заяви третьої особи, позивач ствердив, що частиною 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України не врегульовано право третьої особи на компенсацію здійснених нею судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. Таким правом, у випадку залишення позову без розгляду наділений лише відповідач.
Звужене тлумачення норми частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України щодо кола осіб, які мають право на відповідну компенсацію здійснених витрат виключно до відповідача, та обмеження такого права для третьої особи на його стороні, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, буде необґрунтованим та несправедливим, оскільки таке право прямо передбачено положеннями ч. 13 ст. 129 ГПК України в залежності від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Залишення позову без розгляду не може нівелювати права третьої особи на отримання компенсації понесених нею судових витрат, необхідність чого була породжена реалізацією своїх прав на судовий захист у межах ініційованого позивачем судового спору.
Такі висновки про застосування норм процесуального права сформував Верховний Суду у постанові від 20.01.2023 у справі № 911/1237/21, додаткових ухвалах від 20.05.2021 у справі № 910/14162/17 та від 23.07.2021 у справі № 910/13025/19.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2024 у справі №921/357/20 висловила правову позицію, якою також розширила коло осіб, які можуть звертатися з заявою про компенсацію здійснених витрат на підставі ч.5 ст. 130 ГПК України. Зокрема, у разі закриття провадження за скаргою або залишення скарги без розгляду на стадії судового контролю за виконанням судових рішень, державний (приватний) виконавець може заявити вимоги про компенсацію понесених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій особи, яка оскаржувала його рішення, дії чи бездіяльність.
Враховуючи наведені правові позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку, що третя особа має право заявити вимоги про компенсацію здійснених нею судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, у випадках встановлених законом, зокрема, доведення необґрунтованості дій позивача.
Оскільки норма частини п'ятої статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, то таку оцінку слід проводити суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. Така позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 905/460/21.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Такий висновок, сформувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 357/380/20.
Звертаючись з позовом, позивач стверджував та доводив поданими суду доказами, що є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона-Мастер». Звернення позивача з позовом до відповідачів було спрямоване на захист його порушеного корпоративного права на участь у товаристві, яке, на його думку, було порушене відповідачами у спосіб вчинення державної реєстрації змін до складу учасників товариства з порушенням вимог закону.
Звертаючись до суду із заявою про залишення позову без розгляду, позивач ствердив, що під час розгляду справи відчужив належну йому частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона-Мастер». Внаслідок продажу частки позивач більше не володіє корпоративними правами, пов'язаними з участю у товаристві, а тому подальший розгляд справи і вирішення спору не матиме наслідком захист його порушеного права.
Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність. Зміст цього принципу наведену у статті 14 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Залишення позову без розгляду за заявою позивача є практичною реалізацією принципу диспозитивності господарського судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджається своїми правами щодо предмета спорту на власний розсуд.
На переконання суду, реалізація позивачем права на звернення до суду із заявою про залишення позову без розгляду не свідчить про недобросовісність дій позивача. Така заява обґрунтована відчуженням частки у статутному капіталі. Така обставина не існувала на момент звернення позивача з позовом, а виникла під час розгляду справи й об'єктивно унеможливлювала подальший розгляд справи та вирішення спору за участю позивача.
Сам по собі факт залишення позову без розгляду у цій справі не підтверджує а ні відсутність спору позивача з відповідачами, а ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідачів чи третіх осіб, не свідчить про зловживання позивачем правом на позов, а тому не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат третій особі.
Враховуючи викладене, у суду відсутні будь-які підстави вважати, що витрати на правову допомогу адвоката були понесені третьою особою внаслідок необґрунтованих дій позивача.
На переконання суду, витрати на правову допомогу третя особа понесла не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації права на правову допомогу та своїх процесуальних прав, зокрема права на подання пояснень щодо позову або відзиву, права на участь в судовому засіданні її представників.
З огляду на вказане суд дійшов висновку відмовити третій особі ОСОБА_1 у заяві про стягнення з позивача ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 14, 126, 129, 130, 233-236 Господарського процесуального кодексу України, суд
У заяві третьої особи ОСОБА_1 про стягнення з позивача ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Ухвала суду набрала законної сили її оголошення суддею та протягом 10 днів з дня її оголошення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя А.І. Гладун