8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про забезпечення позову
"15" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2304/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
без виклику представників сторін
розглянувши заяву Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову (вх.№ 11443/26 від 12.05.2026) у справі
за позовом Керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області (61004, м. Харків, вул. Конєва, 20) в інтересах держави в особі: 1) Харківської обласної державної адміністрації (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 64), 2) Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації (Департамент культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації) (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 1 під'їзд, 4 поверх)
до 1) Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК» (61052, м. Харків, вул. Енгельса, буд. 33), 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРНАД» (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, буд. 33), 4) Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРНАД» (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, буд. 33), 5) Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ ТА СТРАТЕГІЧНИХ КОМУНІКАЦІЙ УКРАЇНИ (01601, м. Київ, вул. Франка Івана, буд. 19)
про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та договору іпотеки земельної ділянки, повернення земельної ділянки
Керівник Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області (далі - прокурор), в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (перший позивач) та Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації (другий позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (перший відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський Центральний ринок" (другий відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімаріс" (третій відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарнад" (четвертий відповідач) та Акціонерного товариства "Сенс Банк" (п'ятий відповідач), в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення 29 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25.12.2013 за № 1385/13 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" в частині (п. 4 Додатку 1 до рішення 29 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25.12.2013 за № 1385/13 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України") щодо продажу ТОВ "Харківський центральний ринок" земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031;
- визнати незаконним та скасувати рішення 31 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 26.02.2014 за № 1479/14 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" в частині (п. 3 Додаток 2 рішення 31 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 26.02.2014 за № 1479/14 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України") згідно з яким вирішено внести зміни в пп. 4.1 п. 4 додатку 1 до рішення 29 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25.12.2013 за № 1385/13 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" замінивши слова та цифри "вул. Енгельса, 33" на слова та цифри "вул. Пискунівська, 2";
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 23.04.2014, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. (номер у реєстрі нотаріальних дій 724), згідно з яким Харківською міською радою передано у власність покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський центральний ринок" (код ЄДРПОУ: 37364820) земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 за адресою: м. Харків, вул. Пискунівська, 2, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський центральний ринок" (код ЄДРПОУ: 37364820) на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.07.2014, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. (номер у реєстрі нотаріальних дій 1173), згідно з яким ТОВ "Харківський центральний ринок" передало у власність покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ: 35971692) земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 за адресою: м. Харків, вул. Пискунівська, 2, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімаріс" (код ЄДРПОУ: 35971692) на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.04.2017, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. (номер у реєстрі нотаріальних дій 858), згідно з яким ТОВ "Дімаріс" передало у власність покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарнад" (код ЄДРПОУ: 41038182) земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна (колишня Енгельса), 33, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарнад" (код ЄДРПОУ: 41038182) на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031;
- визнати недійсним договір іпотеки земельної ділянки № СLМС000071/5 від 23.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарнад" (код ЄДРПОУ: 41038182) та Акціонерним товариством "Альфа-Банк" (АТ "Сенс Банк", код ЄДРПОУ: 23494714), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Десятніченко І.В. (номер у реєстрі нотаріальних дій 1683), в частині (п.п ґ) п. 3.1 статті 3) щодо визначення предметом іпотеки та обтяження земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 з одночасним припиненням запису № 29087876 про її обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарнад" (код ЄДРПОУ: 41038182) повернути у власність держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації, код ЄДРПОУ: 23912956) земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням інтересів держави, які виразилися у незаконній зміні цільового призначення та передачі у приватну власність земельної ділянки історико-культурного призначення. Витрати по оплаті судового збору прокурор просив суд покласти на відповідачів.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.08.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2023, закрито провадження у справі щодо позовних вимог до ТОВ «Дімаріс. У задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.02.2024 касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено частково, постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 22.08.2023 у справі № 922/2304/23 скасовано в частині відмови в задоволенні позову, а справу № 922/2304/23 у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір у справі, що розглядається, зазначені положення законодавства, якими урегульовано процедурні питання обліку (використання) об'єктів культурної спадщини, у тому числі порядку їх вилучення із відповідного реєстру, не врахували, не надали належної оцінки доводам прокурора, якими було обґрунтовано позовні вимоги та не дослідили подані на їх підтвердження докази. Пославшись на обставини, за якими вилучення частини земельної ділянки в межах кадастрового номеру 6310137200:01:006:0031 зі складу об'єктів пам'ятки археології місцевого значення «Поселення Харків» відбулося на підставі лише висновку про результати наукового археологічного дослідження від 29.12.2021 № 336-в/19-21, які (обставини) було покладено в основу судових рішень про відмову в задоволенні позову прокурора, судами попередніх інстанцій не було досліджено дотримання порядку (процедури) внесення змін до об'єкта культурної спадщини (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки), не встановлено та в судових рішеннях не зазначено, чи приймалося рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, про вилучення пам'ятки місцевого значення «Поселення Харків» з Реєстру об'єктів культурної спадщини, у тому числі земельної ділянки із кадастровим номером 6310137200:01:006:0031, а відтак дійшли передчасного висновку про відсутність у спірної земельної ділянки статусу земель історико-культурного призначення та можливість розпоряджатися такими землями органом місцевого самоврядування у загальному порядку без урахування відповідного статусу. При цьому встановлення таких обставин має суттєве значення для вирішення спору, оскільки від встановлення обставин правового статусу спірної земельної ділянки залежить як застосування відповідних норм матеріального права, так і результати розгляду справи. Водночас суди попередніх інстанцій, проаналізувавши положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обмежились лише посиланням на те, що ТОВ «Фарнад» на даний час є власником нежитлової будівлі літ. «А-4» загальною площею 427,0 кв. м та є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, на якій розташоване належне йому нерухоме майно, проте взагалі не здійснили практичного застосування цієї норми та в контексті спірних правовідносин не встановили та в рішеннях не зазначили наявність/відсутність одночасно трьох критеріїв правомірності втручання у право ТОВ «Фарнад» на володіння майном. Разом із тим судами попередніх інстанцій не було враховано, що ці положення Конвенції направлені на захист саме законного права, проте не встановлення зазначених вище обставин справи, у тому числі щодо набуття ТОВ «Фарнад» майна на відповідній законній підставі, роблять такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними.
Ухвалою суду від 05.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на 01.04.2024 о 11:00, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 02.12.2024, було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
19.12.2024 за вх. 31951 від Харківської міської ради надійшла заява про повернення у підготовче засідання та зупинення провадження у справі № 922/2304/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 520/30025/23.
Ухвалою від 25.12.2024 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 520/30025/23.
03.07.2025 за вх. 15654 від прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 922/2304/23 через усунення обставин, що спричинили його зупинення та зупинення провадження у справі № 922/2304/23 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 922/264/24.
Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2025 апеляційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 по справі № 520/30025/23 скасовано. Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації, Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, третя особа - Харківська міська рада про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Ухвалою від 07.07.2025 провадження у справі було поновлено, призначено підготовче засідання на 21 липня 2025 року о 9:00.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.07.2025 задоволено клопотання прокуратури про зупинення провадження у справі (вх. 15654 від 03.07.2025). Зупинено провадження у справі № 922/2304/23 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 922/264/24. Зобов'язано учасників справи повідомити суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.
Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду Харківської області № 194/2025 від 24 вересня 2025 року призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку із закінчення повноважень судді Лаврової Л.С. на підставі Рішення Вищої Ради правосуддя № 1991/0/15-25 від 23 вересня 2025 року та здійснено повторний автоматизований розподіл справи №922/2304/23.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 вересня 2025 року для розгляду справи № 922/2304/23 визначено суддю Присяжнюка О.О.
12.05.2026 від Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про поновлення провадження (вх.№ 11413/26 від 12.05.2026) через усунення обставин, що викликали його зупинення. Так, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/264/24 від 04.03.2026 викладено відповідні правові висновки щодо ефективного способу захисту прав держави на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташована пам'ятка археології.
12.05.2026 від Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова через систему "Електронний суд" надійшла заява про забезпечення позову (вх.№ 11443/26), в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту (із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії) на об'єкт нерухомого майна (земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна (колишня Енгельса), 33), право власності на яку 11.04.2017 зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАРНАД» (код ЄДРПОУ: 41038182) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 11.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Харківського МНО Малаховою Г.І. (реєстровий № 848), (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 277478563101, номер відомостей про речове право - 19931307).
В обґрунтування заяви прокурор зауважує, що під час нового розгляду справи предметом спору є, зокрема, зобов'язання ТОВ «ФАРНАД» повернути спірну земельну ділянку державі. Разом із цим, у разі задоволення позовних вимог у справі відповідач ТОВ «ФАРНАД» втрачає зареєстроване за ним право власності на спірну ділянку. Водночас, на переконання прокурора, без встановлення обмежень на час розгляду справи згаданий відповідач може розпорядитися спірним майном на власний розсуд в будь-який час або продовжити вчиняти юридично значимі дії, спрямовані на уникнення передбаченого законом механізму повернення майна на виконання судового рішення. Прокурор наголошує на тому, що наявність у відповідача ТОВ «ФАРНАД» на теперішній час правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб або змінити фактичний стан чи юридичний статус відповідного нерухомого майна, до того ж відповідач ТОВ «ФАРНАД», знаючи про наявність судового спору, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення, свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірним майном, що у подальшому призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовними заявами. Крім того, у подібній судовій справі №922/2320/23, де відповідачем також виступає ТОВ «ФАРНАД», спірна земельна ділянка була відчужена на користь іншої особи - ОСОБА_2 на стадії касаційного розгляду справи. До того ж, як зауважує прокурор, зазначений захід забезпечення позову не завдасть шкоди відповідачу ТОВ «ФАРНАД» чи іншим особам, адже не позбавляє його прав на володіння та користування майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, а лише тимчасово обмежить право розпоряджатися спірним майном, відчужувати його третім особам тощо, а у випадку відмови у даному позові йому не може бути завдано значних збитків, забезпечення позову не створить жодних перешкод у їх відшкодуванні.
13.05.2026 від Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова через систему "Електронний суд" надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№ 11565/26).
15.05.2026 від Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова через систему "Електронний суд" надійшла заява про виправлення описки у заяві про забезпечення позову (вх.№ 11718/26), в якій прокурор повідомляє, що у тексті заяви містилась описка в частині реєстрового номеру договору купівлі-продажу від 11.04.2017, який був поданий як підстава для реєстрації речового права, а саме: «реєстровий № 848» замість правильного «реєстровий № 858», у зв'язку з чим просить суд виправити допущену описку у заяві про забезпечення позову, а саме: «реєстровий № 858» замість «реєстровий № 848» у всіх місцях, де таке було зазначено, та вважати вірним і надалі читати по тексту та в прохальній частині заяви про забезпечення позову «реєстровий № 858» замість «реєстровий № 848».
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.05.2026 прийнято справу №922/2304/23 до провадження та постановлено розпочати розгляд справи спочатку. Провадження у справі №922/2304/23 поновлено. Підготовче засідання призначено на 09.06.2026 на 11:30.
Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Стаття 117 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків. З дня відновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується.
Розглянувши заяву Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову (вх.№ 11443/26 від 12.05.2026) з урахуванням заяви про виправлення описки у заяві про забезпечення позову (вх.№ 11718/26 від 15.05.2026), суд встановив наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами частин 1, 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Забезпечення позову - це по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Відповідно до усталених висновків Верховного Суду при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання/невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Положення статті 136 ГПК України пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73,74 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Отже, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, забезпеченні ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом залежно від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанови Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, для забезпечення позову необхідною є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. При цьому в ухвалі про вжиття заходів забезпечення позову має бути мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 09.06.2021 у справі № 914/2438/20.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
При застосування приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду заяви про забезпечення позову суд виходить з того, що оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову здійснюється з урахуванням поданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22.
Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову.
Предметом позову у справі є вимоги про визнання незаконним та скасувати рішення 29 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25.12.2013 за № 1385/13 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" в частині (п. 4 Додатку 1 до рішення 29 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25.12.2013 за № 1385/13 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України") щодо продажу ТОВ "Харківський центральний ринок" земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031; визнання незаконним та скасувати рішення 31 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 26.02.2014 за № 1479/14 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" в частині (п. 3 Додаток 2 рішення 31 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 26.02.2014 за № 1479/14 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України") згідно з яким вирішено внести зміни в пп. 4.1 п. 4 додатку 1 до рішення 29 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25.12.2013 за № 1385/13 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" замінивши слова та цифри "вул. Енгельса, 33" на слова та цифри "вул. Пискунівська, 2"; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.04.2014, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. (номер у реєстрі нотаріальних дій 724), згідно з яким Харківською міською радою передано у власність покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський центральний ринок" (код ЄДРПОУ: 37364820) земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 за адресою: м. Харків, вул. Пискунівська, 2, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський центральний ринок" (код ЄДРПОУ: 37364820) на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.07.2014, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. (номер у реєстрі нотаріальних дій 1173), згідно з яким ТОВ "Харківський центральний ринок" передало у власність покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ: 35971692) земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 за адресою: м. Харків, вул. Пискунівська, 2, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімаріс" (код ЄДРПОУ: 35971692) на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. (номер у реєстрі нотаріальних дій 858), згідно з яким ТОВ "Дімаріс" передало у власність покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарнад" (код ЄДРПОУ: 41038182) земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна (колишня Енгельса), 33, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарнад" (код ЄДРПОУ: 41038182) на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031; визнання недійсним договору іпотеки земельної ділянки № СLМС000071/5 від 23.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарнад" (код ЄДРПОУ: 41038182) та Акціонерним товариством "Альфа-Банк" (АТ "Сенс Банк", код ЄДРПОУ: 23494714), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Десятніченко І.В. (номер у реєстрі нотаріальних дій 1683), в частині (п.п ґ) п. 3.1 статті 3) щодо визначення предметом іпотеки та обтяження земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031 з одночасним припиненням запису № 29087876 про її обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарнад" (код ЄДРПОУ: 41038182) повернути у власність держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації, код ЄДРПОУ: 23912956) земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зазначила, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Суд враховує, що у разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення, при задоволенні якої, не вимагатиме примусового виконання, має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Така правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Суд наголошує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен надавати оцінку доказам в обґрунтування вимог чи заперечень проти позову, робити висновки про існування або відсутність підстав для задоволення позову. В першу чергу суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Суд звертає увагу на те, що наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарнад" правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент (в тому числі під час розгляду судом цієї справи, але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися цим майном на користь третіх осіб, що може призвести до неможливості виконання рішення в цій справі (у разі задоволення такого позову).
Судом також враховано висновок Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, де Об'єднана палата звернула увагу, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
У постанові від 04.09.2025 у справі № 914/444/25 Верховний Суд звернув увагу на те, що наявність відповідача правомочностей власника спірного майна вказує на можливість у будь-який момент (в тому числі під час розгляду судом цієї справи, але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися цим майном на користь третіх осіб, що може призвести до неможливості виконання рішення в цій справі про витребування спірного майна.
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункти 21, 23 постанови Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
Застосування подібного підходу є доречним і у випадку подання іншого позову майнового характеру, адже відповідач, який є власником майна, яке є предметом позовних вимог, може у будь-який час ним розпорядитися на власний розсуд.
Відтак, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, що відповідач, виступаючи зареєстрованим власником спірної майна, може розпорядитись вищевказаним майном шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинити дії щодо зміни об'єкта нерухомого майна (зміна цільового призначення та/або поділ/об'єднання тощо), що, в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника відповідного нерухомого майна (держави в особі відповідного органу) в межах даної справи, без нових звернень до суду.
Станом на теперішній час Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не містить відомостей щодо обмежень у праві розпорядження спірною земельною ділянкою відповідачем, що в свою чергу створює передумови для її незаконного відчуження, поділу чи об'єднання.
Пунктом 1 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили. Отже, вищезазначеним законом України передбачений такий вид заходу забезпечення позову як заборона проведення реєстраційної дії, що узгоджується з нормою п. 10 ч. 1 статті 137 ГПК України.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Вжиття наведених заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна (колишня Енгельса), 33), право власності на яку 11.04.2017 зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАРНАД» (код ЄДРПОУ: 41038182) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 11.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Харківського МНО Малаховою Г.І. (реєстровий № 858), (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 277478563101, номер відомостей про речове право - 19931307) спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у цій справі та на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення поданого позову та сприятиме захисту та поновленню порушених прав позивача та виконанню в подальшому рішення суду у разі задоволення вказаних вище позовних вимог.
Невжиття заявленого прокурором заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Крім того, забезпечення позову запропонованим заявником способом без обмеження/позбавлення права відповідача на користування обтяженим нерухомим майном не призведе до невиправданого обмеження його майнових прав, зокрема на володіння та користування майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів тощо, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
При цьому, доказ наміру відчуження не є обов'язковим, достатньо існування ризику, що виконання майбутнього судового рішення може бути ускладнено.
У даному випадку прокурор не зобов'язаний доводити безпосередній факт наміру чи підготовчих дій до відчуження майна, оскільки метою забезпечення позову є запобігання таким діям до їх вчинення.
Суд також приймає до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.12.2023 у справі №917/805/23, щодо відсутності обов'язку у позивача доводити належними та допустимими доказами наявність обставин, які свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Верховний Суд зазначає, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
За таких умов, вимога про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).
Вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.
Заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті (збереження спірного об'єкта у відповідному правовому статусі) з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.
З врахуванням наведених прокурором доводів, суд визнає обґрунтованими посилання прокурора на те, що у разі відчуження відповідачем спірної земельної ділянки на користь третіх осіб, передачі її у власність чи користування іншим суб'єктам, поділ чи об'єднання в подальшому у разі задоволення позову може суттєво ускладнити виконання рішення суду або унеможливити таке виконання та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовними заявами.
При цьому суд враховує ту обставину, що наразі у відповідача наявне нічим не обмежене право в будь-який момент розпорядитися спірним майном, яке за ним зареєстроване у державному реєстрі на праві власності.
До того ж, накладення арешту на спірне нерухоме майно та заборона вчиняти певні дії щодо цього майна не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
З огляду на викладене вище, суд вважає заявлені прокурором заходи забезпечення позову обґрунтованими, адекватними, співмірними із позовними вимогами та такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява прокурора про забезпечення позову у справі є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.
Суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення) (ч. 1 ст. 141 ГПК України).
Суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити перехід права власності до третіх осіб, що унеможливить виконання можливого рішення у даній справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.
Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у Постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.
Таким чином, врахувавши предмет спору у даній справі, встановивши зв'язок між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, взявши до уваги те, що невжиття заходів до забезпечення позовних вимог може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, чим фактично буде нівельована функція судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів, суд дійшов висновку, що заява прокурора підлягає задоволенню у визначений ним спосіб, оскільки невжиття запропонованих ним заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Керуючись статтями 73, 74, 86, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову (вх.№ 11443/26 від 12.05.2026) задовольнити.
2. Накласти арешт із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0031, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна (колишня Енгельса), 33, право власності на яку 11.04.2017 зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАРНАД» (код ЄДРПОУ: 41038182) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 11.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Харківського МНО Малаховою Г.І. (реєстровий № 858), (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 277478563101, номер відомостей про речове право - 19931307) до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.
Дана ухвала відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.
Стягувач: Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова (61004, м. Харків, вул. Конєва, 20, код ЄДРПОУ 0291010823) в інтересах держави в особі:
1) Харківської обласної державної адміністрації (Україна, 61002, Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 64, код ЄДРПОУ 23912956),
2) Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації (Департамент культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації) (Україна, 61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під'їзд, 4 поверх, код ЄДРПОУ 02230856).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРНАД» (Україна, 61052, Харківська область, місто Харків, вулиця Різдвяна, будинок 33, код ЄДРПОУ 41038182).
Ухвала набирає законної сили 15 травня 2026 року та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили, в строк до 16 серпня 2026 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.
Ухвалу підписано 15 травня 2026 року.
Суддя Присяжнюк О.О.