8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/627/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд", м. Харків
до Фізичної особи-підприємеця Сухини Сергія Анатолійовича, м.Харків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Харківобленерго", м. Харків
про стягнення 76744,50 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, ТОВ "Овіс Трейд", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Сухини Сергія Анатолійовича, відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь борг за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) № ПЕ-80/20 від 18.11.2020 в сумі 28569,08 грн, інфляційні втрати в сумі 39819,67 грн, три відсотки річних в сумі 8355,75 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 02.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
Відповідно до ч.5 ст.252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.03.2026, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
17.03.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує на те, що позивач вже звертався до Господарського суду Харківської області у квітні 2023 року із заявою про видачу судового наказу за цим самими вимогами: стягнення з ФОП Сухина С.А. суми боргу за договором про постачання електричної енергії споживачу №ПЕ-80/20 від 18.11.2020 року. Судовим наказом від 04.04.2023 року було стягнуто: суму боргу за договором про постачання електричної енергії споживачу №ПЕ-80/20 від 18.11.2020 року в розмірі 113569,08 грн, судовий збір в сумі 268,40 грн. Судовий наказ від 04.04.2023 у справі № 922/1181/23 був скасований ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.04.2023. Правом на пред'явлення цих самих вимог у позовному провадженні безпосередньо після скасування наказу позивач не скористався, натомість у лютому 2026 року майже по закінченні трирічного строку позовної давності щодо заявлених вимог, позивач нараховує значно більші за суму боргу інфляційні та відсотки річних та звертається до суду. За даними позивача зняття показань розрахункових засобів комерційного обліку відбувалося 31.01.2022 року та 28.02.2022 року. Відповідно до договору місцем постачання електричної енергії є об'єкт за адресою: вул. Липецька, буд. 1, село Руські Тишки, Харківський район, Харківської області, 62240. Цей населений пункт знаходився під повною окупацією російських військових формувань, починаючи з 24 лютого 2022 року, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 року. Таким чином, позивач, якщо довіряти наданим актам прийому-передачі електричної енергії №1928 від 31.01.2022 року, №2931 від 28.02.2022 року та № 3679 від 31.03.2022 року, під час активних бойових дій в Харківській області відвідав с. Руські Тишки 28 лютого 2022 року та зняв показання розрахункових засобів комерційного обліку. Відповідач ставить під сумнів можливість вчинення та реальність таких дій позивача. Крім того, стороною договору та споживачем електричної енергії є господарюючий суб'єкт, який під час окупації не міг і не здійснював своєї господарської діяльності. Виробничі потужності, транспортні засоби та багато іншого майна викрадено, пошкоджено, знищено окупантами. В зв'язку зі знищенням майна - як рухомого так і нерухомого. Отже, позивач намагається стягнути з відповідача вартість електричної енергії, яка щонайменше протягом останнього тижня лютого 2022 року не могла бути використана відповідачем.
Також, відповідач зазначає, що розрахунок ціни позову всупереч висунутим вимогам щодо стягнення боргу тільки за період січень - лютий 2022, нараховує інфляційні та відсотки річних за 2021 рік - прострочення платежів з боку відповідача, що не відповідає викладеному у позові та немає жодних підтверджень та доказів з боку позивача. Позивач у якості доказів заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію додає до позовної заяви акти прийому-передачі електричної енергії за квітень, червень - грудень 2021 року та за січень - квітень 2022 року. Ці акти надані у примірниках, що підписані лише з боку ТОВ "Овіс Трейд". Причина таких дій невідома, оскільки відповідач підписував та повертав примірники актів позивачу за виключенням актів за спірні періоди 2022 року. Навіть наявний підписаний акт за січень 2022 року - електронна версія цього документу із ЕЦП сторін. Позивач зазначає ціну позову у 76744,50 грн, з яких 28569,08 грн борг за договором про постачання е/е; 39819,67 грн - інфляційних втрат; 8355,75 грн - відсотків річних. Загалом сума нарахованих інфляційних втрат та відсотків річних становить 48175,12 грн, тобто майже вдвічі більше ніж нарахована сума заборгованості. Наразі, відповідач вказує, що складається враження намагання позивача примножити свої кошти за рахунок відповідача, який наразі не має можливості здійснювати свою господарську діяльність та отримувати прибуток. Нараховані суми інфляційних втрат та відсотків річних значно більші навіть за суму боргу, тому відповідач просить щонайменше, зменшити їх розмір в зв'язку із надмірністю цієї вимоги.
01.04.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує на те, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст.76,77,78,79,91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що відповідачем не споживалась електрична енергія та/або оплачена електрична енергія, що споживалась, та відсутня заборгованість, яка є предметом позову у справі №922/627/26. Посилання відповідача на те, що позивач раніше звертався із заявою про видачу судового наказу не має правового значення для вирішення даного спору. Жодна норма процесуального закону не встановлює строку, протягом якого позивач зобов'язаний подати позов після скасування наказу. Отже, реалізація позивачем свого права на звернення до суду у позовному провадженні є законною та не може розцінюватися як зловживання. Облік спожитої споживачем електричної енергії здійснюється постачальником послуг комерційного обліку (ППКО). Відповідно до п. 8.6.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії зчитування показів з лічильників може здійснюватися споживачем, оператором системи або постачальником послуг комерційного обліку відповідно до вимог зазначеного Кодексу та умов договору. Згідно з п. 8.6.9 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, у разі ненадання споживачем протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця звіту про покази лічильників та за відсутності даних дистанційного зчитування обсяг спожитої електричної енергії визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання. Відповідно до п. 8.6.11 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, у разі виникнення сумнівів щодо правильності визначення обсягів спожитої електричної енергії споживач має право звернутися до оператора системи для проведення перевірки вузла обліку та правильності зчитування показів лічильника. Крім того, п.8.6.18 Кодексу комерційного обліку електричної енергії передбачає, що у разі тимчасового порушення роботи вузла обліку не з вини споживача обсяг спожитої електричної енергії з дня порушення вимірювань до дня їх відновлення визначається за показами верифікаційних лічильників, а за їх відсутності - розраховується оператором системи за середньодобовим обсягом споживання. Таким чином, твердження відповідача про неможливість доступу до об'єктів енергоспоживання та неможливість зняття показань комерційного обліку не відповідає дійсності. Позивач здійснив нарахування вартості електричної енергії виключно на підставі даних комерційного обліку, отриманих від оператора системи розподілу, що підтверджує реальність обсягів постачання. Всі акти приймання-передачі електричної енергії та відповідні рахунки були направлені відповідачу у встановленому порядку на електронну поштову адресу відповідача (varichev60@gmail.com), яка була зазначена ним у заяві-приєднанні до договору про постачання електричної енергії, та додатково на поштову адресу. Можливість надсилання документів електронною поштою передбачена Правилами роздрібного ринку електричної енергії та Кодексом комерційного обліку електричної енергії. Відповідач мав право звернутися до оператора системи розподілу (АТ "Харківобленерго") з метою уточнення або підтвердження обсягів спожитої електричної енергії, однак жодних доказів того, що таке звернення було здійснено, ані позивачеві, ані суду не надано.
Щодо нарахування інфляційних витрат та відсотків річних, позивач зазначає, що сума позову обчислена відповідно до умов договору про постачання електричної енергії та на підставі чинного законодавства, зокрема ст. 625 Цивільного кодексу України. Всі розрахунки виконані правильно: відсотки річні та інфляційні втрати нараховані з моменту виникнення заборгованості, що відповідає вимогам закону та умовам договору, і є обґрунтованими. Несплата відповідачем за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) № ПЕ 80/20 від 18.11.2020 призводить до порушення принципів справедливості та добросовісності у господарських зобов'язаннях. Відповідач не надав суду: альтернативних показників; актів розбіжностей; доказів неправдивості даних комерційного обліку.
13.04.2026 до суду від відповідача надійшла відповідь на відзив, в якій відповідач зазначає, що наведені позивачем у відповіді на відзив посилання на норми розділу 8.6. "Зчитування показів лічильників, встановлених у споживачів" Кодексу комерційного обліку електричної енергії, жодним чином не доводять наявності у відповідача можливості зняти показання лічильників у період окупації російською федерацією території, на якій встановлені ці лічильники, зокрема села Руські Тишки Харківського району, де розташовані були (наразі розкрадені військовими російської федерації) виробничі потужності відповідача. За даними опублікованими на сайті Третьої особи - АТ "Харківобленерго" село Руські Тишки було заживлено тільки 19.01.2024. Також на сайті АТ "Харківобленерго" є інформація про те, що рівень пошкоджень електромереж внаслідок агресії Російської Федерації в селі сягав 100%: були пошкоджені всі 11 підстанцій, заміни потребували опори та дроти. (https://oblenergo.kharkiv.ua/uk/node/13881652 ). Повторно акти було надіслано лише у 2026. Відповідач отримав цей лист, але акти не підписав та не повернув у зв'язку з тим, що послуги за періоди вказані в актах йому не було надано. Відповідач не визнає суми боргу, оскільки вона є безпідставною. Позивач зазначає, що відсотки річних нараховувались з травня 2021 по лютий 2026 та інфляційні витрати розраховані з моменту виникнення заборгованості, але це не відповідає вимогам закону, зокрема частини 6 статті 3 ЦК України, а також статті 257 ЦК України, що встановлює застосування строків позовної давності у 3 роки.
04.05.2026 до суду від третьої особи АТ "Харківобленерго" надійшли пояснення щодо позову або відзиву, в яких третя особа зазначає, що відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) № 1446 Акціонерне товариство "Харківобленерго" (далі Третя особа, AT "Харківобленерго") є оператором системи розподілу (надалі - ОСР) та здійснює діяльність з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території м. Харкова та Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, та не є постачальником електричної енергії. Основними нормативно-правовими документами, які встановлюють вимоги та регулюють взаємовідносини між ОСР, електропостачальниками та споживачами (разом - Учасники роздрібного ринку), є зокрема, Закон України "Про ринок електричної енергії", Кодекс систем розподілу (надалі - КСР), затверджений Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, та Правила роздрібного ринку електричної енергії (надалі - ПРРЕЕ), затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (надалі - Постанова № 312), в яких визначені права, обов'язки та відповідальність сторін. Доступ до системи розподілу та послуги з розподілу надаються ОСР з 01.01.2019 усім споживачам, електроустановки яких приєднані до мереж ОСР на території його діяльності на підставі публічного договору приєднання - договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - договір), який укладається між Товариством та споживачем, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, за формою (типовою формою) договору, що є додатком № 3 до ПРРЕЕ та розміщена на офіційному сайті AT "Харківобленерго": www.oblenergo.kharkov.ua. Договір споживача з розподілу вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання та/або сплати за рахунком, який надсилається одночасно з договором споживача про розподіл та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії (п. 4 Постанови 312, п.п. 1.2.15, п.п. 2.1.6 ПРРЕЕ). Відповідно до абз. 3, п. 5 Постанови 312, з дати набрання чинності договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії ОСР надає послуги комерційного обліку споживачам.
Третя особа вказує, що відповідач ФО-П Сухина С.А. (далі - відповідач або споживач) є стороною договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 12009,02 від 01.01.2019 із АТ "Харківобленерго", що ним не заперечується. Відповідно до п. 1.1. Типового договору цей договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам (надалі - споживач) як послуги оператора системи. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору. Згідно пункту 1.2. Типового договору його умови розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів. Відповідно до п. 2.1. Типового договору оператор системи надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії параметри якості якої електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 309, та Кодексу систем розподілу затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об'єктом споживача, який є Додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи. Відповідно до Додатку 2 до договору № 12009,02 від 01.01.2019 - "Паспорт точки розподілу електричної енергії" розподіл електричної енергії здійснюється за наступними точками комерційного обліку, ЕІС-коди: 62Z2647723456827, 62Z4539379633215, 62Z3086917875457 за адресою: Харківський район, с. Руські Тишки, пров. Липецький, буд. 1. Розділом 3 Типового договору унормовано порядок обліку електричної енергії, та зокрема пунктом 3.1. визначено, що облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається оператором системи розподілу та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 311 (далі - Кодекс комерційного обліку) та з урахуванням вимог цього договору. За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого обсягу електричної енергії береться одна кіловат година (кВт·год). Згідно 3.2. Типового договору за підсумками розрахункового місяця постачальник послуг комерційного обліку (оператор системи) забезпечує визначення обсягу електричної енергії за точками комерційного обліку споживачу не залежно від того, хто є власником комерційного засобу (засобів) обліку, та в установленому порядку передає ці дані Адміністратору комерційного обліку для можливості їх використання суб'єктами ринку електричної енергії, у тому числі постачальником споживача. Дані комерційного обліку щодо обсягу електричної енергії за розрахунковий місяць зазначаються оператором системи розподілу в особистому кабінеті споживача (за умови його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим договором, у тому числі якщо оплату за цим договором забезпечує електропостачальник споживача. Згідно п. 3.4. Типового договору споживач, що не є побутовим, зобов'язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати постачальнику послуг комерційного обліку (оператору системи) звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць. При обладнанні комерційних засобів обліку засобами дистанційної передачі даних, інформація про покази засобів обліку за розрахунковий місяць формується через канали дистанційного зв'язку. Відповідно до абз. 3 пункту 3.4. у разі ненадання споживачем звіту про дані комерційних засобів обліку протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційної передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду засобу комерційного обліку протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового споживання попереднього розрахункового місяця. Згідно акту про обсяги розподіленої електричної енергії за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №12009,02 від 01.01.2019 по споживачу ФО-П Сухина С.А. за січень 2022 року обсяг розподіленої електричної енергії складає 17634 кВт*год. Вказаний обсяг визначений на підставі наданого споживачем звіту про покази засобів обліку за січень 2022 року. Вказаний обсяг розподіленої електроенергії - 17634 кВт*год точно співпадає з даними, наведеними в акті прийому-передачі електричної енергії №1925 від 31.01.2022, підписаним між позивачем і відповідачем і не оспорюється відповідачем. Село Руські Тишки Циркунівської сільської територіальної громади, на території якого знаходяться об'єкти електрифікації споживача з 24.02.2022 до 10.05.2022 було тимчасово окуповано Російською Федерацією, що підтверджується наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією". У зв'язку з пошкодженням електричних мереж внаслідок бойових дій та окупації розподіл електричної енергії електричними мережами в селі Руські Тишки Циркунівської сільської територіальної громади у період з 24.02.2022 АТ "Харківобленерго" не здійснювався. Водночас, до 24.02.2022 розподіл електричної енергії відповідачеві здійснювався згідно із договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №12009,02 від 01.01.2019. Оскільки звіт про покази засобів обліку електричної енергії за лютий 2022 року від відповідача отримано не було і контрольного огляд засобу комерційного обліку протягом лютого 2022 року не здійснювався, обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за лютий 2022 року визначено розрахунковим шляхом за значенням середньодобового споживання попереднього розрахункового місяця у відповідності до абзацу третього пункту 3.4. договору. Згідно акту про обсяги розподіленої електричної енергії за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №12009,02 від 01.01.2019 по споживачу ФО-П Сухина С.А. за лютий 2022 року обсяг розподіленої електричної енергії складає 13618 кВт*год. Ці ж відомості щодо розподіленої відповідачеві електричної енергії за січень, лютий 2022 року наведені в довідці про фактичні обсяги електричної енергії по споживачу ФО-П Сухина С.А. (додаток до листа АТ "Харківобленерго" від 20.11.2025 вих. № 56к/04-4582), копію якої додано до позовної заяви. Таким чином, у правовідносинах із ФО-П Сухина С.А. щодо визначення обсягів електричної енергії, розподіленої в лютому місяці 2022 року, АТ "Харківобленерго" діяло у відповідності до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №12009,02 від 01.01.2019.
Крім того, шляхом підписання заяви-приєднання ТОВ "ОВІС ТРЕЙД" між цим товариством та АТ "Харківобленерго" укладений договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії №12/19540 від 06.12.2019 року, згідно з яким оператор системи надає послуги з розподілу/передачі електричної енергії за сукупністю споживачів, які входять до групи постачальника згідно з реєстром за ЕІС-кодами споживачів та їх точками вимірювання. Реєстр ведеться оператором системи в електронному вигляді. Оператор системи забезпечує надання послуг з розподілу (передачі) в обсязі, необхідному та достатньому для виконання постачальником функцій відповідного суб'єкта роздрібного ринку електричної енергії, та надання інших послуг, зокрема з відключення та підключення споживачів (пункт 2.1. договору №12/19540 від 06.12.19). Згідно Додатку 10 до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії №12/19540 від 06.12.2019 року фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії Постачальником ТОВ "ОВІС ТРЕЙД" у тому числі з розбивкою по площадках вимірювання групи «а» та групи «б», та фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії по кожному споживачу, у тому числі з розбивкою окремо по площадках вимірювання групи «а» та групи «б», за січень місяць 2022 року обсяг постачання електричної енергії по споживачу ФО-П Сухина С.А. (122 номер за списком) склав 17634 кВт*год. Згідно Додатку 10 до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії №12/19540 від 06.12.2019 року фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії постачальником ТОВ "ОВІС ТРЕЙД" у тому числі з розбивкою по площадках вимірювання групи «а» та групи «б», та фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії по кожному споживачу, у тому числі з розбивкою окремо по площадках вимірювання групи «а» та групи «б», за лютий місяць 2022 року обсяг постачання електричної енергії по споживачу ФО-П Сухина С.А. (131 номер за списком) склав 13618 кВт*год. З огляду на вищевикладене, зважаючи на те, що обсяги розподіленої електроенергії по споживачу ФО-П Сухина С.А. за період січень, лютий 2022 року, визначені у відповідності до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, і згідно даних АТ "Харківобленерго" збігається із даними, наведеними позивачем, третя особа АТ "Харківобленерго" вважає позовні вимоги обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.
Також третя особа зазначає, що факт тимчасової окупації села Руські Тишки Циркунівської сільської територіальної громади Харківського району Харківської області в період з 24.02.2022 до 10.05.2022 третьою особою АТ "Харківобленерго" не заперечується. Також, як зазначено в п. 1 цих пояснень у зв'язку з пошкодженням електричних мереж внаслідок бойових дій та окупації АТ "Харківобленерго" розподіл електричної енергії електричними мережами в селі Руські Тишки Циркунівської сільської територіальної громади у період з 24.02.2022 не здійснювався. Це вбачається і з наявної в матеріалах справи довідки АТ "Харківобленерго" по споживачу ФО-П Сухина С.А. (додаток до листа від 20.11.2025 вих. № 56к/04-4582). Проте, ці обставини жодним чином не спростовують факт отримання відповідачем послуг з розподілу та факт постачання електроенергії позивачем у період з 01.02.2022 по 24.02.2022. Як вже зазначалося, визначення АТ "Харківобленерго" обсягів електричної енергії, розподіленої в лютому місяці 2022 року здійснене розрахунковим шляхом у відповідності до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та Кодексу комерційного обліку електричної енергії. Відповідачем визначений таким чином обсяг споживання у жодний спосіб не спростовано, інших даних та розрахунків щодо обсягу до матеріалів справи не надано; при цьому обсяги споживання січня 2022 року (як вихідні дані для розрахунку по лютому місяцю 2022 року) відповідачем не оспорюються і визнаються. Фактично позиція відповідача зводиться до того, що окупація с. Руські Тишки з 24.02.2022 року звільняє його від обов'язку оплати спожитої електричної енергії в цілому за лютий місяць 2022 року, при цьому жодних правових підстав в обґрунтування даної позиції ним не наведено. Заперечення відповідача проти позову не ґрунтуються на приписах законодавства, та не спростовують підстави для задоволення позову ТОВ "ОВІС ТРЕЙД".
11.05.2026 до суду від відповідача надійшла відповідь на пояснення третьої особи, в яких відповідач зазначає, що третя особа підтвердила, що розподіл електроенергії з 24.02.2022 до мереж та точок обліку відповідача був відсутній. Таким чином, на переконання відповідача, за лютий 2022 року підстав для нарахування електричної енергії, нібито поставленої позивачем до мереж споживача, які були відключені від розподілу електричної енергії - немає, оскільки відсутні достеменні та обґрунтовані дані про обсяги електричної енергії і відповідні нарахування. Наразі, позивач нарахував заборгованість саме за лютий 2022 року, але без розподілу не може бути постачання електричної енергії. Відповідно, підстав для нарахування заборгованості також немає. Жодних даних щодо показників точок обліку електричної енергії відповідача позивач не надав тобто жодних висновків щодо обсягів постачання та споживання неможливо зробити, бо для цього немає документального підґрунтя. Вимога позивача про оплату за електричну енергію, яка не була спожита порушує принципів справедливості та добросовісності у господарських зобов'язаннях. Нараховані суми інфляційних втрат та відсотків річних значно більші навіть за суму боргу, тому відповідач просить щонайменше, зменшити їх розмір в зв'язку із надмірністю цієї вимоги - у випадку, якщо суд все ж вирішить стягнути суму коштів, що нарахована та стягується позивачем в якості заборгованості за електричну енергію.
13.05.2026 до суду надійшли додаткові пояснення третьої особи, де зазначається, що зміст наданої 24.04.2026 на адвокатський запит інформації цілком збігається із змістом пояснень, поданих АТ "Харківобленерго" до суду 04.05.2026. Зокрема, у поясненнях третя особа зазначала, що село Руські Тишки Циркунівської сільської територіальної громади, на території якого знаходяться об'єкти електрифікації споживача з 24.02.2022 до 10.05.2022 було тимчасово окуповано Російською Федерацією, що підтверджується наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією". В лютому місяці 2022 року (який не є високосним) було 28 днів, даний факт є загальновідомим. Окупація села Руські Тишки Циркунівської сільської територіальної громади в лютому місяці тривала 5 днів (з 24.02.2022 по 28.02.2022); решту днів місяця, а саме 23 дні (з 01.02.2022 по 23.02.2022) відповідач отримував послуги з розподілу та постачання електричної енергії. На якій правовій підставі відповідач має бути звільнений від оплати за вказані послуги із його заяви від 11.05.2026, рівно як і із попередніх документів по справі, не вбачається. Розмір такої оплати обчислений у відповідності до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та Кодексу комерційного обліку електричної енергії і відповідачем не спростований. Більш того, обчислення обсягів здійснювалося розрахунковим шляхом за значенням середньодобового споживання попереднього розрахункового місяця, а покази такого розрахункового місяця - 17634 кВт*год відповідачем не заперечуються.
Щодо строку розгляду справи суд звертає увагу, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, на відповідні державні судові органи.
Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно з Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.3 Конституції України та ст. 2,11 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач вказує, що ТОВ "ОВІС ТРЕЙД" (позивач) є постачальником електричної енергії споживачам на підставі ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виданої постановою НКРЕКП, № 2270 від 05.11.2019.
Відповідно до статті 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії" та "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято Постанову від 14 березня 2018 року № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії", відповідно до п.2 якої укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.
Згідно із заявою-приєднання ФОП Сухина Сергій Анатолійович (споживач) прийняв на себе зобов'язання купувати електричну енергію на об'єкти, що зазначені у додатку до Заяви у ТОВ "Овіс Трейд" (постачальник) на умовах договору про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) № ПЕ-80/20 від 18.11.2020.
18.11.2020 між ТОВ "Овіс Трейд" та ФОП Сухина Сергій Анатолійович було узгоджено та підписано договір про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) № ПЕ-80/20 на умовах комерційної пропозиції (Додаток № 2 від 18.11.2020 до договору).
Відповідно до п.1.1-1.2 цей договір про постачання електричної енергії постачальником споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - споживач) постачальником електричної енергії (далі - постачальник) та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору. Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.
Відповідно до п.2.1 договору постачальник зобов'язується продати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач прийняти та оплатити постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами цього договору, додатків до цього Договору, Закону України "Про ринок електричної енергії", Правилами ринку, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №307, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312, Кодексу систем розподілу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №311. Іншими нормативними документами НКРЕКП та чинним законодавством України.
Відповідно до п. 5.4 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до п.5.5 договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Відповідно до п. 5.6 договору оплата за електричну енергію здійснюється за умовами, що зазначені у Комерційній пропозиції (Додаток № 2 до № ПЕ-80/20 від 18.11.2020 року). Розрахунок має проводитись на підставі рахунків, що виставляються позивачем відповідно до показників розрахункових засобів обліку.
Відповідно до п.5.9 договору споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через постачальника, або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору. Споживач може змінити спосіб оплати через діючого постачальника на оплату напряму оператору системи за послугу з розподілу електричної енергії шляхом вибору відповідної комерційної пропозиції постачальника. При укладенні цього договору постачальник інформує споживача про можливість оплати послуги з розподілу напряму оператору системи та надає відповідні роз'яснення. Постачальник зобов'язаний при виставленні рахунку за електричну енергію споживачу окремо вказувати плату за послугу з розподілу електричної енергії.
Відповідно до п.5.11 - 5.12 договору порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до комерційної пропозиції, обраної споживачем (Додаток №2). У разі потреби, на вимогу будь-якої сторони, сторони проводять звірку взаємних розрахунків з наступним оформленням Актів звіряння взаєморозрахунків.
Відповідно до п.13.1 цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та/або сплаченого рахунку (квитанції) постачальника та діє до 24-00 годин дня, вказаного в Комерційній пропозиції (Додаток № 2 до цього договору). Договір вважається автоматично пролонгованим на той же строк, якщо жодна сторона не направить іншій стороні письмове повідомлення про розірвання договору за 21 день до дня його закінчення.
Відповідно до умов Комерційної пропозиції №1 до договору про постачання електричної енергії (приєднання) № ПЕ-80/20 від 18.11.2020 рахунки з остаточного розрахунку відповідно до фактичного обсягу споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів комерційного обліку надаються споживачу не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим періодом (у разі необхідності). Всі рахунки-фактури постачальник направляє на електронну адресу споживача, вказану у Заяві - приєднання. Оплата електричної енергії здійснюється споживачем до 25 числа місяця, слідуючого за розрахунковим на підставі Акту прийому-передачі електричної енергії. Якщо день платежу припадає на вихідний, святковий або останній банківський день місяця, днем здійснення платежу вважається день, що передує вихідному. Договір укладається на 1 календарний рік та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.
Відповідно до Акту прийому-передачі електричної енергії № 1925 до договору про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) № ПЕ-80/20 вiд 18.11.2020 від 31.01.2022 поставлено електроенергiї у мiсяцi сiчень 2022 - 17,634 МВт.год, вартість поставки з ПДВ 70754,10 грн.
Вказаний акт підписаний особа сторонами ЕЦП.
Відповідно до Акту прийому-передачі електричної енергії № 2925 до договору про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) № ПЕ-80/20 вiд 18.11.2020 від 28.02.2022 поставлено електроенергiї у мiсяцi лютий 2022 - 13,618 МВт.год, вартість поставки з ПДВ 43234,00 грн.
Всього за січень-лютий 2022 року поставлено електроенергії на загальну суму 113988,10 грн.
Відповідно до довідки про фактичні обсяги електричної енергії (додаток до листа АТ "Харківобленерго" від 20.11.2025 вих. № 56к/04-4582) обсяги розподіленої електричної енергії за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №12009,02 від 01.01.2019 по споживачу ФО-П Сухина С.А. за січень 2022 року обсяг розподіленої електричної енергії складає 17634 кВт*год кВт*год та лютий 2022 року складає 13618 кВт*год.
Позивач вказує, що свої зобов'язання за договором позивач виконав належним чином, своєчасно поставивши електричну енергію, зокрема у січні та лютому 2022 року.
Водночас, відповідач зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії не виконав.
Заборгованість відповідача виникла за поставку електричної енергії в січні 2022 року, у зв'язку з чим прострочення оплати рахується з 25.02.2022 року, а також за поставку в лютому 2022 року, у зв'язку з чим прострочення рахується з 25.03.2022 року. Остання поставка електричної енергії була здійснена у лютому 2022 року.
У період з 14.07.2023 року по 25.06.2024 року відповідач здійснював часткову оплату заборгованості на загальну суму 85000,00. Остання оплата від відповідача була здійснена 25.06.2024 року.
Станом на 23.02.2026 року залишок основної заборгованості відповідача становить 28569,08 грн, внаслідок чого відповідачу згідно з розрахунком нараховано 3% річних за період 25.02.2022 по 10.02.2026 у розмірі 8355,75 грн, інфляційні втрати за період лютий 2022 - лютий 2026 у розмірі 39819,67 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок електричної енергії". Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносин зі споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, що передбачає здійснення постачання (продаж) електричної енергії споживачу за договором про постачання електричної енергії.
Облік спожитої споживачем електричної енергії здійснюється постачальником послуг комерційного обліку (ППКО).
Відповідно до п.8.6.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії зчитування показів з лічильників може здійснюватися споживачем, оператором системи або постачальником послуг комерційного обліку відповідно до вимог зазначеного Кодексу та умов договору.
Згідно з п.8.6.9 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, у разі ненадання споживачем протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця звіту про покази лічильників та за відсутності даних дистанційного зчитування обсяг спожитої електричної енергії визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання.
Відповідно до п. 8.6.11 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, у разі виникнення сумнівів щодо правильності визначення обсягів спожитої електричної енергії споживач має право звернутися до оператора системи для проведення перевірки вузла обліку та правильності зчитування показів лічильника.
Відповідно до п. 8.6.18 Кодексу комерційного обліку електричної енергії передбачає, що у разі тимчасового порушення роботи вузла обліку не з вини споживача обсяг спожитої електричної енергії з дня порушення вимірювань до дня їх відновлення визначається за показами верифікаційних лічильників, а за їх відсутності розраховується оператором системи за середньодобовим обсягом споживання.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 ЦК України).
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За статтями 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії на суму 28569,08 грн, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.
При цьому, судом відхиляються твердження відповідача, що позивач намагається стягнути з відповідача вартість електричної енергії, яка щонайменше протягом останнього тижня лютого 2022 року не могла бути використана відповідачем, оскільки ці твердження спростовуються матеріали справи та поясненнями третьої особи щодо нарахування обсягів розподіленої електричної енергії за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №12009,02 від 01.01.2019 по споживачу ФО-П Сухина С.А. за лютий 2022.
Так, третя особа вказує, що оскільки звіт про покази засобів обліку електричної енергії за лютий 2022 року від відповідача отримано не було і контрольного огляд засобу комерційного обліку протягом лютого 2022 року не здійснювався, обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за лютий 2022 року визначено розрахунковим шляхом за значенням середньодобового споживання попереднього розрахункового місяця у відповідності до абзацу третього пункту 3.4. договору. Факт тимчасової окупації села Руські Тишки Циркунівської сільської територіальної громади Харківського району Харківської області в період з 24.02.2022 до 10.05.2022 третьою особою АТ "Харківобленерго" не заперечується. Проте, ці обставини жодним чином не спростовують факт отримання відповідачем послуг з розподілу та факт постачання електроенергії позивачем у період з 01.02.2022 по 24.02.2022.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем, визначений таким чином обсяг споживання у жодний спосіб не спростовано, інших даних та розрахунків щодо обсягу до матеріалів справи не надано, при цьому обсяги споживання січня 2022 року (як вихідні дані для розрахунку по лютому місяцю 2022 року) відповідачем не оспорюються і визнаються. Крім того, відповідачем у період з 14.07.2023 по 25.06.2024 здійснювались часткові оплати у загальному розмірі 85000,00 грн за отриману від позивача електричну енергію за спірний період.
Щодо судового наказу від 04.04.2023 у справі № 922/1181/23, який був скасований ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.04.2023 суд зазначає, що позивач звернувся до суду з даним позовом в межах загального строку позовної давності, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов'язань (Постанова ВП ВС від 19.06.2019 №703/2718/16, від 19.06.2019 №646/14523/15, від 03.10.2023 №366/203/21).
За загальним правилом, невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
В позовній заяві позивач визначив нарахування 3% річних за період травень 2021 - лютий 2026, сума яких склала - 8355,75 грн. Втім, з розрахунку ціни позову вбачається, що позивач нараховує 3% річних починаючи з 25.02.2026 за поставку від 31.01.2022.
Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат у розмірі 39819,67 грн, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору, та є обґрунтованим. Втім, розрахунок 3% річних виконаний арифметично невірно, перевіривши правильність нарахування 3% річних, суд зазначає, що з відповідача підлягає до стягнення 3% річних у розмірі 8009,62 грн. У стягненні з відповідача 3% річних у сумі 346,13 необхідно відмовити.
Водночас судом відхиляються твердження відповідача, що позивач штучно збільшив позовні вимоги, додавши нарахування відсотків річних та інфляційних втрат за 2021 рік, оскільки, як вбачається з розрахунку наданого позивачем нарахування 3% річних та інфляційних втрат почалося з моменту виникнення заборгованості у 2022 році, а саме з 25.02.2022.
Як зазначалося вище по тексту рішення, відповідачем було заявлене клопотання про зменшення розміру відсотків річних та інфляційних втрат.
В обґрунтування клопотання відповідач вказує на те, що період нарахування зазначеної суми відсотків річних та інфляційних штучно створеним самим позивачем, зважаючи на спробу стягнути цей борг у наказному провадженні у 2023 році - без нарахування інфляційних та відсотків річних взагалі. Відповідач вказує, що у нього складається враження намагання позивача примножити свої кошти за рахунок відповідача, який, наразі, не має можливості здійснювати свою господарську діяльність та отримувати прибуток. Нараховані суми інфляційних втрат та відсотків річних значно більші за суму боргу.
Розглянувши заявлене клопотання, суд дійшов наступних висновків.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).
Оскільки сторони не встановлювали в договорі іншого розміру процентів річних, то у цій справі до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних на заборгованість слід застосовувати положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
За змістом вищенаведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
У справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.
Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
Також, при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
До того ж у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду та наведені в цій постанові висновки Великої Палати Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.
Втім, суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Відтак, розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), в даному випадку, не підлягає зменшенню судом.
Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).
Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об'єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.
Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.
Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.
З огляду на наведене доводи відповідача про те, що суд за певних обставин може зменшити розмір інфляційних втрат, є необґрунтованими.
Така правова позиція щодо можливості зменшення трьох процентів річних та інфляційних страт викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позову ТОВ "Овіс Трейд", як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 712, 714 ЦК України, ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 ГПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сухини Сергія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВІС ТРЕЙД" (61058, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 98-А, код ЄДРПОУ 34392042) суму боргу за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №ПЕ-80/20 від 18.11.2020 у розмірі 28569,08 грн, інфляційні втрати у розмірі 39819,67 грн, три відсотки річних у розмірі 8009,62 грн, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2650,39 грн.
В частині стягнення 3% річних у розмірі 346,13 - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено "14" травня 2026 р.
СуддяЛ.В. Шарко