Рішення від 04.05.2026 по справі 918/54/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2026 р. Справа № 918/54/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави

до Рокитнівської селищної ради,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ"

про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - Гіліс І.В.;

від відповідача-1 - Гвоздецька О.В., довіреність № 2804/03-18/25 від 26.11.2025 р.;

від відповідача-2 - не з'явився.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

У судовому засіданні 4 травня 2026 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2026 року керівник Сарненської окружної прокуратури (далі - позивач) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Рокитнівської селищної ради (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" (далі - відповідач-2), в якій просить:

- визнати недійсним договір оренди землі від 05.05.2025, укладений між Рокитнівською селищною радою Сарненського району (код ЄДРПОУ 04387421) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" (код ЄДРПОУ 32384883);

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" (код ЄДРПОУ 32384883, вул. Соборна, 22/2, с-ще Томашгород, Сарненський район, Рівненська область, 34240) повернути у комунальну власність територіальної громади в особі Рокитнівської селищної ради Сарненського району (код ЄДРПОУ 04387421, вул. Незалежності, 15, с-ще Рокитне, Сарненський район, Рівненська область, 34200) земельну ділянку площею 2,6201 га, кадастровий номер 5625055500:04:002:0001, що розташована за межами селища Томашгород на території Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому товариство одержало її в оренду.

Також позивач просить стягнути з відповідача на користь Рівненської обласної прокуратури 35 428 грн 25 коп. судового збору сплаченого за пред'явлення позовної заяви до суду.

До позовної заяви керівником Сарненської окружної прокуратури долучено платіжну інструкцію від 19 січня 2026 року № 45 (внутрішній номер 481296794) про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області в розмірі 35 428 грн 25 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до Спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 року № 3667 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" здійснює діяльність з видобування граніту Клесівського родовища ділянка "Завіріччя", площею 95,1 га. Строк дії дозволу до 31.12.2034 року.

Згідно з угодою № 3667 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 09.07.2015 року, яка є додатком до вказаного дозволу, Держгеонадра надає надрокористувачу право користування ділянкою надр з метою видобування корисних копалин, а надрокористувач зобов'язується виконувати та дотримуватись умов користування ділянкою надр, передбачених Дозволом, цією Угодою та нормами діючого законодавства.

Рішенням Рокитнівської селищної ради від 09.04.2025 року № 5265 "Про передачу земельної ділянки в оренду ТОВ "Нафтоком ОІЛ" за межами селища Томашгород загальною площею 2,6201 га" передано товариству в оренду терміном до 05.05.2034 (на термін дії спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 року № 3667) земельну ділянку площею 2,6201 га, кадастровий номер 5625055500:04:002:0001 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком, на території Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області.

За інформацією з Державного земельного кадастру, цільове призначення вказаної земельної ділянки - 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

На виконання вказаного рішення, 05.05.2025 року між Рокитнівською селищною радою та ТОВ "Нафтоком ОІЛ" укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,6201 га, кадастровий номер 5625055500:04:002:0001.

Згідно із п. п. 3, 4 Договору, на земельній ділянці відсутній об'єкт нерухомого майна, а також не розташовані нежитлові приміщення.

Пунктом 15 Договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком.

Цільове призначення земельної ділянки: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком (п. 16 Договору).

Відповідно до п. 18 Договору, після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно п. 32 Договору, дія договору припиняється у разі, зокрема, в інших випадках, передбачених законом.

Право оренди ТОВ "Нафтоком ОІЛ" зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.05.2025 (номер запису про інше речове право: 59999871).

Згідно інформації Рокитнівської селищної ради № 2124/03-18/25 від 03.09.2025 року, вказана земельна ділянка не підлягала передачі в оренду на земельних торгах (аукціоні) на підставі п. 2 ст. 134 ЗК України, оскільки ТОВ "Нафтоком ОІЛ" використовує її для потреб, пов'язаних з користуванням надрами.

Водночас згідно з ситуаційним планом спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 № 3667, розробленим Державною службою геології та надр України, спірна земельна ділянка розташована за межами ділянки надр ТОВ "Нафтоком ОІЛ".

Також відповідно до листа Рокитнівської селищної ради від 30.12.2025 року № 3012/03-18/25 земельна ділянка загальною площею 2,6201 га з кадастровим номером 5625055500:04:002:0001 не входить до меж ділянки надр, наданої ТОВ "Нафтоком ОІЛ" відповідно до спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 року № 3667.

Таким чином, земельна ділянка площею 2,6201 га, кадастровий номер 5625055500:04:002:0001, не входить до площі Клесівського родовища ділянки "Завіріччя", тобто в межі дії Спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 року № 3667.

Окрім того цільове призначення спірної земельної ділянки встановлено - 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, а не 11.01 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами.

Тобто, спірна земельна ділянка надана у користування не для потреб, пов'язаних з користуванням надрами.

Отже, на думку позивача, передача у користування товариству спірної земельної ділянки відбулася з порушенням вимог чинного земельного законодавства, а саме без дотримання процедури проведення земельних торгів.

За таких обставин позивач вважає, що наявні підстави для визнання незаконним і скасування рішення Рокитнівської селищної ради від 09.04.2025 року № 5265, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.05.2025 року, а також повернення земельної ділянки з кадастровим номером 5625055500:04:002:0001 її власнику - Рокитнівській селищній раді.

Ухвалою суду від 2 лютого 2026 року позовну заяву керівника Сарненської окружної прокуратури прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено підготовче засідання на 23 лютого 2026 року.

23 лютого 2026 року від представника відповідача-1 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання, в якому просив проводити підготовче засідання у даній справі без участі Рокитнівської селищної ради.

23 лютого 2026 року від представника відповідача-2 через систему "Електронний суд" надійшла заява, в якій для забезпечення права на ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та для можливості реалізації його прав та обов'язків просив відкласти розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 23 лютого 2026 року підготовче засідання відкладено на 9 березня 2026 року.

9 березня 2026 року від представника відповідача-2 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Зокрема в клопотанні зазначено, що представник відповідача братиме участь у розгляді справи № 572/5841/14-к (кримінальне провадження) у Березнівському районному суді Рівненської області (09.03.2026 року об 11:30 год.), де участь є обов'язковою, відтак не зможе взяти участь у розгляді справи № 918/54/26. Крім того в клопотанні зазначено, що представником відповідача скеровано ряд запитів щодо надання інформації про наявність на праві власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" об'єктів нерухомості, які розташовані на спірній земельній ділянці, яка перебуває в оренді відповідача. Також в клопотанні зазначено, що ці документи відповідач має намір долучити до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 9 березня 2026 року підготовче засідання відкладено на 19 березня 2026 року.

19 березня 2026 року від представника відповідача-2 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку підготовчого провадження. Зокрема в клопотанні зазначено, що представник відповідача попередньо повідомляв про звернення з адвокатськими запитами до КП "РОБТІ" РОР щодо надання архівної інформації про наявність об'єктів нерухомості на праві власності, зареєстрованих на спірній земельній ділянці до 2013 року, оскільки позивачем надано до позову виключно інформаційну довідку з ДРРПНМ, який почав функціонувати з 2013 року, а інформація до 2013 року може міститися в реєстраційних та інвентаризаційних справах КП "РОБТІ" РОР, однак станом на 19.03.2026 року така інформація від КП "РОБТ" РОР не надана, що не дозволяє, у тому числі суду дослідити та встановити всі наявні обставини справи. Крім цього в клопотанні зазначено, що представник відповідача 19.03.2026 року братиме участь у розгляді справи № 569/26561/25 у Рівненському міському суді Рівненської області (10 год. 00 хв.) та розгляді апеляційної скарги у Рівненському апеляційному суді у справі № 949/1864/25 за скаргою Міноборони України, а відтак не матиме можливості прибути в судове засідання у справі № 918/54/26. За таких обставин представник відповідача-2 просив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів (за необхідності), відкласти підготовче засідання на пізніший термін та не проводити розгляд справи без участі представника ТОВ "Нафтоком Оіл".

Ухвалою суду від 19 березня 2026 року строк підготовчого провадження у справі продовжено на 30 днів за клопотанням представника відповідача-2 до 3 травня 2026 року включно та відкладено підготовче засідання на 20 квітня 2026 року.

20 квітня 2026 року від представника відповідача-2 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Зокрема в клопотанні зазначено, що представник відповідача перебуває з 17.04.2026 року у відпустці за сімейними обставинами. До клопотання додано наказ Адвокатського об'єднання "Істина" від 17 квітня 2226 року № 4/к "Про відпустку адвоката Михайлова В.О.".

Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" про відкладення розгляду справи відмовлено. Крім того вказаною ухвалою підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 4 травня 2026 року.

У судовому засіданні 4 травня 2026 року позивач підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 4 травня 2026 року позовні вимоги визнав.

Відповідач-2 у судове засідання 4 травня 2026 року не з'явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 20.04.2026 року, до електронного кабінету представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" (а.с. 166). В той час 4 травня 2026 року від представника відповідача-2 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Зокрема в клопотанні зазначено, що представник відповідача перебуває у відпустці за сімейними обставинами з 01.05.2026 року до 10.05.2026 року, відтак немає можливості взяти участь у розгляді справи. До клопотання додано наказ Адвокатського об'єднання "Істина" від 1 травня 2026 року № 6/к "Про відпустку адвоката Михайлова В.О.".

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Розглянувши у судовому засіданні 04.05.2026 року клопотання представника відповідача-2 про відкладення розгляду справи суд відмовив в його задоволенні, так як відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Верховний Суд вже неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

Та обставина, що відповідні повноваження суду є дискреційними не створює імунітету від перевірки належності застосування судом свого розсуду при розгляді справи на предмет відповідності такого цілям та завданням, які стоять перед судом, та в аспекті відповідності таких дій принципу верховенства права як стримуючого фактору.

При цьому будь-який законодавчий припис, що встановлює певні межі розсуду, повинен бути оцінений на предмет дотримання фундаментальних вимог верховенства права, зокрема щодо співмірності (пропорційності) тій меті, за якою законом передбачене відповідне обмеження, або яке відбулось унаслідок застосування розсуду суду.

Пропорційність є загальною умовою для вирішення всіх процесуальних питань у межах дискреційних повноважень і повинна належно застосовуватись на кожній стадії правозастосування.

Оцінюючи дотримання принципу пропорційності, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

При цьому, судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.

Будь-яких інших поважних причин відкладення розгляду справи, зокрема, необхідність подання додаткових доказів, ознайомлення з матеріалами справи відповідачем-2 зазначено та обґрунтовано не було.

Таким чином, оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази, необхідні для вирішення судом спору у даному судовому засіданні, а відповідачем-2 не подано обґрунтованих доказів необхідності відкладення розгляду справи, суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи.

У той же час суд зазначає, що повторне відкладення розгляду справи призведе до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач-2 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявка останнього не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, то за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 року № 3667 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" здійснює діяльність з видобування граніту Клесівського родовища ділянка "Завіріччя", площею 95,1 га. Строк дії дозволу до 31.12.2034 року.

На виконання вказаного рішення, 05.05.2025 року між Рокитнівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,6201 га, кадастровий номер 5625055500:04:002:0001.

Згідно п. 32 Договору, дія договору припиняється у разі, зокрема, в інших випадках, передбачених законом.

Право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.05.2025 року (номер запису про інше речове право: 59999871).

Згідно інформації Рокитнівської селищної ради № 2124/03-18/25 від 03.09.2025 року вказана земельна ділянка не підлягала передачі в оренду на земельних торгах (аукціоні) на підставі п. 2 ст. 134 ЗК України, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" використовує її для потреб, пов'язаних з користуванням надрами.

Водночас згідно з ситуаційним планом спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 року № 3667, розробленим Державною службою геології та надр України, спірна земельна ділянка розташована за межами ділянки надр Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ".

Також відповідно до листа Рокитнівської селищної ради від 30.12.2025 року № 3012/03-18/25 земельна ділянка загальною площею 2,6201 га з кадастровим номером 5625055500:04:002:0001 не входить до меж ділянки надр, наданої Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" відповідно до спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 року № 3667.

Таким чином, земельна ділянка площею 2,6201 га, кадастровий номер 5625055500:04:002:0001 не входить до площі Клесівського родовища ділянки "Завіріччя", тобто в межі дії Спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 року № 3667.

Цільове призначення спірної земельної ділянки встановлено - 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, а не 11.01 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами.

Тобто, спірна земельна ділянка надана у користування не для потреб, пов'язаних з користуванням надрами.

Отже, передача у користування товариству спірної земельної ділянки відбулася з порушенням вимог чинного земельного законодавства, а саме без дотримання процедури проведення земельних торгів.

За таких обставин, позивач зазначає, що наявні підстави для визнання незаконним і скасування рішення Рокитнівської селищної ради від 09.04.2025 року № 5265, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.05.2025 року, а також повернення земельної ділянки з кадастровим номером 5625055500:04:002:0001 її власнику - Рокитнівській селищній раді.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" є надрокористувачем на підставі Спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 року № 3667.

У 2008 році Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Землемір" виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років шляхом передачі права земельної ділянки на земельному аукціоні для розміщення об'єктів промисловості за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що перебувають в запасі Томашгородської селищної ради Рокитнівського району Рівненської області.

Відповідно до наявної у вказаному проекті землеустрою "Експлікації земельних угідь після відведення земельної ділянки" призначення земельної ділянки - для розміщення об'єктів промисловості, код цільового використання землі - 3.1.5, цільове призначення - підприємства іншої промисловості, загальна площа - 2,6200 га, забудова землі: всього 2,6200 га, у тому числі землі промисловості (площадки) 2,6200 га.

Відповідно до розпорядження Рівненської обласної державної адміністрації від 16.10.2008 року № 437 "Про передачу земельних ділянок в оренду на аукціонах" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на аукціоні для розміщення об'єктів промисловості площею 2,62 га строком на 49 років за рахунок земель запасу промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (забудовані землі промисловості) на території Томашгородської селищної ради Рокитнівського району (п. 1.3. Розпорядження).

Також п. 3.2 цього Розпорядження уповноважено Рокитнівську районну державну адміністрацію передати в оренду земельні ділянки переможцям за результатами проведених земельних аукціонів, уклавши від імені облдержадміністрації договори оренди земельних ділянок.

Надалі, 09.12.2008 року між Рокитнівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,62 га, кадастровий номер 5625055500:04:002:0001 для розміщення об'єктів промисловості.

На території Томашгородської селищної ради Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" також використовувало земельні ділянки площею 1,5 га з кадастровим номером 5625055500:04:003:0001 та площею 8,7440 га з кадастровим номером 5625055500:04:002:0002 (право оренди набуто на земельних торгах) (землі під відкритими розробками, кар'єрами, шахтами та відповідними спорудами) на підставі договорів оренди землі від 09.12.2008 року та від 26.07.2010 року відповідно.

Водночас, постановою Великої Палати Верховного Суду у справі № 918/391/23 від 20.11.2024 року скасовано рішення Господарського суду Рівненської області від 26.09.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 року та ухвалено нове рішення, яким задоволено позов керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах Рокитнівської селищної ради до ТОВ "Нафтоком ОІЛ" про розірвання договорів оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок.

Зокрема, суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що ТОВ "Нафтоком ОІЛ" неодноразово порушувало умови договорів оренди землі, а саме систематично не сплачувало орендну плату в повному обсязі, зокрема в 2019 та 2022 роках, що підпадає під дію пункту "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України та є самостійною і достатньою підставою для розірвання договору.

Відтак, вказаним судовим рішенням розірвано договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 5625055500:04:003:0001, площею 1,5 га та 5625055500:04:002:0001, площею 2,62 га від 09.12.2008 року, а також договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5625055500:04:002:0002, площею 8,744 га від 26.07.2010 року. Вирішено ТОВ "Нафтоком ОІЛ" повернути територіальній громаді в особі Рокитнівської селищної ради земельні ділянки, кадастрові номери 5625055500:04:003:0001 (площею 1,5 га), 562555500:04:002:0001 (площею 2,62 га), 5625055500:04:002:0002 (площею 8,744 га), у стані не гіршому порівняно з тим, у якому товариство отримало їх в оренду.

У подальшому, на виконання рішення суду у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.02.2025 припинено речове право на земельні ділянки площею 2,6201 га з кадастровим номером 562555500:04:002:0001, площею 1,5 га з кадастровим номером 5625055500:04:003:0001 та площею 8,744 га з кадастровим номером 5625055500:04:002:0002 за ТОВ "Нафтокол ОІЛ" (номери записів про речове право 50424192, 48568213 та 15948151 відповідно).

Таким чином, на момент передачі спірної земельної ділянки в користування за договором оренди земельної ділянки від 05.05.2025 року, остання перебувала у землях запасу, із характеристикою конкретного напряму її використання та правового режиму - 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком, що відповідає коду за УКЦВЗ - 3.1.5.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 18 Кодексу України про надра визначено, що надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів. Місцеві ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра.

Користувачі надр мають право здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції ( ч. 1 ст. 24 Кодексу України про надра).

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, право розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам та юридичним особам тощо.

Частинами 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України визначено, що при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу.

За приписами ч. 1 ст. 66 Земельного кодексу України, до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Згідно з ч. 4 ст. 66 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) на видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами, а також за межами таких ділянок надр для будівництва та розміщення споруд/об'єктів, пов'язаних із зазначеним видом діяльності (з автоматичним продовженням строку дії земельного сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами). Встановлення земельних сервітутів для зазначених цілей здійснюється без зміни цільового призначення таких земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-3 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 ст. 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 ст. 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності, зокрема у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У разі визнання недійсною підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, припиняються самі цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ст. 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондує положенням ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 6 даного Закону визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно з положеннями ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 210 - 211 Земельного кодексу України наслідком укладання угод з порушенням законодавства є визнання такої угоди судом недійсною. Ефективність способу судового захисту визначається відповідно до характеру порушеного права, змісту порушення та його наслідків.

Частинами 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; тощо.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним.

Під захистом права розуміється державно - примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований виказ змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому, ефективність обраного позивачем способу захисту означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Таким чином, ефективний засіб (спосіб) захисту призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Вказані висновки викладено у постановах Велико Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16, Верховного Суду від 03.03.2021 року у справі № 915/161/20, від 21.01.2021 року у справі № 921/266/18.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Способи захисту прав на землю передбачені ст. 152 Земельного кодексу України, згідно якої власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що способом реалізації компетенції органу місцевого самоврядування є нормативні та інші акти (ненормативні) у формі рішень. Прийняття органом місцевого самоврядування рішень ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, пов'язаних з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних відносин.

Згідно ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України, при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу.

Частиною 1 ст. 134 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Статтею 155 Земельного кодексу України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення; документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо (ст. 1 Закону України "Про землеустрій").

Відповідно до додатку 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру "Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру", категорія - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення включає, зокрема наступні коди виду цільового призначення: 11.01 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами; 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Як зазначено вище, рішенням Рокитнівської селищної ради від 09.04.2025 року № 5265 "Про передачу земельної ділянки в оренду ТОВ "Нафтоком ОІЛ" за межами селища Томашгород загальною площею 2,6201 га" передано товариству в оренду терміном до 05.05.2034 року (на термін дії спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 року № 3667) земельну ділянку площею 2,6201 га, кадастровий номер 5625055500:04:002:0001 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком, на території Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області.

Проте, земельна ділянка площею 2,6201 га, кадастровий номер 5625055500:04:002:0001 не входить до площі Клесівського родовища ділянки "Завіріччя", яку використовує ТОВ "Нафтоком ОІЛ" на підставі Спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 року № 3667.

Вказана обставина підтверджується ситуаційним планом спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 року № 3667, розробленим Державною службою геології та надр України (лист Державної служби геології та надр України від 03.10.2025 року № 7236/03-4/2-25) та інформацією Рокитнівської селищної ради від 30.12.2025 року № 3012/03-18/25.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Кодексу України про надра, користувачі надр мають право здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції.

Водночас, селищною радою рішення № 5265 від 09.04.2025 року прийнято на підставі заяви товариства та долученого до неї спеціального дозволу № 3667, який в силу ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не може слугувати підставою для отримання в оренду спірної земельної ділянки без проведення земельних торгів, оскільки остання розташована поза межами даного дозволу.

Тобто, оскільки оспорювана земельна ділянка не входить в ділянку надр, надану ТОВ "Нафтоком ОІЛ" на підставі спеціального дозволу на користування надрами, а, відтак, остання повинна надаватись у користування з урахуванням вимог ч. 2 ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України, а саме за результатами проведення земельних торгів.

Однак, у порушення зазначених вимог земельного законодавства земельні торги не проводилися.

Згідно з інформацією Державного земельного кадастру та відповідно до п. 16 Договору, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5625055500:04:002:0001: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Отже, передана в оренду земельна ділянка не призначена для забезпечення потреб ТОВ "Нафтоком ОІЛ" у сфері надрокористування, оскільки у Класифікації видів цільового призначення земель такий вид відповідає коду 11.01 "Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами".

Окрім того докази використання на законних підставах товариством земельної ділянки з кадастровим номером 5625055500:04:002:0001 для потреб, пов'язаних з користуванням надрами як на дату винесення Рокитнівською селищною радою оспорюваного рішення від 09.04.2025 року № 5265 так і на даний час відсутні.

Також на спірній земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності ТОВ "Нафтоком ОІЛ", що підтверджується інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.12.2025 року (№№ 458836802, 458836853), листом Рокитнівської селищної ради від 30.12.2025 року № 3012/03-18/25, п.п. 3, 4 Договору.

З аналізу положень ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України вбачається, що прийняття органом місцевого самоврядування рішення щодо надання у користування земельної ділянки на неконкурентних засадах пов'язується земельним законодавством, зокрема із розташуванням на цій земельній ділянці об'єкта нерухомого майна, що перебуває у власності фізичної чи юридичної осіб, а також з використання земельної ділянки для потреб, пов'язаних з користуванням надрами відповідно до отриманих дозволів.

Однак, земельна ділянка площею 2,6201 га, кадастровий номер 5625055500:04:002:0001, не відноситься до земельних ділянок, які згідно вищезазначених положень підлягають передачі в користування на неконкурентних засадах, а тому остання могла бути надана в оренду лише за результатами проведення земельного аукціону.

Надання в оренду земельної ділянки комунальної власності для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості без проведення аукціону свідчить про порушення Рокитнівською селищною радою положень ст.ст. 124, 134 ЗК України.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 року у справі № 905/945/23.

Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що при наданні у користування ТОВ "Нафтоком ОІЛ" земельної ділянки з кадастровим номером 5625055500:04:002:0001, були відсутні визначені абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України підстави для її передачі на позаконкурентних засадах (земельних торгах).

З огляду на викладене, рішення Рокитнівської селищної ради від 09.04.2025 року № 5265 "Про передачу земельної ділянки в оренду ТОВ "Нафтоком ОІЛ" за межами селища Томашгород загальною площею 2,6201 га" суперечить вимогам ч. 2 ст. 134, ст. 135 Земельного кодексу України, а відтак в силу вимог ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. ст. 152, 155 Земельного кодексу України є недійсним (незаконним) та підлягає скасуванню.

Разом із тим, рішення Рокитнівської селищної ради від 09.04.2025 року № 5265 є індивідуальним актом одноразової дії, яке є реалізованим з моменту укладення між Рокитнівською селищною радою та ТОВ "Нафтоком ОІЛ" договору оренди від 05.05.2025 року, на підставі якого у Державному реєстрі речових прав 19.05.2025 року зареєстровано право оренди за ТОВ "Нафтоком ОІЛ", у зв'язку з чим вказане рішення вичерпало свою дію.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 року у справі № 912/2797/21 сформувала висновок, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, є неефективним способом захисту прав особи.

Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою.

Верховним Судом зауважено, що позивач у межах розгляду справи, може посилатися, зокрема, на незаконність наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконним та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19). Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 року у справі № 910/1809/18).

У п. 9.47 постанови від 15.02.2023 року у справі № 910/18214/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядуванню, як законного або протиправного, не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, не визнане судом недійсним або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia "суд знає закони" (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 50), від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 11.09.2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101).

Тому, суд незалежно від того оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її в мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109).

Разом з тим, у постанові Великої Палати від 29.09.2020 року у справі № 688/2908/16-ц Верховним Судом зроблено висновок, що договірні правовідносини виникають з моменту укладення сторонами договору оренди. Цей момент не пов'язується з моментом видання наказу про передання в оренду земельної ділянки. Отже, такий наказ не є правовстановлюючим документом, а вимога про визнання його незаконним не відповідає належному способу захисту.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинених цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц).

З огляду на викладене, позовна вимога щодо визнання рішення Рокитнівської селищної ради від 09.04.2025 року № 5265 незаконним та його скасування не є необхідним, доцільним та ефективним способом захисту в даній справі.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

За приписами ст. 135 Земельного кодексу України, земельні торги проводяться у формі електронного аукціону в режимі реального часу в мережі Інтернет, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з переможцем земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу ціну за придбання прав емфітевзису, суперфіцію, або найвищий розмір орендної (суборендної) плати, зафіксовані під час проведення земельних торгів.

Як вже зазначалось, 05.05.2025 року між Рокитнівською селищною радою та ТОВ "Нафтоком ОІЛ" укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,6201 га, кадастровий номер 5625055500:04:002:0001 на території Рокитнівської селищної ради для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів.

Згідно п. 32 Договору, дія договору припиняється у разі, зокрема, в інших випадках, передбачених законом.

Згідно інформації Рокитнівської селищної ради № 2124/03-18/25 від 03.09.2025 року, указана земельна ділянка не підлягала передачі в оренду на земельних торгах (аукціоні) на підставі п. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, оскільки ТОВ "Нафтоком ОІЛ" використовує її для потреб, пов'язаних з користуванням надрами.

Проте, відповідно до ситуаційного плану спеціального дозволу на користування надрами № 3667 від 31.12.2004 року земельна ділянка з кадастровим номером 5625055500:04:002:0001 не входить в ділянку надр, надану товариству на підставі вказаного спецдозволу, а також згідно п. п. 3, 4 Договору на ній відсутні об'єкти нерухомого майна та нежитлові приміщення.

Вказане унеможливлювало набуття ТОВ "Нафтоком ОІЛ" права на користування на неї поза межами конкурсної процедури, у зв'язку з чим спірна земельна ділянка підлягала передачі в оренду Рокитнівською селищною радою виключно на підставі земельних торгів.

Відтак, Рокитнівська селищна рада при передачі спірної земельної ділянки в оренду ТОВ "Нафтоком ОІЛ" на позаконкурентних засадах надала незаконний пріоритет указаному товариству, а тому остання діяла всупереч інтересам територіальної громади та, відповідно, і держави, що не тільки не відображає волю територіальної громади на розпорядження земельними ділянками комунальної форми власності, а й порушує суспільні інтереси та інтереси територіальної громади.

З огляду на викладене, договір оренди землі від 05.05.2025 року укладений без дотримання вимог ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 134, ст. 135 Земельного кодексу України, а відтак підлягає визнанню недійсним на підставі положень ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з положеннями ч. 5 цієї ж статті Кодексу вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Велика Палата Верховного Суду, надаючи роз'яснення у постанові від 18.09.2024 року у справі № 918/1043/21 щодо застосування наведених положень закону зазначала, що за змістом абз. 1 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов'язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов'язані з його недійсністю. Одним з таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo anteу фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов'язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абз. 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов'язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається в його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію в натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов'язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абз. 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Крім того, наслідком недійсності правочину є відшкодування за рахунок винної сторони другій стороні недійсного правочину або третій особі збитків і моральної шкоди, завданих у зв'язку із вчиненням недійсного правочину (ч. 2 ст. 216 ЦК України).

Отже, Цивільний кодекс України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: 1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абз. 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України); 2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв'язку із вчиненням такого правочину (ч. 2 ст. 216 цього кодексу).

Правові наслідки, передбачені частинами 1 та 2 ст. 216 Цивільного кодексу України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч. 3 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості.

У постанові від 08.02.2022 року у справі № 209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Враховуючи те, що договір оренди землі від 05.05.2025 року підлягає визнанню недійсним, а відтак, в силу вимог ст. 216 Цивільного кодексу України, земельна ділянка площею 2,6201 га з кадастровим номером 5625055500:04:002:0001 повинна бути повернута у комунальну власність Рокитнівської селищної територіальної громади.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Перший протокол) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Особа може бути позбавлена її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності повинна дотримуватися справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно - правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний.

Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

В даному випадку, повернення спірної земельної ділянки з користування ТОВ "Нафтоком ОІЛ" відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норм ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, у зв'язку з порушенням сторонами правочину положень ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності. Офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

Сумніви суб'єктів звернення у правильності тлумачення та застосування цих норм судами не можуть свідчити про незаконність втручання в право власності.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля, водні ресурси є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. ст. 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов'язані з наданням у користування земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка передана з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відтак, набуття ТОВ "Нафтоком ОІЛ" в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5625055500:04:002:0001 в привілейованому становищі на неконкуретних засадах за наслідком прийняття рішення Рокитнівської селищної ради № 5265 від 09.04.2025 року порушує права та законні інтереси територіальної громади, оскільки здійснення продажу цієї земельної ділянки повинно було відбуватися на конкурентних засадах.

Окрім того незаконне надання ТОВ "Нафтоком ОІЛ" в оренду спірної земельної ділянки на позаконкурсній основі порушує встановлений законодавством порядок набуття прав на землю та відповідно майнові інтереси територіальної громади щодо отримання належного доходу за передачу в оренду цієї землі.

За таких обставин "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора з вимогою про повернення спірної земельної ділянки з користування ТОВ "Нафтоком ОІЛ" у даному випадку є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності користування земельною ділянкою, яке проведене з порушенням вимог чинного законодавства.

"Суспільний", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в комунальну власність земель, що незаконно надання в користування.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом із легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

У питаннях оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1 Конвенції, зміст по суті якої, вимагає дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України). Добросовісність набувача майна має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього.

На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (п. 51 постанови від 26.06.2019 року у справі № 669/927/16-ц, п. 46.1 постанови від 01.04.2020 року у справі № 610/1030/18, п. 6.43 постанови від 02.11.2021 року у справі № 925/1351/19).

Як зазначалося вище, ТОВ "Нафтоком ОІЛ" набуло право оренди спірної земельної ділянки всупереч чинному законодавству, зокрема без законного рішення уповноваженого на те органу, порушує інтереси територіальної громади на розпорядження своїм майном - земельною ділянкою з метою отримання максимально великого розміру орендної плати за її використання у разі продажу права оренди або від її продажу на конкурентних засадах.

При цьому, ТОВ "Нафтоком ОІЛ" усвідомлювало незаконність набуття ним у користування спірної земельної ділянки, оскільки у 2008 році ця ж земля передавалася йому в оренду за результатами проведення аукціону.

Окрім того товариству було достовірно відомо про те, що спірна земельна ділянка розташована за межами ділянки надр, яку останнє використовує на підставі Спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 року № 3667, а також про відсутність на ній об'єктів нерухомості, що унеможливлювало набуття ТОВ "Нафтоком ОІЛ" права оренди спірної земельної ділянки в правовому полі дії ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, а відтак вона підлягала продажу Рокитнівською селищною радою виключно на підставі земельних торгів.

З огляду на викладене, ТОВ "Нафтоком ОІЛ" є недобросовісним набувачем права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5625055500:04:002:0001.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, необхідно застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Набуття у користування юридичною особою земельної ділянки комунальної форми власності без дотримання вимог ст. 134, ст. 135 Земельного кодексу України зумовлює конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами захисту інтересу територіальної громади на розпорядження своїм майном - земельною ділянкою з метою отримання максимально великого розміру орендної плати за її використання у разі продажу права оренди або ж від її продажу на конкурентних засадах.

Враховуючи зазначене, втручання держави у право користування ТОВ "Нафтоком ОІЛ" на спірну земельну ділянку є законним, відповідає суспільним інтересам та є пропорційним переслідуваним цілям одночасно.

Відповідно до ст. 1311 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України Рішенням від 03.12.2025 року № 6-р(ІІ)/2025, визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону № 1805-III в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

При цьому, у пунктах 3 та 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України також зазначено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону № 1805-III, які визнано неконституційними, втрачають чинність із 01 січня 2027 року, та що це Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів частини третьої статті 23 Закону №1805-III, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

У мотивувальній частині цього Рішення Суд також наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер. Прокурор може здійснювати таке представництво лише у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. Законодавче регулювання цієї функції повинно відповідати принципам закріпленим у Конституції України, зокрема принципам верховенства права, рівності сторін у судовому процесі та заборони надмірного втручання держави у сферу прав і свобод людини (аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у пункті 68 постанови від 18.12.2025 року у справі № 160/4161/24).

Так, виключність звернення прокурора до суду в порядку представництва інтересів держави полягає у субсидіарному (додатковому) характері цієї функції, яка може бути реалізована лише за умови дотримання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

При цьому, в період дії воєнного стану в Україні вагомою є потреба усебічно забезпечити захист інтересів держави Україна та стабільність конституційного правопорядку, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в умовах воєнного стану.

Суспільний інтерес звернення прокуратури до суду із вказаним позовом полягає у тому, що внаслідок порушення встановленого законом порядку набуття у користування землі, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, завдано шкоду інтересам держави в особі територіальної громади.

Дана позовна заява становить особливу суспільну значущість та винятковий суспільний інтерес, оскільки її предметом є правовий спір, що безпосередньо стосується питання укладення між відповідачами правочину (договору оренди спірної земельної ділянки), яке відбулося всупереч вимогам ст.ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України, тобто без обов'язкового проведення земельних торгів.

Ключовим для застосування норм ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" є поняття "інтерес держави".

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а, отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17).

Прийняття рішення про передачу у користування землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності (користування) на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Більше того, відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля є унікальним обмеженим природним та базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України), а порушення законодавства при такому розподілі беззаперечно зачіпає інтереси держави.

Той факт, що спірна земельна ділянка передана в оренду не для потреб, пов'язаних з користуванням надрами без проведення аукціону, однозначно порушує інтереси держави щодо охорони земельних ресурсів, їх раціонального та ефективного використання з максимально вигідним економічним результатом, що утруднює належне виконання державою своїх соціально-економічних функцій.

Так, відповідно до ст. 135 Земельного кодексу України, земельні торги проводяться у формі електронного аукціону в режимі реального часу в мережі Інтернет, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з переможцем земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу ціну за придбання прав емфітевзису, суперфіцію, або найвищий розмір орендної плати, зафіксовані під час проведення земельних торгів.

Конкурентний спосіб передачі земельних ділянок є ефективним інститутом державного регулювання земельних відносин та застосовується з метою отримання максимально вигідного для територіальної громади та держави результату і залучення додаткових коштів до бюджету.

Передача земельної ділянки площею 2,6201 га, кадастровий номер 5625055500:04:002:0001 у користування ТОВ "Нафтоком ОІЛ" без законного рішення уповноваженого на те органу та без проведення земельних торгів, які є обов'язковими у даному випадку, порушує інтереси держави, які полягають у втраті можливості отримати територіальною громадою максимально великий розмір орендної плати за використання земельної ділянки у разі продажу права оренди або від її продажу на конкурентних засадах.

Надання у користування земельної ділянки без проведення аукціону порушує державні інтереси, оскільки нівелює можливість раціонально та з вигодою для держави розпорядитись основним національним багатством - землею, збільшити надходження до бюджету, тощо.

Отримані за результатами аукціону додаткові кошти можливо було б спрямувати на фінансування місцевих програм соціально-економічного та культурного розвитку, комунальних підприємств, установ та організацій, вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв'язку, розвитку освіти та медичного обслуговування, вирішення інших питань, що стосуються територіальної громади та фінансуються з бюджету.

Наповненість та збільшення бюджету, у тому числі місцевого як складової частини державних фінансових ресурсів, є запорукою стабільної економіки держави.

Таким чином, незаконне надання ТОВ "Нафтоком ОІЛ" в оренду спірної земельної ділянки на позаконкурсній основі, порушує встановлений законодавством порядок набуття прав на землю та відповідно інтереси територіальної громади щодо отримання належного доходу за передачу в оренду цієї землі.

Поряд з тим, прийняття органом місцевого самоврядування рішення всупереч інтересам держави свідчить про відсутність належного волевиявлення як необхідного елементу правомірного (дійсного) правочину (рішення) при розпорядженні земельною ділянкою (наданні у користування).

Територіальна громада, делегує органу місцевого самоврядування повноваження щодо здійснення прав від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Таким чином, порушення порядку надання у користування спірної земельної ділянки на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування, свідчить про нераціональне використання об'єктів права власності Українського народу, що беззаперечно порушує інтереси держави у сфері ефективного і раціонального використання природних ресурсів.

Отже, правовідносини, пов'язані з неправомірним розпорядженням земельними ділянками комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність, тобто недотримання цього принципу, такому суспільному інтересу не відповідає.

Про те, що прокурор має право звернутись до суду за захистом інтересів держави у правовідносинах щодо розпорядження земельної ділянки комунальної форми власності вказано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц та від 11.09.2019 року у справі 487/10132/14-ц.

Отже, оскільки право користування на земельну ділянку набуте всупереч суспільним інтересам на підставі незаконного рішення, характеризується дефектом волі, то звернення прокурора до суду в інтересах держави є обґрунтованим і свідчить про наявність виключних підстав спрямованих на відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо порядку та правомірності розпорядження земельної ділянки шляхом визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки на користь Рокитнівської територіальної громади.

Таким чином, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах переслідує легітимну мету, яка полягає у відновленні становища, яке існувало до порушення права територіальної громади на землю, захист такого права шляхом повернення в комунальну власність землі, що незаконно надана в оренду товариству. А також спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання розпорядження земельною ділянкою комунальної форми власності, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників, що комплексно та беззаперечно свідчить про винятковий суспільний інтерес та високий ступінь суспільної значущості даної справи.

Аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у них істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Згідно ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, законами.

Згідно п. 24 Прикінцевих та Перехідних положень до Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Згідно ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України (у чинній редакції), сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Тобто, на момент прийняття рішення про передачу в оренду ТОВ "Нафтоком ОІЛ" спірної земельної ділянки, укладення на його підставі договору оренди земельної ділянки від 05.05.2025 року право розпоряджатися земельною ділянкою належить Рокитнівській селищній територіальній громаді в особі її представницького органу - Рокитнівської селищної ради.

Отже, територіальна громада, як розпорядник земель комунальної власності делегувала органу місцевого самоврядування повноваження щодо здійснення права власності від її імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу, які відповідають вимогам законодавства та інтересам її власника.

Очевидно, що при вирішенні питання про передачу земельної ділянки територіальної громади у користування поза процедурою аукціону Рокитнівська селищна рада повинна була діяти виключно на підставі закону та як орган, який діє від імені власника землі (територіальної громади) та в його інтересах.

Проте, з огляду на вищевикладені обставини справи, будучи достеменно обізнаною про відсутність підстав для передачі в оренду ТОВ "Нафтоком ОІЛ" спірної земельної ділянки, Рокитнівська селищна рада прийняла протиправне рішення та, у подальшому, уклала оспорюваний договір оренди землі, і у такий спосіб сама надала незаконний пріоритет даній юридичній особі.

Також необхідно зазначити, що земля є унікальним вичерпним природним та базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства, а отже, розподіл землі особливо чутливий до принципів справедливості, розумності й добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).

У пункті 10.21 постанови від 20.06.2023 року у справі № 633/408/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що "втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим з відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема, безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи в публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України).".

Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 року у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.20).

У постанові Верховного суду від 11.06.2024 року у справі № 925/1133/18 Велика Палата прийшла до висновку, що: "1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: - орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; - орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: - відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

З огляду на викладене, Сарненська окружна прокуратура, відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", звернулася до суду із позовом самостійно, як позивач, оскільки Рокитнівська селищна рада - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сама порушила інтереси держави, оскільки всупереч вимогам земельного законодавства прийняла рішення про передачу в оренду земельної ділянки від 09.04.2025 року та уклала договір оренди земельної ділянки від 05.05.2025 року, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави до Рокитнівської селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на користь Рівненської обласної прокуратури 35 428 грн 25 коп. судового збору сплаченого за пред'явлення позовної заяви до суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня складає 3 328 грн 00 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру, за яку судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3 328 грн 00 коп. та одну вимогу майнового характеру, за яку судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову - 40 957 грн 32 коп. (2 730 487,91*1,5%), та позовну заяву подано через систему "Електронний суд", відповідно останній зобов'язаний був сплатити при поданні позовної заяви до суду судовий збір в розмірі 35 428 грн 25 коп., так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (3 328,00+40 957,32*0,8).

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні даного позову Рівненською обласною прокуратурою було сплачено 35 428 грн 25 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 19 січня 2026 року № 45 (внутрішній номер 481296794).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 35 428 грн 25 коп. покладаються на відповідача-2 у справі.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі від 05.05.2025 року, укладений між Рокитнівською селищною радою Сарненського району (код ЄДРПОУ 04387421) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" (код ЄДРПОУ 32384883).

Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" (34240, Рівненська обл., Сарненський р-н, селище Томашгород, вул. Соборна, 22/2, код ЄДРПОУ 32384883) повернути у комунальну власність територіальної громади в особі Рокитнівської селищної ради Сарненського району (34200, Рівненська обл., Сарненський р-н, селище Рокитне, вул. Незалежності, буд. 15, код ЄДРПОУ 04387421) земельну ділянку площею 2,6201 га, кадастровий номер 5625055500:04:002:0001, що розташована за межами селища Томашгород на території Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому товариство одержало її в оренду.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" (34240, Рівненська обл., Сарненський р-н, селище Томашгород, вул. Соборна, 22/2, код ЄДРПОУ 32384883) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, банк: Державна казначейська служба м. Київ) 35 428 (тридцять п'ять тисяч чотириста двадцять вісім) грн 25 коп. витрат по оплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 14 травня 2026 року.

Суддя Політика Н.А.

Попередній документ

136544255

Наступний документ

136544257

Інформація про рішення:

№ рішення:	136544256
№ справи:	918/54/26
Дата рішення:	04.05.2026
Дата публікації:	18.05.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Рівненської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (04.05.2026)
Дата надходження:	26.01.2026
Предмет позову:	визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

23.02.2026 11:30	Господарський суд Рівненської області
09.03.2026 12:30	Господарський суд Рівненської області
19.03.2026 11:00	Господарський суд Рівненської області
20.04.2026 11:45	Господарський суд Рівненської області
04.05.2026 13:00	Господарський суд Рівненської області