36000, м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
15.05.2026 Справа № 917/89/26
Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Приватного підприємства "Дружба", вул. Гоголя, 26, м. Полтава, Полтавська область, 36011; код ЄДРПОУ 21070660
до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022; код ЄДРПОУ 00131819
про визнання протиправним та скасування рішення
без виклику представників сторін,
23.01.2026 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Дружба" до відповідача Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про визнання протиправним та скасування рішення засідання комісії АТ "Полтаваобленерго" від 23.12.2025 по розгляду Акту про порушення споживачем ПРРЕЕ, оформленого протоколом № 00018955.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.01.2026 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (за наявними у справі матеріалами), встановити сторонам строки для подання заяв по суті та клопотань.
12.02.2026 від відповідача надійшов відзив.
12.02.2026 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
16.02.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.
20.02.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Розпорядженням керівника апарату суду 17.03.2026 року № 88 на підставі п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 917/89/26 у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 .
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2026 року справу № 917/89/26 розподілено судді Киричуку О.А.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.03.2026 суд постановив прийняти справу № 917/89/26 до свого провадження, почати розгляд справи № 917/89/26 спочатку, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Інші заяви чи клопотання від сторін до суду не надходили.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/89/26.
Судом враховано, що за ч.13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
04 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Полтаваобленерго» в особі Полтавської філії та Приватним підприємством «Дружба» укладено договір про постачання електричної енергії № 1162 (далі - Договір).
З 01.01.2019 року між АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» та Приватним підприємством «Дружба» діє Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 22301162 шляхом підписання споживачем заяви - приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. Тобто, Приватне підприємство «Дружба» приєдналося до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 22301162 на умовах Договору про постачання електричної енергії № 1162 від 04 червня 2007 року, який втратив свою чинність.
Відповідно до п. 6.2. Договору, Споживач зобов'язується виконувати умови Договору, забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх внутрішніх електромереж, електроустановок та електроприладів.
Пунктом 8.6. Договору визначено, що у разі порушення розрахункового обліку з вини Споживача, Споживач сплачує Оператору системи вартість не облікованої електричної енергії, визначену відповідно до вимог ПРРЕЕ.
24 листопада 2025 року працівниками відповідача (інженером групи технічного аудиту АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» Канавою Олександром Миколайовичем, електромонтером групи з експлуатації засобів обліку АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» Волошком Богданом Жановичем) була проведена технічна перевірка на об'єкті Позивача - магазин по вул. Гоголя, 26, м. Полтава.
Під час проведення даної технічної перевірки було виявлено порушення п.8.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії та технічної перевірки засобів обліку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), яке було оформлено актом про порушення № 00018955.
В Акті зазначено: «порушення п.8.2.4 підпункту 4 п.8 .4.2 ПРРЕЕ п.11.2.1,п.1132 КСП інші дії споживача, які призвели до зміни показів ЗВТ, фіксація індикатором впливу електромагнітного поля, вбудованого в лічильник електричної енергії №10247713 на РКІ приладу обліку з'явився напис “rAdio»».
У зв'язку з непогодженням із вищевказаним Актом, Позивач подав звернення до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), яке було розглянуто та листом № 1571/20.3/7-25 від 23.12.2025 та надано проміжну відповідь, що з метою надання обґрунтованої відповіді НКРЕКП звернулось до АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» щодо надання матеріалів та пояснень по суті спірного питання, у зв'язку з чим, відповідь на дане звернення буде надано в установлені законодавством строки після отримання та опрацювання відповідних матеріалів та пояснень. Дане звернення перебуває на розгляді)
Також, 08.12.2025 подано заперечення до АТ «Полтаваобленерго» з проханням визнати даний акт таким, що складено з порушенням процедури та недійсним, а також не проводити нарахування до моменту проведення незалежної експертизи (технічного обстеження лічильника електричної енергії).
16.12.2025 у відповідь на вищезазначене заперечення за № 04.33/29379 повідомлено, що розгляд даного акту буде відбуватись на засіданні комісії АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО».
23.12.2025 засіданням комісії АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» прийнято рішення, оформлене протоколом № 00018955 по розгляду Акту про порушення споживачем Правил роздрібного ринку електричної енергії та технічної перевірки засобів обліку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), яким донараховано за період з 24.05.2025 по 23.11.2025 обсяг та вартість необлікованої електричної енергії на суму 165 425,80 грн разом з ПДВ та виставлено рахунок №22301162 від 23.12.2025.
У зв'язку з непогодженням Позивача з вищезазначеним рішенням, 14.01.2026 складено акт про передачу засобу вимірювальної техніки для направлення на експертизу, в подальшому вищезазначений лічильник а саме NIK 2300 AP6 T.1000.C.11 № 10247713 відправлено на експертизу( накладна №59001553003628), з наступним запитаннями: - встановити чи проводились втручання в роботу приладу обліку?; - чи було втручання в лічильник магнітними чи радіополями?
Актом обстеження лічильника від 12.02.2026 встановлено, що лічильник NIK 2300 AP6T.1000.С.11 №10247713 вийшов з ладу внаслідок несправності електронного компоненту приладу обліку DD2, що відповідає за фіксацію подій спрацювань вбудованого в прилад обліку індикатора електромагнітного випромінювання високої частоти. Напис помилки «radio» не може свідчити про втручання в роботу приладу обліку.
Позивач вважає, що за таких обставин рішення, прийняте комісією 23.12.2025 за результатами розгляду Акта про порушення споживачем ПРРЕЕ, оформлене протоколом № 00018955, є протиправним та підлягає скасуванню.
В обґрунтування протиправності спірного рішення позивач вказав також на те, що під час проведення технічної перевірки Відповідачем було допущено низку порушень, зокрема щодо неналежного повідомлення Позивача про її проведення, а також складання акта пломбування та акта перевірки за відсутності свідків. Водночас факт втручання Позивача в роботу засобу обліку, яке могло б призвести до зміни показів засобів вимірювальної техніки, є недоведеним та не підтвердженим належними і допустимими доказами, а протилежного Відповідачем не доведено. Зокрема, позивач вказав, що:
- Акт складено інженером ІТП Кановим О.М. та електромонтером Волошко Б.Ж. у споживача відсутня інформація про проходження ними відповідного навчання та інструктажу згідно п.8.2.5. ПРРЕЕ.
- Разом з Актом складено Акт про пломбування речового доказу від 24.11.2025, в якому відсутня інформація про відповідального за збереження та цілісність пломби в порушення вимог п.5.16.15 Кодексу комерційного обліку електричної енергії.
- Акт також було складено без участі свідків, так як і акт про порушення, даний акт підписаний лише ОСОБА_2 не в присутності свідків, що підтверджується відсутністю їх підписів в даному акті, тому він не може братися до уваги та використовуватися в якості доказу.
- Технічна перевірка Відповідачем стану комерційного обліку електричної енергії має проводитись з обов'язковим попередженням Позивача у строк не менший п'яти робочих днів.
- Відповідачем було проігноровано вимогу ПРРЕЕ щодо належного попередження Позивача про здійснення технічної перевірки шляхом відправлення відповідного листа за адресою Позивача засобами поштового чи електронного зв'язку.
- Сам факт появи напису «rAdio» НЕ доводить провини Позивача, інших порушень не встановлено, пломби цілі і втручання стороннього не виявлено.
- При складені даного акту Відповідачем не було вичитано журнал подій та останні показники.
- Позивачу під час складення протоколу лише було надано фото, без відео, що позбавляє можливості об'єктивно ознайомитися з матеріалами перевірки та для ознайомлення необхідний час зазначений в ПРРЕЕ.
- Відповідальність Позивача наступає виключно за умови порушення ним договору або законодавства України, а відповідно до ПРРЕЕ, проте у даному випадку відсутні докази втручання з боку Позивача, а при перевірці стану пломб, порушень не виявлено, їх пошкоджень не зафіксовано.
Відповідач, заперечуючи проти позову вказав, що Акт про порушення № 00018955 від 24.11.2025 року складений у відповідності до ПРРЕЕ, з огляду на наступне:
- 26.04.2023 р. Приватне підприємство «Дружба» взяв на збереження засоби вимірювальної техніки та установлені пломби, що підтверджується Актом технічної перевірки вузлів обліку електричної енергії до 1000 В від 26.04.2023 р.
- Технічна перевірка вузлів обліку у споживачів проводиться оператором системи у відповідності до вимог розділу VI ККОЕЕ, та не зобов'язує оператора системи повідомляти споживача за п'ять робочих днів до проведення технічної перевірки.
- Акт про порушення містить інформацію про зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти ПРРЕЕ та всі необхідні параметри для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії. В Акті про порушення № 00018955 від 24.11.2025 року заповнені всі графи та рядки без пропусків, текст являється однозначним та не містить можливості подвійного тлумачення. Виміри параметрів схеми електроживлення споживача проведені відповідними засобами вимірювальної техніки із зазначенням типу, інвентаризаційного номера та дати повірки, які відображені в Акті про порушення № 00018955 від 24.11.2025 року. Більше того, представник споживача за довіреністю ПП «Дружба» Савченко Ірина Володимирівна підписала даний Акт про порушення без зауважень.
- Споживач був повідомлений про місце, час і дату засідання комісії з розгляду Акту про порушення № 00018955 від 24.11.2025 року, про що свідчить особистий підпис представника споживача за довіреністю ПП «Дружба» Савченко Ірини Володимирівни в Акті про порушення № 00018955 від 24.11.2025 року, а саме в п. 11 зазначено «комісія оператора системи з розгляду складеного акта про порушення буде проводити засідання 23.12.2025 року о 10 год за адресою м. Полтава, вул.Старий Поділ, 5».
- Акт про порушення № 00018955 складався уповноваженими представниками АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО», які мають таке право згідно з посадовою інструкцією, пройшли відповідне навчання та інструктаж.
- До Акту про пломбування речового доказу від 24.11.2025 р. не застосовуються вимоги п. 5.16.15 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, процедура зняття, упакування (з наступним опломбуванням упаковки) передбачена п. 8.4.4. ПРРЕЕ.
- Так як Акт про пломбування речового доказу від 24.11.2025 р. підписаний представниками оператора системи та представником споживача за довіреністю ПП «Дружба» Савченко Іриною Володимирівною без зауважень, то була відсутня необхідність залучати свідків.
За вказаного, відповідач просить суд у позові про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.
При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).
Згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 2 ст. 644 ЦК України встановлено, що якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
Правове регулювання правовідносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії регулюються, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі Закон України "Про ринок електричної енергії").
Частинами 1, 2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 та 2 ст. 72 Закону України «Про ринок електричної енергії» роздрібний ринок функціонує для задоволення потреб споживачів у електричній енергії та пов'язаних з цим послуг. Учасниками роздрібного ринку електричної енергії є споживачі, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачам. Постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за відповідним договором постачання електричної енергії споживачу, укладеним відповідно до правил роздрібного ринку. Оператор системи передачі та оператори систем розподілу забезпечують приєднання електроустановок споживачів до електричних мереж у порядку, встановленому статтею 21 цього Закону.
Згідно з ч. 3 Закону України «Про ринок електричної енергії» передачу та розподіл електричної енергії, що постачається споживачам, здійснюють оператор системи передачі та оператори систем розподілу відповідно до договорів, що укладаються із споживачем та/або постачальником електричної енергії відповідно до кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу та правил роздрібного ринку Облік спожитої споживачем електричної енергії здійснюється постачальником послуг комерційного обліку.
Відповідно до ч. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» відносини між учасниками роздрібного ринку регулюються правилами роздрібного ринку та договорами між його учасниками.
В силу приписів п. 2.1.5 ПРРЕЕ договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається на основі типового договору, що є додатком 3 до цих Правил та як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи договору на умовах складеного оператором системи паспорта точки розподілу/передачі.
Як встановив суд, з 01.01.2019 року між АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» та Приватним підприємством «Дружба» діє Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 22301162 шляхом підписання споживачем заяви - приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. Тобто, Приватне підприємство «Дружба» приєдналося до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 22301162 на умовах Договору про постачання електричної енергії № 1162 від 04 червня 2007 року, який втратив свою чинність.
За викладеного, правовідносин між сторонами на час проведення перевірки врегульовано укладеним договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Пунктом 3 ст. 58 ЗУ «Про ринок електричної енергії» встановлено, що споживач енергії зобов'язаний дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів.
Відповідно до п. 6.2. Договору, Споживач зобов'язується виконувати умови Договору, забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх внутрішніх електромереж, електроустановок та електроприладів.
Пунктом 8.6. Договору визначено, що у разі порушення розрахункового обліку з вини Споживача, Споживач сплачує Оператору системи вартість не облікованої електричної енергії, визначену відповідно до вимог ПРРЕЕ.
Пунктом 8.2.4. ПРРЕЕ визначено, що у разі виявлення представниками оператора системи пошкоджень чи зриву пломб та/або індикаторів, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів вимірювальної техніки, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів вимірювальної техніки з метою зміни їх показів, самовільних підключень до електричних мереж розрахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до порядку, визначеного главою 8.4 цього розділу.
Відповідно до п. 8.2.5. ПРРЕЕ, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів безоблікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи), оформлюється акт про порушення згідно з формою, наведеною в додатку 9 до цих Правил.
В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил необхідні для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії параметри, що характеризують електроустановку споживача, схему підключення електроустановки споживача та її графічне зображення із зазначенням, ЕІС код площадки комерційного обліку, за якою виявлено порушення (за наявності), та у разі виявлення порушень, зазначених у пункті 8.4.2 глави 8.4 цього розділу: меж балансової належності; перерізів та матеріалу всіх проводів (кабелів), наявних у схемі підключення; номінальної сили струму спрацювання комутаційних апаратів, задіяних у схемі підключення; фазування лічильника на дату оформлення акта про порушення.
Акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.
Акт про порушення підписується представником (представниками) оператора системи, який (які) брали участь у перевірці, та споживачем (представником споживача) або іншою особою, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що 24 листопада 2025 року під час проведення технічної перевірки на об'єкті Позивача магазин по вул. Гоголя, 26, м. Полтава, інженером групи технічного аудиту АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» Канавою Олександром Миколайовичем, електромонтером групи з експлуатації засобів обліку АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» Волошком Богданом Жановичем, у присутності представника за довіреністю ПП «Дружба» Савченко Ірини Володимирівни було виявлено порушення пунктів 8.2.4, підпункту 4 п. 8.4.2. ПРРЕЕ, п. 11.9.1., п. 11.9.2. КСР «інші дії споживача, які призвели до зміни показів засобів вимірювальної техніки . Фіксація індикатором впливу електромагнітного поля вбудованого в лічильник електричної енергії № 10247713. На РКІ приладу обліку з'явився напис radio» та складено Акт про порушення № 00018955.
У відповідності до п. 8.2.6. ПРРЕЕ, акт про порушення розглядається комісією з розгляду актів про порушення, що створюється оператором системи і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників оператора системи.
Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення.
Оператор системи повинен вести журнал реєстрації засідань комісії з розгляду актів про порушення, у якому зазначаються дата проведення засідання; номер протоколу; склад комісії; склад запрошених на засідання комісії (представники Регулятора, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів); відмітка про присутність або відсутність споживача; перелік питань, які розглядалися на засіданні комісії; час розгляду кожного з питань, зміст окремої думки учасників комісії (у разі її наявності) та стислий зміст рішення.
Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу.
У протоколі комісії зазначається ЕІС код точки/точок комерційного обліку, за якою(ими) виявлено порушення (за наявності).
У разі причетності споживача до порушень, зазначених у пункті 8.4.2 глави 8.4 цього розділу, у протоколі зазначаються відомості щодо обсягу та вартості не облікованої електричної енергії. У такому разі разом з протоколом споживачу надаються розрахунок обсягу та вартості не облікованої електричної енергії з посиланням на відповідні пункти глави 8.4 цього розділу та розрахункові документи для оплати не облікованої електричної енергії та/або збитків.
Відповідно до п. 8.4.1. ПРРЕЕ, оператор системи визначає обсяг та вартість електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення цих Правил та/або виявлення фактів безоблікового споживання електричної енергії, самовільного підключення до об'єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без засобів вимірювальної техніки, відповідно до вимог цієї глави.
Як зазначено вище, під час проведення технічної перевірки на об'єкті Позивача було виявлено порушення пунктів 8.2.4, підпункту 4 п. 8.4.2. ПРРЕЕ, п. 11.9.1., п. 11.9.2. КСР «інші дії споживача, які призвели до зміни показів засобів вимірювальної техніки . Фіксація індикатором впливу електромагнітного поля вбудованого в лічильник електричної енергії № 10247713. На РКІ приладу обліку з'явився напис radio» та складено Акт про порушення № 00018955.
23.12.2025 року на підставі Акту про порушення № 00018955 від 24.11.2025 року, оформлено Протокол № 00018955 засідання комісії АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» по розгляду Акту про порушення споживачем ПРРЕЕ та проведено нарахування обсягу та вартості електроенергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил роздрібного ринку електричної енергії в розмірі 165 425,80 грн.
Оцінюючи правомірність рішення засідання комісії АТ "Полтаваобленерго" від 23.12.2025 по розгляду Акту про порушення споживачем ПРРЕЕ, оформленого протоколом № 00018955, суд враховує, що відповідно до підпункту 8 пункту 5.5.5. ПРРЕЕ, споживач електричної енергії зобов'язаний забезпечувати збереження і цілісність установлених на його території та/або об'єкті (у його приміщенні) розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування.
У спірному випадку відповідачем виявлено порушення пунктів 8.2.4, підпункту 4 п. 8.4.2. ПРРЕЕ, п. 11.9.1., п. 11.9.2. КСР «інші дії споживача, які призвели до зміни показів засобів вимірювальної техніки. Фіксація індикатором впливу електромагнітного поля вбудованого в лічильник електричної енергії № 10247713. На РКІ приладу обліку з'явився напис radio».
Позивач при зверненні з позовом вказав, що сам факт появи напису «rAdio» не доводить провини Позивача, інших порушень не встановлено, пломби цілі і втручання стороннього не виявлено. Причинами появи напису «rAdio» можуть бути: збій мікропрограми лічильника, заводський дефект, вплив зовнішніх полів, не пов'язаних зі споживачем, некоректний монтаж, природний знос або аварія в мережі, неправильне зчитування або помилка оператора. Так, сигнал тривоги лічильника з'являється від впливу постійного (змінного) магнітного поля та/або радіочастотного випромінювання відображається на екрані лічильника та/або в журналі подій лічильника. При складені даного акту Відповідачем не було вичитано журнал подій та останні показники.
При наданні оцінки виявленому порушенню у світлі конкретних обставин справи у їх сукупності щодо доведеності факту порушення, суд зауважує, що позивач повідомив, а відповідач не спростував, що:
- 08.12.2025 ним подано заперечення до відповідача з проханням визнати Акт про порушення № 00018955 від 24.11.2025 року таким, що складено з порушенням процедури та недійсним, а також не проводити нарахування до моменту проведення незалежної експертизи (технічного обстеження лічильника електричної енергії),
- 05.01.2026 з метою проведення експертизи засобу обліку електричної енергії а саме лічильника Тип NIK 2300FP6T 1000С.11 заводський №10247713 він як споживач звернувся із заявою до АТ “Полтавобленерго» про видачу лічильника для подальшого направлення на експертизу до заводу виробника ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА»,
- 14.01.2026 складено акт про передачу засобу вимірювальної техніки для направлення на експертизу, в подальшому вищезазначений лічильник а саме NIK 2300 AP6 T.1000.C.11 № 10247713 відправлено на експертизу з наступним запитаннями: - встановити чи проводились втручання в роботу приладу обліку? - чи було втручання в лічильник магнітними чи радіополями?
- Актом обстеження лічильника від 12.02.2026 встановлено, що лічильник NIK 2300 AP6T.1000.С.11 №10247713 вийшов з ладу внаслідок несправності електронного компоненту приладу обліку DD2, що відповідає за фіксацію подій спрацювань вбудованого в прилад обліку індикатора електромагнітного випромінювання високої частоти. Напис помилки «radio» не може свідчити про втручання в роботу приладу обліку.
Відповідно до п. 8.4.4. ПРРЕЕ факт пошкодження пломб та/або індикаторів, та/або засобів вимірювальної техніки, факт втручання споживача в роботу засобів вимірювальної техніки, крім випадків спрацювання індикаторів (фіксації індикаторами впливу фізичних полів), має бути підтверджений експертизою, проведеною спеціалізованою організацією (підприємством), яка має право на її проведення відповідно до законодавства (далі-експертиза).
Відповідно до абз. 6 п. 8.4.4. ПРРЕЕ, у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 2-4 пункту 8.4.2 цієї глави (у частині відсутності засобів вимірювальної техніки, пломб, індикаторів та фіксації впливу фізичних полів індикатором), обсяг та вартість необлікованої електричної енергії визначається оператором системи відповідно до положень цієї глави без проведення відповідної експертизи.
Абзацом 7 п. 8.4.4 ПРРЕЕ визначено, що у разі незгоди споживача з фактом впливу на лічильник електричної енергії фізичними полями, зафіксованим індикатором, який схемотехнічно вмонтований у лічильник, споживач має право (з метою встановлення причин спрацювання індикатора) направити лічильник на експертизу (обстеження) до його виробника або іншої організації (підприємства), яка має право на її проведення згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2020 у справі №910/17955/17 виклала такі висновки: "67. …ані нарахування вартості недоврахованої електричної енергії, ані рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості, оформлене протоколом з розгляду акта пропорушення ПКЕЕ, не є оперативно-господарською санкцією".
Відсутність вини у заподіянні збитків (шкоди) доводить особа, що їх спричинила.
Тобто, в даному випадку саме позивач має довести належними та допустимими доказами (висновком експертизи), відсутність факту впливу на лічильник електричної енергії фізичними полями, та як наслідок довести відсутність своєї вини у порушенні Правил.
Верховний Суд у постанові від 26.03.25 у справі №914/2524/19 вказав таке:
"80... споживач не позбавлений права спростовувати належними засобами доказування, в тому числі й за допомогою висновків судової експертизи, факт такого правопорушення, зокрема, спростовувати факти втручання в роботу приладів обліку (впливу на них), споживання не облікованої електроенергії тощо.
81. Інший підхід, за якого фактично єдиним та достатнім доказом вчинення правопорушення є фіксація в акті про порушення факту впливу магнітного поля на прилад обліку, та на якому наполягає скаржник, нівелюватиме принцип змагальності сторін, який полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13 ГПК). За такого підходу споживач буде позбавлений можливості спростувати обставину порушення ПРРЕЕ у випадку незгоди із нею.
Як було зазначено вище, позивач у підтвердження відсутності вини направив лічильник на експертизу (обстеження), за результатами чого складено Акт обстеження лічильника від 12.02.2026, яким встановлено, що лічильник NIK 2300 AP6T.1000.С.11 №10247713 вийшов з ладу внаслідок несправності електронного компоненту приладу обліку DD2, що відповідає за фіксацію подій спрацювань вбудованого в прилад обліку індикатора електромагнітного випромінювання високої частоти. Напис помилки «radio» не може свідчити про втручання в роботу приладу обліку.
Відповідачем не підтверджено будь-якими іншими належними доказами (окрім фіксації в акті про порушення факту наявності дій споживача (позивача), які призвели до зміни показів засобів вимірювальної техніки, фіксації індикатором впливу електромагнітного поля вбудованого в лічильник електричної енергії) втручання позивача в роботу приладу обліку.
Отже, за висновком суду, відповідач не довів наявності порушень, зазначених у Акті про порушення № 00018955 від 24.11.2025 року, розгляд якого став підставою для прийняття оскаржуваного у межах даної справи рішення засідання комісії АТ "Полтаваобленерго" від 23.12.2025, оформленого протоколом № 00018955.
А відтак, відповідачем і не доведено наявність передбачених законом підстав для нарахування позивачу обсягу та вартості необлікованої електричної енергії за період з 24.05.2025 по 23.11.2025 обсяг на суму 165 425,80 грн разом з ПДВ, що здійснено спірним рішенням засідання комісії АТ "Полтаваобленерго" від 23.12.2025, оформленого протоколом № 00018955.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, оцінивши надані сторонами докази, зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про вчинення позивачем, що зазначені підставою для його притягнення до відповідальності за порушення, яке не доведене АТ "Полтаваобленерго" достатніми і достовірними доказами, а отже позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими як поданими доказами, так і нормами права, відповідачем не спростовані, а тому судом задовольняються.
При цьому інші доводи та заперечення сторін судом почуті, проте не оцінюються як обґрунтовані та правомірні, оскільки не впливають на зроблені судом висновки.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі.
Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Як убачається з матеріалів справи при зверненні з позовом у даній справі позивачем надані докази сплати судового збору у розмірі 3328,00 грн.
Вимоги у даній справі складаються з вимоги немайнового характеру про визнання протиправним та скасування рішення.
За звернення до суду з позовом немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який визначається станом на перше січня календарного року, в якому поданий позов.
Відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2025 рік" установлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3328,00 грн.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовна заява подана позивачем в електронній формі. Виходячи із ціни позову з врахуванням подання позивачем позову в електронній формі позивач мав сплатити 2662,40 грн.
Суд здійснює розподіл судових витрат по сплаті судового збору, виходячи з розміру 2662,40 грн (необхідний розмір судового збору для звернення до суду у даному випадку).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2662,40 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
З матеріалів справи вбачається, що під час подачі позовної заяви було заявлено, що попередній розрахунок розміру судових витрат становить 10 000,00 грн та гонорар успіху у розмірі 10 000,00 грн. та докази на підтвердження розміру судових витрат будуть подані до закінчення судових дебатів у справі.
При поданні відповіді на відзив позивач вказав, що Остаточний розрахунок витрат на правничу допомогу становить 28 000,00 грн, зокрема, фактично сплачено Позивачем адвокату 18 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, а також до складу витрат позивач включає гонорар успіху у розмірі 10 000,00 грн, який має сплатити протягом 7 (семи) днів з дня набрання рішення суду законної сили.
Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В ч. 4-7 ст. 129 ГПК України передбачено інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Наразі на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копі: свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю та Ордер, рішення про зміну найменування адвокатського бюро, договору про надання правничої допомоги №63123537 від 21.01.2026, додаткової угоди № 1 від 21.01.2026 до Договору про надання правничої допомоги №63123537 від 21.01.2026, акту надання послуг № 63123537 від 12.02.2026, рахунку-фактурою № 63123537 від 12.02.2026, квитанції1229, акту надання послуг № 63123537-1 від 12.02.2026, рахунку-фактурою № 63123537-1 від 12.02.2026, квитанції1230.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено адвокату грошові кошти у розмірі 18000,00 грн. згідно з платіжною інструкцією №940 від 25.02.2026.
Крім того, пунктом 6 Додаткової угоди № 1 від 21.01.2026 до Договору про надання правової допомоги №63123537 від 21.01.2026, передбачено: у разі досягнення «успіху» у даній справі, який полягає у задоволені позовних вимог більш ніж на 50%, Клієнт зобов'язується сплатити Адвокату гонорар успіху у розмірі 10 000,00 грн протягом 7 (семи) днів з дня набрання рішення суду законної сили.
Таким чином, відповідно до вищевикладеного, позивачем визначено суму витрат на правничу допомогу в розмірі 28 000,00 грн.
Між тим в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126,129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
В пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд, керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України, має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці, як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Так, слід зазначити, що наявні в матеріалах справи копії доказів не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Крім того, чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування гонорару успіх як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як гонорар успіху, що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 зі справи № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява N 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72).
З урахуванням наведеного не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Зазначена позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/3547/21 від 27.09.2022.
Відтак, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, встановивши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, суд, при вирішенні питання щодо відшкодування витрат позивача на правничу допомогу у справі № 917/89/26 в розмірі 28 000,00 грн., керуючись правилами, встановленими у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку не покладати на відповідача всі витрати позивача на надані послуги за договором про надання правової (правничої) допомоги №63123537 від 21.01.2026.
При цьому, суд врахував, що відповідач із заявленим позивачем розміром судових витрат не погодився, зазначаючи, що вартість витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, а їх розрахунок проведено неправильно.
Зокрема, відповідач вказав, що адвокатом не вказано час, витрачений на підготовку позовної заяви, формування пакету документів, складання та подання процесуальних документів; в частині оплати гонорару у розмірі 8 000 грн. не конкретизовано і не зазначено , за підготовку і подачу яких саме процесуальних документів , оплачено вказаний гонорар; заявлені правові витрати є безпідставними , з огляду на відсутність критерію необхідності (оскільки не дочекавшись вирішення спірних правовідносин у позасудовому порядку позивач звернувся до суду, що не відповідає критерію розумності та необхідності).
Вирішуючи питання щодо того, який розмір витрат позивача на правничу допомогу може вважатись обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд враховує заперечення відповідача, а також те, що позовна заява не потребує складної аналітичної діяльності адвоката, тому з урахуванням критеріїв обґрунтованості, пропорційності та розумності, суд вважає, що обґрунтованим розміром витрат на правову допомогу у даній справі є саме 10000,00 грн., що може вважатись розумним та співмірним у заявленому спорі. Наразі судом враховано, що матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.
Крім того, судом враховано, що судові витрати на правничу допомогу у вигляді гонорару успіху за своєю суттю є додатковою оплатою за успішне завершення справи в суді (гонорар успіху) до оплати за фактично надані послуги, про яку сторони договору про надання правової допомоги також домовились у договорі про надання правової допомоги.
При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює вказані обставини критично з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону у справі (відповідача).
Таким чином, враховуючи те, що рішення суду за позовом відбулось на користь позивача, відповідно витрати на правову допомогу, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи № 917/89/26, підлягають відшкодуванню відповідачем згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України в розмірі 10 000,00 грн.
Суд зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини позивача з адвокатом за укладеним договором, позаяк обов'язок виконання прав і обов'язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв'язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на відповідача не в повній сумі, про яку домовились позивач та адвокат (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).
Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення засіданням комісії АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» від 23.12.2025 по розгляду Акту про порушення споживачем Правил роздрібного ринку електричної енергії та технічної перевірки засобів обліку електричної енергії, оформлене протоколом № 00018955 щодо стягнення з позивача компенсації вартості електричної енергії внаслідок порушень ПРРЕЕ у сумі 165 425,80 грн.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 00131819, місцезнаходження: 36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, буд. 5) на користь Приватного підприємства «ДРУЖБА» (код ЄДРПОУ 21070660, місцезнаходження: 36011, м. Полтава, вул. Гоголя, буд. 26), витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Киричук О.А.