65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
"15" травня 2026 р. Справа № 916/1813/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. розглянувши матеріали заяви Фермерського господарства "ЧАП" (вх.№4-31/26 від 13.05.2026) про забезпечення позову до подання позовної заяви,
особи, які можуть отримати статус учасника справи:
позивач Фермерське господарство "ЧАП" (село Арчепитівка, Любашівський р-н, Одеська обл., 66531; код ЄДРПОУ 36042380);
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОХЕЛАТ УКРАЇНА" (вул. Центральна, 94, с. Іванівка, Березівський р-н, Одеська обл., 67200; код ЄДРПОУ 43875922);
про стягнення 415 104,00 грн,
13.05.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла заява Фермерського господарства "ЧАП" (вх.№4-31/26) про забезпечення позову до подання позову до "АГРОХЕЛАТ УКРАЇНА" в якій заявник просить суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "АГРОХЕЛАТ УКРАЇНА" в розмірі 415 104,00 грн які знаходяться на всіх рахунках товариства в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах.
У даній заяві ФГ "ЧАП" зазначає, що на виконання наявної між сторонами домовленості щодо поставки добрива органо-мінерального Агрохелат кальція агро в кількості 7 520 л за ціною 55,20 грн/літр, ТОВ "АГРОХЕЛАТ УКРАЇНА" виставив на оплату рахунок №123 на суму 415 104,00 грн, оплату за яким ФГ "ЧАП" здійснив відповідно до платіжної інструкції №916 від 08.04.2026. Водночас за твердженнями ФГ "ЧАП", Договору поставки укладено не було, узгодженого товару поставлено не було та грошові кошти від ТОВ "АГРОХЕЛАТ УКРАЇНА" заявнику також не було повернуто.
В якості обґрунтування необхідності підстав для вжиття заходів забезпечення, заявник зазначає, що предметом майбутнього позову ФГ "ЧАП" до ТОВ "АГРОХЕЛАТ УКРАЇНА", з яким позивач має намір звернутись до господарського суду, є вимога майнового характеру про стягнення 415 104,00 грн заборгованості, отже виконання в майбутньому судового рішення у справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Позивач звертає увагу суду на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
У зв'язку з чим ФГ "ЧАП" вважає, що обраний ним захід забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти, належні ТОВ "АГРОХЕЛАТ УКРАЇНА" в межах суми позову, з яким позивач має намір звернутись до суду, за переконанням заявника повністю відповідає предмету позовних вимог і зможе забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, у зв'язку з чим, вважає обґрунтованим подання даної заяви до суду та її подальше задоволення судом в повному обсязі.
Розглянувши заяву Фермерського господарства "ЧАП" (вх.№4-31/26 від 13.05.2026) про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд доходить висновку про наступне:
Відповідно до статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав (інтересів) позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постановах від 08.07.2024 у справі №916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24, законодавством покладено на заявника обов'язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
При цьому, в постанові від 04.12.2025 у справі №916/3385/25 Верховний Суд зазначив, що наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії з відповідним їх підтвердженням. Отже, при використанні механізму забезпечення позову, учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави заявлених позовних вимог та застосування відповідного їм заходу забезпечення позову у конкретній справі, зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Так господарський суд зауважує, що у постанові від 04.12.2025 у справі №916/3385/25 Верховний Суд зазначив, що у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 міститься висновок про те, що вжиття заходів забезпечення позову передбачає доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Отже, висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду свідчить, що застосування заходів забезпечення позову, потребує доведення необхідності такого забезпечення шляхом подання доказів, підтверджуючих підставність заявлених вимог та ризик утруднення чи унеможливлення виконання у майбутньому відповідного судового рішення.
Це підтверджується тим, що Верховний Суд у постанові від 18.06.2025 у справі №918/73/25 зазначив, що наведений у зазначеній постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об'єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу №917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.03.2025, зазначала, що наведений зміст вказаної постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову.
Таким чином, саме лише посилання в заяві позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, адже має характер припущення. Вказане повністю узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 №381/4019/18.
Відповідно до правової позиці Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності
Суд бере до уваги, що для вжиття заходів забезпечення позову важливим є момент об'єктивного існування ризиків, які визначені зокрема у частині другій статті 136 ГПК України, та необхідності їх підтвердження відповідними доказами.
Водночас заява ФГ "ЧАП" про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на можливе ухилення відповідача від виконання рішення суду, чи вчинення ним дій, які б свідчили про те, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
Заявник лише допускає припущення того, що відповідач може розпорядитися своїм майном, з метою утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення судом.
Зі змісту поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що ФГ "ЧАП" обмежився загальними посиланнями на можливість відповідача розпорядитися належними йому грошовими коштами, що саме по собі є властивістю будь-якого суб'єкта господарювання та не може автоматично свідчити про наявність ризику невиконання майбутнього судового рішення в даному випадку, виходячи з конкретних обставин даної справи.
Також позивачем не надано до суду будь-яких доказів на підтвердження обґрунтування своїх вимог про застосування судом саме таких обраних ним заходів, в порушення статті 86 Господарського процесуального кодексу України не наведено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про наявність підстав для розгляду судом питання неправомірності дій відповідача в частині, що стосується необхідності вчинення судом невідкладних заходів, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, а також імовірність утруднення або унеможливлення виконання в майбутньому судового рішення у разі невжиття саме запропонованих заходів забезпечення позову.
Враховуючи викладене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням критеріїв розумності, обґрунтованості та адекватності вимог щодо забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Фермерського господарства "ЧАП" (вх.№4-31/26 від 13.05.2026) про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст.136-137, 140, 144, 234 ГПК України, суд
У задоволенні заяви Фермерського господарства "ЧАП" (вх.№4-31/26 від 13.05.2026) про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).
Суддя Ю.М. Невінгловська