28 квітня 2026 року Справа № 915/847/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,
представника позивача (стягувача): Юріної О.О. (поза межами зали суду),
представника відповідача (боржника): Сирєвича А.О. (в залі суду у судовому засіданні 23.04.2026),
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву
Комунального некомерційного підприємства “Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради б/н від 08.04.2026 (вх.5028/26) про відстрочення виконання судового рішення у справі 915/847/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг»,
до відповідача: Комунального некомерційного підприємства “Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради,
про: стягнення заборгованості у розмірі 719226,0 грн, -
Комунальне некомерційне підприємство “Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради звернулося до суду із заявою б/н від 08.04.2026 (вх.№5028/26 від 08.04.2026), в якій просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.09.2025 у справі №915/847/25 строком на 6 місяців з дня розгляду.
Ухвалою суду від 13.04.2026 розгляд заяви призначено на 23.04.2026.
17.04.2026 від стягувача до суду надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення б/н від 16.04.2026 (вх.№5479/26), в яких він просить суд відмовити у її задоволенні.
В судовому засіданні 23.04.2026 представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.
У судовому засіданні 23.04.2026 суд оголосив перерву до 28.04.2026 для постановлення ухвали.
У судовому засіданні 28.04.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши заяву відповідача (божника) про відстрочення виконання рішення, суд дійшов наступних висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Комунального некомерційного підприємства “Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради, в якому просить суд стягнути з Комунального некомерційного підприємства “Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради заборгованість, яка виникла у зв'язку неналежним виконанням останнім умов Договору №13-1006/21-БО-Т постачання природного газу від 31.10.2021 щодо своєчасної оплати за переданий газ, з якої: 348800,24 грн - пеня, 283856,54 грн - збитки від інфляції та 86569,22 грн - 3% річних.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.09.2025 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства “Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» 104640,07 грн пені, 268713,33 грн збитків від інфляції, 86569,22 грн - 3% річних та 8448,60 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Вказане рішення залишено постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 без змін.
31.03.2026 на виконання вищевказаного рішення та постанови Господарським судом Миколаївської області було видано відповідний наказ.
В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення боржник зазначає наступне. На даний час виконання рішення суду по справі №915/847/25 про стягнення штрафних санкцій на загальну суму 468371,22 грн для відповідача ускладнюється тим, що коштів по КЕКВ 2800 («Інші поточні видатки») у КНП «МРФПМЦ» МОР відсутні, що підтверджується планом використання бюджетних коштів на 2026 рік. КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» використовується для оплати видатків, які не можна віднести до інших кодів, зокрема: виконання рішень судів, відшкодування майнової/моральної шкоди, сплата судових витрат, гарантійних внесків та забезпечувальних депозитів при оренді. Ключові напрями використання КЕКВ 2800: Судові рішення: Відшкодування збитків, моральної шкоди, середнього заробітку, заборгованості, стягнутої за рішенням суду (як на користь фізичних, так і юридичних осіб). Судові витрати: Сплата судового збору, витрат на правову допомогу. Бюджетні кошти від НСЗУ відповідач також не може використати для погашення заборгованості за рішенням суду, оскільки кошти з цього джерела можливо використовувати лише на цілі визначені у п.4 “Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення, затвердженим Постановою КМУ від 24.12.2019 №1086» відповідно до ч.7 ст.20 Бюджетного Кодексу України, тобто: - оплату медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, оплату надання яких у повному обсязі пацієнтам держава гарантує за рахунок бюджетних коштів. Що в свою чергу призведе до порушення Бюджетного законодавства. Після виплати заробітної плати працівникам на рахунку КНП «МРФПМЦ» МОР залишок складає 57,7 тис.грн. Листом від 30.03.2026 №04-433-02 КНП «МРФПМЦ» МОР звернулось до Управління охорони здоров'я Миколаївської військової адміністрації з проханням про виділення коштів по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» в сумі 468371,22 грн для добровільного виконання рішення суду. На даний час зазначене питання знаходиться на розгляді, шукаються шляхи вирішення питання та виділення коштів. Судами обох інстанцій надано оцінку ступеню вини відповідача, відсутність понесених збитків позивачем та співмірність розміру штрафних санкцій наслідкам порушення. Боржник зазначає, що його підприємство робить все можливе для погашення заборгованості перед стягувачем, у зв'язку із чим повідомляє суд, що має намір повністю та добровільно погасити борг шляхом перерахування сум на банківський рахунок стягувача, але на даний час на банківському рахунку боржника не достатньо грошових коштів для виконання судового рішення. Боржник стверджує, що зі свого боку зобов'язується одразу при наявності достатньої суми для погашення заборгованості виконати добровільно рішення суду по справі №915/847/25.
17.04.2026 від позивача (стягувача) до суду надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення б/н від 16.04.2026 (вх.№5479/26), в яких він просить відмовити в задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення та, посилаючись на ч.ч.1, 3, 4 ст.331 ГПК України, на п.п.7.1, 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.01.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» та на п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», на правові висновки, викладені в Постановах Верховного Суду від 07.12.2022 по справі №910/11949/21 та від 18.01.2024 по справі №914/2994/22, а також на уставлену практику Європейського Суду з прав людини зазначає, що задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, наявність яких визначається виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення та за умови дотримання балансу інтересів сторін. Однак, всупереч ч.1 ст.73 та ч.1 ст.74 ГПК України, боржник не наводить та не доводить відповідними доказами наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду по справі №915/847/25 та його неплатоспроможність. Окрім цього, боржником не доведено й дійсність намірів виконання рішення суду по справі №915/847/25. Стягувач звертає увагу, що судом першої інстанції було прийнято рішення ще у вересні 2025 року, однак за період з вересня 2025 року по квітень 2026 року боржником не було здійснено повної/часткової оплати боргу за рішенням суду по справі №915/847/25. Стягувач зазначає, що відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.09.2018 №962 стягувачу видано Ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» є « 35.23 Торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи». Стягувач здійснює господарську діяльність з постачання природного газу по всій території України підприємствам з виробництва теплової та електричної енергії, промисловим підприємствам, бюджетним організаціям, військовим частинам, тощо. Згідно з положеннями Закону України від 16.11.2021 № 1882-IX «Про критичну інфраструктуру» (далі - Закон № 1882) та Переліком секторів критичної інфраструктури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 №1109 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2024 №48) «Деякі питання об'єктів критичної інфраструктури» (далі - Перелік секторів критичної інфраструктури), ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» є складовою паливно-енергетичного сектору країни. Таким чином, забезпечуючи безперебійне постачання природного газу великій кількості суб'єктів по всій території України, стягувач відіграє важливу роль у енергетичній безпеці, соціальній стабільності та функціонуванні держави. В свою чергу, для діяльності стягувача необхідні кошти, що складаються з витрат на закупівлю газу у видобувних компаній, оплату послуг розподілу та транспортування газу по магістральних та місцевих мережах, покриття операційних витрат компанії (зарплати, обслуговування, технічні потреби) та забезпечення фінансової стабільності для покриття непередбачених витрат та ризиків, тощо. Відповідно до п.2 ч.4 ст.9 Закону № 1882, до життєво важливих функцій та/ або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належать, зокрема: енергозабезпечення (у тому числі постачання теплової енергії). Таким чином, відстрочення виконання рішення суду по справі № 915/847/25 може вплинути на господарську діяльність стягувача та, як наслідок, призвести до негативних наслідків для національної безпеки країни.
Згідно з ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.1 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
За приписами ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема, відстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, зокрема: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі “Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки/відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки/відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Згідно практики Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (“Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003 р.). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 р. у справі “Крапівницький та інші проти України», заява №60858/00).
Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції (“Іммобільяре Саффі проти Італії», заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).
Предметом спору у даній справі було стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість, яка виникла у зв'язку неналежним виконанням останнім умов Договору №13-1006/21-БО-Т постачання природного газу від 31.10.2021 щодо своєчасної оплати за переданий газ, з якої: 348800,24 грн - пеня, 283856,54 грн - збитки від інфляції та 86569,22 грн - 3% річних.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.09.2025 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства “Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» 104640,07 грн пені, 268713,33 грн збитків від інфляції, 86569,22 грн - 3% річних та 8448,60 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Під час розгляду даної заяви судом досліджувався ступінь вини відповідача у виникненні спору та було встановлено наявність об'єктивних обставин (військова агресія рф та те, що відповідач є неприбутком підприємством, а фінансується за рахунок бюджетних коштів, зокрема, ускладнюється тим, що коштів по КЕКВ 2800 («Інші поточні видатки») у КНП «МРФПМЦ» МОР відсутні, що підтверджується планом використання бюджетних коштів на 2026 рік. КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» використовується для оплати видатків, які не можна віднести до інших кодів, зокрема: виконання рішень судів, відшкодування майнової/моральної шкоди, сплата судових витрат, гарантійних внесків та забезпечувальних депозитів при оренді.
Вказані обставини, на думку суду свідчать про те, що за відсутності бюджетного фінансування, примусове виконання рішення суду призведе до покладення на відповідача додаткового тягаря у вигляді виконавчого збору, однак при цьому, не призведе до виконання рішення, оскільки інших джерел погашення заборгованості, крім бюджетного фінансування, у відповідача як бюджетної установи немає.
Судом при розгляді заяви також враховано, що боржник визнаючи наявність обов'язку сплатити заборгованість, шукає шляхи для належного та повного виконання рішення суду, зокрема, шляхом звернення з листом від 30.03.2026 № 04-433-02 до Управління охорони здоров'я Миколаївської військової адміністрації з проханням про виділення коштів по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» в сумі 468371,22 грн для добровільного виконання рішення суду.
Тобто, боржник не уникає від свого обов'язку перед стягувачем, шукає шляхи та вживає заходи для погашення боргу, однак, у зв'язку з несприятливою фінансово-економічною ситуацією в економіці держави в цілому та у господарській діяльності боржника через військову агресію рф, не може виконати рішення суду негайно. Крім того, внесення змін до кошторису та отримання коштів для погашення заборгованості потребує певного часу.
За вказаних обставин, на думку суду, вжиття на даний час органами державної виконавчої служби заходів по примусовому виконанню рішення суду по даній справі може призвести до блокування роботи відповідача, утруднить здійснення ним господарської діяльності, та виконання в подальшому грошових зобов'язань, зокрема і зі сплати стягуваної заборгованості.
Згідно з ч.1 ст.239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення (дана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №916/190/18 від 04.06.2019).
Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим.
При цьому, судом враховано, що ч.5 ст.331 ГПК України передбачає, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Тому суд дійшов висновку про наявність об'єктивних підстав для часткового задоволення заяви відповідача, та можливість відстрочення виконання рішення суду по даній справі до 25.09.2026 включно.
Керуючись ст.ст.234, 235, 331 ГПК України, суд, -
1. Заяву Комунального некомерційного підприємства “Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради б/н від 08.04.2026 (вх.№5028/26 від 08.04.2026) про відстрочення виконання судового рішення у справі №915/847/25, - задовольнити частково.
2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.09.2025 у справі №915/847/25 - до 25.09.2026.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 14.05.2026.
Суддя М.В.Мавродієва