Справа № 909/32/26
12.05.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Карпінець Г. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця Дігтяр Тетяни Олексіївни
(
АДРЕСА_1 )
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Шевчук Ірини Володимирівни
(
АДРЕСА_2 )
про розірвання договору купівлі-продажу товарів № 15 від 27.11.2025 та стягнення заборгованості в сумі 253 775, 34 гривень, з яких: 248 000, 00 гривень - основна сума боргу за непереданий товар, 5 265, 75 гривень - пеня, 509, 59 гривень - 3 % річних,
за участі:
від позивача: Дверницького Віктора Георгійовича (в режимі відеоконференцзв'язку),
від відповідача: Федіва Івана Ігоровича,
1. Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань технічними засобами.
2. Рішення у цій справі ухвалено за результатами оцінки поданих доказів.
3. За результатами розгляду справи суд бере до уваги таке.
І. СУТЬ СПОРУ
4. У січні 2026 року до Господарського суду Івано-Франківської області звернулася Фізична особа - підприємець Дігтяр Тетяна Олексіївна із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Шевчук Ірини Володимирівни про розірвання договору купівлі-продажу товарів № 15 від 27.11.2025 та стягнення заборгованості в сумі 253 775, 34 гривень, з яких: 248 000, 00 гривень - основна сума боргу за непереданий товар, 5 265, 75 гривень - пеня, 509, 59 гривень - 3 % річних.
ІІ. ВИРІШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
5. 16.01.2026 за вх. № 379/26 через підсистему "Електронний суд" від Фізичної особи - підприємця Дігтяр Тетяни Олексіївни надійшла заява про забезпечення позову.
6. Ухвалою від 16.01.2026 суд відмовив у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Дігтяр Тетяни Олексіївни (вх. № 379/26 від 16.01.2026) про забезпечення позову.
7. Ухвалою від 19.01.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 24.02.2026; встановив сторонам строк для подання заяв по суті спору, зокрема відповідачу в строк п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду.
8. 24.02.2026 за вх. № 3271/26 через підсистему "Електронний суд" від Фізичної особи - підприємця Дігтяр Тетяни Олексіївни надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача.
9. 24.02.2026 за вх. № 3271/26 через підсистему "Електронний суд" від Фізичної особи - підприємця Дігтяр Тетяни Олексіївни надійшло клопотання про долучення доказів.
10. 24.02.2026 суд відклав розгляд справи на 19.03.2026.
11. Присутній в судовому засіданні 19.03.2026 представник відповідача, адвокат Федів І. І. заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи. В тому ж судовому засіданні суд відмовив у задоволенні означеного клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 23.04.2026.
12. 21.04.2026 за вх. № 7384/26 через підсистему "Електронний суд" від представника Фізичної особи - підприємця Дігтяр Тетяни Олексіївни, адвоката Дверницького В. Г. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 909/32/26.
13. Ухвалою від 22.04.2026 суд задовольнив заяву представника Фізичної особи - підприємця Дігтяр Тетяни Олексіївни, адвоката Дверницького В. Г. (вх. № 7384/26 від 21.04.2026) про участь у судовому засіданні по справі № 909/32/26 в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів; постановив провести судове засідання, яке призначене на 23.04.2026 об 14:00 год та усі наступні судові засідання по даній справі в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.
14. 23.04.2026 за вх. № 7573/26 через підсистему "Електронний суд" від представника Фізичної особи - підприємця Шевчук Ірини Володимирівни, адвоката Федіва І. І. надійшов відзив на позовну заяву.
15. В судовому засіданні 23.04.2026 представник Фізичної особи - підприємця Шевчук Ірини Володимирівни, адвокат Федів І. І. заявив усне клопотання про долучення відзиву на позов до матеріалів справи. В тому ж судовому засіданні суд, протокольною ухвалою, відмовив у задоволенні означеного клопотання представника відповідача про долучення відзиву на позов до матеріалів справи.
16. При цьому, відмовляючи у задоволенні клопотання представника відповідача про долучення відзиву на позов до матеріалів справи, суд виходив з наступного.
17. Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
18. Частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
19. Згідно із положеннями статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
20. Як зазначалося вище, ухвалою суду від 19.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.02.2026. Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу в строк п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду.
21. Ухвала суду від 19.01.2026 направлена на адресу відповідача, яка вказана у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом за № R067084004267.
22. Означене відправлення 05.02.2026 повернуто з відділення одержувача на адресу суду із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання".
23. В силу положення пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
24. Відтак, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву не пізніше 20.02.2026 включно, однак відзив на позов подано до суду тільки 23.04.2026.
25. У статті 118 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
26. Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
27. Згідно із частиною 4 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
28. Обґрунтування поважності причин пропуску строку на подання відзиву на позов представником відповідача не наведено, клопотання про поновлення строку - не подано.
29. Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про долучення відзиву на позов до матеріалів справи та, відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України вирішення справи за наявними матеріалами.
30. В судовому засіданні 23.04.2026 оголосив перерву в судовому засіданні до 07.05.2026.
31. 24.04.2026 за вх. № 7609/26 через підсистему "Електронний суд" від представника Фізичної особи - підприємця Шевчук Ірини Володимирівни, адвоката Федіва І. І. надійшли додаткові пояснення у справі.
32. В судовому засіданні 07.05.2026 представник Фізичної особи - підприємця Шевчук Ірини Володимирівни, адвокат Федів І. І. заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні. В тому ж судовому засіданні суд, протокольною ухвалою, відмовив у задоволенні означеного клопотання представника відповідача та продовжив розгляд справи по суті.
33. Також, в судовому засіданні 07.05.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву для проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення до 09.05.2025.
34. У судовому засіданні 12.05.2026 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ СТОРІН
35. Позиція позивача. Позов обґрунтовано тим, що на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 15 від 27.11.2025 позивач здійснив попередню оплату на суму 418 000, 00 гривень, проте відповідач свої зобов'язання за договором в частині передачі товару у повному обсязі не виконав, відвантаживши товар лише на суму 170 000, 00 гривень, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом про розірвання договору та стягнення з відповідача 248 000, 00 гривень попередньої оплати, а також 5 265, 75 гривень - пені та 509, 59 гривень - 3 % річних.
36. Позиція відповідача. У поданих до суду додаткових поясненнях у справі проти задоволення позову заперечив, вказавши на те, що умовами пункту 3.1. Договору визначено обов'язок продавця передати Товар покупцю протягом 25 днів після оплати 100 % передоплати, однак, позивачем у відповідності до виставленого відповідачем рахунку-фактури № 20 від 27.11.2025 на суму 253 000, 00 гривень здійснено передоплату в сумі 173 000 гривень, тобто не в повному обсязі. Внаслідок чого, на переконання відповідача, позивач порушив вимоги пунктів 1.1. та 1.2. Договору, а строк виконання зобов'язань з поставки товару по означеному рахунку-фактурі є таким, що не настав.
IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
37. 27.11.2025 між Фізичною особою - підприємцем Дігтяр Тетяною Олексіївною (покупець) та Фізичною особою - підприємцем Шевчук Іриною Володимирівною (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу № 15 від 27.11.2025 (далі - Договір).
38. Відповідно до умов пункту 1.1. Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця - паливні гранули (надалі - Товар), а покупець зобов'язується оплатити 100% передоплату згідно рахунку-фактури.
39. Найменування, асортимент, кількість, ціна то загальна сума Товару визначені у рахунку-фактура (п. 1.2. Договору).
40. Згідно із пунктом 2.1. Договору, покупець проводить передоплату в розмірі 100 % згідно рахунку-фактури.
41. Пунктом 3.1. Договору передбачено, що продавець повинен передати Товар покупцю протягом 25 днів з моменту поступлення коштів на розрахунковий рахунок продавця.
42. Відповідно до пункту 5.1. Договору, цей Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2026 року, а у фінансовій частині до повних взаєморозрахунків.
43. 27.11.2025 відповідачем складено та направлено позивачу рахунок-фактуру № 20 від 27.11.2025, згідно якої обсяг Товару, який має намір придбати позивач складає 22 тони за ціною 11 500, 00 гривень за 1 тону та на загальну суму 253 000, 00 гривень.
44. З матеріалів справи встановлено, що позивач у відповідності до виставленого відповідачем рахунку-фактури № 20 від 27.11.2025 на суму 253 000, 00 гривень перерахувала відповідачу кошти на загальну суму 173 000, 00 гривень двома платежами, а саме: 120 000, 00 гривень (платіжна інструкція № 337 від 29.11.2025) та 53 000, 00 гривень (платіжна інструкція № 356 від 12.12.2025).
45. В подальшому, 02.12.2025 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору купівлі продажу товарів № 15 від 27.11.2025 (далі - Додаткова угода), відповідно до якої продавець зобов'язався передати у власність покупця паливні гранули 6 мм, А1 (надалі - Товар), пакування - біг/бегі 1-1,5 т., кількістю 40 тон, ціною 10 000 гривень за одну тону, без ПДВ. Покупець сплачує авансові платежі згідно рахунку продавця. Продавець передає товар до 20 грудня 2025 року.
46. Цього ж дня 02.12.2025 відповідачем складено та направлено позивачу рахунок-фактуру № 22 від 02.12.2025, згідно якої обсяг Товару, який має намір придбати позивач складає 22 тони за ціною 10 000, 00 гривень за 1 тону, на загальну суму 220 000, 00 гривень.
47. Позивач у відповідності до виставленого відповідачем рахунку-фактури № 22 від 02.12.2025 на суму 220 000, 00 гривень перерахувала відповідачу кошти на суму 245 000, 00 гривень чотирма платежами, а саме: 25 000, 00 гривень (платіжна інструкція № 343 від 02.12.2025), 75 000, 00 гривень (платіжна інструкція № 342 від 02.12.2025), 75 000, 00 гривень (платіжна інструкція № 349 від 05.12.2025) та 70 000, 00 гривень (платіжна інструкція № 355 від 12.12.2025).
48. Як вбачається з матеріалів справи відповідач поставив позивачу Товар загальною масою 17 тон на суму 170 000, 00 гривень, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними та товаро-транспортними накладними, а саме:
- накладна № 34 від 17.12.2025 - 11 тон товару ціною 10 000 гривень за одну тону, без ПДВ, загальною вартістю 110 000, 00 гривень без ПДВ (ТТН № 8 від 17.12.2025);
- накладна № 16 від 22.12.2025 - 6 тон товару ціною 10 000 гривень за одну тону, без ПДВ, загальною вартістю 60 000, 00 гривень (ТТН № 14 від 22.12.2025).
49. Як зазначає позивач, після 17.12.2025 останній товар від відповідача не отримував, на усні звернення позивача відповідач завіряв, що виконає свої зобов'язання, однак товар не поставив, а гроші не повернув.
50. Таким чином, позивач вказує, що з 20.12.2025 згідно Договору та Додаткової угоди відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань.
51. 26.12.2025 позивач засобами поштового зв'язку направив відповідачу претензію з вимогою виконати свої зобов'язання взяті за договором. Згідно трекінгу з офіційного сайту АТ "Укрпошта" означене відправлення повернулося на адресу відправника із зазначенням причини повернення "за закінченням встановленого терміну зберігання".
52. Оскільки вимоги позивача були проігноровані відповідачем, позивач звернувся до суду із позовом про розірвання договору купівлі-продажу товарів № 15 від 27.11.2025 та стягнення заборгованості в сумі 253 775, 34 гривень, з яких: 248 000, 00 гривень - основна сума боргу за непереданий товар, 5 265, 75 гривень - пеня, 509, 59 гривень - 3 % річних.
V. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
53. Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
54. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
55. Згідно із частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
56. Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
57. Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
58. Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
59. За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
60. Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
61. Так, судом встановлено, що згідно з умовами Додаткової угоди № 1 до Договору купівлі продажу товарів № 15 від 27.11.2025 сторонами погоджено обов'язок продавця передати у власність покупця товар кількістю 40 тон, за ціною 10 000, 00 гривень за одну тону, без ПДВ. Строк передачі товару цією Додатковою угодою визначено до 20 грудня 2025 року.
62. Враховуючи ціну товару зазначену в Додатковій угоді № 1, судом встановлено, що на виконання умов цієї Додаткової угоди відповідачем 02.12.2025 складено та направлено позивачу рахунок-фактуру № 22 від 02.12.2025, згідно якого обсяг товару, який має намір придбати позивач складає 22 тони за ціною 10 000, 00 гривень за 1 тону, на загальну суму 220 000, 00 гривень.
63. Як зазначено вище, позивач у відповідності до виставленого відповідачем рахунку-фактури № 22 від 02.12.2025 на суму 220 000, 00 гривень перерахував відповідачу кошти на загальну суму 245 000, 00 гривень.
64. Як вбачається з матеріалів справи відповідач поставив позивачу Товар загальною масою 17 тон вартість 10 000, 00 гривень за одну тону на загальну суму 170 000, 00 гривень.
65. Відтак, з матеріалів справи встановлено що відповідачем недопоставлено товар за рахунком-фактурою № 22 від 02.12.2025 на суму 50 000, 00 гривень.
66. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
67. Оскільки Додатковою угодою визначено строк передачі товару до 20 грудня 2025 року має місце прострочення виконання зобов'язання відповідачем щодо поставки товару за рахунком-фактурою № 22 від 02.12.2025 на суму 50 000, 00 гривень.
68. Окрім того, за згаданим рахунком-фактурою № 22 від 02.12.2025 наявна переплата позивачем грошових коштів відповідачу в розмірі 25 000, 00 гривень.
69. При цьому, здійснена позивачем на рахунок відповідача сплата коштів за своєю суттю є попередньою оплатою.
70. Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
71. Зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
72. При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 05.06.2018 по справі № 904/8972/17.
73. Суд встановив, що матеріали справи не містять доказів поставки товару за рахунком-фактурою № 22 від 02.12.2025 на суму 50 000, 00 гривень, як і не містять доказів повернення відповідачем позивачу сплачених коштів попередньої оплати.
74. Відтак, зверненням з даним позовом до суду позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару.
75. Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
76. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини, 1950 року, Першого протоколу та протоколів № № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини, 1950 року, Перший протокол та протоколи № № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
77. За правилами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
78. В статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
79. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
80. У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".
81. Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
82. Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166). Аналогічну правову позицію також було висловлено Верховним Судом у постановах від 07.02.2018 по справі № 910/5444/17, від 30.10.2018 по справі № 917/63/18.
83. З огляду на те, що відповідач не поставив погоджений між сторонами за рахунком-фактурою № 22 від 02.12.2025 товар на суму 50 000, 00 гривень та не повернув позивачу суму попередньої оплати, а документально підтверджений розмір такої попередньої оплати за вказаним рахунком-фактурою (з урахуванням переплати в сумі 25 000, 00 гривень) становить 75 000, 00 гривень, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в зазначеному розмірі є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, тому підлягають задоволенню.
84. За приписами статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
85. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, в порядку статті 625 Цивільного кодексу України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
86. Таким чином, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3 % річних.
87. У зв'язку із задоволенням позову в частині стягнення з позивача грошових коштів в сумі 75 000, 00 гривень у позивача виникло право нараховувати відповідачу до стягнення 3% річних на означену суму боргу.
88. Так, самостійно здійснивши розрахунок 3 % річних на суму боргу 75 000, 00 гривень, не виходячи за межі визначених позивачем періодів, судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягають 3 % річних в сумі 141, 78 гривень.
89. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
90. У відповідності до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
91. За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
92. Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
93. Законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій. Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.
94. За результатами дослідження наявного в матеріалах справи Договору купівлі продажу товарів № 15 від 27.11.2025, укладеного між сторонами, судом встановлено, що сторонами не було погоджено у вказаному договорі відповідальність у вигляді пені, а також не визначено її розміру.
95. За викладених обставин, позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Дігтяр Тетяни Олексіївни в частині стягнення з Фізичної особи - підприємця Шевчук Ірини Володимирівни пені у розмірі 5 265, 75 гривень задоволенню не підлягають.
96. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).
97. Водночас за змістом статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
98. Статтею 663 Цивільного кодексу України врегульовано, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
99. У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 Цивільного кодексу України).
100. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (абзац 1 частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України).
101. Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
102. Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі. Такі висновки щодо застосування статей 509, 525, 526 655, 663, 712 Цивільного кодексу України викладені у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 905/2187/13.
103. Так, умовами Договору купівлі-продажу товарів № 15 від 27.11.2025 визначено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця - паливні гранули (надалі - Товар), а покупець зобов'язується оплатити 100 % передоплату згідно рахунку-фактури. Згідно із пунктом 2.1. Договору, покупець проводить передоплату в розмірі 100 % згідно рахунку-фактури.
104. З матеріалів справи встановлено, що 27.11.2025 відповідачем складено та направлено позивачу рахунок-фактуру № 20 від 27.11.2025, згідно якого обсяг товару, який має намір придбати позивач складає 22 тони за ціною 11 500, 00 гривень за 1 тону та на загальну суму 253 000, 00 гривень.
105. Пунктом 3.1. Договору передбачено, що продавець повинен передати товар покупцю протягом 25 днів з моменту поступлення коштів на розрахунковий рахунок продавця.
106. Позивач у відповідності до виставленого відповідачем рахунку-фактури № 20 від 27.11.2025 на суму 253 000, 00 гривень перерахував відповідачу кошти на загальну суму 173 000, 00 гривень.
107. Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).
108. Виходячи із правової природи укладеного між сторонами Договору та його змісту суд виснує, що його сторонами визначено зустрічне виконання зобов'язань.
109. Правилами зустрічного виконання зобов'язання, встановленими статтею 538 Цивільного кодексу України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов'язку.
110. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (частина 3 статті 538 Цивільного кодексу України).
111. У разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов'язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 903/333/17, від 08.08.2018 у справі № 904/10083/15, від 20.05.2019 у справі № 908/523/18, від 03.09.2019 у справі № 910/2849/18, від 29.01.2020 у справі № 903/154/19).
112. Судом встановлено, що позивач жодним чином, на підставі належних та допустимих доказів, не підтвердив належне виконання своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу товарів № 15 від 27.11.2025 в частині здійснення попередньої оплати в розмірі 100 % згідно рахунку-фактури № 20 від 27.11.2025, які б слугували зустрічному зобов'язанню відповідача - у поставці товару за вказаним рахунком-фактурою в термін 25 днів з моменту поступлення коштів на розрахунковий рахунок продавця.
113. Відтак, зважаючи на те, що відповідач не виконав свого зобов'язання щодо попередньої оплати у строки, встановлені договором, позивач скористався своїм правом на зупинення виконання свого обов'язку, передбаченим частиною 3 статті 538 Цивільного кодексу України.
114. Отже, порушення договірних умов за рахунком-фактурою № 20 від 27.11.2025 з боку продавця щодо передачі товару у встановлений Договором строк не відбулося, у зв'язку із чим норми частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.
115. Враховуючи викладене, суд вважає, що відсутні законодавчі та договірні підстави як для стягнення попередньої оплати за товар в розмірі 173 000, 00 гривень за рахунком-фактурою № 20 від 27.11.2025, так і для нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів річних, застосування інших форм відповідальності за невиконання продавцем обов'язку по поверненню попередньої оплати за товар.
116. За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 173 000, 00 гривень - основної суми боргу за непереданий товар та 367, 81 гривень - 3 % річних необґрунтованими, недоведеними і такими що не підлягають задоволенню.
117. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
118. У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом (частини 1 статті 615 Цивільного кодексу України).
119. Водночас підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 Цивільного кодексу України, згідно частини 1 якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
120. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України).
121. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3 статті 651 Цивільного кодексу України).
122. Як установлено судом, невиконання обов'язку відповідачем (продавцем) щодо поставки Товару позивачу (покупцю) у визначений Договором строк (25 днів з моменту поступлення коштів на розрахунковий рахунок продавця) зумовлене простроченням покупця, а не внаслідок порушення постачальником умов Договору.
123. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.02.2025 у справі № 925/457/23 зазначила, що порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору". Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.
124. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2021 у справі № 910/2861/18 та від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.
125. Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.
126. Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням договору.
127. Зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин регулюється статтею 652 Цивільного кодексу України.
128. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (частина 1 статті 652 Цивільного кодексу України).
129. При цьому, суд враховує, що у цій справі позивач не визначав підставами позову положення статей 651 та 652 Цивільного кодексу України, суд також не встановив наявності у спірних правовідносинах істотного порушення відповідачем договору та/або істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при його укладенні
130. Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині позовних вимог про розірвання Договору купівлі-продажу товарів № 15 від 27.11.2025.
131. Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
132. Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
133. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Висновок суду.
134. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Судові витрати.
135. Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
136. При зверненні із позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 5 707, 71 гривень (платіжна інструкція № 17 від 13.01.2026 на суму 3 045, 31 гривень та платіжна інструкція № 15 від 13.01.2026 на суму 2 662, 40 гривень).
137. У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору в розмірі 901, 72 гривень.
138. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).
139. Разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (частина 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України).
140. Згідно заявленого в позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку сума судових витрат на професійну правничу допомогу становить 8 497, 50 гривень.
141. За правилами частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
142. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
143. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
144. Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
145. Зі змісту статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" слідує, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
146. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
147. На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач подав: Договір про надання правничої допомоги № 1/12-01 від 12.01.2026; платіжну інструкцію № 18 від 14.01.2026 про сплату за адвокатські послуги на суму 8 497, 50 гривень; Акт № 1 приймання-передачі наданих послуг за січень 2026 року від 14.01.2026.
148. Згідно із пунктом 1.1. Договору про надання правничої допомоги № 1/12-01 від 12.01.2026, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати послуги з адвокатської діяльності (захист, представництво та надання інших видів правничої допомоги), а Замовник зобов'язується, прийняти та оплатити Виконавцеві надані послуги на умовах даного Договору.
149. Відповідно до пункту 1.2. Договору про надання правничої допомоги № 1/12-01 від 12.01.2026, на підставі цього договору Виконавець надає Замовнику наступні послуги:
- представництво Виконавцем інтересів Замовника в судах всіх інстанцій в справах, що відкриті та/або можуть бути відкритими, які впливають чи можуть вплинути на права та законні інтереси Замовника, що включає в себе складання необхідних процесуальних документів;
- представляє Замовника з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу), відповідачу, потерпілому, третій особі, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом пред'явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних-вимог, пред'явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг. укладання мирової угоди па будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов і ухвали суду, одержання, рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред'явлення його до виконання: підписувати та подавати документи, зокрема. апеляційну та касаційну скарги, заяви, клопотання, відводи, заперечення, інші скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та Інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали тощо, а також їх копії;
- здійснення Виконавцем аналізу документів та інших матеріалів, необхідних для забезпечення виконання умов договору з дотриманням вимог законодавства щодо захисту інформації;
- представництво та захист Виконавцем інтересів і прав Замовника перед іншими державними органами, установами та організаціями, органами місцевого самоврядування. юридичними особами будь-якої організаційної форми та форми власності та підпорядкування, фізичними особами;
- перевіряє відповідність вимогам українського законодавства внутрішніх документів Замовника, надає допомогу Замовнику при підготовці та правильному оформленні вказаних документів, складає дані документи;
- надає консультації з підготовки різного роду договорів, що укладаються Замовником з юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та громадянами;
- надає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у Замовника в процесі здійснення діяльності;
- інформує Замовника, на його запит, про зміни в законодавстві, організовує спільно з іншими підрозділами вивчення керівними працівниками та спеціалістами Замовника нормативних актів, які стосуються їх діяльності.
150. За пунктом 1.4. Договору про надання правничої допомоги № 1/12-01 від 12.01.2026, перелік, обсяг (кількість) послуг та ціна послуг визначені Сторонами у Специфікації послуг (Додаток 1 до Договору).
151. Згідно із пунктом 3.1. Договору про надання правничої допомоги № 1/12-01 від 12.01.2026, ціна Договору становить 99 990, 00 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень), із розрахунку 990 грн. (дев'ятсот дев'яносто гривень 00 коп.) за 1 годину надання послуги".
152. Пунктом 3.3. Договору про надання правничої допомоги № 1/12-01 від 12.01.2026 передбачено, що Вартість послуг за розрахунковий (звітний) період зазначається в Акті приймання-передачі наданих послуг (далі - Акт) за звітний період за фактично надані послуги.
153. Відповідно до пункту 9.1. Договору про надання правничої допомоги № 1/12-01 від 12.01.2026, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2026 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань відповідно до умов цього Договору.
154. Згідно Акту № 1 приймання-передачі наданих послуг за січень 2026 року від 14.01.2026 сторонами погоджено, що Виконавцем використано у січні 2026 року на виконання доручень Замовника 8 годин 35 хвилину робочого часу. Замовник підтверджує, що послуги надані в повному обсязі і належної якості. Загальна вартість послуг, вказаних в п. 1 Акту становить 8 497, 50 (вісім тисяч чотириста дев'яносто сім) гривень 50 копійок з розрахунку 990 гривень за 60 хвилин послуг.
155. В ряді постанов ВП ВС, зокрема в постанові від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, викладено правову позицію про те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо судових витрат за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі Лавентс проти Латвії за заявою № 58442/00, рішення у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви, пункти 79 і 112, відповідно). У справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
156. При цьому, суд враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у додаткових постановах від 15.06.2023 у справі № 874/15/22 та від 07.08.2023 у справі № 910/14262/21.
157. Близьку за змістом правову позицію викладено у постановах Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18..
158. При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
159. Позивачем доведено реальність судових витрат; дійсна необхідність вбачається з загальної ситуації, в якій опинився позивач, який був вимушений вчиняти заходів щодо свого захисту в судовому порядку; щодо фінансового стану сторін, то відповідачем не доведено, що його фінансовий стан свідчить про непомірність покладення на нього тягаря сплати витрат на правничу допомогу у визначеному позивачем розмірі.
160. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
161. Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
162. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2021 по справі № 596/2305/18.
163. Письмового клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката у зв'язку з їх неспівмірністю від відповідача до суду не надходило.
164. Так, позов у даній справі задоволено частково.
165. Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
166. На підставі частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
167. За таких обставин, з огляду на те, що позовні вимоги були частково задоволені судом, з урахуванням змісту прийнятого рішення, принципу співмірності, критеріїв пропорційності та складності справи, суд дійшов висновку, що таким що відповідає критерію розумності понесених Фізичною особою - підприємцем Дігтяр Тетяною Олексіївною витрат відповідає розмір, що становить 2 516, 11 гривень.
Керуючись статтями 73, 86, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Фізичної особи - підприємця Дігтяр Тетяни Олексіївни до Фізичної особи - підприємця Шевчук Ірини Володимирівни про розірвання договору та стягнення заборгованості в сумі 253 775, 34 гривень, з яких: 248 000, 00 гривень - основна сума боргу за непереданий товар, 5 265, 75 гривень - пеня, 509, 59 гривень - 3 % річних - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Шевчук Ірини Володимирівни ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця Дігтяр Тетяни Олексіївни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) - 75 141, 78 гривень (сімдесят п'ять тисяч сто сорок одна гривня сімдесят вісім копійок) заборгованості, з яких: 75 000, 00 гривень - основна сума боргу за непереданий товар, 141, 78 гривень - 3 % річних, а також 901, 72 гривень (дев'ятсот одна гривня сімдесят дві копійки) судового збору та 2 516, 11 гривень (дві тисячі п'ятсот шістнадцять гривень одинадцять копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. В частині розірвання договору купівлі-продажу товарів № 15 від 27.11.2025 та стягнення 173 000, 00 гривень - основної суми боргу за непереданий товар, 5 265, 75 гривень - пені, 367, 81 гривень - 3 % річних, а також 5 981, 39 гривень - витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
5. Судовий збір в розмірі 4 805, 99 гривень - залишити за позивачем.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
8. Повний текст рішення складено - 15.05.2026.
Суддя В. В. Михайлишин