номер провадження справи 27/15/26
05.05.2026 Справа № 908/381/26
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель» (вул. Автозаводська, 2, м. Київ, 04074, ідентифікаційний номер юридичної особи 44725823)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК» (вул. Північне шосе, 69а, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний номер юридичної особи 30105738)
про стягнення 13 919 346 грн 72 коп.
за участю представників
від позивача: Павловська Д.С., дов. № 4Д від 01.01.2026, в режимі відеоконференцзв'язку
від відповідача: Капуста А.В., ордер серія АР № 1274880 від 29.01.2026, в режимі відеоконференцзв'язку
Державне підприємство Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК» про стягнення 12090603 грн 72 коп. пені, 1 828 743 грн 00 коп. штрафу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2026 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/381/26 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/381/26, присвоєно справі номер провадження 27/15/26. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 23.03.2026.
Ухвалою суду від 26.02.2026 задоволена заява Державного підприємства Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель» про проведення судового засідання 23.03.2026 о 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції у справі № 908/381/26 поза межами суду з використанням власних технічних засобів.
12.03.2026 за допомогою підсистеми “Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю “МІК» поданий до суду відзив на позовну заяву, просить суд зменшити заявлений до стягнення Державним підприємством Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель» розмір неустойки на 90%.
16.03.2026 Державним підприємством Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель» за допомогою підсистеми “Електронний суд» сформована відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 23.03.2026 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 20.04.2026.
17.04.2026 за допомогою підсистеми “Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю “МІК» подано до суду клопотання щодо відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 20.04.20526 відкладено розгляд справи по суті, засідання суду призначено на 05.05.2026.
Судове засідання 05.05.2026 проводиться в режимі відеоконференцзв'язку.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено учасникам справи їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Позивач підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд стягнути з відповідача 12 090 603 грн 72 коп. пені, 1 828 743 грн 00 коп. штрафу. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю кожуху звичайного (пальто хутряне), вид 1 № 158/04-24-РМ від 23.04.2024, в частині поставки товару в строки, визначені зазначеним договором. У передбачені Договором терміни відповідач не здійснив поставку товару, товар був поставлений з порушенням строку, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу на підставі п. 8.2 Договору штрафні санкції в загальному розмірі 13 919 346 грн 72 коп., з яких: 12 090 603 грн 72 коп. - пеня в розмірі 0,5% від ціни товар, поставку яких прострочено, за кожний день такого прострочення та 1 828 743 грн 00 коп. - штраф за порушення строків поставки товару понад 30 календарних днів (7 % від ціни товару, строк поставки якого порушено).
Представник відповідача підтримав свої заперечення, викладені у відзиві, відповідно до яких просив суд зменшити заявлений до стягнення розмір неустойки на 90 %. Відповідач визнав, що 23.04.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель» та Товариством з обмеженою відповідальністю “МІК» укладено договір № 158/04-24-РМ про закупівлю кожуху звичайного (пальто хутряне), вид 1. Разом з цим, відповідач (Постачальник) за наявності об'єктивних причин прострочив строки поставки Товару, але звертає увагу суду на те, що прострочення строків поставки Товарів по Договору зумовлено істотними обставинами, які дають підстави відповідачу заявити перед судом клопотання про зменшення заявленої до стягнення неустойки згідно ст. 551 ЦК України. Серед обставин, якими відповідач обґрунтовує заявлене клопотання про зменшення неустойки - є те, що поставка виконана на 100% договірного об'єму поставки з незначним простроченням строку за умови відсутності порушень і претензій по якості поставленого товару. Крім цього, незначне прострочення поставки не заподіяло позивачу збитків або шкоди у заявленій до стягнення чи іншій сумі. Позивач взагалі не заявляє, не підтверджує документально понесені майнові збитки. Таким чином, порушення договірних зобов'язань не мали ніяких негативних наслідків для позивача та ніяким чином не порушили його майнові інтереси. Відповідача вважає, що покладення на відповідача неустойки в заявленому позивачем розмірі є значним, набуває ознак каральної функції та є надмірним тягарем для відповідача, і такий розмір неустойки можна розцінювати як джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем. Враховуючи наведені у відзиві та поясненнях обставини щодо виконання повного обсягу поставки товару належної якості, незначний період прострочення, наслідки порушення зобов'язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, відповідач вважає, що у цьому випадку наявні усі підстави для застосування положень статті 551 ЦК України для зменшення неустойки на 90% від заявленого розміру.
Позивач скористався своїм правом та надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що договір сторонами укладено 23.04.2024, тобто у період дії правового режиму воєнного стану. На момент участі у процедурі закупівлі та укладення договору відповідач був обізнаний із загальною безпековою ситуацією в країні та пов'язаними з нею ризиками здійснення господарської діяльності. Посилання на загальні обставини воєнного часу не можуть розглядатися як непередбачувані для відповідача та не звільняють його від обов'язку належного виконання зобов'язань за Договором, укладеним у 2024 році. Відповідач не довів дотримання встановленої договором процедури повідомлення про форс-мажорні обставини. позивач не отримував у строки та у спосіб, визначені договором, відповідних повідомлень або підтверджуючих документів. Твердження відповідача про відсутність негативних наслідків прострочення є безпідставними та не враховують специфіку спірних правовідносин, пов'язаних із забезпеченням потреб оборони України в умовах воєнного стану. Позивач заперечив щодо зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % та зазначив, що відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за контрактом, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань, а також усвідомлював визначені контрактом строки поставки товару. Посилання відповідача на «незначне прострочення» спростовується матеріалами справи, оскільки частина товару була поставлена лише 04.10.2024, тобто більш ніж через три місяці після спливу граничного строку поставки. У відзиві відповідач зазначає, що поставив увесь товар за договором за власні кошти, без передоплати, та не припинив виконання своїх зобов'язань навіть після прострочення строків. Такі доводи не спростовують факту порушення відповідачем умов договору та не є підставою для звільнення його від відповідальності. Позивач зазначив, що відсутність передоплати є умовою, на яку відповідач добровільно погодився при укладенні договору. Відтак посилання на виконання поставки за власні кошти фактично зводиться до посилання на звичайний комерційний ризик, який несе суб'єкт господарювання у межах здійснення своєї підприємницької діяльності. Подальше виконання договору після порушення строків було зумовлене, зокрема, заінтересованістю відповідача в отриманні оплати за поставлений товар, а тому саме по собі не може розцінюватися як виняткова обставина, що обґрунтовує поважність причин прострочення або є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій. Отже, факт того, що відповідач у подальшому виконав договір у повному обсязі, свідчить лише про завершення виконання зобов'язання, але не спростовує факту його несвоєчасного виконання та не звільняє відповідача від відповідальності за порушення строків поставки.
Відповідачем 04.05.2026 через підсистему “Електронний суд» надано пояснення, просив суд зменшити заявлений до стягнення позивачем розмір неустойки на 90 %.
У судовому засіданні 05.05.2026 позивач заперечив, щодо зменшення розміру неустойки на 90 %.
У судовому засіданні 05.05.2026, в порядку ст. 217 ГПК України суд закінчив порядок з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “МІК» (Постачальник) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 158/04-24-РМ (далі - Договір).
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 ЦК України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для
договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити Замовнику Кожух звичайний (пальто хутряне), вид 1 (18210000-4: Пальта) (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-03-18-012577-a), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно п. 1.2 Договору отримувачами Товару за Договором є Об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.
Відповідно до п. 4.1 договору Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк, визначений у Специфікації (Додаток №1), але у будь-якому випадку в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару).
Вказані у Специфікації (Додаток №1) або заявках на поставку Товару строки поставки Товару можуть бути змінені за зверненням Замовника (п. 4.1.1 Договору).
Згідно п. п. 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору) Постачальник взяв на себе зобов'язання здійснити поставку Товару у кількості 5 000 штук за ціною за одиницю без ПДВ 8 708,30 грн до 30.06.2024 включно.
Заявка на поставку товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1) або в заявках на поставку товару (п. 4.3 Договору).
У пункті 4.7 Договору передбачено, що право власності на товар переходить від Постачальника до Отримувача після прийняття Отримувачем товару та підписання всіх документів згідно з розділом 6 цього Договору.
Відповідно до п. 6.7 Договору після здійснення перевірки Товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Договору, у разі відсутності зауважень Отримувача до Товару, Постачальник та Отримувач підписують Акт приймання Товару, що підтверджує перехід права власності на Товар від Постачальника до Отримувача, та Постачальник передає Замовнику: підписаний Акт приймання Товару згідно Додатку 4 до Договору; оригінал товарно-транспортної накладної підписаної Отримувачем, Оригінал видаткової накладної підписаної Отримувачем; повідомлення-підтвердження, яке оформлюється Отримувачем відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 31 грудня 2016 року № 757; оголошення, повідомлення та посвідчення відповідно до Додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу ІІ), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 19 липня 2017 року № 375, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2017 року за № 1461/31329 (зі змінами); оригінал акту приймального контролю за якістю.
Після підписання Замовник повертає належні екземпляри Акту приймання Товару Постачальнику та Отримувачу протягом 14 календарних діб або повідомляє про відтермінування строку передачі документів.
Відповідно до п.8.2 Державного контракту передбачено, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 % від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни непереданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань. За порушення строку поставки товару понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 % від ціни товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).
Відповідно до п. 8.3 Договору у разі порушення строків поставки товару понад 30 календарних днів Замовник має право відмовитися від його подальшого прийняття.
Згідно з п. 10.4 Договору при настанні надзвичайних та невідворотних форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема тих, які передбачені у частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», які об'єктивно унеможливлюють повне або часткове виконання сторонами зобов'язань, передбачених умовами договору, строк виконання таких зобов'язань може бути відкладений на час, протягом якого діятимуть такі обставини, за умови, якщо сторони не знайдуть інших прийнятних альтернативних способів виконання таких зобов'язань, як це передбачено п. 10.6. цього договору.
У пункті 10.5 Договору визначено, що протягом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), передбачених п. 10.4 цього Договору, та за умови дотримання вимог цього розділу, сторони не несуть відповідальності за невиконання умов договору, якщо це невиконання стало наслідком форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), причин, що знаходяться поза сферою контролю сторони, яка не виконує свої зобов'язання.
Відповідно до п. 4.3 Договору, 24.04.2024 Замовником на адресу Постачальника було направлено Заявку на поставку № R000231, де зазначено Отримувачів Товару і відповідну кількість Товару та строки, що відповідають пунктам 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору).
Після підписання Замовник повертає належні екземпляри Акту приймання Товару Постачальнику та Отримувачу протягом 14 календарних діб або повідомляє про відтермінування строку передачі документів.
На виконання умов державного контракту про закупівлю Постачальник поставив Товар із порушенням строків.
У зв'язку з неналежним виконанням Постачальником покладених на нього зобов'язань, Замовником нараховано штрафні санкції відповідно до умов пункту 8.2 Договору та 10.12.2024 направлено Постачальнику претензію щодо сплати неустойки за вих. № 2165/06/2041-2024 від 10.12.2024.
Відповідно до п. 8.4 Договору, у разі застосування пені/штрафу Постачальник зобов'язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 (тридцяти) банківських днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє Постачальника від виконання умов цього Договору. Штраф, пеня за несвоєчасне/неякісне постачання Товару нараховується Постачальнику за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов'язання.
Позивач у позовній заяві зазначав, що оскільки, претензію направлено 10.12.2024, то у відповідності до п. 8.4 Договору Постачальник мав строк на добровільну сплату штрафних санкцій в строк до 09.01.2025, однак вимогу ним не було виконано.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» не виконало своїх зобов'язань по сплаті штрафних санкцій у встановлений строк, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 12 090 603 грн 72 коп. пені, 1 828 743 грн 00 коп. штрафу.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступні обставини.
Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні права та обов'язки.
Статтею 11 Цивільного кодексу України, далі ЦК України, встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
Правовідносини сторін виникли на підставі договору поставки. Отже, до спірних правовідносин застосовуються положення законодавства про поставку та купівлю-продаж.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За умовами ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Згідно із ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Частиною 1 ст. 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 6.7 Договору після здійснення перевірки Товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Договору, у разі відсутності зауважень Отримувача до Товару, Постачальник та Отримувач підписують Акт приймання Товару, що підтверджує перехід права власності на Товар від Постачальника до Отримувача, та Постачальник передає Замовнику: підписаний Акт приймання Товару згідно Додатку 4 до Договору; оригінал товарно-транспортної накладної підписаної Отримувачем, Оригінал видаткової накладної підписаної Отримувачем; повідомлення-підтвердження, яке оформлюється Отримувачем відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 31 грудня 2016 року № 757; оголошення, повідомлення та посвідчення відповідно до Додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу ІІ), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 19 липня 2017 року № 375, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2017 року за № 1461/31329 (зі змінами); оригінал акту приймального контролю за якістю.
Після підписання Замовник повертає належні екземпляри Акту приймання Товару Постачальнику та Отримувачу протягом 14 календарних діб або повідомляє про відтермінування строку передачі документів.
Матеріалами справи, так і відповідачем підтверджено, що поставка виконана на 100%, але з простроченням поставки Товару за такими документами:
1. Товар у кількості комплектів 1250 штук на загальну суму 13 062 450,00 грн до військової частини НОМЕР_1 поставлено 04.10.2024. що підтверджується Актом приймання Товару № 549;
2. Товар у кількості комплектів 700 штук на загальну суму 7 314 972,00 грн до військової частини НОМЕР_2 поставлено 08.08.2024, що підтверджується Актом приймання Товару № 197;
3. Товар у кількості комплектів 800 штук на загальну суму 8 359 968,00 грн до військової частини НОМЕР_2 поставлено 25.07.2024, що підтверджується Актом приймання Товару № 184;
4. Товар у кількості комплектів 550 штук на загальну суму 5 747 478,00 грн до військової частини НОМЕР_3 поставлено 05.08.2024, що підтверджується Актом приймання Товару № 773;
5. Товар у кількості комплектів 1000 штук на загальну суму 10 449 960,00 грн до військової частини НОМЕР_3 поставлено 31.07.2024, що підтверджується Актом приймання Товару № 755;
6. Товар у кількості комплектів 450 штук на загальну суму 4 702 482,00 грн до військової частини НОМЕР_3 поставлено 24.07.2024, що підтверджується Актом приймання Товару № 731;
7. Товар у кількості комплектів 250 штук на загальну суму 2 612 490,00 грн до військової частини НОМЕР_1 поставлено 30.07.2024, що підтверджується Актом приймання Товару № 412.
Постачальник не виконав взяті на себе зобов'язання належним чином, та порушив строки виконання поставки, що підтверджується Актами приймання Товару № 549, № 197, 184, 773, 755, 731, 412.
Відповідач не заперечив, що мав поставити товар кількістю 5000 штук у строк до 30.06.2024 включно, відповідно до Специфікації (Додаток № 1 до Договору).
Відповідно ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Як встановлено судом та визнано сторонами, відповідачем у визначений договором строк зобов'язання з поставки всієї кількості товарів виконано не було, Товар був поставлений після 30.06.2024, тобто з порушенням строку, встановленого договором.
Відповідно ст.ст. 610-611 ЦК України, невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
Приписами ст. 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Відповідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, далі ГК України, (який був чинний на момент виникнення між сторонами правовідносин), кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК).
Штрафними санкціями, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України (який був чинний на момент виникнення між сторонами правовідносин), визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання і заходу відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) й захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання. Водночас застосування неустойки має здійснюватися з дотриманням принципів розумності та справедливості.
При порушенні виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується з свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
У постанові Верховного Суду від 06.06.2022 у cправі № 908/1133/21 Верховний Суд зазначив, що пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання. Окрім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності.
Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України (який був чинний на момент виникнення між сторонами правовідносин), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 8.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.
Згідно з п 8.2 Договору, у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).
Враховуючи те, що Товар був поставлений з порушенням строку, то у відповідності до п. 8.2 Договору позивачем нарахована та заявлена до стягнення з відповідача пеня в сумі 12 090 603 грн 72 коп. та штраф в розмірі 1 828 743 грн 00 коп., а саме:
1. За Актом приймання Товару № 549 від 04.10.2024 прийнято Товар на суму 13 062 450 грн 00 коп. Пеня нараховується з 01.07.2024 по 03.10.2024 включно, строк прострочення складає 95 календарних днів: 13 062 450,00 грн * 0,5 % * 95 днів = 6 204 663,75 грн. Штраф: 13 062 450,00 грн *7 % = 914 371,50 коп.
2. За Актом приймання Товару № 197 від 08.08.2024 прийнято Товар на суму 7 314 972,00 грн. Пеня нараховується з 01.07.2024 по 07.08.2024 включно, строк прострочення складає 38 календарних днів: 7 314 972,00 грн * 0,5 % * 38 днів = 1 389 844,68 грн. Штраф: 7 314 972,00 грн * 7 % = 512 048,04 грн.
3. За Актом приймання Товару № 184 від 25.07.2024 прийнято Товар на суму 8 359 968,00 грн. Пеня нараховується з 01.07.2024 по 24.07.2024 включно, строк прострочення складає 24 календарні дні: 8 359 968,00 грн * 0,5 % * 24 дні = 1 003 196,16 грн.
4. За Актом приймання Товару № 773 від 05.08.2024 прийнято Товар на суму 5 747 478,00 грн. Пеня нараховується з 01.07.2024 по 04.08.2024 включно, строк прострочення складає 35 календарних днів: 5 747 478,00 грн * 0,5 % * 35 днів = 1 005 808,65 грн. Штраф: 5 747 478,00 грн * 7 % = 402 323,46 грн.
5. За Актом приймання Товару № 755 від 31.07.2024 прийнято Товар на суму 10 449 960,00 грн. Пеня нараховується з 01.07.2024 по 30.07.2024 включно, строк прострочення складає 30 календарних днів: 10 449 960,00 грн * 0,5 % * 30 днів = 1 567 494,00 грн.
6. За Актом приймання Товару № 731 від 24.07.2024 прийнято Товар на суму 4 702 482,00 грн. Пеня нараховується з 01.07.2024 по 23.07.2024 включно, строк прострочення складає 23 календарні дні: 4 702 482,00 грн * 0,5 % * 23 дні = 540 785,43 грн.
7. За Актом приймання Товару № 412 від 30.07.2024 прийнято Товар на суму 2 612 490,00 грн. Пеня нараховується з 01.07.2024 по 29.07.2024 включно, строк прострочення складає 29 календарних днів: 2 612 490,00 грн * 0,5 % * 29 днів = 378 811,05 грн.
Відповідач погодився з розрахунком пені та штрафу, однак просить зменшити неустойку на 90%.
В обґрунтування клопотання відповідач посилався на те, що поставка виконана на 100% договірного об'єму поставки без порушень і претензій по якості поставленого товару, проте з простроченням термінів поставки. Вказує на те, що незначне прострочення поставки не заподіяло позивачу збитків або шкоди у заявленій до стягнення чи іншій сумі, вони не є документально підтвердженими і не виражені у майновому значені для можливості оцінки їх розміру чи вартості. Таким чином, порушення договірних зобов'язань не мали ніяких негативних наслідків для Позивача та ніяким чином не порушили його майнові інтереси. В постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для підприємства. При цьому, для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру пені та штрафу, оскільки наявність збитків та погіршення фінансового становища позивачем не доведено. Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20, від 14.09.2021 у справі № 910/7256/20, від 19.08.2021 у справі № 910/11889/20. У постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 зазначено, що зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однією зі сторін за рахунок іншої. Відповідач не просить застосовувати сертифікат ТПП № 3200-24-2250 від 10.12.2024 як форс-мажорну обставину для звільнення від відповідальності, а посилається як на обставину яка має істотне значення для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України. Відповідач вважає, що покладення на товариство відповідача неустойки в заявленому позивачем розмірі є значним, набуває ознак каральної функції та є надмірним тягарем для відповідача. На думку заявника клопотання є наявними усі складові обставини, які дають суду підстави вважати виниклу ситуацію винятковою і задовольнити клопотання про зменшення неустойки, зменшивши її розмір на 90%, адже розмір заявленої до стягнення неустойки не є співмірним зі збитками від порушення зобов'язання, наявність яких позивачем навіть не доведена, і мова йде не про повне звільнення відповідача від відповідальності за Договором, а про сукупність обставин для зменшення неустойки до адекватного розміру згідно ст. 551 ЦК України. Причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання полягає у неможливості працівникам відповідача виконувати на підприємстві роботи у м. Запоріжжі під час повітряних тривог, які постійно оголошують через небезпеку ракетних обстрілів; поставка виконана на 100% з простроченням.
Позивач проти зменшення неустойки заперечував. Вважає, що підстави для зменшення розміру пені та штрафу на 90% відсутні. Спірні правовідносини не є винятковими та надзвичайними, а фактично виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань. Вказує, що з урахуванням того, що порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» строків виконання договору про закупівлю товарів за Державні кошти № 158/04-24-РМ за умовами якого останній зобов'язався у 2024 році поставити військовим частинам товар оборонного призначення впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому, оскільки відповідачем добровільно на власний розсуд було взято на себе відповідальність передбачену умовами Державного контракту, в тому числі за прострочення зобов'язання, беручи до уваги наведені обставини справи та норми чинного законодавства, вважаємо, що відсутні підстави для зменшення розміру неустойки на 90%.
Розглянувши клопотання відповідача у справі про зменшення розміру неустойки, суд задовольняє його частково, виходячи з такого.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тобто цією нормою передбачено умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов'язкової наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (постанова Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 501/2862/15-ц).
Згідно зі ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
Суд враховує, що відповідачем повинно було бути виконано зобов'язання з поставки товару до 30.06.2024 за укладеним Договором. Тобто, укладаючи Договір у період діючого з 24.02.2022 в Україні воєнного стану, відповідач, як господарюючий суб'єкт, місцем розташування якого є місто Запоріжжя Запорізької області (територія, наближена до місця ведення активних бойових дій), мав розуміти та оцінити всі ризики.
Разом з тим, поставка товару була здійснена відповідачем у повному обсязі, з пропуском строку, без будь-яких претензій по якості від позивача.
Згідно Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, Запорізька міська територіальна громада Запорізького району Запорізької області (UA23060070000082704) віднесена до територій можливих бойових дій (дата виникнення можливих бойових дій: 01.01.2023; дата закінчення можливих бойових дій: не зазначена) (підпункт 1.3 пункту 1 підрозділу І Переліку).
Підприємство відповідача в умовах воєнного стану продовжує працювати, зокрема й на оборонний сектор держави, сплачувати податки та забезпечує громадян робочими місцями, що є важливим у теперішній час.
В умовах воєнного стану в Україні надважливим є підтримання здійснення господарської діяльності підприємств України, що дозволить наповнювати бюджет, з якого фінансуються Збройні Сили України.
Позивач не заявив щодо наслідків допущеного відповідачем прострочення з поставки товару, зокрема настання для нього будь-яких негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення.
Так, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, вирішуючи питання щодо застосування ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України в контексті можливості зменшення судом заявленої до стягнення суми пені на 99 %, тобто до 1%, зазначив про те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.
За висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у зазначеній вище постанові, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру неустойки (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), до якого суд має право її зменшити, Суд не вбачає підстав для відступу від аналогічної правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.02.2023 у справі № 920/437/22 щодо застосування, зокрема, положень частини третьої статті 551 ЦК України із висновком, що можливість зменшення заявленої до стягнення пені на 99 % залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. Крім того, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначити конкретні обставини справи (як-от: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Відповідно до наведених вище норм, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Такий підхід є усталеним у судовій практиці.
Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.03.2026 у справі № 910/6807/25 зауважив чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (такі правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та ін.).
Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (такі правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/2455/20) та ін.).
Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.03.2026 у справі № 910/6807/25 зазначив:
57. Верховний Суд звертає увагу на те, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд також повинен брати до уваги майновий стан сторін.
58. Отже, під час здійснення касаційного перегляду судових рішень, в яких судами реалізовувалися дискреційні повноваження, перед судом касаційної інстанції ставляться наступні питання: чи належно суд вмотивував рішення; чи не є воно свавільним (довільним), нераціональним, не підтвердженим доказами або ж помилковим щодо юридичних фактів; чи не є судове рішення необ'єктивним або явно несправедливим, тобто таким, що порушує баланс інтересів сторін. Вказані обставини обумовлені межами здійснення касаційного перегляду визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, однак не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
59. Вирішуючи у цій справі питання зменшення розміру пені та штрафу, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що:
- роботи за договором Відповідачем виконано у повному обсязі, хоча і з простроченням, Позивач прийняв товар без зауважень щодо якості й комплектності;
- факт впливу воєнного стану на можливість виконання Відповідачем зобов'язань за договором підтверджуються сертифікатом Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-24-1583 від 20.08.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили);
- відсутність понесених Позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов'язання Відповідачем;
- умови воєнного стану впливають на діяльність обох сторін правочину та враховуючи значення їх виду діяльності, - Позивача (забезпечення потреб ЗСУ, інших військових формувань в особливий період) та Відповідача (критично важливе підприємство для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, - згідно наказу Міністерства економіки України № 1220 від 17.02.2025);
- 19 339 974, 00 грн штрафних санкцій складає ~ 47,33 % від загальної суми державного контракту (40 859 100, 00 грн) та є більшою в декілька разів ніж прибуток підприємства згідно звіту про фінансові результати відповідача за 1 квартал 2025 року.
60. Зазначений сертифікат ТПП не може звільняти Відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання за договором та розглядатися як беззаперечний доказ наявності форс-мажорних обставин з викладених вище підстав, однак підлягає врахуванню разом з іншими доказами при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій в порядку, визначеному статтями 73-79, 86 ГПК України, що і було зроблено судами попередніх інстанцій.
61. Крім того, судами враховано загальні засади, встановлені у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, та фінансовий стан Відповідача, інтереси обох сторін, поведінку Відповідача, який виконав договірні зобов?язання та дискреційний характер визначення судом розміру неустойки, до якого суд її зменшує.
62. Верховний Суд наголошує, що у цій справі суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи та реалізуючи свої повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України, дійшли законних та обґрунтованих висновків про можливість зменшення розміру пені та штрафу, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, а також дотримавшись принципу розумного балансу між інтересами сторін, що запобігатиме настанню негативних наслідків для них.
Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 вказав на те, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків у момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Суд вважає таке зменшення розміру пені та штрафу оптимальним балансом інтересів сторін у цьому спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, зокрема для відповідача.
Враховуючи наведені вище обставини, виконання повного обсягу поставки товару, незначний період прострочення, наслідки порушення зобов'язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, суд вважає, що у цьому випадку наявні обставини, які є підставою для застосування положень статті 551 ЦК України та для зменшення пені на 80 % від заявленого розміру, а саме: до суми 2 418 120 грн 75 коп. та штрафу до суми 365 748 грн 60 коп.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 (п. 40) по справі «Горнсбі поти Греції» зазначено: «…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі «Руїс Торіха проти Іспанії», Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов'язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).
Умови воєнного стану впливають на діяльність обох сторін правочину та враховуючи значення їх виду діяльності, - позивача (забезпечення потреб ЗСУ, інших військових формувань в особливий період, та відповідача (критично важливе підприємство для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, - згідно наказу Міністерства економіки України № 1220 від 17.02.2025, а також предмет Державного контракту. Слід зазначити, що доводи позивача про наявність прострочення відповідачем поставки товару за іншими державними контрактами не є предметом даного спору та, відповідно, не підлягають дослідженню.
13 919 346,72 грн штрафних санкцій складає - 31,97 % від загальної суми державного контракту (43 541 500,00грн) та є більшою в декілька разів ніж прибуток підприємства згідно звіту про фінансові результати відповідача за 2025 р., тож твердження позивача про збільшення прибутку відповідача за вказаний період не спростовують того, що неустойка у заявленому розмірі не має компенсаційного характеру.
За нормами ч.1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Суд беручи до уваги вищевикладені обставини, які склалися у даній справі, дійшов до висновку, що справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, зважаючи на дискрецію суду для вирішення питання щодо зменшення неустойки і розміру, до якого вона має бути зменшена обґрунтованим є зменшення розміру пені на 80 % до суми 2 418120 грн 75 коп. пені та штраф до суми 365748 грн 60 коп., що забезпечить збалансованість інтересів сторін та надасть позивачу розумну компенсацію за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання і поставки товару.
За вказаних обставин, позов задовольняється частково, з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» стягуються пеня в сумі 2 418 120 грн 75 коп. та штраф до суми 365 748 грн 60 коп.
Часткове задоволення позову зумовлене зменшенням судом розмірів пені та штрафу.
Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення.
За результатами вирішення спору, судовий збір у справі покладається на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України у розмірі 167 032 грн 16 коп.
Керуючись ст. ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (вул. Північне шосе, 69а, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний номер юридичної особи 30105738) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (вул. Автозаводська, буд. 2, м. Київ, 04074, ідентифікаційний номер юридичної особи 44725823) 2 418 120 (два мільйона чотириста вісімнадцять тисяч сто двадцять) грн 75 коп. пені, 365 748 (триста шістдесят п'ять тисяч сімсот сорок вісім) грн 60 коп. штрафу, 167 032 (сто шістдесят сім тисяч тридцять дві) грн 16 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В інший частині позову відмовити.
Повний текст рішення оформлено та підписано 15.05.2026.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.