номер провадження справи 5/111/16
13.05.2026 Справа № 908/3074/16
м. Запоріжжя Запорізької області
Колегія суддів Господарського суду Запорізької області у складі:
Головуючий суддя Проскуряков К.В.,
Судді Дроздова С.С.,
Ярешко О.В.,
при секретарі судового засідання Шельбухової В.О., розглянувши матеріали заяви Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» від № б/н від 30.04.2026 (вх. №9670/08-08/26 від 01.05.2026) про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення по справі № 908/3074/16
За позовом: Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат» (69600, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство “Холдингова компанія “Енергомережа" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд.12)
про стягнення 163 675 090,51 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача (заявника): Дамірова Н.Н. (в залі суду) - довіреність №538 від 09.12.2025
Від відповідача: не з'явився
Від третьої особи: не з'явився
01.05.2026 до Господарського суду Запорізької області від Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» надійшла заява від № б/н від 30.04.2026 (вх. № 9670/08-08/26 від 01.05.2026) про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення по справі № 908/3074/16.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.05.2026, заяву про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення передано на розгляд у наступному складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Дроздова С.С., Смірнов О.Г.
Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026, враховуючи відрядження судді - члена колегії Смірнова О.Г. до Господарського суду Київської області для здійснення правосуддя, вищевказану заяву передано на розгляд колегії суддів у наступному вкладі: головуючий суддя ПроскуряковК.В., судді: Дроздова С.С., Ярешко О.В.
Ухвалою суду від 04.05.2026 прийнято справу № 908/3074/16 для розгляду заяви від № б/н від 30.04.2026 (вх. № 9670/08-08/26 від 01.05.2026) про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення та судове засідання призначено на 13.05.2026 о 10 год. 00 хв. Явку в судове засідання учасників справи визнано обов'язковою.
13.05.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 13.05.2026 здійснювалось і фіксувалось з використанням підсистеми «Електронний суд» ЄСІКС.
Згідно з ч. 1 ст. 345-2 ГПК України суд розглядає заяву про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 345-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 342 цього Кодексу.
Представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлені належним чином шляхом направлення ухвали суду від 04.05.2026 до електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» ЄСІКС» відповідача та на поштову адресу третьої особи. Клопотань про розгляд справи без участі уповноважених представників або відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Письмові пояснення по суті заяви від відповідача та третьої особи до суду не надійшли.
Представник заявника підтримав заяву від № б/н від 30.04.2026 (вх. № 9670/08-08/26 від 01.05.2026) про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення.
Наявні матеріали дозволяють суду розглянути вказану заяву по суті.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» від № б/н від 30.04.2026 (вх. № 9670/08-08/26 від 01.05.2026) про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення по справі № 908/3074/16 суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.11.2017 у справі № 908/3074/16, залишеним без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.05.2018, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" заборгованість за спожиту активну електричну енергію за період листопад-грудень 2014 за договором № 76 від 01.12.2012р. у розмірі 161 704 140,11 грн., а саме: основну заборгованість у сумі 81 689 888,01 грн., втрати від інфляції за рахунком № 76/11а від 02.12.2014 у період з грудня 2014 по жовтень 2016 у розмірі 24 172 168,05грн., втрати від інфляції за рахунком № 76/12а від 05.01.2015 у період прострочення з лютого 2015р. по жовтень 2016р. в сумі 22 054 490,14грн., 3 % річних за рахунком № 76/11а від 02.12.2014 за період з 13.12.2014 по 31.10.2016 у розмірі 2 224 202,96грн., 3 % річних за рахунком № 76/12а від 05.01.2015 за період з 16.01.2015 по 31.10.2016 в сумі 2 277 917,71 грн., пеню за період з 21.11.2015 по 31.10.2016 в сумі 29 285 473,24грн.
16.11.2018 на виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.05.2018 та рішення Господарського суду Запорізької області від 21.11.2017 по справі №908/3074/16, видано відповідний наказ, який було пред'явлено до примусового виконання.
21.01.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 58134469 ідентифікатор для доступу Г46Д95915505).
09.12.2020 державним виконавцем прийнято постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.
16.05.2025 відбулась реєстрація змін до установчих документів Товариства, а саме: змінено назву Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130926) на Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130926), код ЄДРПОУ залишився незмінним.
Суд враховує, що новим найменуванням Позивача є Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130926).
Представник заявника зазначив, що станом на 29.04.2026 рішення суду, що набрало чинності 16.11.2018 не виконано. Залишок заборгованості складає 81 689 888,01 грн. боргу за електричну енергію.
Згідно з статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
В силу статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За умовами частини другої статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частинами 1, 2 статті 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Іммобільяре Саффі» проти Італії»).
У рішенні по справі “Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі “Глоба проти України» пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
В силу статті 339 ГПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому розділом VI “Судовий контроль за виконанням судових рішень» Господарського процесуального кодексу України.
Отже, чинним процесуальним Законом встановлено право суду встановити судовий контроль за виконанням судових рішень.
При цьому, такий контроль встановлюється в разі, якщо судове рішення не виконується зобов'язаною стороною тривалий час без поважних на те підстав.
Водночас, застосування інституту судового контролю є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
З метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в господарському судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.
Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в господарському судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішення нового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи - заявника.
Відповідно до частини 1 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах: 1) про захист ділової репутації; 2) що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 3) в інших спорах немайнового характеру.
Згідно з ч. 2 ст. 345-1 ГПК України стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.
За приписами частини 4 статті 345-1 ГПК України, якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб'єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов'язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат» є суб'єктом господарювання державного сектору економіки, що підтверджується Витягом з реєстру (переліку) суб'єктів господарювання державного сектору економіки № з/п 2921, який розміщено на офіційному сайті Фонду Державного майна України.
Разом з тим, Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат» не надано суду письмових пояснень щодо неможливості добровільного виконання ним рішення у цій справі.
Судом встановлено, що станом на 13.05.2026 виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 16.11.2018 у справі № 908/3074/16 є відкритим, що підтверджується відомостями з Автоматизованої системи виконавчого провадження - АСВП, а отже рішення Господарського суду Запорізької області від 21.11.2017 у справі № 908/3074/16 залишається невиконаним Боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат».
Суд зазначає, що зупинення вчинення заходів примусового виконання стосовно Боржника не звільняє Боржника від обов'язку добровільного виконання судового рішення та не зупиняє саму дію судового рішення.
Згідно із Законом України «Про виконавче провадження» примусове виконання є лише механізмом забезпечення та відповідними діями державного виконавця, тоді як обов'язок боржника виконати рішення суду виникає з моменту набрання ним законної сили. Зупинення вчинення виконавчих дій не перериває та не припиняє матеріально-правового зобов'язання боржника перед стягувачем.
Отже, встановлена ГПК України процедура судового контролю за виконанням судового рішення застосовується виключно за умови відкриття виконавчого провадження, в межах якого боржник не позбавлений права добровільно виконати судове рішення не чекаючи вжиття виконавцем заходів примусового стягнення та незалежно від того, що виконавче провадження зупинено.
Згідно з ст. 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що за умови обов'язкової наявності відкритого виконавчого провадження для застосування судового контролю за виконанням рішення у майнових спорах, вказана процедура на практиці зводиться до використання її стягувачем для спонукання боржника добровільно виконати судове рішення поза процедурою виконавчого провадження.
Проте, сам по собі встановлений судом обов'язок боржника з надання звіту не покладає на нього зобов'язання виконати судове рішення у встановлений судом строк поза виконавчим провадженням, в межах якого стягувач також може вживати заходів для контролю за виконанням рішення та діями органу виконання, що свідчить про певну правову проблему та неузгодженість між відповідними нормами ГПК України та Законом України “Про виконавче провадження».
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Також суд враховує, що у Рішенні від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зауважив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Також Конституційний Суд України, узявши до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене рішення.
В ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зазначено: виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист.
Отже, Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплено, що судове рішення є обов'язкове до виконання та має бути виконаним. Одними з основних засад (принципів) господарського судочинства є верховенство права та обов'язковість судового рішення. У свою чергу, основним завданням другого з цих принципів є забезпечення першого названого принципу - верховенства права, оскільки без виконання судових рішень реалізація цього принципу є недосяжною. Зокрема, це випливає також із судової практики ЄСПЛ (дивитись, наприклад, рішення від 03 грудня 2003 року у справі "Рябих проти Росії" ("Ryabykh v. Russia", заява № 52854/99, п. 55), від 09 листопада 2004 року у справі "Науменко проти України" ("Svetlana Naumenko v. Ukraine", заява № 41984/98, п. 91) тощо).
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 345-2 ГПК України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. (ч. 2)
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. (ч. 3)
Відповідно до ч. 6 ст. 345-2 ГПК України ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 345-4 цього Кодексу.
Суд також зазначає, що у зв'язку з введенням на території України військового стану через збройну агресію всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому грошових коштів за рішенням суду.
Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи баланс інтересів обох сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, тривале невиконання Боржником рішення суду у цій справі, суд вважає за можливе заяву Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» від № б/н від 30.04.2026 (вх. № 9670/08-08/26 від 01.05.2026) про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення по справі № 908/3074/16 задовольнити та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат» у строк до 14.06.2026 надати суду звіт про виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.11.2017 у справі №908/3074/16.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 339, 342, 345-1, 345-2 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1. Заяву Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» від № б/н від 30.04.2026 (вх. №9670/08-08/26 від 01.05.2026) про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення по справі № 908/3074/16 задовольнити.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат» (69600, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18) у строк до 14.06.2026 надати суду звіт про виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.11.2017 у справі №908/3074/16.
3. Ухвалу суду направити до електронних кабінетів в підсистемі “Електронний суд» ЄСІКС позивача, відповідача та на поштову адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Повний текст ухвали складено та підписано 14.05.2026.
Головуючий суддя К.В. Проскуряков
Суддя С.С. Дроздова
Суддя О.В. Ярешко