Рішення від 11.05.2026 по справі 907/519/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/519/24

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д.,

за участю секретаря судового засідання Повідайчик Т.В.,

розглянувши у загальному позовному провадженні справу

за позовом Закарпатської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ - 02909967, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, буд. 2 "А",

в інтересах держави в особі Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04053789, 89600, Закарпатська обл., місто Мукачеве, вул. Штефана Августина, будинок 21,

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Мукачівське міжрайонне управління водного господарства, 89600, Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. Ярослава Мудрого, буд. 22, код ЄДРПОУ - 01033875,

до відповідача Фермерського господарства "Мочар ІР", код ЄДРПОУ - 38056437, 90120, Закарпатська обл., Іршавський р-н, село Арданово, будинок 351

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками

Учасники справи, що з'явились в судове засідання:

прокурор - Черненко С.С., службове посвідчення №069349 від 01.03.23

від відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог.

Закарпатська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ - 02909967, звернулась до Господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04053789, з позовною заявою до Фермерського господарства "Мочар ІР", код ЄДРПОУ - 38056437, з позовними вимогами усунення власнику - державі в особі Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області перешкоди у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов'язання Фермерського господарства "МОЧАР ІР" припинити рибогосподарську експлуатацію водного об'єкту - водосховища "Роман-Потік" на підставі режиму рибогосподарської експлуатації та шляхом зобов'язання Фермерського господарства "МОЧАР ІР" повернути водний об'єкт - водосховище "Роман-Потік" разом із земельними ділянками під ним (2121983200:02:001:0360 площею 11.6847 га, 2121983200:01:001:0019 площею 186.8416 га, 2121983200:03:001:0184 площею 57.5341 га) державі в особі уповноваженого органу - Мукачівської районної державної адміністрації.

Правова позиція і зміст позовних вимог прокурора у справі.

Прокурором встановлено, що відповідно до режиму роботи штучного водного об'єкта на території Закарпатської області на річці Роман Потік (права притока річки Чорна Вода, басейн річки Дунай) на 2024 рік, затвердженого завідувачем сектору у Чернівецькій області Державного агентства водних ресурсів України, встановлено, що адміністративно-територіальним місцем розташування водосховища "Роман-Потік" є Мукачівська територіальна громада Мукачівського району (за межами с. Горбок).

Також обласною прокуратурою на підставі даних, отриманих від Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Закарпатській області, встановлено, що на території області є один користувач, який здійснює рибогосподарську діяльність відповідно до режиму спеціального товарного рибного господарства - Фермерське господарство "МОЧАР ІР".

Призначення водойми у теперішній час комплексне: акумулювання паводкового стоку, весняної повені і рекреації.

Згідно з інформацією, наданою Мукачівським міжрайонним управлінням водного господарства, останнє на підставі витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на право постійного користування від 04.06.2015 серії ЕКА №386845, ЕКА №386778, ЕКА №386680 здійснює регулювання паводкового стоку на водосховищі як балансоутримувач гідротехнічних споруд (греблі і водовипуска) та постійний землекористувач.

Відповідно до вимог ст. 5 Водного кодексу України вказане водосховище є водним об'єктом загальнодержавного значення.

Крім того водосховище є комплексного призначення та використовується для акумуляції паводкового стоку та риборозведення. Користування водосховищем здійснюється ФГ "Мочар ІР" на підставі режиму спеціального товарного рибного господарства. Так, Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Закарпатській області та Державним агентством меліорації та рибного господарства України 27.07.2022 СГД - ФГ "Мочар ІР" погоджено режим рибогосподарської експлуатації водосховища "Роман-потік".

Термін дії - від 19.08.2022 до 19.08.2032.

Прокурор вказує, що на підставі вказаного режиму, без наявності будь-яких правовстановлюючих документів, відповідач здійснює використання вказаного водного об'єкту у своїй господарській діяльності з метою риборозведення та подальшого добування (вилову) біоресурсів.

Прокурор також зазначає, що обставини здійснення рибогосподарської діяльності ФГ "Мочар ІР" рибогосподарської діяльності на водосховищі "Роман Потік" підтверджується звітами про обсяги вилову водних біоресурсів на 01.01.2023 та 01.01.2024, підсумковими актами про виконання робіт з відтворення водних біоресурсів, публікацією під назвою "У водойми Прикарпаття та Закарпаття вселено майже 20 тис. екземплярів молоді риб, - Держрибагентство".

З інформації, отриманої від Держводагентства України, інформація щодо перебування в оренді зазначеного водного об'єкта відсутня, а договір оренди водного об'єкта/договір оренди земельної ділянки з розташованим на ній водним об'єктом на водосховище "Роман-Потік" площею 218.20 га, сектором у Закарпатській області Держводоагентства не погоджувався.

Мукачівська міська рада повідомила, що між радою та ФГ "Мочар ІР" договір оренди водосховища "Роман Потік" не укладався. Штучне розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх використання здійснюється даним ФГ згідно режиму рибогосподарської експлуатації водосховища "Роман Потік" та інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженої наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008 №4. Також не здійснювалась реєстрація договорів оренди водного об'єкту водосховища "Роман Потік" між Берегівською РДА та ФГ "Мочар ІР".

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно відсутня інформація про речові права відповідача на земельні ділянки під водосховищем.

Прокурор вказує, що даний водний об'єкт розташований на 3 земельних ділянках, зокрема з кадастровими номерами: 2121983200:02:001:0360 площею 11.6847 га; 2121983200:01:001:0019 площею 186.8416 га; 2121983200:03:001:0184 площею 57.5341 га.

Також він зазначає, що відповідно до режиму роботи штучного водного об'єкта на території Закарпатської області на річці Роман Потік на 2024 рік, затвердженого завідувачем сектору у Чернівецькій області Державного агентства водних ресурсів України, встановлено, що адміністративно - територіальним місцем розташування водосховища "Роман - Потік" є Мукачівська територіальна громада Мукачівського району (за межами с. Горбок). Разом з тим, відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, вказані земельні ділянки є державною власністю та не є землями комунальної власності територіальних громад. А отже саме Мукачівська районна державна адміністрація Закарпатської області є органом, наділеним повноваженнями здійснювати захист інтересів держави в спірних правовідносинах.

На підставі вищевказаного, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою із позовними вимогами усунення власнику - державі в особі Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області - перешкоди у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов'язання ФГ "Мочар ІР" припинити рибогосподарську експлуатацію водного об'єкту - водосховища "Роман - Потік" на підставі режиму рибогосподарської експлуатації; усунути власнику - державі в особі Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області - перешкоди у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов'язання ФГ "Мочар ІР" повернути водний об'єкт - водосховище "Роман - Потік" разом із земельними ділянками під ним (2121983200:02:001:0360 площею 11.6847 га, 2121983200:01:001:0019 площею 186.8416 га, 2121983200:03:001:0184 площею 57.5341 га) державі в особі уповноваженого органу - Мукачівської районної державної адміністрації.

30.09.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від прокуратури (вх. №02.3.1-02/7616/24 від 30.09.2024 року). У такій відповіді на відзив прокурор вказує, що можливості використання водних біоресурсів без обов'язкового отримання в установленому ЗК України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об'єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів, чинним законодавством не передбачена. Так, використання водних біоресурсів є нерозривно пов'язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об'єктами).

Прокурор зазначає, що водосховище має комплексне призначення, отже, його використання у рибогосподарській діяльності не передбачено, вказане водосховище не відноситься до рибогосподарського водного об'єкту, а тому відносно нього взагалі не підлягав ні розробці, ні погодженню жоден режим, відносно нього протиправно встановлено штучне розведення риби, інших живих ресурсів та їх використання.

Правова позиція позивача у справі.

На адресу суду надійшло клопотання про підтримання позовних вимог від позивача у справі (вх. №02.3.1-02/7776/24 від 07.10.2024 року), в якому позивач просив задовольнити позовні вимоги Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави Мукачівської районної державної адміністрації; розглянути справу без участі представника позивача.

Правова позиція третьої особи у справі.

Третя особа відповіді на відзив або інших заяв по суті справи до суду не подала, хоча була своєчасно та в належний спосіб повідомлена про відкриття провадження у справі та про залучення її, як третьої особи до справи. Так, ухвала суду від 02.07.2024 та від 15.08.2024 були направлені третій особі за її юридичною адресою та отримані нею, що підтверджується зокрема рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 63а)

Неподання власних заяв по суті справи третьою особою судом презюмується як підтримка вимог прокурора.

Суд зазначає, що учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Правова позиція відповідача у справі.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача у справі (вх. №02.3.1-02/5787/24 від 23.07.2024 року), в якому відповідач просив у задоволенні позову - відмовити повністю.

На замовлення ФГ "Мочар ІР" був розроблений режим рибогосподарської експлуатації водосховища "Роман-Потік" на підставі режиму рибогосподарської експлуатації із строком дії від 16 липня 2020 року по 15 липня 2025 року.

Відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів перевірки, складення протоколу, притягнення відповідача до адміністративної відповідальності Держрибагентством та/або органами рибоохорони Держрибагентства відповідно до повноважень, передбачених Положенням про органи рибоохорони Державного агентства рибного господарства України, затвердженим наказом Мінагрополітики від 19.01.2012 №26.

Відповідачем також не заперечується у своєму відзиві, що ним не укладено договору оренди вказаного водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду під водним об'єктом. Однак, відповідач стверджує, що не використовує водний об'єкт та земельну ділянку водного фонду; відповідач лише здійснює визначене рибальство, яке є видом спеціального використання водних біоресурсів, яке за чинним законодавством України провадиться на підставі відповідного дозволу та не передбачає укладення договору оренди та отримання дозволу на спец водокористування.

За переконанням відповідача, рибогосподарська діяльність може здійснюватися як рибальство за режимами господарської експлуатації водних об'єктів на умовах створення спеціальних товарних рибних господарств або як виробництво на підставі ЗУ "Про аквакультуру".

Відповідач отримав вказаний дозвіл саме на провадження діяльності з промислового рибальства. Відповідно до статуту, предметом діяльності товариства є зокрема рибне господарство: прісноводне рибальство (аквакультура).

Відповідач стверджує у своєму відзиві, що наявні у матеріалах справи документи не є належними та достатніми доказами для висновку, що відповідач, здійснивши документальне оформлення своєї діяльності як промислове рибальство (вилов водних біоресурсів у стані природної волі), натомість фактично займається аквакультурою (виробництвом товарної риби у контрольованих умовах), яка провадиться відповідачем без оформлення паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проєкту рибогосподарської технологічної водойми, без укладення договору оренди землі водного фонду, без отримання дозволу на спецводокористування.

На адресу суду також надходили додаткові пояснення у справі від відповідача (вх. №02.3.1-02/8809/24 від 14.11.2024 року). В таких додаткових поясненнях відповідач вказував, що здійснює лише вилучення, приймання, переробку, зберігання, транспортування водних біоресурсів, а не його штучне розведення та вирощування (що є аквакультурою); діюче законодавство у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, не містить норми, які б зобов'язували користувача водних ресурсів, який здійснює промислове рибальство, мати правовстановлюючі документи на рибогосподарський водний об'єкт для здійснення спеціального використання водних біоресурсів.

Процесуальні дії суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2024 позовну заяву залишено без руху. Повідомлено прокурора про необхідність усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Господарського суду Закарпатської області зазначених в мотивувальній частині даної ухвали доказів у строк не пізніше п'яти днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху. Зокрема, в даній ухвалі зазначено, що прокурору, для усунення недоліків позовної заяви, слід надати суду: 1) окрему заяву (клопотання) про залучення Мукачівського міжрайонного управління водного господарства, код ЄДРПОУ - 01033875, в якості третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог, в якій зазначити на яких підставах третю особу належить залучити до участі у справі та в який спосіб рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки третьої особи; 2) докази надіслання позовної заяви разом з додатками відповідачу за його вірною юридичною адресою згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань -"90120, Закарпатська обл., Іршавський р-н, село Арданово, будинок 351".

Ухвалою суду від 02.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 27.08.2024; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи; залучено до участі в справі Мукачівське міжрайонне управління водного господарства як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою суду від 20.09.2024 продовжено підготовче провадження у справі на 30 календарних днів.

Ухвалою суду від 19.11.2024 зупинено провадження у справі №907/519/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду судового рішення у справі №922/1168/23 та виготовлення повного тексту відповідної постанови.

Ухвалою суду від 13.10.2025 поновлено провадження у справі №907/519/24 і призначено підготовче засідання у справі. Запропоновано сторонам у справі надати суду свої заяви по суті справи з врахуванням позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 10.04.2025 у справі №922/1168/23.

Ухвалою від 20.11.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 05.12.2025 розгляд справи відкладено та витребувано у строк до 10 січня 2026 року від позивача, прокурора, третьої особи свої письмові пояснення, міркування щодо кожного аргументу, наведеному відповідачем у своїх заявах по суті справи та у поясненнях.

Ухвалою суду від 24.03.2026 призначено розгляд справи по суті на 04 травня 2026 року. В судовому засідання 04.05.2026 суд розглянув справу по суті та перейшов до стадії ухвалення судового рішення, визначивши дату та час проголошення судового рішення - 11.05.2026 на 17:00 год.

11.05.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Частиною 1 статті 240 ГПК України передбачено, що рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час проголошення повного рішення суду суд може оголосити лише його вступну та резолютивну частини та негайно вручити копії такого рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Стислий виклад обставин справи, встановлених судом.

В матеріалах справи міститься науково-біологічне обґрунтування рибогосподарської експлуатації водосховища "Роман-Потік" в режимі спеціального товарного рибного господарства.

Згідно з даними такого документу, водосховище "Роман-Потік" розташоване на території Мукачівської територіальної громади (між селами Горобок та Дунковиця). Водосховище належить до осушувальної системи "Чорний Мочар" і створене у долині р. Роман - Потік у 1961 році з метою регулювання паводкових витрат водотоків гірської частини водозбору, що дозволяє зменшити транзитні витрати в магістральних каналах осушувальної системи. Призначення водойми у теперішній час комплексне: акумулювання паводкового стоку, весняної повені і рекреації.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що 16.07.2020 Управлінням Державного агентства рибного господарства у Закарпатській області виданий дозвіл №001/20 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) Фермерському господарству "Мочар ІР". Вид спеціального використання згідно дозволу - спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах). Назва рибогосподарського водного об'єкта - водосховище комплексного використання "Роман Потік", розташований на землях Іршавської районної ради Закарпатської області.

Строк дії такого дозволу - з 16 липня 2020 по 15 липня 2025 року.

Такий дозвіл виданий на підставі режиму рибогосподарської експлуатації, погоджений Першим заступником Голови Державного агентства рибного господарства України терміном до 20.07.2022 року.

Судом встановлено, що відповідач клопотав своїм листом від 12.07.2022 про погодження продовження здійснення господарської діяльності в режимі СТРГ ФГ "Мочар ІР" на водосховищі Роман-Потік.

Також відповідачу була видана Держрибагентством України ліцензію серії АВ №581631 на здійснення діяльності, пов'язаної з промисловим виловом риби, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств, строком дії з 02 липня 2012 року по необмежений час.

Відповідач здійснював вилов риби у вказаному водосховищі, що підтверджується зокрема звітами про обсяги вилову водних ресурсів, які ним і були самостійно подані, станом на "01" січня 2023 року та "01" січня 2024 року.

Крім того, відповідачем здійснювалось і вселення водних біоресурсів, що підтверджується зокрема підсумковими актами на виконання робіт із вселення водних біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів від 23.04.2018; від 24.05.2019; від 27.04.2020; від 27.04.2021; від 02.05.2022; від 13 червня 2023 року.

Судом встановлено, що згідно відомостей Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 08.06.2015, індексний номер витягу - 38706065, власником земельної ділянки площею 186.8416 га, для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами, яка розташована на території Доробратівської сільської ради, кадастровий номер 2121983200:01:001:0019 являється - Іршавська районна державна адміністрація Закарпатської області, а правокористувачем - Мукачівське міжрайонне управління водного господарства.

Згідно відомостей Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 08.06.2015, індексний номер витягу - 38706065, власником земельної ділянки площею 186.8416 га, для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами, яка розташована на території Доробратівської сільської ради, кадастровий номер 2121983200:01:001:0019 являється - Іршавська районна державна адміністрація Закарпатської області, а правокористувачем - Мукачівське міжрайонне управління водного господарства.

Згідно відомостей Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 04.06.2015, індексний номер витягу - 38570444, власником земельної ділянки площею 57.5341 га, для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами, яка розташована на території Доробратівської сільської ради, кадастровий номер 2121983200:03:001:0184 являється - Іршавська районна державна адміністрація Закарпатської області, а правокористувачем - Мукачівське міжрайонне управління водного господарства.

Згідно відомостей Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 04.06.2015, індексний номер витягу - 38571038, власником земельної ділянки площею 11.6847 га, для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами, яка розташована на території Доробратівської сільської ради, кадастровий номер 2121983200:02:001:0360 являється - Іршавська районна державна адміністрація Закарпатської області, а правокористувачем - Мукачівське міжрайонне управління водного господарства.

Вказане підтверджується також відповідними інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №362496307 від 19.01.2024; №362494056 від 19.01.2024; №362495315 від 19.01.2024.

В матеріалах справи також містяться і Витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

В матеріалах справи також міститься розпорядження голови Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області №66 від 10.03.2015 про надання Мукачівському міжрайонному управлінню водного господарства в постійне користування вказаних вище земельних ділянок та розпорядження голови Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області №123 від 07.05.2015 про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації 10.03.2015 №66.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1635-р "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій" здійснено реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 №807-9 "Про утворення та ліквідацію районів", шляхом приєднання до районних державнних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою згідно з додатком 1.

Відповідно до додатку 1 до розпорядження КМУ від 16.12.2020 №1635-р Іршавський район відноситься до юрисдикції Мукачівської райдержадміністрації. В свою чергу, розпорядженням Закарпатської обласної державної адміністрації №192 від 15.03.2021 затверджено передавальний акт Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області до правонаступника Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області. Район, який відноситься до компетенції Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області згідно вказаного переліку - Свалявський.

В матеріалах справи наявний лист Держрибагентства від 08.04.15 щодо відмови у скасуванні режиму рибогосподарської експлуатації водного об'єкта, в якому агентство зазначає, що ЗУ "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" та іншими нормативно - правовими актами в рибогосподарській галузі не передбачається вимагати з СГД договір оренди для здійснення рибогосподарської діяльності в режимі спеціального товарного рибного господарства. Підстав для скасування режиму рибогосподарської експлуатації водосховища "Роман Потік" погоджений для ФГ "МОЧАР ІР" - немає.

Також в матеріалах справи міститься і лист від Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області від 05.02.2015, в якому зазначено, що здійснення рибогосподарської діяльності на умовах режиму не потребує укладення договору оренди ні водного об'єкту, ні земельної ділянки. Аналогічні положення містяться і в листі - роз'ясненні Міністерства аграрної політики та продовольства України від 20.08.2015 року.

Суд зазначає, що ухвалою від 19.11.2024 зупинялося провадження у даній справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду судового рішення у справі №922/1168/23 та виготовлення повного тексту відповідної постанови.

Постановою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.04.2025 у справі №922/1168/23 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіш-Торг" залишено без задоволення. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2023, якими позов прокурора було задоволено, залишені без змін.

Щодо представництва інтересів держави Прокурором.

Судом встановлено, що Закарпатською обласною прокуратурою направлявся лист Управлінню Державного агентства меліорації та рибного господарства у Закарпатській області від 03.11.2023, в якому просила в строк до 20.11.2023 надати до обласної прокуратури ряд документів, які стосуються водних об'єктів Закарпатської області; діючих режимів рибогосподарської експлуатації на них; діючих дозволів на спеціальне використання водних біоресурсів і т.д.

Листом від 20.11.2023 Державне агентство меліорації та рибного господарства України Управління державного агентства меліорації та рибного господарства у Закарпатській області повідомило прокуратуру, що у зоні діяльності Закарпатського рибоохоронного патруля є один користувач СТРГ ФГ "Мочар ІР", який здійснює рибогосподарську діяльність відповідно до режиму рибогосподарської експлуатації водосховища Роман Потік.

Також відповідний лист направлявся Закарпатською обласною прокуратурою Сектору у Закарпатській області Державного агентства водних ресурсів України від 03.11.2023, в якому просила в строк до 13.11.2023 надати до обласної прокуратури наступну інформацію: дані щодо наявних водних об'єктів Закарпатської області та дані щодо діючих режимів роботи водосховищ та ставків, у тому числі наданих у користування на умовах оренди.

Управлінню Державного агентства меліорації та рибного господарства у Закарпатській області був також направлений лист і від 14.12.2023, в якому прокуратура просила надати інформацію чи вносились зміни до Режиму рибогосподарської експлуатації водного об'єкта для СТРГ ФГ "Мочар ІР"; дати початку здійснення такого виду господарської діяльності; інформацію про обсяги вселення водних живих ресурсів; інформацію про обсяги вилучення водних живих ресурсів; встановлених фактів використання об'єкту не за їх цільовим призначенням чи з іншими порушеннями вимог чинного законодавства.

У відповідь Управління направило лист, яким долучило до матеріалів справи копію дозволу від 16.07.2020 №001/20 виданого Управлінням Державного агентства рибного господарства у Закарпатській області ФГ "Мочар ІР"; копію режиму рибогосподарської експлуатації СТРГ "Мочар ІР"; копії документів про обсяги вселення водних біоресурсів; копії документів про обсяги вилучення водних біоресурсів.

Також прокуратурою направлявся лист і Мукачівському міжрайонному управлінню водного господарства від 14.12.2023, в якій вона просила у строк до 09.01.2024 надати до обласної прокуратури інформацію та документи, що стосуються зокрема власника водосховища; інформацію чи є водосховище водним об'єктом загальнодержавного чи місцевого значення; чи є водосховище комплексного призначення і т.д.

У відповідь Мукачівське міжрайонне управління водного господарства своїм листом №14/01-12 від 15.01.2024 повідомило, що воно на підставі витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на право постійного користування від 04.06.2015 року серії ЕКА №386845 ЕКА №386778 ЕКА №386680, здійснює регулювання паводкового стоку на водосховищі, як балансоутримувач гідротехнічних споруд (гребі і водовипуска) та постійний землекористувач. Відповідно до ст. 5 Водного кодексу України водосховище є водним об'єктом загальнодержавного значення. Водосховище є комплексного призначення та використовується для акумуляції паводкового стоку та риборозведення.

Постійне користування зокрема стосується:

1) земельної ділянки площею 11.6847 га для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами, яка розташована на території Доробратівської сільської ради, кадастровий номер - 2121983200:02:001:0360;

2) земельної ділянки площею 186.8416 га для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами, яка розташована на території Доробратівської сільської ради, кадастровий номер - 2121983200:01:001:0019;

3) земельної ділянки площею 57.5341 га для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами, яка розташована на території Доробратівської сільської ради, кадастровий номер - 2121983200:03:001:0184.

Закарпатська обласна прокуратура направляла Хустській районній державній адміністрації Закарпатської області лист від 27.02.2024, в якому просила в строк до 01.03.2024 надати до обласної прокуратури інформацію чи є станом на теперішній час Хустська РДА право власником земельних ділянок із вказаними вище кадастровими номерами. У відповідь Хустська районна військова адміністрація своїм листом від 01.03.2024 повідомила, що не є власником зазначених земельних ділянок.

Також прокуратурою направлявся лист і до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 17.02.2024, в якому просила повідомити інформацію щодо укладених договорів оренди або інших документів, що дають право ФГ "Мочар ІР" на використання водосховища "Роман Потік" та земельних ділянок вказаного водного об'єкту разом з завіреними копіями вказаних документів.

У відповідь Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області своїм листом від 04.03.2024 повідомило, що в нього відсутні відомості щодо укладання договору оренди водного об'єкта "Роман Потік" ФГ "Мочар ІР".

Обласною прокуратурою направлявся лист і до Кам'янської сільської об'єднаної територіальної громади від 06.03.2024, в якому просила надати інформацію чи є ОТГ розпорядником або власником земель водного фонду водосховища "Роман Потік". У відповідь Кам'янська сільська рада Берегівського району Закарпатської області зазначила у своєму листі від 19.03.2024, що не є ні власником, ні розпорядником земельних ділянок водного фонду водосховища "Роман Потік" із зазначеними вище земельними ділянками.

Аналогічний лист направлявся прокуратурою 06.03.2024 і Мукачівській міській раді, в якому просив надати інформацію чи є міська рада розпорядником або власником земель водного фонду водосховища "Роман Потік".

У відповідь Мукачівська міська рада повідомила, що землі водного фонду водосховища комплексного призначення "Роман Потік" належать до земель державної власності відповідно до пункту "ї" частини 4 статті 84 Земельного кодексу України. Також рада повідомила, що між нею та відповідачем договір оренди вказаного водосховища не укладався.

Закарпатській обласній прокуратурі також направлявся лист і Закарпатською обласною військовою адміністрацією від 05.04.2024, в якому вказувала, що до її повноважень не належить розпорядження зазначеними земельними ділянками.

Разом з тим, Мукачівська районна військова адміністрація повідомила своїм листом №02-14/438 від 05.04.2024, що нею не здійснювалась реєстрація вказаних у листі земельних ділянок після проведення реорганізації районних державних адміністрацій на підставі розпорядження КМУ від 16.12.2020 №1635-р "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій". Щодо повноважень розпоряджатися такими земельними ділянками, адміністрація повідомила, що оскільки земельні ділянки перебувають у постійному користуванні Мукачівського міжрайонного управління водного господарства, то у відповідності до пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України їх розпорядниками може бути районна державна адміністрація. Також Мукачівська районна військова адміністрація звернула увагу на те, що наразі позбавлена можливості звертатися із позовною заявою до суду.

Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області своїм листом від 07.05.2024 повідомило, що згідно відомостей Державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровими номерами 2121983200:02:001:0360, 2121983200:01:001:0019, 2121983200:03:001:0184 розташовані територіально за адресою: Закарпатська область, Іршавський район, на території Доробратівської сільської ради.

Держводагентство в свою чергу повідомило, що водосховище "Роман-Потік" розташоване на території Мукачівської територіальної громади, за межами с. Горбок Мукачівського району Закарпатської області.

Закарпатська обласна прокуратура надалі зверталась до Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області з листом №12-498 вих. 24 від 30.05.2024, в якому повідомила, що вказані земельні ділянки є державною власністю та не є землями комунальної власності територіальних громад. Такі земельні ділянки, як встановлено вище, перебувають у постійному користуванні Мукачівського МУВГ, враховуючи п. 24 Перехідних положень ЗКУ. А отже саме Мукачівська районна державна адміністрація є органом, наділеним повноваженнями здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах. Н а підставі вищевикладеного, Закарпатська обласна прокуратура повідомила, що звертається до суду в інтересах держави в особі Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками у комплексі з водним об'єктом.

Закон України “Про прокуратуру» визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

У відповідності до абзацу 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Судом встановлено, що Закарпатською обласною прокуратурою виконано умови набуття права представництва інтересів держави, що підтверджено при прийнятті судом справи до розгляду та під час розгляду її по суті.

Це питання не викликало заперечень з боку Відповідача та його представника.

Зазначене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, згідно з якою, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуванні порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 в справі №903/129/18 зазначала, що сам факт не звернення до суду суб'єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Отже із наведеного слідує, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначив, що Мукачівською районною державною адміністрацією Закарпатської області не здійснювався захист інтересів держави у даних спірних правовідносинах, а відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду в інтересах держави.

Мотивувальна частина рішення.

Правове обґрунтування і оцінка (висновки) суду.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

При цьому Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтею 39 цього ж Закону визначено, що до природних ресурсів загальнодержавного значення належать: а) внутрішні морські води та територіальне море; б) природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони; в) атмосферне повітря; г) підземні води; д) поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області; е) лісові ресурси державного значення; є) природні ресурси в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; ж) дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об'єкти тваринного світу, на які поширюється дія Закону України "Про тваринний світ" і які перебувають у державній власності, а також об'єкти тваринного світу, що у встановленому законодавством порядку набуті в комунальну або приватну власність і визнані об'єктами загальнодержавного значення; з) корисні копалини, за винятком загальнопоширених.

Законодавством України можуть бути віднесені до природних ресурсів загальнодержавного значення й інші природні ресурси.

До природних ресурсів місцевого значення належать природні ресурси, не віднесені законодавством України до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Правові засади регулювання охорони та використання водних ресурсів визначаються у Водному кодексі України, в преамбулі якого зазначено, що усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об'єктами.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Водний кодекс України в комплексі із заходами організаційного, правового, економічного і виховного впливу сприятиме формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також більш ефективному, науково обґрунтованому використанню вод та їх охороні від забруднення, засмічення та вичерпання.

В такий спосіб ВК України по відношенню до системи водного законодавства виступає рамковим та системоутворюючим законом, а його приписи щодо регулювання водних правовідносин у співвідношенні з нормами інших галузей права мають спеціальний характер, що випливає зі змісту його статті 2, відповідно до якої завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.

В статті 1 ВК України надано визначення його основних термінів, зокрема:

води - усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води;

водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт);

водойма - безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об'єкт;

водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів);

водокористувач - фізична або юридична особа, яка здійснює водокористування;

водосховище - штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку;

водосховище комплексного призначення - водосховище, яке відповідно до паспорта використовується для двох і більше цілей (крім рекреаційних);

рибництво - штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів;

рибогосподарський водний об'єкт - водний об'єкт (його частина), що використовується для

рибогосподарських цілей;

Води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим (стаття 6 ВК України).

Статтею 51 Водного кодексу України передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища(крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об'єкти, що:

використовуються для питних потреб;

розташовані в межах територій та об'єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об'єктом поширюється на такий водний об'єкт.

Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними ЗК України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Водні об'єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Орендарі водного об'єкта зобов'язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське і спортивне рибальство тощо).

При визначенні таких місць перевага надається традиційно розташованим місцям масового відпочинку населення на водних об'єктах.

Забезпечення охорони життя та здоров'я громадян у місцях масового відпочинку населення на водних об'єктах покладається на водокористувача, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди.

У межах населених пунктів забороняється обмеження будь-яких видів загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Заборона загального водокористування водними об'єктами, наданими в користування на умовах оренди, та їх нецільове використання є підставою для розірвання договору оренди.

Типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом затверджується Кабінетом Міністрів України.

Умови використання водних об'єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом.

Методика визначення розміру плати за надані в оренду водні об'єкти затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

За користування водним об'єктом орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за водний об'єкт та орендну плату за земельну ділянку під таким водним об'єктом.

У договорі оренди водного об'єкта визначаються зобов'язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об'єкта, експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених для них центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами.

Передача орендарем права на оренду водного об'єкта іншим суб'єктам господарювання забороняється.

Орендарі, яким водний об'єкт надано в користування на умовах оренди, зобов'язані надавати іншим водокористувачам можливість здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом, крім випадків, якщо таке спеціальне водокористування унеможливлює використання орендарем водного об'єкта для потреб, визначених у договорі оренди. Водокористувачі, яким видано дозвіл на спеціальне водокористування, мають право скидати зворотні води в орендовані водні об'єкти за умови, що при цьому не перевищуються нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Користування водними об'єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, ЗК України та інших законодавчих актів України.

Надання частин рибогосподарських водних об'єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України "Про аквакультуру".

Тобто цією статтею врегульовано правовідносини саме з оренди водного об'єкта, а її тлумачення є однозначним в тій частині, що водосховища комплексного призначення не можуть бути об'єктом оренди. Зазначене випливає із самого змісту як відносин оренди, за якої відбувається індивідуалізація водного об'єкта із закріпленням його за конкретною особою з відповідним обмеженням прав інших осіб щодо його використання (в тому числі права загального природокористування), так і мети комплексного водосховища відповідно до його паспорта: забезпечення можливості його одночасного використання для декількох видів діяльності різними особами, відповідно їх доступу до таких об'єктів, забезпечення їх використання у встановленому порядку.

Разом з тим, статтею 59 Земельного кодексу України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування:

а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо;

б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури;

в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури;

г) військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом.

Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб'єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об'єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі регулюються Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".

У статті 1 цього Закону визначено, зокрема, що водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.

Використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання (стаття 25 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів").

Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає, зокрема промислове рибальство (частина перша статті 27 зазначеного Закону).

За змістом частини першої статті 34 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" суб'єкт рибного господарства (юридична чи фізична особа, яка провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства) має право на користування рибогосподарськими водними об'єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

Згідно з положеннями частин першої, третьої статті 36 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об'єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.

Основні засади пріоритетного розвитку рибного господарства відповідно до статті 53 зазначеного Закону передбачають, зокрема пріоритетне надання в оренду водних об'єктів (їх частин) з низькою рибопродуктивністю суб'єктам господарювання, які займаються вирощуванням водних біоресурсів.

При цьому гідно зі статтею 6 ВК України води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

Порядок надання земель водного фонду у користування та припинення користування ними встановлюється земельним законодавством (стаття 85 ВК України).

Згідно із частиною першою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У статті 122 ЗК України визначено, зокрема, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша). Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (частина п'ята).

Відповідно до пункту 24 розділу X "Перехідні положення" ЗК України землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук). З дня набрання чинності цим пунктом і до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

За змістом статті 23 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів"центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, видає, зокрема, такий документ дозвільного характеру, як дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах).

Статтею 24 цього ж Закону передбачено, що дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, крім видів водних біоресурсів, занесених до Червоної книги України.

Строк дії дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) становить п'ять років.

Підставою для відмови у видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) є: подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання дозволу згідно з установленим Кабінетом Міністрів України переліком; виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей; відсутність науково обґрунтованої інформації щодо спеціального використання водних біоресурсів (рішень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства); відсутність частки нерозподіленого ліміту водних біоресурсів; систематичні (три і більше) грубі порушення протягом року законодавства з охорони, використання та відтворення водних біоресурсів; несплата на час розгляду питання про видачу дозволу штрафних санкцій або наявність невідшкодованої шкоди, завданої рибному господарству; наявність простроченої заборгованості перед державним або місцевим бюджетом; використання виділеної кількості водних біоресурсів менш як на 75 відсотків протягом попередніх чотирьох років.

Водночас в статті 27 цього Закону розкривається поняття спеціального використання водних біоресурсів:

промислове рибальство;

вилов водних біоресурсів у науково-дослідних, науково-промислових, дослідно-конструкторських цілях, а також з метою з'ясування їх санітарно-епідеміологічного стану (далі - дослідний вилов);

контрольний вилов водних біоресурсів для визначення їх стану та запасів;

меліоративний вилов водних біоресурсів з метою формування їх оптимального видового та вікового складу;

вилов водних біоресурсів з метою отримання біологічного матеріалу для штучного відтворення їх запасів та здійснення аквакультури;

любительське і спортивне рибальство у водних об'єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного вилову.

Законодавством можуть визначатися й інші види спеціального використання водних біоресурсів…

Використання водних біоресурсів, які перебувають у межах ізольованих природних або штучно створених водних об'єктів, наданих у користування для потреб аквакультури, не належить до спеціального використання і здійснюється в порядку, визначеному власниками цих водних біоресурсів.

Статтею 30 цього Закону передбачено розподіл лімітів на квоти спеціального використання водних біоресурсів та прогнозів допустимого вилову. Зокрема, у ній визначено, що після затвердження у встановленому порядку центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, лімітів або прогнозів допустимого вилову центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, укладає договори на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) з користувачами строком на п'ять років. Квоти розраховуються пропорційно до даних державної статистики за останні чотири роки, що передують розрахунковому, про обсяг добутих (виловлених) кожним користувачем водних біоресурсів у середньому за рік. Відповідно до заявки користувача за ним може закріплюватися квота менша, ніж розрахована до принципів, визначених у цій статті.

Договори на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) можуть укладатися за результатами аукціонів, що проводяться для реалізації квот або прогнозів допустимого вилову, що вивільняються внаслідок припинення права користувачів на спеціальне використання водних біоресурсів, або з резерву.

Типовий договір на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) встановлює Кабінет Міністрів України.

Організатором аукціонів з продажу права на укладення договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства.

Порядок проведення аукціонів з продажу права на укладення договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) встановлює Кабінет Міністрів України.

Більше того, статтею 31 зазначеного Закону передбачено, що правила промислового рибальства розробляються на основі наукових обґрунтувань за басейновим принципом та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості.

Правилами промислового рибальства визначаються райони, способи і строки вилучення (вилову, добування, збирання) водних біоресурсів, типи, розміри та кількість рибопромислових суден, знаряддя вилову, їх кількість, допустимі до вилову розміри об'єктів промислу, вимоги щодо їх охорони, а також умови користування промисловими ділянками рибогосподарських водних об'єктів (їх частинами), навантаження на кожний водний об'єкт за кількістю та потужністю плавзасобів.

З метою забезпечення охорони, раціонального використання окремих видів водних біоресурсів, а також для доповнення, уточнення або зміни зазначених правил можуть розроблятися режими для окремих рибогосподарських водних об'єктів (їх частин). Режими затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості.

Правила промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України були затверджені наказом Державного комітету рибного господарства України від 18.03.99 №33 (втратив чинність наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 10.04.2023 №785).

Пунктами 5.1, 5.2 було передбачено, що промисел водних живих ресурсів здійснюється користувачами за плату в межах виділених їм у встановленому порядку квот за дозволами та талонами встановленого зразка, виданими їм державними органами рибоохорони.

З метою створення оптимальних умов відтворення, штучного розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх використання і охорони, до цих Правил можуть розроблятись режими, які уточнюють і доповнюють вимоги щодо здійснення спеціального використання водних живих ресурсів у окремих рибогосподарських водних об'єктах.

Рибалкам, які відповідають за вилучення водних живих ресурсів у виробничих підрозділах користувачів (ланки, судна, дільниці, бригади тощо), державними органами рибоохорони видаються промислові квитки та талони; іншим рибалкам, які здійснюють вилучення водних живих ресурсів у зазначених підрозділах, користувачі зобов'язані видати посвідчення рибалки.

При цьому підпунктом 9.14.9 Правил користувачам водних живих ресурсів заборонялося проводити на рибогосподарських водних об'єктах та їхніх ділянках роботи з розведення та вирощування водних живих ресурсів.

Інструкція про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах була затверджена наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008 № 4 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 09.07.2024 № 2012).

Цією Інструкцією було передбачено, що режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта (далі - Режим) - установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення ВЖР за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства, ощадливого використання туводних видів, виконання якого забезпечує раціональне використання ВЖР рибогосподарського водного об'єкта або його ділянки.

При цьому було передбачено, що для здійснення штучного розведення, вирощування ВЖР та їх використання користувач подає до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань рибного господарства України у тому числі заяву (додаток 1), погоджену з територіальним органом рибоохорони, у зоні контролю якого перебуває рибогосподарський водний об'єкт (його ділянка) та Режим (додаток 2), погоджений з територіальним органом рибоохорони та територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, у зоні діяльності яких є рибогосподарський водний об'єкт, який розробляється на підставі науково-біологічного обґрунтування.

У пункті 2.3 Інструкції також зазначено, що Режим погоджується територіальним органом рибоохорони, у зоні якого здійснюватимуть діяльність, та територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України протягом місяця з дня його отримання. Якщо Режим не погоджується, то в місячний термін він надсилається користувачу з мотивованим повідомленням та відправляється на доопрацювання.

18.09.2012 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про аквакультуру", який визначає принципи державної політики, основні засади розвитку і функціонування аквакультури, правові основи діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері аквакультури.

За змістом цього Закону аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Водночас цей закон також визначає необхідність отримання права на користування водоймою (її частиною) та земельною ділянкою. Так статтею 14 Закону України "Про аквакультуру" передбачено, що:

Рибогосподарський водний об'єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до ВК України.

Частини рибогосподарського водного об'єкта надаються в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі органами, які здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) відповідно до ЗК України, лише для розміщення плавучих рибницьких садків. У такому разі межі наданої в користування частини рибогосподарського водного об'єкта визначаються координатами відведеної акваторії. Відведення земельної ділянки водного фонду під водою (водним простором) та встановлення її меж у натурі (на місцевості) не здійснюються.

Рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до ЗК України, за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом.

При передачі юридичній чи фізичній особі в оренду рибогосподарської технологічної водойми такій особі одночасно можуть передаватися в користування гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми.

Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи.

Щодо необхідності наявності правоустановчих документів.

Відповідно до вимог ст. 5 Водного кодексу України, вказане водосховище є водним об'єктом загальнодержавного значення.

Строк дії такого дозволу - з 16 липня 2020 по 15 липня 2025 року.

Статтею 51 Водного кодексу України передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Як встановлено судом та підкреслюється відповідачем у своїх заявах по суті справи, водосховище "Роман - Потік" має саме комплексне призначення - акумулювання паводкового стоку, весняної повені і рекреації, що унеможливлює, за переконанням відповідача, передачу такого в оренду відповідно до положень статті 51 Водного кодексу України. Комплексне призначення водосховища підтверджується зокрема науково - біологічним обґрунтуванням рибогосподарської експлуатації водосховища "Роман - Потік" в режимі спеціального товарного рибного господарства.

Статтею 59 Земельного кодексу України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури;

в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури;

Системний аналіз статті 51 Водного кодексу України та статті 59 Земельного кодексу України в контексті здійснення рибогосподарської діяльності дозволяє дійти висновку про те, що земельні ділянки водного фонду можуть надаватися та, відповідно, використовуватись для рибогосподарських потреб:

1) на праві власності громадянами та юридичними особами-власниками переданих їм замкнених природних водойм загальною площею до 3 гектарів або створених ними штучних рибогосподарських водойм;

2) на праві постійного користування державними водогосподарськими організаціями або державними рибогосподарськими підприємствами, установами і організаціями для ведення аквакультури;

3) на умовах оренди громадянами та юридичними особами земельними ділянками прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озер, водосховищ, інших водойм для рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури);

4) за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами для рибальства громадянами та юридичним особами.

Оскільки за встановленими обставинами справи Фермерське господарство "МОЧАР ІР" не є ані власником земельної ділянки водного фонду, ані державною водогосподарською організацією або державним рибогосподарським підприємством, установою, організацією, то відповідно до положень статті 59 ЗК України використання ним земельної ділянки водного фонду можливе виключно або на умовах оренди водного об'єкта, прибережної захисної смуги тощо для ведення рибництва (аквакультури) або за погодженням власників або користувачів земельних ділянок для здійснення рибальства.

До аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 10 квітня 2025 року у справі №922/1168/23.

Таким чином, суд не погоджується із доводами відповідача, що водосховище "Роман - Потік" не підлягає передачі в оренду, як водний об'єкт, а для здійснення діяльності із промислового рибальства та аквакультури достатньо наявних в матеріалах справи дозволів. Крім того, суд погоджується з доводами прокурора щодо того, що оскільки у даного водосховища комплексне призначення, то і погодження щодо нього Режиму рибогосподарської діяльності та видача спецдозволу були протиправними діями. Саме призначення даної водойми виключає можливість його використання для рибогосподарського промислу.

Також, Верховний Суд у даній постанові неодноразово зазначав, що для правильної кваліфікації підстав використання як водойми, так і земельної ділянки водного фонду судам необхідно встановити правову природу рибогосподарської діяльності: ведення аквакультури або рибальство.

Дослідивши та оцінивши наявні в справі докази, суд висновує, що відповідач займався, як промисловим рибальством, так і діяльністю із аквакультури, що підтверджується наявним у справі дозволом на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах; ліцензією; звітами про обсяги вилову водних ресурсів та підсумковими актами на виконання робіт із вселення водних біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів. Саме підсумковими актами на виконання робіт із вселення водних біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів спростовуються доводи відповідача, що він не займався діяльністю аквакультури.

Також статтею 30 ЗУ "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" передбачено, що для здійснення спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) крім дозволу законом визначено й необхідність укладення відповідного договору на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах).

Разом з тим Відповідачем було надано суду лише дозвіл без підтвердження укладення відповідного договору.

Суд також зазначає, що ще більш однозначними є положення Закону України "Про аквакультуру". За змістом цього Закону аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Оцінюючи заперечення відповідача щодо наявності у нього права користування водним об'єктом на підставі документа, що іменується "Режим рибогосподарської експлуатації", суд звертає увагу учасників справи на наукове визначення поняття "правовий режим" і усі похідні від цього юридичні визначення.

Так, правовий режим - це особливий, законодавчо закріплений порядок правового регулювання певних суспільних відносин, майна або територій, який забезпечується через особливе поєднання залучених для його здійснення способів, методів та типів правового регулювання. Такий порядок встановлює конкретні правила, права, обов'язки та обмеження для суб'єктів права. Він передбачає особливий спосіб використання, управління чи захисту об'єктів (наприклад, правовий режим земель, майна, чи воєнний стан).

Закон України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" (ст. 1) визначає декілька видів правових режимів:

- режим промислу - встановлена на певний проміжок часу сукупність вимог та правил, які уточнюють, доповнюють або скасовують правила рибальства для оптимізації кількісного та видового складу водних біоресурсів у визначеному водному об'єкті (його частині);

- режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта - установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об'єкта (його частини).

Статтями 8, 9 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" встановлено компетенцію (повноваження) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості. Так цей Закон відносить до повноважень такого органу, зокрема,

- затвердження правил та режимів рибальства, добування (вилучення, вилову) та відтворення водних біоресурсів;

- надання в установленому порядку пропозицій та здійснення контролю щодо рівневого режиму роботи рибогосподарських водних об'єктів, що забезпечує повноцінне існування гідробіонтів;

- погодження режимів рибогосподарської експлуатації водних об'єктів та контроль за діяльністю спеціальних товарних рибних господарств.

Статтею 31 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" передбачається, що з метою забезпечення охорони, раціонального використання окремих видів водних біоресурсів, а також для доповнення, уточнення або зміни зазначених правил можуть розроблятися режими для окремих рибогосподарських водних об'єктів (їх частин). Режими затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості.

Також, статтею 35Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" законодавець встановлює обов'язки суб'єктів рибного господарства, зокрема, вимогу додержуватися встановленого режиму господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг; здійснювати охорону водних біоресурсів, додержуватися режиму охорони видів, занесених до Червоної книги України, у межах наданих у користування промислових ділянок рибогосподарських водних об'єктів (їх частин).

Суд, в контексті наведених норм та визначень понять (катеогрій), підкреслює, що отриманий відповідачем від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості документ «Режим рибогосподарської експлуатації Водосховища «Роман Потік», є документом, що описує правила господарювання на цьому конкретному водному об'єкті, яких має дотримуватися суб'єкт господарювання, який має (отримав) право користування таким об'єктом в установленому порядку. Режим господарювання - це порядок здійснення заходів щодо робіт з відтворення водних біоресурсів, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення біоресурсів тощо.

Правові режими господарювання визначалися нормами Господарського кодексу України та законами.

В свою чергу правовий режим користування водними об'єктами та земельними ділянками визначаються, зокрема Водним та Земельним кодексами.

Узагальнений висновки суду стосовно доступу до об'єкта.

Відтак, наведені нормативно - правові акти України встановлюють необхідність отримання відповідачем у встановлений законодавством порядок відповідні документи, які б надавали (відкривали) йому можливість вільного доступу до користування водним об'єктом та прибережними земельними ділянками. Види таких документів (договору оренди/права постійного користування та ін.), які встановлюють права та обов'язки землекористувача, водокористувача тощо (правовстановлюючі документи), чітко визначені законодавством України. Таких документів у відповідача немає. Тому, діяльність відповідача без зазначених правоустановчих документів є такою, яка суперечить положенням чинного законодавства України, а володіння об'єктом не має правових підстав.

Узагальгнений висновок суду щодо правового значення "Режиму експлуатації".

Наявний Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься такий документ як «Режим рибогосподарської експлуатації Водосховища «Роман Потік», далі «Режим», (том 1 а.с. 69). Цей документ виданий відповідачу, погоджений Державним агентством рибного господарства України терміном до 20.07.2022 року. Це документ не є дозвільним документом, а визначає режим господарювання, який можна застосувати на об'єкті, у разі володіння суб'єктом господарювання таким об'єктом на законних підставах. Отже, без оформлення (укладання) договору оренди господарювання на об'єкті не буде мати правових підстав.

Доводи відповідача про інше спростовуються правовими висновками Верховного Суду, зокрема постановою від 10 квітня 2025 року у cправі № 922/1168/23, в якій Суд зазначив, що сама лише наявність такого Режиму не надає правових підстав для здійснення спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) у водосховищі для здійснення промислового рибальства.

З інформації, отриманої прокурором від Держводагентства України, інформація щодо перебування в оренді зазначеного водного об'єкта відсутня, а договір оренди водного об'єкта/договір оренди земельної ділянки з розташованим на ній водним об'єктом на водосховище "Роман-Потік" площею 218.20 га, сектором у Закарпатській області Держводоагентства не погоджувався.

Відповідачем також не заперечується у своєму відзиві, що ним не укладено договору оренди вказаного водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду під водним об'єктом.

При цьому, Режим СТРГ та науково-біологічне обґрунтування рибогосподарської експлуатації не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об'єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водним об'єктом.

Відповідно суд констатує, що відповідач проводить власну господарську діяльність, пов'язану із рибогосподарським промислом, а саме промисловий вилов риби та діяльність, пов'язану з аквакультурою, на водосховищі "Роман-Потік" та на земельних ділянках, на яких він розміщений, без належних правоустановчих документів у такому випадку та державної реєстрації права користування (власності або оренди), що порушує чинне законодавство та інтереси держави.

Щодо водосховища "Роман - Потік" разом із земельними ділянками під ним, які підлягають поверненню державі.

Дане підтверджується тим, що відповідно до режиму роботи штучного водного об'єкта на території Закарпатської області на річці Роман Потік на 2024 рік, затвердженого завідувачем сектору у Чернівецькій області Державного агентства водних ресурсів України, встановлено, що адміністративно - територіальним місцем розташування водосховища "Роман - Потік" є Мукачівська територіальна громада Мукачівського району (за межами с. Горбок).

Постійне користування зокрема стосується:

Судом встановлено, що Мукачівська міська рада повідомила своїм листом прокуратуру, що землі водного фонду водосховища комплексного призначення "Роман Потік" належать до земель державної власності відповідно до пункту "ї" частини 4 статті 84 Земельного кодексу України. Також рада повідомила, що між нею та відповідачем договір оренди вказаного водосховища не укладався.

З наведеного вбачається, що вказані вище земельні ділянки відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України є державною власністю та не є землями комунальної власності територіальних громад.

А отже саме Мукачівська районна державна адміністрація Закарпатської області, на території та в юрисдикції якої знаходиться вказане водосховище є органом, наділеним повноваженнями здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Статтею 15 ЦКУ передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦКУ, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема: відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно з статтею 391 ЦКУ, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами 2 і 3 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд висновує, що є заявленим негаторний позов власника про усунення існуючих перешкод у користуванні земельними ділянками. Оскільки судом встановлено вже, що відповідач проводить власну господарську діяльність, пов'язану із рибогосподарським промислом, а саме промисловий вилов риби та діяльність, пов'язану з аквакультурою, на водосховищі "Роман-Потік" та на земельних ділянках, на яких він розміщений, без належних правоустановчих документів у такому випадку та державної реєстрації права власності або оренди, що порушує чинне законодавство та інтереси держави, то позов прокурора підлягає повному задоволенню з метою захисту інтересів власника земельних ділянок.

Висновки суду.

Належними та допустимими доказами у справі підтверджується, що відповідач проводить рибогосподарську експлуатацію водного об'єкту - водосховища "Роман - Потік" та земельних ділянок, на яких він розміщений, а саме 2121983200:02:001:0360 площею 11.6847 га, 2121983200:01:001:0019 площею 186.8416 га, 2121983200:03:001:0184 площею 57.5341 га, без належних правовстановлюючих документів у такому випадку та державної реєстрації права власності або оренди, чим порушує інтереси власника земельних ділянок - держави, в особі уповноваженого органу - Мукачівської районної державної адміністрації.

Згідно ч. 2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відтак з урахуванням усіх встановлених обставин та зроблених правових висновків, враховуючи аргументи прокурора, позивача та подані ним докази, суд вказує, що існують підстави для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до повного задоволення судом.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак на відповідача у справі покладаються судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 6056.00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Усунути власнику - державі в особі Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04053789, 89600, Закарпатська обл., місто Мукачеве, вул. Штефана Августина, будинок 21, - перешкоди у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов'язання Фермерського господарства "Мочар ІР", код ЄДРПОУ - 38056437, 90120, Закарпатська обл., Іршавський р-н, село Арданово, будинок 351, припинити рибогосподарську експлуатацію водного об'єкту - водосховища "Роман - Потік" на підставі режиму рибогосподарської експлуатації.

3. Усунути власнику - державі в особі Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04053789, 89600, Закарпатська обл., місто Мукачеве, вул. Штефана Августина, будинок 21, - перешкоди у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов'язання Фермерського господарства "Мочар ІР", код ЄДРПОУ - 38056437, 90120, Закарпатська обл., Іршавський р-н, село Арданово, будинок 351, повернути водний об'єкт - водосховище "Роман - Потік" разом із земельними ділянками під ним (2121983200:02:001:0360 площею 11.6847 га, 2121983200:01:001:0019 площею 186.8416 га, 2121983200:03:001:0184 площею 57.5341 га) державі в особі уповноваженого органу - Мукачівської районної державної адміністрації, код ЄДРПОУ - 04053789, 89600, Закарпатська обл., місто Мукачеве, вул. Штефана Августина, будинок 21.

4. Судові витрати покласти на відповідача у справі.

5. Стягнути із Фермерського господарства "Мочар ІР", код ЄДРПОУ - 38056437, 90120, Закарпатська обл., Іршавський р-н, село Арданово, будинок 351, на користь Закарпатської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ - 02909967, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, буд. 2 "А", сплачений судовий збір у розмірі 6056.00 грн (шість тисяч п'ятдесят шість гривень 00 копійок).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано 14.05.2026 року.

Суддя Пригуза П.Д.

Попередній документ

136543533

Наступний документ

136543535

Інформація про рішення:

№ рішення:	136543534
№ справи:	907/519/24
Дата рішення:	11.05.2026
Дата публікації:	18.05.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Закарпатської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (01.06.2026)
Дата надходження:	01.06.2026
Предмет позову:	про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками

Розклад засідань:

Минулі засідання (13)

27.08.2024 12:00	Господарський суд Закарпатської області
20.09.2024 12:00	Господарський суд Закарпатської області
24.10.2024 15:30	Господарський суд Закарпатської області
14.11.2024 15:30	Господарський суд Закарпатської області
11.11.2025 10:00	Господарський суд Закарпатської області
20.11.2025 10:00	Господарський суд Закарпатської області
05.12.2025 12:00	Господарський суд Закарпатської області
17.01.2026 10:00	Господарський суд Закарпатської області
27.01.2026 12:00	Господарський суд Закарпатської області
27.02.2026 10:00	Господарський суд Закарпатської області
24.03.2026 12:00	Господарський суд Закарпатської області
04.05.2026 15:30	Господарський суд Закарпатської області
11.05.2026 17:00	Господарський суд Закарпатської області