Рішення від 14.05.2026 по справі 904/2684/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2026м. ДніпроСправа № 904/2684/25 (904/426/26)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Примака С.А., за участю секретаря судового засідання Скорик Н.О., розглянувши матеріали справи

за позовом адвокат Майтака Ігоря Валерійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307)

про стягнення заборгованості у розмірі 21 318,09 грн

в межах справи №904/2684/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК", м.Київ

до боржника Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання банкрутом

Відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

03.02.2026 до господарського суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення заборгованості у розмірі 12 842,17 грн.

Відповідно до заяви позивач просить господарський суд:

- стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» (код ЄДРПОУ 00191307) на користь ОСОБА_2 (PHOKПП НОМЕР_1 ) заборгованості у розмірі 12600,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 118,08 грн. та 3% річних у розмірі 124,09 грн.

- стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» (код ЄДРПОУ 00191307) на користь ОСОБА_2 (PHOKПП НОМЕР_1 ) витрати на сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2026 справу № 904/2684/25 (904/426/26) передано на розгляд судді Примака С.А.

Ухвалою господарського суду від 05.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті, яке відбудеться 14.05.2026 о 11:50 год.

23.04.2026 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

Відповідно до поданої заяви позивач просить суд збільшити позовні вимоги щодо стягнення заборгованість у розмірі 20 440,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 647,84 грн. та 3% річних у розмірі 230,25 грн.

За приписами ч.2 ст.252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

В свою чергу, визначений ст.46 ГПК України процесуальний строк для звернення із заявою про збільшення позовних вимог та зміну предмету позову заявником не пропущений, а тому заява приймається судом до розгляду. Таким чином, підлягають розгляду остаточні вимоги позивача про стягнення з Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 20 440,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 647,84 грн. та 3% річних у розмірі 230,25 грн.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи всі учасники справи були повідомлені належним чином відповідно до вимог статей 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.05.2026 прийнято рішення.

ВСТАНОВИВ:

13.12.2018 між адвокатом Майтаком Ігорем Валерійовичем (позивач) та Акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат» (відповідач) укладений договір про надання правової (правничої) допомоги №984 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору Відповідач доручає, а Позивач зобов'язується надати правову (правничу) допомогу Відповідачу, шляхом представництва в місцевих, апеляційних судах, Верховному Суді (Великій Палаті Верховного Суду, Касаційному адміністративному суді, Касаційному господарському суді, Касаційному цивільному суді) при розгляді будь-яких цивільних, господарських, адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення, у Вищій раді правосуддя, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування тощо.

Згідно пункту 1.4. договору Відповідач зобов'язався прийняти надану Позивачем правову (правничу) допомогу, визначену у пункті 1.1. цього договору.

Пунктом 2.1. договору сторони узгодили місячний розмір гонорару Позивача за надання правової (правничої) допомоги, який виплачується Відповідачем до 7 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг.

Даний договір діє до 31.12.2018. У випадку, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна з сторін не заявить про його припинення, договір автоматично пролонгується до 31 грудня на кожний наступний рік на тих самих умовах (3.2., 3.3. договору).

Пунктом 6.2. договору сторони узгодили, що зміни та доповнення до цього договору вносяться у письмовій формі за взаємною згодою сторін та оформлюються у вигляді додаткових угод, які є невід'ємною частиною цього договору.

Додатковою угодою №3 від 31.12.2020 сторони змінили місячний розмір гонорару Позивача, встановивши його на рівні 2100,00 грн.

В період з червня 2025 року по грудень 2025 року Позивачем були надані, а Відповідачем були прийняті послуги за договором, про що сторони підписали акти про надання правової (правничої) допомоги від 30.06.2025, 31.07.2025, 31.08.2025, 31.10.2025, 30.11.2025, 31.12.2025.

Після подання позову відповідач не погасив заборгованість за вказаний період.

Більш того заборгованість зросла у зв'язку із не оплатою послуг за договором в період з січня по квітень 2026 року.

Так, між позивачем та відповідачем були підписані акти про надання правової (правничої) допомоги за січень 2026 року на суму 2100,00 грн., за лютий 2026 року на суму 2100,00 грн., за березень 2026 року на суму 2100,00 грн. та квітень 2026 року на суму 1540,00 грн.

22.04.2026 між сторонами була укладена додаткова угода про припинення дії договору №984 від 13.12.2018 з 22.04.2026.

Таким чином, на даний час загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором про надання правової (правничої) допомоги №984 від 13.12.2018 складає 20 440,00 грн.

Під час розгляду справи Відповідач доказів сплати заборгованості за договором не надав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на вказані норми законодавства несплата Відповідачем наданих Позивачем послуг є порушенням Відповідачем договірного зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати у сумі 647,84 грн та 3% річних у розмірі 230,25 грн.

Суд погоджується з розрахунками 3 % річних та інфляційних втрат, вважає його арифметично правильним.

Відтак, заборгованість ТОВ “ЛІВАЙН ТОРГ» перед адвокатом Майтаком І.В. за наслідками невиконання умов договору про надання правової (правничої) допомоги №984 від 13.12.2018 становить 20 440,00 грн - заборгованість, 647,84 грн - інфляційні втрати та 230,25 грн - 3% річних.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Щодо надання оцінки доводам кожної зі сторін, суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Майтака Ігоря Валерійовича до Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення заборгованості у розмірі 21 318,09 грн - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь адвоката Майтака Ігоря Валерійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 20 440,00 грн - заборгованість, 647,84 грн - інфляційні втрати, 230,25 грн - 3% річних та 2 662,40 грн - витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 14.05.2026.

Суддя С.А. Примак