14 травня 2026 року м. Харків Справа № 922/467/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Сгара Е.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.
при секретарі судового засідання Ламановій А.В.
за участю представників сторін:
від апелянта: Труфанова О.С. - довіреність №8296-К-Н-О від 10.08.2023
від арбітражного керуючого: Тищенко О.І. - свідоцтво №318 від 28.02.2013
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк», м.Київ (вх.636Х)
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.03.2026 (повний текст складено 16.03.2026) у справі №922/467/25 (суддя Міньковський С.В.)
за заявою ОСОБА_1 , м.Богодухів Харківської обл.
до ОСОБА_1 , м.Богодухів Харківської обл.
про неплатоспроможність
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.03.2026 по справі №922/467/25:
-відмовлено АТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ;
-відмовлено у затвердженні плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 ;
-відкладено розгляд справи у підсумковому засіданні на якому буде розглянуто погоджений кредиторами оновлений план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів 16.04.2026 о 14:30 год.
Не погодившись із вищевказаною ухвалою, Акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк» звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.03.2026 по справі №922/467/25 в частині відмови у задоволенні клопотання кредитора про закриття провадження у справі та прийняти в цій частині нове рішення, яким закрити провадження по справі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржником зазначено наступне:
- судом першої інстанції було встановлено, що «боржнику на праві власності належить 100% корпоративних прав ТОВ "Дісплей Дніпропетровськ" та відповідна інформація була відображена боржником у Деклараціях про майновий стан боржника за 2022-2024 роки. Проте вищезазначений майновий актив (корпоративні права) не був зазначений в плані реструктуризації, як того вимагає п. 3 ч. 2 ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства;
- проєкт плану реструктуризації боргів боржника від 03.09.2025 року не відповідає майновим інтересам АТ КБ "Приватбанк", оскільки передбачає погашення вимог кредитора у розмірі лише 60 000,00 грн протягом 5 років, що є явно неспівмірним із загальним розміром заборгованості у сумі 2978986,95 грн, визнаної судом;
- в матеріалах справи відсутні документи, які визначають актуальну ринкову вартість корпоративних прав, боржником не надані відомості про майно цієї юридичної особи (фінансова звітність, інформація про активи, інвентаризаційні відомості тощо);
- боржником не зазначено жодних відомостей, на якій правовій підставі нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у користуванні боржника, які витрати він несе через користування цим майном. Також в матеріалах справи відсутні жодні відомості про транспортні засоби, що перебувають саме у користуванні, а не у власності боржника, правові підстави такого користування, витрати, які він несе через користування транспортними засобами;
- в матеріалах справи наявні докази, що боржник фактично користується майном своєї колишньої дружини, яка є особою, з якою він пов'язаний спільним побутом, має взаємні права та обов'язки щодо виховання та утримання дитини. Однак, в порушення норм Кодексу України з процедур банкрутства боржником не було зазначено й не надано відповідних доказів майна та доходів його колишньої дружини, майном якої він користується.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2026: поновлено Акціонерному товариству Комерційний банк “Приватбанк» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 10.03.206 у справі №922/467/25; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.03.2026 у справі №922/467/25; призначено справу до розгляду на "14" травня 2026 р. о 12:15 годині.
Апелянт в судовому засіданні 14.05.2026 наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Арбітражний керуючий в судовому засіданні 14.05.2026 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу суду першої інстанції законною та такою, що підлягає залишенню без змін.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.03.2025 по справі №922/467/25 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Тищенко О.І.; призначено проведення попереднього засідання господарського суду.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.08.2025, за результатом проведення попереднього засідання судом визнано вимоги наступних кредиторів: Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до боржника в розмірі 2 978 986,95 грн, з яких 2 147 424,67 грн (основний борг - друга черга) та 831 562,28 грн (пеня - третя черга), а також 4844,80 грн витрат зі сплати судового збору (позачергово). Цією ж ухвалою зобов'язано керуючого реструктуризацією за результатами попереднього засідання внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора; належним чином складений та підписаний реєстр вимог кредиторів надати суду у десятиденний строк з дня постановлення ухвали суду; зобов'язано керуючого реструктуризацією організувати та провести збори кредиторів, визначивши час та місце проведення зборів кредиторів; призначено підсумкове засідання господарського суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
До місцевого господарського суду 18.11.2025 року від Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк» надійшло клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 на підставі ч.7 ст.123 Кодексу України з процедур банкрутства. Подане клопотання обґрунтовано тим, що боржником подано неповну інформацію про його майно, доходи та витрати, а також членів його сім'ї.
Як вже зазначалось вище, ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.03.2026 по справі №922/467/25: відмовлено АТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; відмовлено у затвердженні плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 ; відкладено розгляд справи у підсумковому засіданні на якому буде розглянуто погоджений кредиторами оновлений план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів 16.04.2026 о 14:30 год.
Із апеляційної скарги вбачається, що апелянт оскаржує вищевказану ухвалу місцевого господарського суду виключно в частині відмови у задоволенні клопотання кредитора про закриття провадження у справі.
При перегляді ухвали Господарського суду Харківської області від 10.03.2026 по справі №922/467/25 судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, як зазначено в преамбулі, встановлюються нормами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ).
Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи передбачено Книгою п'ятою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" цього Кодексу.
Так, порядок та наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені статтями 119, 120 КУзПБ.
В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, про введення процедури реструктуризації боргів боржника (пункт 2 частини п'ятої статті 119 КУзПБ).
За визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ, реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
При цьому, нормами КУзПБ встановлено перелік документів та відомостей, необхідних до подання заявником при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Зокрема, пунктом 11 частини третьої статті 116 КУзПБ визначено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства
Відповідно до частини п'ятої статті 116 КУзПБ декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду..
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Саме тому, реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.
Отже, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.
Відповідно до ч. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства суд приймає рішення про закриття провадження у справі, зокрема, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.
Аналіз пункту 11 частини третьої статті 116, пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ свідчить, що законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а саме:
- боржник подає суду декларації;
- керуючий реструктуризацією перевіряє надані боржником декларації та виявляє наявність у них неповної та/або недостовірної інформації, а у випадку підтвердження такого факту за результатом перевірки повідомляє боржника у формі відповідного звіту;
- отримавши звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій, боржник упродовж семи днів (з дати отримання звіту) має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.
Отже, керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларації боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та, у разі виявлення ним неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, обов'язково її доводить до відома боржнику, у результаті чого в останнього виникає право виправити декларацію у строк встановлений законом.
При цьому, нормами КУзПБ не передбачено перевірку керуючим реструктуризацією виправлених декларацій, а зазначена в них інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 разом із заявою про визнання його неплатоспроможним надано до місцевого господарського суду декларації про майновий стан боржника за 2022-2024 роки.
На виконання вимог частини 3 статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства, керуючим реструктуризацією 23.06.2025 було складено звіт про результати перевірки декларацій боржника. За результатами перевірки декларацій боржника встановлено, що декларації містять об'єктивну інформацію та не підлягають виправленню.
Разом з тим, Акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк» вважає, що наявні правові підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 на підставі ч.7 ст.123 Кодексу України з процедур банкрутства, зважаючи на те, що боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї.
В обґрунтування вищевказаного клопотання Акціонерним товариством Комерційний банк “Приватбанк» зазначено, зокрема, наступне:
- боржник є єдиним власником (засновником, учасником) ТОВ "Дісплей Дніпропетровськ" тобто йому на праві власності належать корпоративні права, - однак, боржником протиправно зазначено, що йому не належить на праві власності жодне нерухоме майно, й не надана жодна інформація про ці корпоративні права, не здійснювалася їх оцінка, не надані відомості про майно цієї юридичної особи (фінансова звітність, інформація про активи, інвентаризаційні відомості тощо);
- у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність адресою місця проживання боржника зазначено: АДРЕСА_1 , однак, не зазначено жодні відомості, на якій правовій підставі це нерухоме майно перебуває у користуванні боржника, які витрати він несе через користування цим майном. Також в матеріалах справи відсутні жодні відомості про транспортні засоби, що перебувають у користуванні боржника, правові підстави такого користування, витрати, які він несе через користування транспортними засобами.
- боржником не було зазначено й не надано відповідних доказів майна та доходів його колишньої дружини, майном якої він користується.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитись із вищевказаними доводами кредитора, зважаючи на наступне:
- із декларацій про майновий стан боржника за 2022-2024 роки, поданих до суду разом із заявою про відкриття провадження у справі вбачається, що ОСОБА_1 належить 100% частки у статутному (установчому) капіталі ТОВ "Дісплей Дніпропетровськ", а її номінальна вартість складає 960,00 грн., що спростовує твердження Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк» про незазначення відповідної інформації;
- інформація щодо зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 була надана при поданні заяви про відкриття провадження у справ про неплатоспроможність. Так, житловий будинок, за адресою АДРЕСА_2 належав бабусі боржника ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 15.08.2017. Згідно довідки виконавчого комітету Богодухівської міської ради від 05.10.2020 №4467 на день смерті ОСОБА_2 за цією адресою проживали та були зареєстровані два брата - онуки померлої ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (боржник). Донька ОСОБА_2 ОСОБА_4 - мати боржника померла в 1994 році. Згідно спадкової справи №58/2019 витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі номер 61972067 від 07.02.2018 боржник ОСОБА_1 відмовився від частки спадку на користь інших спадкоємців (фактично брата ОСОБА_3 ), про що свідчить заява від 07.02.2018 року, яка міститься у спадковій справі. ОСОБА_3 спадщину прийняв.
Надані документи свідчать, що боржник відмовився від спадщини задовго до часу потенційної неплатоспроможності. Таким чином, реєстрація боржника за відповідною адресою не свідчить про наявність у нього майнових прав на відповідний об'єкт.
При цьому, з 2024 року боржник проживає за наступною адресою АДРЕСА_3 як внутрішньо переміщена особа на підставі довідки від 15.07.2024 №6333-5003366492;
- із декларацій про майновий стан боржника за 2022-2024 роки вбачається, що у боржника відсутні транспортні засоби, що перебувають в його власності або у користуванні. Вказана інформація підтверджується листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 23.04.2025 №31/32/13-8251-2025 згідно якого транспортні засоби за боржником не зареєстровані.
В свою чергу, Акціонерним товариством Комерційний банк “Приватбанк» не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.76-77 Господарського процесуального кодексу України, які би свідчили про користування боржником будь-якими транспортними засобами;
- положеннями ст. 116 КУзПБ визначено перелік осіб - членів сім'ї боржника, до яких законодавець з метою реалізації положень КУзПБ щодо відновлення платоспроможності боржника відніс осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інших осіб, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Згідно положень ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання, спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
При цьому перебування осіб у шлюбі у минулому або наявність між ними спільної дитини не є достатньою підставою для віднесення такої особи до членів сім'ї боржника у розумінні наведених норм, якщо відсутні належні докази спільного проживання, спільного побуту і взаємних прав й обов'язків осіб.
Із матеріалів справи вбачається, що шлюб між боржником та ОСОБА_5 розірвано у 2019 році (рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 02.04.2019 у справі №641/1736/19), тоді як декларації про майновий стан подані боржником за 2022- 2024 роки.
При цьому, квартира за адресою: АДРЕСА_4 була набута ОСОБА_5 у 1994 році на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 28.03.1994, тобто до укладення шлюбу з боржником (шлюб укладено в 2008 році), у зв'язку з чим вказане нерухоме майно не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Так само боржник стверджує, що не користується транспортним засобом колишньої дружини, що свідчить про відсутність потреби у відображенні відповідного нерухомого та рухомого майна в декларації.
Місцевим господарським судом встановлено, що кредитором не надано суду доказів того, що після розірвання шлюбу боржник та ОСОБА_5 продовжують спільно проживати, ведуть спільний побут та мають спільний бюджет. В свою чергу, сам по собі факт підтримання боржником батьківських відносин із дитиною, спілкування з колишньою дружиною або окремі випадки отримання грошових коштів з її банківської картки для придбання речей для дитини не свідчать про ведення спільного господарства та не можуть бути підставою для визнання такої особи членом сім'ї боржника у розумінні положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів зазначення боржником у декларації про майновий стан неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, у зв'язку із чим підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 на підставі ч. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства відсутні.
Доводи апелянта щодо наявності певних недоліків в плані реструктуризації боргів боржника не є предметом розгляду даного провадження, зважаючи на положення ст.269 Господарського процесуального кодексу України щодо меж апеляційного перегляду.
Інші доводи апелянта були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв'язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Харківської області від 10.03.2026 по справі №922/467/25 в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.03.2026 по справі №922/467/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.03.2026 по справі №922/467/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя Е.В. Сгара
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук
Повний текст постанови складено та підписано 14.05.2026 року