Єдиний унікальний номер 641/1333/26
Номер провадження 22-ц/818/3187/26
14 травня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Харківобленерго» на ухвалу судді Слобідського районного суду м. Харкова Музиченко В.О. від 19 лютого 2026 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 641/1333/26 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Харківобленерго», Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про захист прав споживачів, визнання протиправним та скасування рішення,-
У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Харківобленерго», Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про захист прав споживачів, визнання протиправним та скасування рішення, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Акціонерного товариства «Харківобленерго», оформлене у вигляді Протоколу комісії з розгляду актів про порушення № 234426 від 09 січня 2026 року; зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії за особовим рахунком за її адресою за період з 01 листопада 2024 року по дату ухвалення рішення суду, виходячи з тарифів, встановлених для побутових споживачів (населення), з урахуванням фактично сплачених коштів.
Одночасно із позовною заявою представником позивачки подано заяву про забезпечення позову. Заява мотивована тим, що наразі існують обставини, які свідчать про необхідність забезпечення позову шляхом заборони ПрАТ «Харківенергозбут» та АТ «Харківобленерго» здійснювати припинення постачання електроенергії ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . У січні 2026 року ПрАТ «Харківенергозбут» виставило їй коригувальний платіж за електроенергію за період з 01 листопада 2024 року по 31 грудня 2025 року на суму 1 005 327,94 грн внаслідок того, що АТ «Харківобленерго» встановлено факт начебто непобутового споживання електроенергії з її боку і прийнято рішення про затвердження акту про порушення. З урахуванням вимог пп. 2 п. 7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії існує реальний ризик того, що вона може бути відключена від постачання електроенергії під час розгляду спору про визнання протиправним та скасування рішення комісії АТ «Харківобленерго». Необхідність заборони вчиняти дії, пов'язані з припиненням електропостачання, зумовлена такими факторами: в умовах холодів та морозів (які сягають -20 С°) відключення електроенергії повністю унеможливить функціонування системи опалення, яка працює за допомогою електричних насосів, та систему підігріву води; через постійні обстріли по місцям газовидобування та зберігання газу електроенергія може бути єдиним джерелом опалення та приготування їжі; у разі задоволення судом позовних вимог позивачка не здатна буде ефективно відновити свої права, оскільки буде відключена від електропостачання та буде вимушена повторно проходити тривалу процедуру підключення до електроенергії. Отже, забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій є необхідним заходом для забезпечення ефективного виконання судового рішення, яке набрало законної сили, в разі задоволення позовних вимог. Відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення, оскільки від відповідача не потребується додаткових витрат чи відчуження майна.
Просила заборонити ПрАТ «Харківенергозбут» та АТ «Харківобленерго» здійснювати повне або часткове припинення постачання електроенергії ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання рішенням суду законної сили.
Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2026 року заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Щеглакова І.Е. - задоволено. Заборонено ПрАТ «Харківенергозбут» та АТ «Харківобленерго» здійснювати повне або часткове припинення постачання електроенергії ОСОБА_1 , № особового рахунку НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання рішенням суду законної сили.
Ухвала суду мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити захист прав позивачки, а обраний нею вид заходу є співмірним заявленим вимогам.
На вказане судове рішення 05 березня 2026 року через систему «Електронний суд» АТ «Харківобленерго» до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просило ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, вирішити питання щодо судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено принципи та правила співмірності. Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, однак з тексту ухвали не вбачається, яким чином заборона вчиняти дії щодо припинення постачання та розподілу електричної енергії для потреб позивача може поновити її порушене право за предметом спору. Не вбачається також, яке саме право позивачки на час винесення ухвали є порушеним. Судом вжито заходи забезпечення позову, які не пов'язані і не співвідносяться з позовними вимогами, не є адекватними, не забезпечують балансу інтересів сторін, а отже, і не призведуть до поновлення порушених прав позивачки. Крім того, вжиті заходи забезпечення позову обмежують законні права відповідача на проведення ним господарської діяльності. Суд, обмежуючи відповідачів в здійсненні ними дій по припиненню надання послуги позивачці з підстави наявності заборгованості за спірним рішенням, не врахував, що можуть виникнути й інші підстави для припинення їй розподілу/постачання електричної енергії, не пов'язані з даним позовом, проте відповідачі не зможуть виконати свої обов'язки.
02 квітня 2026 року представник позивачки адвокат Щеглаков І.Е. подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Відзив мотивовано тим, що загроза відключення позивачки від постачання електричної енергії у зв'язку з несплатою коригувального платежу не є абстрактною чи гіпотетичною, вона є прямим та передбачуваним наслідком дій самих відповідачів. Стверджуючи про відсутність порушеного права позивачки, представник АТ «Харківобленерго» водночас детально перелічує численні правові підстави для припинення постачання електроенергії, передбачені пп. 5.1.2 та 7.5 ПРРЕЕ, тим самим фактично підтверджуючи реальність загрози відключення електричної енергії, внаслідок чого позивачка і вимушена була звернутись до суду із заявою про забезпечення позову. Невжиття заходів забезпечення позову та допущення фактичного припинення електропостачання відповідачами, особливо враховуючи систематичні обстріли енергоінфраструктури, призведе до непропорційного та грубого порушення життєво важливих прав позивачки. У разі фактичного відключення об'єкта від електромереж, задоволення позовних вимог у майбутньому не забезпечить оперативного та повноцінного відновлення її порушених прав, адже повторне підключення до електропостачання є тривалою процедурою. Таким чином, навіть у разі повного задоволення позову ОСОБА_1 фактично залишатиметься без електропостачання протягом невизначеного часу. Загроза відключення електроенергії позивачці перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку з рішенням АТ «Харківобленерго», яке є предметом оскарження в даній справі. Баланс інтересів сторін однозначно свідчить на користь збереження заходів забезпечення позову: відповідачі не зазнають жодних фінансових втрат, тоді як позивачка у разі скасування забезпечення ризикує бути позбавленою базових умов для проживання.
У судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 14 травня 2026 року надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
Представник позивачки адвокат Щеглаков І.Е., АТ «Харківобленерго», ПрАТ «Харківенергозбут» отримали в електронних кабінетах 24 березня 2026 року (а.с. 70, 71, 73).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу АТ «Харківобленерго» слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.
Відповідно до пп. 2 п. 7.5 ПРРЕЕ № 312 несплата коригуючого платіжного документу у тридцятиденний строк є прямою підставою для припинення електропостачання споживачу
Абзац четвертий пункту 7.11 ПРРЕЕ встановлює, що на час розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов'язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.
Отже, ініціювання споживачем спору щодо порушення ПРРЕЕ є самостійною підставою для того, щоб позивача не відключали від електропостачання з підстав існування спору щодо правомірності припинення електропостачання.
Підставою для незастосування заходів щодо припинення електропостачання споживачу є ухвала про прийняття позовної заяви, а відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.
За своєю суттю постачання електричної енергії передбачає доволі складну технологічну процедуру. Процес відновлення постачання електричної енергії споживачу постачальником та оператором розподілу систем є тривалим і у разі припинення постачання електричної енергії та встановлення судом безпідставності такого припинення, процедура відновлення постачання електричної енергії споживачу займе тривалий проміжок часу, що призведе до порушення прав споживача.
Мета застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ збігається з метою забезпечення позову, а тому його реалізацію необхідно здійснювати в межах відповідного спору до ухвалення судового рішення по суті справи.
Вирішення питання щодо відновлення / припинення або обмеження електропостачання на підставі пункту 7.11 ПРРЕЕ здійснюється шляхом використання інституту процесуального права - забезпечення позову, це буде відповідати завданням та основним засадам судочинства.
Окреме застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ призводить до штучного подвоєння судових спорів у справах за позовами споживачів до електропостачальників, що не відповідає розумності строків розгляду справи судом та принципу процесуальної економії.
Отже, у випадку звернення споживача до суду за захистом своїх прав безальтернативним та найефективнішим для практичного застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ є механізм забезпечення позову з огляду на зміст цієї норми права, а саме постановлення ухвали про заборону відключення електропостачання такого споживача на час вирішення справи про оскарження факту порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів.
У протилежному випадку, якщо електропостачальники не виконують вимоги пункту 7.11 ПРРЕЕ в межах ініційованого спору, це наслідок, матиме звернення до суду в рамках іншого судового процесу.
Реалізація передбаченого пунктом 7.11 ПРРЕЕ права на збереження електропостачання на час вирішення судового спору між споживачем і електропостачальником через механізм статей 149, 150 ЦПК України сприяє зменшенню кількості справ позовного провадження між тими ж сторонами про той самий предмет, пришвидшенню розгляду, полегшує можливість примусового виконання та скорочує термін на захист прав споживачів.
Таким чином, споживач має право звернутися до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відключення електропостачання такого споживача на час вирішення справи про оскарження факту порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів.
Зазначені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі №344/13201/23.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами оскарження ухвали, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ «Харківобленерго», ПрАТ «Харківенергозбут» про захист прав споживачів, визнання протиправним та скасування рішення.
Спір між сторонами виник у зв'язку з тим, що позивачці виставлено коригувальний платіж за електроенергію за період з 01 листопада 2024 року по 31 грудня 2025 року на суму 1 005 327,94 грн внаслідок того, що АТ «Харківобленерго» встановлено факт непобутового споживання електроенергії з її боку і прийнято рішення про затвердження акту про порушення. Предметом спору є скасування рішення АТ «Харківобленерго», оформленого у вигляді Протоколу комісії з розгляду актів про порушення №234426 від 09 січня 2026 року, та зобов'язання ПрАТ «Харківенергозбут» здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії.
Оскільки предмет позову стосується саме перевірки законності нарахування позивачці вартості непобутового споживання електроенергії, з урахуванням наявності у відповідачів законних повноважень щодо відключення позивачки від постачання електроенергії у раз несплати коригувального платежу, ОСОБА_1 звернулась із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вживати дії щодо відключення її від електропостачання на час вирішення спору.
Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти дії щодо відключення позивачки від електропостачання належним чином забезпечить захист прав позивачки у разі задоволення позову і є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 509/4324/19, від 03 лютого 2021 року у справі №509/4333/19.
Доводи апеляційної скарги АТ «Харківобленерго» щодо невстановлення порушення прав позивачки та того, яким чином заборона вчиняти дії щодо припинення постачання та розподілу електричної енергії для потреб позивачки може поновити її порушене право, колегія суддів відхиляє з огляду на превентивний характер інституту забезпечення позову і його спрямованість на недопущення порушення прав позивача та забезпечення їх ефективного поновлення у межах судової справи.
Посилання відповідача на те, що вжиті заходи забезпечення позову обмежують його законні права на проведення ним господарської діяльності; що суд не врахував можливість виникнення й інших підстав для припинення розподілу/постачання позивачці електричної енергії, не пов'язаних з даним позовом, колегія суддів відхиляє як такі, що ґрунтуються на припущеннях і висновків суду не спростовують.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановленою на підставі норм процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для її скасування відсутні.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, та наразі розглядається лише процесуальне питання щодо забезпечення позову, а не справа по суті спору, підстав для розподілу судових витрат у суду апеляційної інстанції немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Харківобленерго» залишити без задоволення.
Ухвалу судді Слобідського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 15 травня 2026 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова