Справа №953/2004/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11кп/818/390/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.286 КК України
14 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-при секретарі ОСОБА_5 ,
-за участю прокурора ОСОБА_6 ,
-захисника ОСОБА_7 ,
-обвинуваченої ОСОБА_8 ,
-потерпілого ОСОБА_9 ,
-представника потерпілого адвоката ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м.Харкова від 21 серпня 2025 року, -
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с.Слатине Дергачівського району Харківської області, громадянку України, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судиму,
засуджено за ч.1 ст.286 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік і покладенням на неї ряду обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до ОСОБА_8 задоволено частково.
Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 :
-966 650 грн. 17 коп. - на відшкодування матеріальної шкоди;
-1 600 грн. - на відшкодування збитків у виді упущеної вигоди;
-100 000 грн. - на відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УСГ» про відшкодування шкоди, завданої протиправними діями ОСОБА_8 , постановлено відмовити.
Кримінальне провадження було розглянуто судом у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Як установив суд, 15.01.2025 року приблизно о 20:30 ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем «Hyundai Sonata», держаний номерний знак НОМЕР_1 , виїжджала з прилеглої території біля будинку № 29-А по вул. Ярослава Мудрого в місті Харкові на проїзну частину цієї ж вулиці. Під час виїзду на дорогу обвинувачена, діючи з необережності, всупереч вимогам п. 10.2 Правил дорожнього руху України (далі також - ПДР), не надала переваги в русі автомобілю «Ford Mustang», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 , який рухався головною дорогою від вул. Григорія Сковороди у напрямку вул. Алчевських. Внаслідок цього відбулося зіткнення транспортних засобів, і водій автомобіля “Ford Mustang» ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді закритої тупої травми грудної клітини із переломами 8, 9, 10 ребер справа та 10, 11 ребер зліва, що підтверджено висновком судово-медичної експертизи № 12-14/80-А/25 від 11.02.2025 року.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , не оспорюючи обґрунтованості засудження та правильності кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_8 , вважає, що призначення останній додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами при звільненні від відбування основного покарання на підставі ст.75 КК України є неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність. Зауважив, що положеннями ст.77 КК України, яка містить перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, не передбачено можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Крім того, захисник посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 .. Указав, що суд першої інстанції, посилаючись на ненадання суду копії договору страхування (страхового полісу), що унеможливило вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення відшкодування зі страховика, одночасно постановив стягнути з ОСОБА_8 різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та сумою страховаго відшкодування майнової шкоди. Вважає, що за відсутності документального підтвердження суми страхового відшкодування та порядку його виплат суд дійшов передчасного висновку про необхідність стягнення заподіяної внаслідок ДТП моральної та матеріальної шкоди виключно з ОСОБА_8 .
Просить вирок в частині призначеного додаткового покарання змінити, призначити ОСОБА_8 покарання - 1 рік обмеження волі та на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Вирок в частині вирішення цивільного позову скасувати та призначити в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник ОСОБА_7 підтримали свою апеляційну скаргу та просили її задовольнити. На апеляційну скаргу захисника потерпілим ОСОБА_9 були подані заперечення.
Потерпілий ОСОБА_9 та його представник адвокат ОСОБА_10 заперечували проти задоволення апеляційної скарги захисника та просили вирок суду залишити без змін.
Прокурор ОСОБА_6 не заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника в частині скасування вироку щодо вирішення цивільного позову та призначення в цій частині нового розгляду в порядку цивільного судочинства.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю доповідача, доводи обвинуваченої, захисника, думку потерпілого, представника потерпілого, прокурора, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.1 ст.286 КК України, вид та розмір призначеного останній основного покарання, а також звільнення на підставі ст.75 КК України від його відбування, з покладенням відповідних обов'язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються, тому згідно положень ч.1 ст.404 КПК України висновки суду першої інстанції щодо цих обставин в апеляційному порядку не перевірялися.
Доводи апеляційної скарги захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність у зв'язку з призначенням ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами є безпідставними.
Так, ч.1 ст.286 КК України передбачено покарання за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, у виді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Тобто призначення цього додаткового покарання є обов'язковим.
Відповідно до ст.77 КК України у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання, зокрема у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Позбавлення права керувати транспортними засобами за своєю правовою природою є різновидом позбавлення права займатися певною діяльністю, а тому доводи захисника про неможливість призначення такого додаткового покарання при застосуванні ст.75 КК України ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень кримінального закону.
Наведене відповідає позиції Верховного Суду, відображеній у постанові від 17 серпня 2021 року у справі №333/6785/19.
З огляду на наведене, підстави для зміни вироку в частині призначеного покарання - відсутні.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про допущенні судом першої інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону в частині вирішення цивільного позову, зокрема відшкодування матеріальної та моральної шкоди, то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зазначені вимоги поширюються і на вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні, оскільки суд, задовольняючи такий позов повністю або частково, має встановити як підстави для відшкодування шкоди, так і її розмір на підставі належних, допустимих та достатніх доказів.
Як убачається з вироку, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 до ПрАТ «Страхова компанія «УСГ», виходив із того, що до позовної заяви не долучено копії договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що позбавило суд можливості перевірити з першоджерел умови здійснення страхової виплати потерпілому, межі відповідальності страховика, встановити наявність чи відсутність обставин, що виключають таку виплату, і з'ясувати інші істотні умови страхового договору.
Водночас, вирішуючи позовні вимоги до ОСОБА_8 , суд першої інстанції фактично виходив із розміру страхового відшкодування 160 000 грн, зазначеного у позовній заяві, та саме цю суму відняв від вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, визначивши до стягнення з обвинуваченої 966 650 грн. 17 коп.
За таких обставин висновки суду першої інстанції є суперечливими, оскільки, з одного боку, суд зазначив про неможливість перевірити умови страхового договору, межі відповідальності страховика та порядок здійснення страхової виплати, а з іншого - використав суму страхового відшкодування як встановлену при визначенні розміру шкоди, що підлягає стягненню з обвинуваченої.
Разом із тим колегія суддів не бере до уваги посилання захисника на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону в частині вирішення цивільного позову про стягнення з обвинуваченої моральної шкоди, оскільки в цій частині апеляційна скарга не містить належного обґрунтування. Захисником не наведено конкретних доводів про те, у чому саме полягає необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з обвинуваченої моральної шкоди та її розміру. За таких обставин відповідні доводи мають загальний характер та не спростовують висновків суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_8 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
З огляду на наведене, вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної шкоди не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, оскільки суд не встановив усіх обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення заявлених позовних вимог, зокрема щодо наявності договору обов'язкового страхування, меж відповідальності страховика, розміру страхового відшкодування, що має істотне значення для визначення розміру майнової шкоди.
Допущені судом вищевказані порушення кримінального процесуального закону, згідно ч.1 ст.412 КПК України, є істотними, що відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України тягне скасування вироку в частині вирішення цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Київського районного суду м.Харкова від 21 серпня 2025 року щодо ОСОБА_8 в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної шкоди з обвинуваченої ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд цивільного позову в цій частині в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
У решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: