Провадження № 22-ц/803/494/26 Справа № 197/24/22 Суддя у 1-й інстанції - Мазуренко В.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
14 травня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.,
суддів - Акуленка В.В., Остапенко В.О.
секретар судового засідання -
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватна агрофірма «Агрофірма Колосс»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу представника відповідача Приватної агрофірми «Агрофірма Колосс» адвоката Касьяна Миколи Степановича на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 червня 2025 року, яке ухвалено суддею Мазуренком В.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області (дата складення повного судового рішення не зазначена), -
В січні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватної агрофірми "Агрофірма Колосс" (далі - ПАФ "Агрофірма Колосс") про стягнення заборгованості за Договором оренди земельної ділянки від 10.04.2016р, додаткової угоди від 25.06.2017р., за період з 2019 по 2021р. включно, у розмірі - 30000грн (заборгованість по недоплаченій орендній платі), індекс інфляції 913,83 грн, 3% річних 403,56грн, пеня 9830,00 грн; за 2022р. у розмірі - 31840,72 грн (заборгованість по недоплаченій орендній платі), індекс інфляції 479,39 грн, 3% річних 204,13грн, пеня 4967,15 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.04.2016 між ОСОБА_2 та Приватною агрофірмою "Агрофірма Колосс" було укладено Договір оренди земельної ділянки та підписано акт прийому-передачі до Договору. Відповідно до цього Договору, орендодавець надав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Зеленобалківської сільської ради Дніпропетровської області, площею 10,1588 га з кадастровим номером 1225884400:07:005:0162, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_2 . Договір оренди земельної ділянки укладено на 7 років. Цим договором сторони погодили орендну плату у розмірі 3% від вартості нормативно грошової оцінки землі та узгодили орендну плату у розмірі - 11 000 грн, яка повинна бути сплачена до 30 листопада кожного року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 орендодавець ОСОБА_2 померла. Вищезазначену земельну ділянку та права на неї успадкувала її дочка - позивач ОСОБА_1 25.06.2017р. між сторонами було укладено Додаткову угоду, відповідно до якої збільшено строк орендної плати - 25000грн, та вказано строк дії договору 5 років. Відповідно до п. 24 Договору оренди земельної ділянки, орендодавець має право вимагати від орендаря дотримання своєчасного внесення розрахунків по орендній платі. Проте, відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки не виконує, починаючи з 2019 року, чим порушив істотні умови договору. Орендарем не сплачено орендодавцю орендну плату з 2019 року по 2022 рік включно. Крім того, п. 12 Договору оренди земельної ділянки встановлено, що у разу невнесення орендної плати у строк визначений договором справляється пеня у розмірі 0,2% несплаченої суми за кожен день прострочення. Відповідно до п. 8 Договору розмір орендної плати за земельну ділянку обчислюється з урахуванням індексів інфляції. Позивачка в порядку досудового врегулювання спору, направляла Приватній агрофірмі "Агрофірма Колосс" претензію щодо невиконання умов договору, але відповіді не отримала та заборгованість сплачена не була.
У вересні 2022 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила стягнути з Приватної агрофірми «Агрофірма Колосс» на її користь заборгованість по недоплаченій орендній платі в розмірі 41 147,39 грн, яка складається з недоплаченої орендної плати - 30 000 грн., інфляційних втрат 913.83 грн, 3% річних - 403,56 грн, пені від простроченої суми - 9 830 грн.
23 лютого 2023 ОСОБА_1 до Широківського районного суду Дніпропетровської області було подано позов про стягнення заборгованості по орендній платі за землю у розмірі 37 491, 39 грн, яка складається з недоплаченої суми орендної плати 31 840,72 грн, інфляційних втрат 479,39 грн, 3% річних - 204,13 грн, пені від простроченої суми - 4 967,15 грн. Справі присвоєно єдиний унікальний номер 197/174/23.
В подальшому суддя Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Мазуренко В.В., ухвалою від 03 грудня 2024 рокуцивільну справу №197/24/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватної агрофірми «Агрофірма Колосс» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості, та цивільну справу №197/174/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватної агрофірми «Агрофірма Колосс» про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки - об'єднав в одне провадження з присвоєнням єдиного номеру №197/24/22 (провадження 2/213/1195/24).
Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 жовтня 2025 року судом прийнято відмову представника позивача від позовних вимог у частині розірвання договору оренди земельної ділянки у зв'язку зі спливом строку дії договору оренди, провадження в цій частині закрито.
З урахування збільшення позовних вимог позивачка у підсумку просила стягнути з Приватної агрофірми "Агрофірма Колосс" на її користь заборгованість з орендної плати за договором оренди земельної ділянки, яка розташована на території Зеленобалківської сільської ради Дніпропетровської області, площею 10,1588 га з кадастровим номером 1225884400:07:005:0162 від 10.04.2016, укладеного між ОСОБА_2 та Приватною агрофірмою «АГРОФІРМА КОЛОСС» у розмірі - 78638,78 грн, з урахуванням пені та інфляційних втрат, 3% річних.
Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 червня 2025 року позов було задоволено повністю та стягнуто з ПАФ "Агрофірма Колосс" на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди землі від 10.04.2016, кадастровий номер земельної ділянки 1225884400:07:005:0162, в розмірі 78638,78 грн, а також судові витрати.
Рішення суду мотивовано тим, що оскільки судом встановлено, що відповідачем не в повній мірі сплачено орендну плату в 2019 році, не сплачено за 2021 та 2022 роки, позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати та індексу інфляції і 3% річних за ці періоди підлягають задоволенню.
Не погодившись із даним рішенням суду, представник відповідача адвокат Касьян М.С. подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На обґрунтування скарги зазначив, що позивач звернулась із позовом, обґрунтовуючи його в тому числі додатковою угодою до договору оренди землі від 25.06.2017 року. Відповідач стверджує, що як і зазначав у відзиві на позов, ця додаткова угода зі сторони відповідача не підписувалася, та відповідно не укладалася. Сторони не вчиняли жодних дій, спрямованих на реєстрацію додаткової угоди до договору оренди.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду як законне і обґрунтоване без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача адвоката Касьяна М.С, який підтримав апеляційну скаргу, позивачку ОСОБА_1 та її представника адвоката Губара А.Л., які заперечили проти її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10 квітня 2016 року між матір'ю позивача ОСОБА_2 та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, яка розташована на території Зеленобалківської сільської ради Дніпропетровської області, площею 10,1588 га з кадастровим номером 1225884400:07:005:0162 (а.с.5-6 т1, 6-7 т2). Відповідачем було прийнято земельну ділянку за вказаним договором (а.с.7 т1, 8 т2). Відповідно до розрахунків орендної плати у розмірі 3% від вартості нормативної грошової оцінки землі - орендна плата склала 11000грн (а.с.9 т1).
Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 6 ст. 32 ЗУ «Про оренду землі» встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 позивачка ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_2 земельну ділянку, яка розташована на території Зеленобалківської сільської ради Дніпропетровської області, площею 10,1588 га з кадастровим номером 1225884400:07:005:0162 (а.с.10,12 т1, 10,11 т2)
Отже, після смерті орендодавця ОСОБА_2 , її права як орендодавця успадкувала її спадкоємниця ОСОБА_1 . При цьому дія Договору оренди земельної ділянки від 10.04.2016 не припинилася.
Позивачкою стверджувалося, що 25.06.2017р. між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки від 10.04.2016р., відповідно до якої вказано строк оренди 5 років, та збільшено розмір орендної плати до 25000 грн. (а.с.11 т1, 9 т2).
Відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків станом на 14.04.2022р., позивач отримала від відповідача в 2019р. 20 000грн., в 2020р. 25 000грн, в 2021р.- 0 грн, але нараховано 13 664,60грн. (а.с.85 т2).
До суду апеляційної інстанції надано оригінал даної додаткової угоди, оглянуто колегією суддів, підписи сторін угоди наявні.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 Закону України "Про оренду землі").
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір та умови орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати передбачено статтею 24 Закону України "Про оренду землі".
Згідно до ст. ст. 549, 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 Цивільного Кодексу України).
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона, згідно вимог ч. 3- ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Підстави звільнення від доказування, передбачені ст. 82 ЦПК, ч.1 якої передбачає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Головним запереченням відповідача проти заявлених позовних вимог та підґрунтям для апеляційного оскарження є твердження відповідача, що додаткова угода до договору оренди між сторонами не укладалась. Представник відповідача стверджує, що директор ПАФ "Агрофірма Колосс" ОСОБА_3 не підписував її, а отже вона не є укладеною. Підписи сторін на оригіналі угоди наявні. В суді першої інстанції судово-почеркознавча експертиза проведена не була.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року призначено судову почеркознавчу експертизу.
Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/104-26/6123-ПЧ від 12 березня 2026 року підпис у додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки від 25.06.2017 від Приватної агрофірми «АГРОФІРМА КОЛОСС» в особі директора Майстренка Сергія Миколайовича виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою (т.3 а.с.42-47).
Допитана в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_4 підтвердила свій висновок, зазначила, що дослідила усі надані їй на дослідження вільні та експериментальні зразки підпису ОСОБА_3 , тому вона дійшла висновку, що підпис на додатковій угоді до договору оренди виконано не ним, а іншою особою.
Колегією суддів відхилено клопотання сторони позивача про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи, у зв'язку із відсутністю законних для цього підстав.
Повторна експертиза в цивільному процесі, згідно ст. 113 ЦПК України, призначається судом, якщо висновок первинного експерта є необґрунтованим, суперечить матеріалам справи або викликає сумніви у його правильності. Вона доручається іншим експертам для перевірки тих самих питань, коли первинний висновок не може бути прийнятий як доказ.
Враховуючи відсутність підпису орендаря, додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 25.06.2017 не можна вважати такою, що укладена та породжує правові наслідки.
Відповідно до укладеного договору оренди землі від 10 квітня 2016 року, з урахуванням часу державної реєстрації, строк договору - 7 років, тобто він діяв до 10.04.2023, що не заперечувалось обома сторонами.
Орендна плата відповідно до п.7 цього договору та додатку до нього складала 11000,00 грн. та повинна бути сплачена до 30 листопада щорічно (т.1 а.с.9).
Як поясняв письмово суду першої інстанції директор Приватної агрофірми "Агрофірма Колосс" ОСОБА_3 , та підтвердив в суді апеляційної інстанції представник відповідача адвокат Касьян М.С., виплата орендної плати проводилась згідно протоколу загальних зборів пайщиків ПАФ "Агрофірма Колосс" від 23.06.2017 року в 2017 році в розмірі 10000,00 грн., а в наступному має збільшуватись на 5000 грн., і мала становити в 2018- 15000,00 грн., 2019- 20000,00 грн., в 2020 -25000,00 грн. (т.2 а.с.105).
Проте як звернув увагу суд першої інстанції, даний протокол загальних зборів пайщиків ПАФ "Агрофірма Колосс" від 23.06.2017 року не містить жодних рішень, тільки які питання слухали і хто виступив.
Додаткової угоди про збільшення орендної плати сторонами не укладено.
Як зазначено позивачкою в заяві про збільшення позовних вимог (т.1 а.с.44 зворот), нею отримано в якості орендної плати за 2019 рік- 20000,00 грн., в 2020 році- 25000,00 грн., а в 2021 році- не сплачено.
В останній редакції позовної заяви (т.2 а.с.1) позивачка заявила вимоги про стягнення орендної плати також за 2022 рік, яку не отримала.
Представник відповідача визнав в судовому засіданні, що агрофірмою було нараховано орендну плату ОСОБА_1 за 2021-2022 рр., проте дійсно не виплачено ОСОБА_1 через її відмову в отриманні.
Позивачка підтвердила відсутність оплати орендної плати за 2021-2022 рр., оскільки у них з орендарем виник спір відносно суми, позивачка наполягала, що додаткова угода до договору оренди була укладена належним чином, і сума оренди повинна становити 25000,00 грн. щорічно тому суми оренди по 11000,00 грн. вона відмовилася отримувати.
Отже, колегія суддів не може погодитися із висновком суду першої інстанції, щодо повного задоволення позовних вимог, та вважає доведеними в судовому засіданні позовні вимоги про стягнення недоплаченої орендної плати за 2021 та 2022 роки, в сумі 11000,00 грн щорічно, та вимоги щодо обов'язку відшкодувати 3% річних та інфляційні втрати у якості відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК, Дніпровський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача Приватної агрофірми "Агрофірма Колосс" адвоката Касьяна Миколи Степановича задовольнити частково.
Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 червня 2025 року скасувати, та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Приватної агрофірми "Агрофірма Колосс" на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за договором оренди землі від 10.04.2016 року в розмірі 22000,0 грн., 3 % річних в сумі 1 414,03 грн., та інфляційні втрати в сумі 9 103,61 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 травня 2026 року.
Головуючий:
Судді: