Провадження № 22-ц/803/5634/26 Справа № 212/2639/26 Суддя у 1-й інстанції - Феняк О.Р. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
13 травня 2026 року м.Кривий Ріг
Справа № 212/2639/26
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Остапенко В.О.
суддів - Акуленка А.А., Бондар Я.М.
сторони:
заявник - Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Рассвет-14»,
боржниця - ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу заявника Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Рассвет-14» на ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 11 березня 2026 року, яка постановлена суддею Феняк О.Р.у місті Кривому Розі області та повне судове рішення складено 11 березня 2026року, -
У лютому 2026 року Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Рассвет-14» звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 11 березня 2026 року відмовлено у видачі судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , на підставі п.3 ч.1 ст.165 ЦПК України.
В апеляційній скарзі Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Рассвет-14» просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що відносини між кооперативом та його членами здійснюється на підставі Статуту Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Рассвет-14». Кооператив надає житлово-комунальні послуги та укладення договорів із членами кооперативу жодним нормативно-правовим актом не передбачено.
Суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, оскільки судовий наказ може бути видано, якщо є інші докази на підтвердження фактичного надання комунальних послуг. Завником надано до суду весь обсяг документів, які підтверджують факт надання житлово-комунальних послуг та розмір заборгованості.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції керувався п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України та виходив з того, що Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Рассвет-14» не є суб'єктом правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг, а тому заявлена ним вимога не є вимогою про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг. Також, суд зазначив, що заявником до заяви про видачу судового наказу не доданий договір, за яким пред'явлено вимогу про стягнення грошової заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, а отже і докази, які б свідчили про безспірність вимог заявника що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу.Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг позбавляє суд можливості перевірити наявність між сторонами договірних правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг, зокрема, встановити їх функціональне призначення, а відтак і безспірність вимог заявника.
З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 163 ЦПК України визначено форму і зміст заяви про видачу судового наказу. Відповідно до положень вказаної статті заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.
У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу, зокрема, згідно з частиною першою цієї статті визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2026 року Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Рассвет-14» звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 47 991,32 грн.
До заяви про видачу судового наказу були долучені додатки, а саме: копію Статуту Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Рассвет-14», копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, копію Протоколу загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Рассвет-14» від 19 червня 2020 року, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, розрахунок заборгованості, копію Договору №539 про надання послуг з централізованого постачання питної води і водовідведення від 30 червня 2016 року, копію Договору №564 з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії від 01 листопада 2021 року.
Як вбачається зі змісту заяви про видачу судового наказу, заява містить вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, тобто вимогу, визначену п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд виходив з того, що письмово укладеного договору формі між заявником та боржником суду не надано, а отже договірні відносини між сторонами відсутні.
Проте, такий висновок колегія суддів вважає помилковим, оскільки вимога процесуального закону про необхідність долучення договору у письмовій (електронній) формі (п.3 ч.3 ст. 163 ЦПК України) пов'язана із положеннями п.7 ч.1 ст.161 ЦПК України і стосується заявлених вимог до юридичної особи або фізичної особи-підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В даному пункті, дійсно, передбачене обов'язкове долучення заявником письмового (електронного) екземпляру договору.
Однак, у даній справі заявлено вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 47 991,32 грн, яка випливає з правовідносин з оплати житлово-комунальних послуг (п.3 ч.1 ст. 161 ЦПК України), тому вимога суду про долучення письмового (електронного) екземпляру договору про надання житлово-комунальних послуг не ґрунтується на положеннях процесуального закону щодо характеру правовідносин, що виникли між споживачем та надавачем послуг конкретно у даній справі, за якими унормована можливість видачі судового наказу. При цьому, судом не враховано також і те, що відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Заява Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Рассвет-14» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги подана відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, а відтак обов'язок подання копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості не розповсюджується на вказану заяву.
Крім того, п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг.
Водночас, відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За змістом зазначених норм закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі №401/710/15-ц та постановах Верховного Суду України від 18 червня 2016 року у справі №922/5923/14, №6-2951цс15 від 20 квітня 2016 року.
Верховний Суд України у постанові від 25 листопада 2014 року у справі №3-184гс14 вказав, що згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними.
За таких обставин, відсутність копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким не було заявлено будь-яких вимог, не може бути підставою для відмови у видачі судового наказу за заявою про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Щодо висновку суду першої інстанції про те, що заявник не є суб'єктом правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг, а тому заявлена ним вимога не є вимогою про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг. То такі висновки суду не грунтуються на Закону та здійснені без відповідного дослідження наведених вище документів, які було додано до заяви про видачу судового наказу.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 7 ч. 1 ст. 168 ЦПК України, під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті, про що зазначається у судовому наказі.
Тобто, наразі суд не вправі розглядати обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (оцінювати правильність та обґрунтованість розрахунків).
Натомість у подальшому, після видачі судового наказу, боржник у заяві про скасування судового наказу може зазначити про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача (п. 5 ч. 3 ст. 170 ЦПК України), що є передбаченою процесуальним законом підставою для скасування судового наказу.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, відповідно до вимог ЦПК України.
Колегія суддів не вирішує питання про розподіл судових витрат у справі, оскільки, згідно ч. 13 статті 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат, якщо, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, а у даному випадку справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу заявника Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Рассвет-14» - задовольнити.
Ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 11 березня 2026 рокускасувати та направити матеріал за заявою Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Рассвет-14»про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 до Покровського районного суду міста Кривого Рогу для подальшого розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 13 травня 2026 року.
Головуючий:
Судді: