Провадження № 22-ц/803/6055/26 Справа № 215/1502/25 Суддя у 1-й інстанції - Коноваленко М.І. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
13 травня 2026 року м. Кривий Ріг
справа № 215/1502/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Комунальне некомерційне підприємство «Криворізька міська лікарня № 7» Криворізької міської ради
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зеркін Артур Сергійович, на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року, яке ухвалено суддею Коноваленком М.І. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,
В березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня № 7» Криворізької міської ради, про стягнення середнього заробітку за затримку при розрахунку при звільненні та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що позивач перебувала у трудових відносинах з КНП «Криворізька міська лікарня №7» КМР.
03 липня 2023 року позивач була звільнена з посади провідний фахівець з питань цивільного захисту адміністративно-управлінського персоналу за власним бажанням, згідно наказу № 66-к/тр від 03 липня 2023 року.
При звільненні позивач мала отримати, окрім іншого, суму заробітної, суму компенсації за дні не використаної відпустки. Однак в день її звільнення відповідач не здійснив виплату належних їй коштів.
Згідно довідки № 82 від 12 липня 2023 року, станом на 03 липня 2023 року у відповідача перед позивачем виник борг з виплати заробітної плати за другу половину лютого 2023 року, березень, квітень, травень 2023 року.
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №7» Криворізької міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 16 051,30 грн.
Натомість, зі сторони відповідача на користь позивача було здійснено виплату належної суми заборгованості з заробітної плати визначеної вищевказаним рішенням суду в березні 2024 року, що вказує на наявність у позивача права на отримання при звільненні, відповідних суми грошових коштів, а саме суми нарахованої але не виплаченої заробітної плати, а отже беззаперечність факту порушення охоронюваних прав працівника (позивача).
Враховуючи те, що середня місячна заробітна плата позивача складає приблизно 10 874 грн, то стягенню підлягає середньо місячна заробітна плата за 6 місяців, у розмірі 65 244 грн.
Крім цього позивач вказує, що оскільки порушення прав позивача при звільненні з роботи, спричинило душевні переживання, в зв'язку з неможливістю цілковитого забезпечення її прав, що стало наслідком завдання їй моральної шкоди, яку вона оцінює та просить стягнути в розмірі 10 000 гривен.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зеркін А.С., подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга, окрім доводів, наведених в позовній заяві, обґрунтована тим, що рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року була встановлена спірна сума заборгованості по заробітної плати, яка підлягала стягненню з відповідача на користь позивича ОСОБА_1 та яку відповідачем було виплачено позивачу лише в березні 2024 року.
Отже, факт порушення відповідачем приписів ст.116 КЗпП України, по відношенню до позивача, встановлено рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі № 215/5613/23, що вказує на обґрунтовані сподівання позивача про виплату на її користь середнього заробітку за затримку при розрахунку при звільненні та моральної шкоди.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку, посилаючись на наявність спору між сторонами. Водночас відповідно до ч. 2 ст.117 КЗпП України: у разі наявності спору та його вирішення на користь працівника орган, який вирішує спір, визначає розмір відшкодування. Отже, наявність спору не виключає відповідальності, а лише покладає на суд обов'язок визначити її розмір, тобто той самий орган, який вирішує спір (а не вирішував, як це тлумачить суд, в оскаржуваному рішенні).
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в період з 26 січня 2006 року по 03 липня 2023 року перебувала в трудових відносинах з КНП «Криворізька міська лікарня №7» КМР.
03 липня 2023 року звільнена за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України.
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №7» Криворізької міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 16 051,30 грн.
Вказаним рішенням встановлено, що згідно довідки про доходи № 670 від 23 жовтня 2023 року позивачу ОСОБА_1 за працю на посаді провідного фахівця з питань ЦЗ в КНП «Криворізька міська лікарня №7» КМР за період з 01 лютого 2023 року по 31 травня 2023 року були нараховані та виплачені наступні суми: за лютий 2023 року належало до виплати до проведення аудиту - 10 386,67 грн, належало до виплати згідно наказу № 269 - 7 017,92 грн, виплачена з/пл згідно відомостей -7 017,92 грн; за березень 2023 року належало до виплати до проведення аудиту - 10 386,67 грн, належало до виплати згідно наказу № 269 - 5 809,62 грн, виплачена з/пл згідно відомостей - 5 809,62 грн; за квітень 2023 року належало до виплати до проведення аудиту - 10 386,67 грн, належало до виплати згідно наказу № 269 - 5 809,62 грн, виплачена з/пл згідно відомостей - 5 809,62 грн; за травень 2023 року належало до виплати до проведення аудиту - 9 338,07 грн, належало до виплати згідно наказу № 269 - 5 809,62 грн, виплачена з/пл згідно відомостей - 5 809,62 грн. Різниця між заробітною платою нарахованою до виплати до проведення аудиту та фактично виплаченою становить 16 051,30 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивачки, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, за наявності спору про розмір сум, нарахованих позивачу при звільненні, було вирішено в судовому порядку. Також судом зазначено, що не підлягає задоволенню позовна вимога позивача про стягнення моральної шкоди, яка є похідною від основної вимоги в задоволенні якої суд відмовив.
Колегія суддів вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими, з огляду на наступне.
Відповідно до статей 55,124 Конституції України та статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.ч.1, 5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до ст.94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно із ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Згідно зі ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Матералами справи встановлено, що позивач працювала в КНП «Криворізька міська лікарня № 7» КМР та 03 липня 2023 року та була звільнена. На час звільнення позивач мала заборгованість по виплаті заробітної плати.
Верховний Суд у постанові від 07 лютого 2022 року у справі № 759/1933/20 провадження № 61-11175св21 вирішуючи спір про стягнення заборгованості заробітної плати, суми індексації заробітної плати, компенсації втрати частини доходу у зв'язку із його несвоєчасною виплатою, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, з урахуванням вимогстатті 117 КЗпП України, беручи до уваги висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), зазначає про стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №7» Криворізької міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 16 051,30 грн.
Вказаним рішенням встановлено, що згідно довідки про доходи № 670 від 23 жовтня 2023 року позивачу ОСОБА_1 за працю на посаді провідного фахівця з питань ЦЗ в КНП «Криворізька міська лікарня №7» КМР за період з 01 лютого 2023 року по 31 травня 2023 року були нараховані та виплачені наступні суми: за лютий 2023 року належало до виплати до проведення аудиту - 10 386,67 грн, належало до виплати згідно наказу № 269 - 7 017,92 грн, виплачена з/пл згідно відомостей -7 017,92 грн; за березень 2023 року належало до виплати до проведення аудиту - 10 386,67 грн, належало до виплати згідно наказу № 269 - 5 809,62 грн, виплачена з/пл згідно відомостей - 5 809,62 грн; за квітень 2023 року належало до виплати до проведення аудиту - 10 386,67 грн, належало до виплати згідно наказу № 269 - 5 809,62 грн, виплачена з/пл згідно відомостей - 5 809,62 грн; за травень 2023 року належало до виплати до проведення аудиту - 9 338,07 грн, належало до виплати згідно наказу № 269 - 5 809,62 грн, виплачена з/пл згідно відомостей - 5 809,62 грн. Різниця між заробітною платою нарахованою до виплати до проведення аудиту та фактично виплаченою становить 16 051,30 грн.
Таким чином, враховуючи, що рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року , яке набрало законної сили, було встановлено факт не проведення виплати всіх сум, що належать ОСОБА_1 від підприємства, при звільненні відповідач КНП «Криворізька міська лікарня № 7» КМР повинен сплатити на користь позивача також середній заробіток за весь час затримки належних йому при звільненні сум по день фактичного розрахунку, однак не більше ніж за шість місяців.
Середній заробіток за час затримки розрахунку складає 10 874,05 грн.*130 робочі дні (6 місяців гранично допустимий термін) = 65 244,30 грн.
Оскільки у день звільнення відповідач не провів належну виплату позивачу заробітної плати при звільненні, колегія суддів дійшла висновку про те, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у визначені законом строки є підставою для відповідальності, передбаченоїстаттею 117 КЗпП України, а самевиплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Також, згідно ст.23 Закону України «Про оплату праці», структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Оскільки вихідна допомога є грошовою виплатою, яка не передбачена актами чинного законодавства та входить до структури заробітної плати, а тому позовні вимоги щодо її виплати не обмежується будь-яким строком звернення до суду.
Крім того, внаслідок несвоєчасного розрахунку при звільненні, позивачу було завдано і моральної шкоди.
Відповідно до ст.23 ЦК України, моральна шкода, зокрема, полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Статтею 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Позивач ОСОБА_1 вказує, що у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, їй була завдана моральна шкода, що виявилась у порушенні її звичайного укладу життя, що викликало необхідність в докладанні додаткових зусиль для утримання себе і своєї родини, необхідності звернення до роботодавця з питань виплати заборгованості, необхідності звернення за правовою допомогою та за захистом своїх прав до суду.
Таким чином, суд вважає доведеним доводи позивача про спричинення йому моральної шкоди.
Відповідно до наслідків що наступили, суд вважає необхідним стягнути з відповідача КНП «Криворізька міська лікарня № 7» КМР на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2 000 грн, вважаючи суму, що вимагає позивач завищеною.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає необхідним позов задовольнити частково.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, а позивач звільнена від сплати судового збору, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню на користь держави 1 211,20 грн судового збору за подання позовної заяви та 1 453,44 грн за подання апеляційної скарги, а разом 2 664,64 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Керуючись ст. ст.367,368, 374, 376, 381 - 384,389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зеркін Артур Сергійович, задовольнити.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2026 рокускасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня № 7» Криворізької міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня № 7» Криворізької міської ради на користь ОСОБА_1 65 244 (шістдесят п'ять тисяч двісті сорок чотири) грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня № 7» Криворізької міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення середньої заробітної плати за один місяць.
Суми стягнуті без урахуванням податків та обов'язкових платежів.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня № 7» Криворізької міської ради 2 664 (дві тисячі шістсот шістдесят чотири) грн 64 коп судового збору на користь держави.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складений 13 травня 2026 року.
Головуючий:
Судді: