Провадження № 22-ц/803/5373/26 Справа № 215/7580/24 Суддя у 1-й інстанції - Квятковський Я. А. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
14 травня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.,
секретар судового засідання Лідовська А.А.,
сторони:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі»,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справі, цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» на додаткове рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2026 року, ухвалене суддею Квятковським Я.А. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, дата складення повного додаткового рішення 12 лютого 2026 року,
В грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» (далі АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі») про визнання дій неправомірними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Просила суд визнати дії відповідача щодо припинення постачання електроенергії з 12 серпня 2024 року по 21 серпня 2024 року, щодо несвоєчасного відновлення постачання електроенергії з 21 серпня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 неправомірними, стягнути з АТ «ДТЕК «Дніпровські електромережі» на відшкодування збитків 2 846,21 грн., моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року позовні вимоги задоволені частково.
Визнано неправомірними дії АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» щодо несвоєчасного відновлення постачання електроенергії з 21 серпня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
Стягнуто з АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000 грн. Стягнуто з відповідача АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» на користь держави судовий збір у розмірі 6 056 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2026 року апеляційна скарга АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» залишена без задоволення, рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року залишено без змін.
09.03.2026 року відповідач АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» звернувся до Дніпровського апеляційного суду з апеляційною скаргою на додаткове рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2026 року, в якій просив змінити додаткове рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2026 року в частині розміру витрат на правничу допомогу, стягнувши з ОСОБА_1 на користь АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» витрати на правничу допомогу в сумі 15 000 грн.
Змінити вказане додаткове рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнувши з АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» на користь держави судовий збір в сумі 302,80 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що враховуючи те, що позивачу було відмовлено у задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди, судовий збір в цій частині не має стягуватися з відповідача.
Також посилається, що за подання позовної заяви з вимогою немайнового характеру про стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. позивач мала сплатити 1 211,20 грн. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог в сумі 5 000 грн., пропорційно задоволених вимог з відповідача до стягнення має становити сума 302,80 грн.
Крім того, посилаючись на положення Закону України «Про захист прав споживачів», зазначає, що споживачі звільнені від сплати судового збору за подання позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої лише внаслідок недоліків продукції. Таким чином, у даній справі позивач за вимогами про відшкодування моральної шкоди не звільнена від сплати судового збору відповідно ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» тому судовий збір , який підлягає стягненню має бути розподілений між сторонами відповідно приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
Щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу зазначив, що стягнута з відповідача на користь позивачки сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 грн. не може вважатися співрозмірним із складністю справи, обсягом наданих послуг, ціною позову та розміром задоволених вимог.
Відзив на апеляційну скаргу не наданий.
Представник позивачки адвокат Сергієнко Д.М. до Дніпровського апеляційного суду надав заяву, в якій просить розгляд справи провдити без його участі та без участі позивача, апеляційну скаргу просить залишити без задоволення.
Представник АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" Мезіна І.В. подала заяву, в якій просить розгляд справи провести у відсутність представника відповідача, вимоги апеляційної скарги підтримує.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Додаткове рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2026 року в повній мірі вищевказаним вимогам закону не відповідає.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Конституцією України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. (ст. 59)
Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.
До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року усправі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила суд визнати дії відповідача щодо припинення постачання електроенергії з 12 серпня 2024 року по 21 серпня 2024 року, щодо несвоєчасного відновлення постачання електроенергії з 21 серпня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 неправомірними, стягнути з АТ «ДТЕК «Дніпровські електромережі» на відшкодування збитків 2 846,21 грн., моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2026 року, позовні вимоги задоволені частково. Визнано неправомірними дії АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» щодо несвоєчасного відновлення постачання електроенергії з 21 серпня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000 грн. Стягнуто з відповідача АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» на користь держави судовий збір у розмірі 6 056 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення колегія суддів виходить з того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат та стягнення з позивача на користь АТ «ДТЕК «Дніпровські електромережі» витрати на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції належним чином дослідив надані стороною відповідача докази, враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, та обґрунтовано стягнув з позивачки на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 грн, з розміром якого повністю погоджується і суд апеляційної інстанції.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з розміром судового збору, який за оскаржуваним судовим рішення стягнутий з відповідача на користь держави та виходить з наступного.
Звертаючись до суду з позовом як споживач послуг АТ «ДТЕК «Дніпровські електромережі» просила суд визнати дії відповідача щодо припинення постачання електроенергії з 12 серпня 2024 року по 21 серпня 2024 року, щодо несвоєчасного відновлення постачання електроенергії з 21 серпня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 неправомірними, стягнути з АТ «ДТЕК «Дніпровські електромережі» на відшкодування збитків 2 846,21 грн., моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
Отже позовна заява ОСОБА_1 містила одну немайнову вимогу та дві майнових вимоги.
При цьому, колегія суддів не приймає посилання відповідача на ту обставину, що вимога про відшкодування моральної шкоди є вимогою немайнового характеру, оскільки Верховний Суд в постанові від 28.11.2018 року по справі №761/11472/15-ц роз'яснив, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, якщо позивач визначив її у грошовому вимірі, тому в такому випадку судовий збір оплачується за правилами подання позову майнового характеру.
Згідно частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Разом з тим, згідно роз'яснень в абз. 2 п. 13 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 року якщо в позовній заяві об'єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов'язаних між собою, то, враховуючи, що об'єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог. При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.
З позовом у даній справі ОСОБА_1 звернулася до суду у грудні 2024 року.
З урахуванням вищезазначеного та положень ч. 1, п. 1,2 ч. 2, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, яка містить вимоги майнового та немайнового характеру підлягав сплаті судовий збір у загальному розмірі 2 918,88 гривень.
Натомість, за позовом про захист прав споживачів до ДТЕК (наприклад, через відключення світла), який містить вимогу про стягнення моральної шкоди, споживачі звільняються від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв'язку з порушенням їх прав, оскільки вказана вимога пов'язана з вимогами про захист прав споживача.
Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 майнового характеру (про відшкодування моральної шкоди) задоволені частково в сумі 12 000 гривень (52,63%), позивач звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 017,90 гривень. В іншій частині витрати по сплаті судового збору слід віднести на рахунок держави.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача на додаткове рішення підлягає частковому задоволенню, додаткове рішення зміні, зі зменшенням розміру стягнутого з відповідача на користь держави судового збору з 6 056,00 грн до 1 017,90 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» на додаткове рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2026 року задовольнити частково.
Додаткове рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2026 року змінити шляхом зменшення розміру стягнутого з Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» на користь держави судового збору з 6 056,00 грн. до 1 017,90 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 травня 2026 року.
Головуючий:
Судді: