Справа № 636/951/26 Провадження№ 2/636/2319/26
12 травня 2026 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого - судді Гніздилова Ю. М., за участю секретаря судового засідання - Селевко Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуїв в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
встановив:
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, посилаючись на те, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після досягнення повноліття дитина продовжує навчання у Чугуєва-Бобчанському лісовому фаховому коледжі на денній формі навчання за спеціальністю Н7 Агроінженерія освітня програма Експлуатація та ремонт обладнання л/к за денною формою навчання, у зв'язку із чим потребує матеріальної допомоги, самостійного стабільного доходу не має, перебуває на утриманні матері, а витрати на забезпечення належних умов проживання, харчування, навчання, придбання навчальної літератури, проїзду та інших необхідних витрат є значними.
Позивач зазначив, що відповідач є працездатною особою, має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, однак добровільно належної участі в утриманні дитини не бере, у зв'язку із чим просила стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/4частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову та до закінчення навчання дитини, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
04 лютого 2026 року після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача, була постановлена ухвала про відкриття провадження у справі та розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, призначене відкрите судове засідання о 15 год 30 хв 31 березня 2026 року. Направлено відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачеві подати до суду відзив на позов в установлений строк. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив. Запропоновано відповідачу подати до суду в установлений законодавством строк заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.
Позивач у судове засідання не з'явився, надала суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без його участі.
Відповідач повторно в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлялася своєчасно і належним чином шляхом направлення на її адресу, підтверджену довідкою з Єдиного державного демографічного реєстру, рекомендованого листа, який повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Також, відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а також те, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзив на позов не подала, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 07 лютого 2007 року, виданого Відділ реєстрації актів цивільного стану по м. Чугуєву Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки № 08/26 від 19 січня 2026 року виданої директором Чугуєво-Бобчанського лісового фахового коледжу ОСОБА_4 навчається у Чугуєво-Бобчанському лісовому фаховому коледжі на денній формі навчання за спеціальністю Н7 Агроінженерія освітня програма Експлуатація та ремонт обладнання л/к за денною формою навчання
Відповідно до довідки, про реєстрацію місця проживання особи за відомостями виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області ОСОБА_4 разом із матір'ю зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1
У відповідності до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.82 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Положеннями ч.2 ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Обов'язок батьків щодо утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання, виникає за наявності сукупності юридичних фактів, а саме: досягнення дитиною віку понад 18 років, але менше 23 років; продовження навчання; потреба у матеріальній допомозі у зв'язку з навчанням; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Вказана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, який у своїх постановах зазначав, що право повнолітньої дитини на утримання під час навчання є продовженням конституційного та сімейно-правового обов'язку батьків забезпечувати належний розвиток дитини та не ставиться у залежність від факту окремого проживання чи наявності конфлікту між батьками.
Судом встановлено, що повнолітня дитина сторін фактично позбавлена можливості повноцінно забезпечувати себе самостійно у зв'язку із навчанням за денною формою, що об'єктивно обмежує можливість працевлаштування та отримання достатнього доходу для самозабезпечення.
При цьому суд враховує, що сам по собі факт досягнення повноліття не припиняє морального та правового обов'язку батьків брати участь у забезпеченні належних умов для здобуття освіти дитиною.
Суд вказує, що з урахуванням приписів ч. 6 ст. 81 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) принципу справедливості розгляду справи судом.
Положеннями ст. 150 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Вимогами ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до с. 199 Сімейного кодексу України встановлено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Враховуючи надані докази та на підставі ст. 199 Сімейного кодексу України суд вважає за можливе стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісяця до закінчення навчання чи до досягнення позивачем двадцятитрьохрічного віку.
За таких обставин справи, суд всебічно та повно з'ясував обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 274 - 279, 280 - 289, суд -
ухвалив :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на утримання дитини, яка продовжує навчання у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку(доходу), щомісячно, починаючи з 02 лютого 2026 року і до досягнення ним 23 років чи припинення ним навчання.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. судового збору на користь держави в особі Державної судової адміністрації (отримувач коштів - Головне управління казначейства у м. Києві).
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Ю. М. Гніздилов