Справа № 638/10233/26
Провадження №1-кп/638/1722/26
14 травня 2026 року Шевченківський райсуд м. Харкова у складі : головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження №12022221160000320 від 08.04.2022 з обвинувальним актом та укладеною угодою про визнання винуватості між прокурором другого відділення процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженим у м. Мерефа, Харківської області, громадянином України, українцем, з вищою освітою, одруженим, військовозобов'язаним, не працюючим, раніше не судимим, зареєстрованим та який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 289 ч. 3 КК України, -
за участю :
прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_4
27.06.2022 до Шевченківського (на той час Дзержинського) районного суду м. Харкова надійшло кримінальне провадження з обвинувальним актом, зокрема, у відношенні ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 289 ч. 3 КК України.
Обвинувальним актом, який відповідає вимогам ст. 291 КПК України, висунуто обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 289 ч. 3 КК України, в тому, що він скоїв вказане умисне кримінальне правопорушення при наступних обставинах :
Обвинувачений ОСОБА_4 , на підставі наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 17.09.2019 за №705 о/с призначений на посаду поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №4 УПП в Харківській області Національної поліції України, у спеціальному званні «сержант поліції», та відповідно до приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 2 Закону України «По державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ст.ст. 19, 62 Закону України «Про Національну поліцію», посадової інструкції поліцейського УПП в Х/О ДППП Національної поліції України, здійснював функції представника влади-працівника правоохоронного органу.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану», затвердженого Верховною Радою України 24.02.2022 (№ 2102-ІХ), відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 85 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» по всій території України введено військовий стан, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, про який обвинуваченому ОСОБА_4 достеменно було відомо.
Однак, в порушення вищезазначених приписів Конституції України та Законів України обвинувачений ОСОБА_4 , обіймаючи посаду поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №4 УПП в Харківській області Національної поліції України у спеціальному званні «сержант поліції», будучи працівником правоохоронного органу, здійснюючи функції представника влади, діючи умисно та протиправно, з корисливих мотивів та з метою подальшого використання для власних потреб, незаконно заволодів транспортним засобом, вартість якого у 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, за попередньою змовою групою осіб, за наступних обставин.
14 березня 2022 приблизно о 08:00 годині обвинувачений ОСОБА_4 заступив на чергування разом із співробітниками поліції: поліцейським взводу №1 роти №1 батальйону №4 УПП в Харківській області Національної поліції України старшим сержантом поліції ОСОБА_7 , якого вироком Шевченківського райсуду м. Харкова від 13.02.2026 засуджено за вчинення зазначеного злочину, Особою 1, Особою 2, матеріали кримінального провадження щодо яких виділені в окреме провадження, та спільно з якими здійснював патрулювання у складі екіпажу К-6 містом Харків на службовому автомобілі марки «Toyota Corolla» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
У той же день приблизно о 10:00 годині на перехресті вул. Клочківська та Отакара Яроша у Шевченківському районі м. Харкова та в подальшому повторно приблизно о 13:00 годині, під час патрулювання вказаним екіпажом у складі вище перелічених поліцейських, біля супермаркету ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 159, було зупинено автомобіль марки «Toyota Camry v70» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням потерпілого ОСОБА_5 , після чого поліцейськими проведено огляд даного автомобіля, в ході якого ОСОБА_4 знайшов у салоні автомобіля марки «Toyota Camry v70» реєстраційний номер НОМЕР_2 другий екземпляр ключів від вказаного транспортного засобу та без відома власника ОСОБА_5 і без складання відповідних документів забрав ключ собі, після чого потерпілий ОСОБА_5 за вказівкою зазначених працівників поліції залишив належний йому транспортний засіб біля супермаркету ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», закривши його своїм ключем, тим самим обмежив до нього доступ сторонніх осіб.
У той же день у невстановлений в ході досудового розслідування та судового провадження час, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на незаконне таємне заволодіння належним потерпілому ОСОБА_5 транспортним засобом марки «Toyota Camry v70» реєстраційний номер НОМЕР_2 для реалізації якого останній вступив у злочинну змову з поліцейськими екіпажу К-6 обвинуваченим ОСОБА_7 та з Особами 1 і Особою 2, які погодились на протиправну пропозицію ОСОБА_4 , та заздалегідь домовились про спільне вчинення дій, спрямованих на незаконне заволодіння транспортним засобом з метою подальшого спільного використання та відчуження чужого автомобіля без передбачених на те законом підстав.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , Особа 1, Особа 2, всупереч встановленому законом порядку примусового відчуження майна, у порушення вимог ст.ст. 1 ч. 1. п. 1, 2-4, 7 Закону України «Про передачу примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», за відсутності відповідного рішення військового командування про примусове відчуження майна потерпілого ОСОБА_5 , без його відома як власника автомобіля, без проведення попередньої оцінки майна і без складання акта про примусове відчуження майна, домовились щодо спільного заволодіння належним потерпілому ОСОБА_5 вищезазначеним транспортним засобом, тим самим діючи за попередньою змовою групою осіб.
Надалі, обвинувачений ОСОБА_4 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне таємне заволодіння транспортним засобом, діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів та зі спільною метою подальшого незаконного використання автомобіля у власних цілях, 14 березня 2022 року приблизно о 17 годині 50 хвилин на службовому автомобілі марки «Toyota Corolla» реєстраційний номер НОМЕР_1 , разом із ОСОБА_7 , Особою 1 та Особою 2, прибули до супермаркету ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 159, де за раніше досягнутою домовленістю між собою, обвинувачений ОСОБА_4 разом із ОСОБА_7 підійшли до належного потерпілому ОСОБА_5 автомобіля марки «Toyota Camry v70» реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 575543 гривни 42 копійки, який був припаркований за вищевказаною адресою, та без дозволу, згоди і відома власника, використовуючи раніше взятий в ході огляду ключ від автомобіля марки «Toyota Camry v70» реєстраційний номер НОМЕР_2 , відкрили передні двері автомобіля, сіли на водійське та пасажирське сидіння, тим самим проникли до його салону. При цьому Особа 1 та Особа 2 реалізуючи злочинний умисел, перебували неподалік та спостерігали за навколишньою обстановкою, з метою повідомлення своїх спільників у разі наближення сторонніх осіб та викриття їх неправомірних дій.
Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, діючи умисно та протиправно за попередньою домовленістю між собою, обвинувачений ОСОБА_4 сів на водійське сидіння автомобіля марки Toyota Camry v70» реєстраційний номер НОМЕР_2 та використовуючи раніше взятий ним в ході огляду ключ, завів двигун, а ОСОБА_7 сів на переднє пасажирське сидіння даного транспортного засобу, та знаходячись у ньому і керуючи ним, обвинувачений ОСОБА_4 і ОСОБА_7 стали пересуватися вулицями міста Харкова, прослідувавши до будинку № 21 по вул. Кузнечній в Основ'янському районі м. Харкова, де його було залишено.
У той же час Особа 1 та Особа 2, за раніше досягнутою злочинною домовленістю, на автомобілі марки «Toyota Corolla» реєстраційний номер НОМЕР_1 , також прослідували за вищевказаною адресою, де обвинувачений ОСОБА_4 та ОСОБА_7 сіли до салону службового автомобіля та направились для подальшого виконання своїх службових обов'язків.
При цьому, за спільною домовленістю обвинувачений ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , Особа 1, Особа 2 з метою досягнення своє кінцевої злочинної мети щодо використання викраденого автомобіля у власних цілях, домовились перевезти автомобіль марки Toyota Camry v70» реєстраційний номер НОМЕР_2 наступного дня до станції технічного обслуговування, з метою обернення транспортного засобу на власну користь, що супроводжувалось конспірацією своїх злочинних дій, шляхом зняття державних номерних знаків.
Так, 15 березня 2022 року приблизно о 08:00 годині, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, обвинувачений ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , Особа 1, Особа 2 прибули на власних автомобілях до залишеного ними напередодні автомобіля марки «Toyota Camry v70» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був припаркований біля будинку № 21 по вул. Кузнечній у м. Харкові де діючи спільно, умисно і протиправно, за попередньою змовою групою осіб, Особа 1 відкрив ключем автомобіль та сів на водійське сидіння вказаного транспортного засобу, після чого за допомогою ключа, завів двигун, а Особа 2 в свою чергу сів на переднє пасажирське сидіння автомобіля, на якому вони разом прослідували до КНП «Мереф'янська центральна районна лікарня», розташованого по вул. Дніпровській, 148 у м. Мерефа Харківської області.
При цьому, обвинувачений ОСОБА_4 та ОСОБА_7 реалізуючи єдиний злочинний умисел направлений на вжиття всіх необхідних заходів з метою незаконного заволодіння транспортним засобом разом прослідували за вказаною адресою на власних автомобілях.
Після чого, у той же день приблизно о 10:20 годині з метою досягнення кінцевої злочинної мети, обвинувачений ОСОБА_4 сів за кермо автомобіля марки «Toyota Camry v70» реєстраційний номер НОМЕР_2 , а Особа 1 сів на переднє пасажирське сидіння, та на якому прослідували до смт Буди Харківського району Харківської області, де неподалік будинку №3 по вул. Островського і було залишено викрадений транспортний засіб, з метою його подальшого приховування та обернення транспортного засобу на власну користь, при цьому ОСОБА_7 одночасно прослідував за вказаною адресою на власному автомобілі, до якого в наступному сіли обвинувачений ОСОБА_4 і Особа 1 та всі разом покинули вказане місце.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 , будучи працівником правоохоронного органу, в період часу з 14 березня 2022 року по 15 березня 2022 року, маючи спільний злочинний умисел, спрямований на таємне незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів та зі спільною метою незаконного використання та відчуження автомобіля у власних цілях, вступив у злочинну змову з співробітниками поліції ОСОБА_7 , Особою 1, Особою 2, внаслідок чого останні незаконно заволоділи належним потерпілому ОСОБА_5 транспортним засобом, а саме автомобілем марки «Toyota Camry v70» реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість якого складає 575543 гривен 42 копійок, що у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, завдавши тим самим потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на вказану суму.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 , за наведених обставин, своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ст. 289 ч. 3 КК України, тобто вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, якщо предметом незаконного заволодіння є транспортні засоби, вартість яких у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Під час судового засідання по вказаному кримінальному провадженні, досягнуто угоди між прокурором - другого відділення процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 про визнання винуватості, щодо якого, ухвалою Шевченківського райсуду м. Харкова від 07.05.2026, відповідно до приписів ч. 8 ст. 469 КПК України, матеріали кримінального провадження були виділені в окреме провадження.
Так 07.05.2026 прокурор - другого відділення процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12022221160000320 від 08.04.2022 з одного боку, та обвинувачений у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 з іншого боку, на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, уклали угоду про визнання винуватості.
Дана угода укладена з дотриманням вимог ст.ст. 468-470, 472 КПК України.
Погоджена сторонами угода містить наступні положення :
Обвинувачений ОСОБА_4 , свою провину у вчиненні, при вищевказаних обставинах, які викладені в повідомленні про підозру та обвинувальному акті, кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 289 ч. 3 КК України, тобто у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо предметом незаконного заволодіння є транспортні засоби, вартість яких у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, визнає повністю та зобов'язується без застережливо визнати обвинувачення у вказаному обсязі у судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_4 зобов'язується сумлінно співпрацювати із стороною обвинувачення у кримінальному провадженні №12022221160000320 від 08.04.2022, щодо викриття дій спільників у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 289 ч. 3 КК України, а саме щодо осіб, матеріали кримінального провадження у відношенні яких виділені в окреме провадження, за обставинами, які йому відомі, давати правдиві, достовірні та повні показання щодо причетності як себе, так і винних осіб до вчинення злочину, під час судового розгляду судом і не вправі замовчувати відомі факти щодо вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.
При цьому, обвинувачений ОСОБА_4 розуміє, що ці зобов'язання співпрацювати зі стороною обвинувачення продовжуються і після винесення вироку, а відмова від такої співпраці є порушенням даної угоди.
Сторони угоди враховують приписи п. 3 ч. 4 ст. 469 КПК України, якими передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена щодо особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
Прокурором зазначено, що обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового розслідування кримінального провадження надав викриваючи показання відносно себе та щодо осіб, матеріали кримінального провадження у відношенні яких виділені в окреме провадження, які є спільниками вчиненого кримінального правопорушення.
Сторони угоди також враховують приписи абз. 4 ч. 4 ст. 469 КПК України, якими передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Сторони, враховуючи обставини кримінального провадження, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, обставин, що пом'якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину у вигляді щирого каяття, добровільного відшкодування завданого збитку, добровільне перерахування коштів у розмірі 100000 гривен на потреби НОМЕР_3 бригади оперативного призначення «Хартія» (13 БрОП), відсутність обставин, які б обтяжувати його покарання, беззастережне визнання своєї винуватості, з урахуванням особи винного, беручи до уваги інтереси суспільства, що є підставою для застосування приписів ч. 1 ст. 69 КК України щодо призначення основного покарання, яке є нижчим від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 289 КК України. Крім того, сторони враховуючи особу ОСОБА_4 , який раніше судимим не був, до кримінального відповідальності не притягувався, кримінальні правопорушення не вчиняв, під час досудового розслідування та судового провадження сумлінного виконував свої процесуальні обов'язки, проходив службу у лавах Національної поліції України та безпосередньо приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою збройної агресії рф проти Держави Україна, має міцні сімейні та родинні зв'язки, трьох малолітніх дітей: доньку Єлізавету, ІНФОРМАЦІЯ_2 , синів ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , при цьому син ОСОБА_9 є інвалідом з дитинства, позитивно характеризується за місцем мешкання та за місцем проходження служби в лавах НП України, що є підставою для застосування приписів ст.ст. 75, 76 КК України, погоджуються на призначення обвинуваченому ОСОБА_4 необхідного й достатнього для його виправлення покарання, а також з метою попередження вчинення ним нових злочинів, яке є нижчим від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 289 КК України, замість позбавлення волі на строк від 8 (восьми) до 12 (дванадцяти) років, покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, без застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна засудженого, та з застосування приписів ст.ст. 75, 76 КК України - звільненням ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням та встановленням судом іспитового строку з покладенням відповідних обов'язків, а також, відповідно до приписів ст. 54 КК України, можливості позбавлення ОСОБА_4 спеціального звання «сержант поліції».
Обвинувачений ОСОБА_4 дає згоду на застосування узгодженого цією угодою визначеного кримінального покарання.
Сторони усвідомлюють та розуміють, що відповідно до ст. 473 КПК України, наслідком укладання та затвердження означеної угоди для сторін є:
- для прокурора і обвинуваченого - обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394, 424 КПК України.
- для обвинуваченого - відмова від здійснення прав, передбачених абзацом 1 і 4 п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України.
Обвинуваченому ОСОБА_4 роз'яснені та зрозумілі підстави оскарження обвинувального вироку, в разу затвердження угода про визнання винуватості в апеляційному порядку, які визначені в п. 1 ч. 1 ст. 394 КПК України, та в касаційному порядку, які визначені в п.1 ч. 3 ст. 424 КПК України.
Також обвинуваченому ОСОБА_4 роз'яснено та зрозуміло, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого йому кримінального правопорушення; мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.
Обвинувачений ОСОБА_4 розуміє, що виконання зобов'язання іншою стороною в рамках цієї угоди цілком залежить від дотримання ним Закону і будь-якого положення складеної угоди. У разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду, який затвердив таку угоду з клопотанням про скасування вироку та призначення судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.
Обвинувачений ОСОБА_4 розуміє, що умисне невиконання угоди є
підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1
КК України.
Суд визнає вказані положення угоди таким, що відповідають вимогам ст. 65 КК України.
Під час судового розгляду судом роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_4 положення ч. 4 ст. 474 КПК України щодо його права на судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має при цьому певні права, визначені цією ж статтею; наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені приписами ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Також судом роз'яснені прокурору наслідки затвердження угоди, передбачені приписами ст. 473 КПК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 , на виконання приписів абз. 4 ч. 4 ст. 469 КПК України, суду надана письмова згода потерпілого ОСОБА_5 на укладення між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 угоди про визнання винуватості.
У підготовчому судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 зазначено, що обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового розслідування кримінального провадження щодо осіб, матеріали кримінального провадження у відношенні яких виділені в окреме провадження, надав викриваючи показання відносно себе та щодо зазначених осіб, у повній мірі співпрацюючи зі стороною обвинувачення у кримінальному провадженні.
У підготовчому судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 зазначив, що не заперечує щодо затвердження угоди про визнання винуватості укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 з зазначених в угоді підстав та з визначенням узгодженого сторонами угоди кримінального покарання обвинуваченому ОСОБА_4 .
Окрім того, потерпілий ОСОБА_5 зазначив про відсутність до обвинуваченого ОСОБА_4 будь-яких матеріальних та моральних претензій, так як останній в повному обсязі відшкодував шкоду, заподіяну протиправними діями.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 наголошував на тому, що він безумовно визнає свою провину у вчиненні інкримінованого йому злочину, щиро кається, шкодує щодо своєї протиправної поведінки. Положення вказаної угоди про визнання винуватості, наслідки укладення угоди та його обов'язки, йому зрозумілі, з узгодженою мірою кримінального покарання він згоден, угода укладена добровільно, свідомо, без будь-якого примусу.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 наголошував на тому, що він під час досудового розслідуванням кримінального провадження щодо осіб, матеріали кримінального провадження у відношенні яких виділені в окреме провадження, надав викриваючи показання відносно себе та щодо зазначених осіб, у повній мірі співпрацюючи зі стороною обвинувачення у кримінальному провадженні. Свою провину у вчиненні інкримінованого злочину визнає в повному обсязі, зобов'язується сумлінно виконувати зазначені в угоді про визнання винуватості умови, згоден з узгодженою сторонами угоди мірою кримінального покарання, вірно розуміє наслідки укладення угоди, яка укладена добровільно, без будь-якого примусу.
Заслухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , думки прокурора ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_6 , які підтвердили суду, що їм зрозумілий зміст роз'яснених судом наведених вище норм та вони просять суд затвердити укладену між ними угоду про визнання винуватості, перевіривши матеріали провадження, угоду, що укладена з дотриманням вимог ст.ст. 468 - 470, 472 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність її затвердження.
Згідно з ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
При цьому суд враховує суспільну небезпечність та тяжкість вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення-злочину, яке відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до особливо тяжких злочинів, данні про особу обвинуваченого, який є особою, яка раніше кримінальних правопорушень не вчиняла та до кримінальної відповідальності не притягувалась, має постійне місце проживання, міцні сімейні, родинні та соціальні зв'язки, має на утриманні трьох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , синів ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , при цьому син ОСОБА_9 є інвалідом з дитинства, проходив службу у лавах Національної поліції України та безпосередньо приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою збройної агресії рф проти Держави Україна, не працює, позитивно характеризується за місцем мешкання та за місцем проходження служби в лавах НП України, на диспансерному обліку в ОДН та МПНД не перебуває, а також, відповідно до приписів п.п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, пом'якшуючі покарання обвинуваченого обставини: щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, добровільне перерахування коштів у розмірі 100000 гривен на потреби НОМЕР_3 бригади оперативного призначення «Хартія» (13 БрОП), відсутність обставин, які, відповідно до приписів ст. 67 КК України, обтяжують його покарання.
Крім того, судом також враховується та обставина, що в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 наслідків, які могли бути віднесені до категорії тяжких не настали, так як потерпілий ОСОБА_5 будь-яких претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.
Протиправні діяння обвинуваченого ОСОБА_4 були зумовлені саме вказаними обставинами та не носили систематичний характер.
У підготовчому судовому засіданні, відповідно до приписів ст. 474 КПК України, судом перевірена та встановлена наявність підстав для укладення угоди про визнання винуватості, визначених приписами п. 3 ч. 4 ст. 469 КПК України, так як прокурор ОСОБА_3 наголошував на тому та обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового розслідування кримінального провадження щодо осіб, матеріали кримінального провадження у відношенні яких виділені в окреме провадження, надав викриваючи показання відносно себе та щодо зазначених осіб, у повній мірі співпрацюючи зі стороною обвинувачення у кримінальному провадженні.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 також зазначив, що він під час досудового розслідуванням кримінального провадження щодо осіб, матеріали кримінального провадження у відношенні яких виділені в окреме провадження, надав викриваючи показання відносно себе та щодо зазначених осіб, у повній мірі співпрацюючи зі стороною обвинувачення у кримінальному провадженні. Зобов'язується сумлінно виконувати зазначені в угоді про визнання винуватості умови, у тому числі зобов'язується у подальшому надати викриваючи показання у відношенні співучасників скоєного злочину.
Вказані обставини знайшли своє підтвердження під час підготовчого судового засідання, так як об'єктивно підтверджені сторонами угоди про визначення винуватості.
Встановлені у підготовчому судовому засіданні обставини кримінального провадження, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину у вигляді щирого каяття, добровільного відшкодування завданого потерпілому збитку, добровільне перерахування значної суми коштів у розмірі 100000 гривен на потреби ЗСУ, відсутність обставин, які б обтяжувати його покарання, беззастережне визнання своєї винуватості, з урахуванням особи винного, беручи до уваги інтереси суспільства, є підставою для застосування судом приписів ч. 1 ст. 69 КК України щодо призначення основного покарання, яке є нижчим від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 289 КК України.
Крім того, досліджені у підготовчому судовому засіданні дані щодо особи ОСОБА_4 , який раніше судимим не був, до кримінального відповідальності не притягувався, кримінальні правопорушення не вчиняв, під час досудового розслідування та судового провадження сумлінного виконував свої процесуальні обов'язки, проходив службу у лавах Національної поліції України та безпосередньо приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою збройної агресії рф проти Держави Україна, має міцні сімейні та родинні зв'язки, трьох малолітніх утриманців, один з яких є інвалідом з дитинства, позитивно характеризується за місцем мешкання та за місцем проходження служби в лавах НП України, є підставою для застосування судом приписів ст.ст. 75, 76 КК України - звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з встановлення іспитового строку, та покладанням відповідних обов'язків.
Вказані встановлені у підготовчому судовому засіданні обставини, пом'якшують покарання та суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, а тому з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4 , обставин вчиненого ним злочину, наявності декілька обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого та суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та відсутності обставин, які обтяжують його покарання, суд вважає за необхідне призначити основне покарання ОСОБА_4 , за вчинення кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 289 ч. 3 КК України, прийнявши до уваги вказані обставини та положення укладеної угоди про визнання винуватості, на підставі ч. 1 ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 3 ст. 289 КК України, а саме у виді 5 років позбавлення волі.
При цьому судом враховуються умови зазначені в угоді про визнання винуватості, а також приписи ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, приймаючи до уваги вищевказані обставини, дані які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , першу судимість, участь у виконанні завдань по захисту Держави Україна, наявність постійного місця мешкання, міцних соціальних, сімейних та родинних зв'язків, перебування на утриманні трьох малолітніх дітей, позитивні характеристики за місцем проходження служби та місцем мешкання, наслідки протиправної діяльності обвинуваченого, його відношенні до скоєного та безумовне визнання ним своєї провини, подальшу процесуальну поведінку обвинуваченого, який після сплину тривалого часу з моменту вчинення інкримінованого йому злочину, повторних кримінальних правопорушень не вчиняв, а навпаки за весь цей час демонструє стабільну правослухняну поведінку у суспільстві, веде нормальний спосіб життя, а відтак не може вважатись настільки суспільно небезпечними, що потребують реального відбування покарання, думку потерпілого ОСОБА_5 , який будь-яких претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 не має, так як останній у добровільному порядку відшкодував йому заподіяну шкоду, наслідки протиправної діяльності обвинуваченого, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливо без ізоляції його від суспільства, з застосування до нього положень ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з встановлення іспитового строку, у межах строків передбачених приписами ч. 4 ст. 75 КК України, та покладанням відповідних обов'язків, передбачених приписами ст. 76 КК України.
При призначенні покарання, у відповідності до санкції ч. 3 ст. 289 КК України, передбачено альтернативне застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна засудженого.
Суд вважає, що додаткове покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді конфіскації майна, яке є його власністю, не підлягає застосуванню, так як відповідно до приписів ст. 77 КК України та п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.2003 « Про практику призначення судами кримінального покарання », в разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, передбачене санкцією статті (санкцією частини статті) як обов'язкове, додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, не застосовується, оскільки ст. 77 КК України передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня.
Приписами ст. 54 КК України передбачено, що засуджено за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
При таких обставинах суд вважає за необхідне у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 застосувати приписи ст. 54 КК України, позбавивши його спеціального звання «сержант поліції».
Суд вважає, що таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 на час судового провадження не обирався.
Цивільний позов потерпілим ОСОБА_5 по кримінальному провадженню не заявлений, у зв'язку відшкодуванням обвинуваченим ОСОБА_4 заподіяної потерпілому матеріальної та моральної шкоди у добровільному порядку.
При проведенні судово-товарознавчої експертизи експертом державної спеціалізованої установи - Харківський НДЕКЦ МВС України були витрачені кошти в сумі 1716 гривен 20 копійок, які цільовим призначенням були виділені цієї установі з Державного бюджету України, які судом відносяться, у відповідності зі ст. 122 КПК України, до процесуальних витрат.
Суд вважає, що дані документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта, відповідно до вимог ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.
Речові докази: автомобіль марки «Toyota Camry v70» vin код НОМЕР_4 , з двома номерними знаками НОМЕР_2 ; ключ від автомобіля марки «Тoyota camry v70» білого кольору vin код НОМЕР_4 , - підлягають залишенню потерпілому ОСОБА_5 за належністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374, 475 ч. 1 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 07 травня 2026 року між прокурором другого відділення процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 по кримінальному провадженню №12022221160000320 від 08.04.2022, за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 289 ч. 3 КК України.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 289 ч. 3 КК України та призначити йому покарання на підставі цього закону,з застосуванням приписів ч. 1 ст. 69 КК України, у виді 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_4 звільнити від відбування вказаного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов'язки : періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі приписів ст. 54 КК України позбавити засудженого ОСОБА_4 спеціальне звання «сержант поліції».
Запобіжний захід у відношенні засудженогоОСОБА_4 , на час судового провадження, не обирався.
Стягнути зОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 1716 гривен 20 копійок.
Речові докази : автомобіль марки «Toyota Camry v70» vin код НОМЕР_4 , з двома номерними знаками НОМЕР_2 ; ключ від автомобіля марки «Тoyota camry v70» білого кольору vin код НОМЕР_4 , - залишити потерпілому ОСОБА_5 за належністю.
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду згідно зі ст.ст. 395, 396 КПК України, з особливостями визначеними ч. 4 ст. 394 КПК України може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з моменту його проголошення.
Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Шевченківському районному суді м. Харкова копію цього вироку, подавши відповідну заяву.
Вирок постановлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя: ОСОБА_1