Справа № 638/18258/24
Провадження № 2/638/899/26
Іменем України
14 травня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Смирнова В.А.
за участю секретаря судового засідання Євженко О.Ю.
представника позивача Донник І.В.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження в м. Харкові цивільну справу за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Аміла Омарова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, визнання недійсним договору, -
В провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Аміла Омарова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, визнання недійсним договору.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова (суддею Цвірою Д.М.) від 14.10.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2025, проведений на підставі розпорядження керівника апарату суду (підстава: ухвала суду від 29 жовтня 2025 року по справі № 638/18258/24 про задоволення клопотання адвоката Кравцова Сергія Олександровича про відвід судді Цвіри Діани Миколаївни у справі № 638/18258/24 за позовною заявою керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Аміла Омарова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, визнання недійсним договору) справа передана судді Смирнову В.А.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 03.11.2025 прийнято до розгляду цивільну справу та призначено підготовче засідання.
01.12.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Кравцова С.О. надійшло клопотання, в якому останній проситьзакрити провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а розгляд його слід проводити в рамках господарського судочинства, оскільки ОСОБА_2 є ФОП і нежитлова будівля-гараж, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , використовується для підприємницькою діяльності (а.с. 192-195, т. 2).
Представник позивача Харківської міської ради у підготовче засідання не з'явився, повідомлявся своєчасно та належним чином.
Прокурор у підготовчому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі.
Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з'явився, повідомлявся своєчасно та належним чином.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кравцов С.О. у підготовче засідання не з'явився, просив розгляд клопотання про закриття провадження у справі проводити за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у підготовче засідання не з'явився, повідомлявся своєчасно та належним чином.
Суд, розглянувши подане клопотання, заслухавши пояснення позивача з даного приводу, перевіривши їх доказами в межах заявленого клопотання, дійшов наступного висновку.
У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першої статті 16 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
За змістом пунктів 1, 6 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19).
Для встановлення факту придбання та користування відповідачем майном з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як фізичною особою-підприємцем, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.
Схожого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19).
Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб'єктний склад сторін спору, предмет спору, так і характер спірних правовідносин у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 зареєстрований з 20.10.2021 як фізична особа-підприємець з видом діяльності «47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (основний)», «47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах», «53.20 Інша поштова та кур'єрська діяльність», «47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами», «47.76 Роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах», «46.22 Оптова торгівля квітами та рослинами».
Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 20.10.2021, що зареєстрований в реєстрі № 3083 ОСОБА_2 купив гараж боксового типу літ. «В-я», загальною площею 22,4 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до наказу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 01.01.2022 №04/22, останній керуючись пунктом 177.4 Податкового кодексу України, статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та з метою належного документального оформлення обліку активів, що використовуються у підприємницькій діяльності, Включити до переліку основних засобів ФОП об'єкт нерухомості - гаражний бокс загальною площею 22.4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить мені на праві приватної власності згідно з договором купівлі-продажу від «19» жовтня 2021 року. Встановлено цільове використання об'єкта - забезпечення здійснення підприємницької діяльності, зокрема зберігання товарно-матеріальних цінностей, обладнання, устаткування та іншого майна, необхідного для господарської діяльності. Введено гаражний бокс в експлуатацію з «01» січня 2022 року та встановити, що строк корисного використання об'єкта визначається ФОП самостійно відповідно до потреб діяльності. Присвоєно об'єкту інвентарний номер: ОЗ-14/2022.
Згідно акту введення в експлуатацію основного засобу ФОП ОСОБА_2 №05/22 мета використання гаражного боксу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 : забезпечення здійснення підприємницької діяльності ФОП, включаючи зберігання інструментів, обладнання, матеріалів та іншого майна, пов'язаного з господарською діяльністю. Дата фактичного введення в експлуатацію: «01» січня 2022 року.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, є господарсько-правовими, оскільки цей спір пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності з використанням спірного нерухомого майна, а тому такий спір належить до спорів, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч.2 ст.255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Відповідно до ч. 2 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
З урахуванням встановлених обставин, а також висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що вказана справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Роз'яснити позивачу його право на звернення до суду із даним позовом у порядку господарського судочинства.
Керуючись ст. 255, 259, 260, 261, 352-354 ЦПК України, суд
Клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про закриття провадження у справі - задовольнити.
Провадження у цивільній справі за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Аміла Омарова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, визнання недійсним договору- закрити.
Роз'яснити позивачу про право на звернення за вирішенням спору до суду в порядку господарського судочинства.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В.А. Смирнов