Справа № 638/7544/26
Провадження № 2-о/638/228/26
13 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого Невеніцина Є.В.,
за участю секретаря Лєбєдєвої А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про встановлення факту, що має юридичне значення,-
Заявник звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 01 вересня 1983 року.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що 05 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням від 12.08.2024 №204950023084 у призначенні пенсії було відмовлено, зокрема не було зараховано до страхового стажу періоди роботи, зазначені у трудовій книжці НОМЕР_2 у зв'язку з тим, що на її титульній сторінці відсутня дата народження, зміна прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » було внесено з порушенням інструкції ведення трудових книжок. Внести необхідні зміни до трудової книжки у позасудовому порядку неможливо, оскільки перші записи було зроблено за часів колишнього СРСР, а відтак виникла необхідність у судовому підтвердженні належності трудової книжки для вірного обчислення трудового (страхового) стажу для призначення пенсії за віком.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 14.04.2026 по справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду, в частині вимог заявника про встановлення факту того, що трудова книжка є належним доказом для обчислення трудового (страхового) стажу для призначення пенсії відмовлено у відкритті провадження.
Представник заінтересованої особи надав суду письмові пояснення, в яких зазначає, що заявнику було відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки страховий стаж роботи становить лише 4 роки 2 місяці 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. До страхового стажу заявника не зараховано період роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1983, оскільки в трудовій книжці відсутня дата народження та зміна прізвища внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися вчасно та належним чином, заінтересована особа просила справу розглянути за відсутності представника Пенсійного фонду.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документована паспортом громадянина Україна, виданим 10.01.2002 МВМ Дзержинського РВХМУ УМВС України в Харківській області.
Як вбачається зі свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвали шлюб 08.01.1986, прізвище заявника після розірвання шлюбу - ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки, виданої консорціумом «Регулятор», ОСОБА_1 працювала на постійній роботі в консорціумі на посаді прибиральниці з 01.03.2001 по 30.06.2003, що відповідає записам у трудовій книжці НОМЕР_1 .
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області від 12.08.2024 №204950023084 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії, оскільки стаж заявника на призначення пенсії становить 4р. 2м. 25. До страхового стажу роботи заявника не зараховано період роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1983, оскільки в трудовій книжці відсутня дата народження та зміна прізвища внесено з порушенням інструкції ведення трудових книжок.
Статтею 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 6 ч. 1, ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що на підставі п. 6 ст. 273 ЦПК суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв'язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв'язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України № 58 від 29 липня 1993 року (далі - Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів. Згідно з п. 2.2 Інструкції до трудової книжки вносяться, зокрема відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Згідно п. 2.11 Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказується на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
За положенням п. 2.12 Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до п. 2.7 у разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за № 637 (далі - Порядок), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п. 2 Порядку).
Згідно з п. 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 26 Порядку, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
У відповідності до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Верховний Суд неодноразово зазначав, зокрема в постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення заявниці її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах. Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Заявниця не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто нею, недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Допущені у документі невідповідності є перешкодою реалізації заявницею права на призначення пенсії.
Суд виходить з вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України, за якою доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази засвоїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що суду надано достатньо доказів, які у своїй сукупності підтверджують, що саме заявниці належить трудова книжка серії НОМЕР_1 .
Встановлення даного факту дає право заявниці на оформлення пенсії.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.13,81,315,319,265,273 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, ЄДРПОУ 20453063) про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трудової книжки серії НОМЕР_1 , яка заповнена 01.09.1983.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий Є.В. Невеніцин