Справа № 638/6991/23
Провадження № 1-кп/638/586/26
14 травня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченої (in absentia) кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023170020001208 від 12.06.2023, відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Ізюм Харківської області, громадянки України, з вищою освітою, яка у період з 09.02.2021 по 14.06.2022 обіймала посаду старшого інспектора-чергового чергової частини сектору моніторингу Ізюмського районного управління поліції в Харківській області, майор поліції, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима, місцезнаходження якої на даний час не встановлено,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,-
Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України, як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та XIII Основного Закону України - Конституції України.
Зокрема положення статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократично, соціальною, правовою унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Згідно зі статтею 5 Конституції України носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов?язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід?ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Законом України «Про оборону України» № 1932-ХII від 06.12.1991 визначено, що обороноздатність держави - здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Вона складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
На території України не допускається розташування іноземних військових баз.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв?язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним правовим діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об?єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об?єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування, як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об?єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями - № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов?язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:
-застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;
- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується, як акт агресії:
- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.
Порушуючи вказані норми Президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_8 , а також інші представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв?язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об?єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV), від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв?язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (дали - ЗС РФ) на територію України.
Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях, і здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об?єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об?єкти, та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою змін меж території та державного кордону України всупереч порядку, встановленому Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв?язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, стан якого продовжено до теперішнього часу.
У частині 2 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» зазначено, що Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Відповідно до Закону України № 2265-IX від 22.05.2022 «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» визначено, що Російська Федерація (далі - РФ) є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об?єктів та об?єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
У своїй діяльності поліція керується Конституцією України.
У статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.
Одночасно у частині 4 вказаної статі зазначено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до частини 1 статті 18 зазначеного Закону, поліцейський зобов?язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Так, згідно з наказом Головного Управління Національної поліції в Харківській області від 09.02.2021 № 76 о/с майора поліції ОСОБА_7 призначено на посаду старшого інспектора-чергового чергової частини сектору моніторингу Ізюмського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Харківській області.
Вступаючи до лав Національної поліції України, 07.11.2015 ОСОБА_7 присягнула вірно служити Українському народу, дотримуватися норм Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь Держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
У період збройного конфлікту, 06.03.2022, збройними силами країни агресора РФ частково окуповано м. Ізюм Харківської області.
У період часу з 09.03.2022 по початок червня 2022 року, проте, не пізніше 14.06.2022, ОСОБА_7 , перебуваючи на території міста Ізюм Харківської області, будучи працівником правоохоронного органу України, протиправно, умисно, за власним бажанням, не маючи на те відповідних встановлених законодавством повноважень, без отримання будь-яких вказівок від керівництва Національної поліції України, з метою надання допомоги ворожій державі РФ та заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, державній та інформаційній безпеці України, в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, вступила у контакт з невстановленими представниками збройних формувань РФ. В подальшому, у невстановленому місці, у невстановлені дату та час, ОСОБА_7 отримала від вказаних осіб пропозицію про співпрацю з представниками РФ, з метою становлення та зміцнення окупаційної влади РФ, недопущення контролю України над територією міста Ізюм Харківської області, тобто переходу на бік ворога, що виражалося у виконанні функцій представника окупаційної адміністрації РФ співробітника незаконно створеного правоохоронного органу, функціональним призначенням якого було виконання функцій поліції за законодавством РФ (встановлено, що єдиної практики у найменуванні вказаного органу не було, а, зокрема, використовувалися назви - «народная милиция»; «Изюмское районное управление полиции»; «Изюмский отдел полиции»; «Отеление полиции № 2 (дислокация г. Ізюм) Управление внутренних дел военно-гражданско администрации Харьковской области»; «Управление внутренних дел временной гражданской администрации Харьковской области» тощо), що дислокувався за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Соборна, 50.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення державної зради шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинений в умовах воєнного стану, у перід часу з 09.03.2022 по початок червня 2022 року, проте, не пізніше 14.06.2022, ОСОБА_7 добровільно погодилася активно співпрацювати з представниками окупаційної держави РФ та почала виконувати функції співробітника незаконно створеного правоохоронного органу, функціональним призначенням якого було виконання функцій поліції за законодавством РФ, що виражалося у прийнятті та реєстрації заяв та повідомлень про суспільно-небезпечні діяння та надзвичайні події; отримання пояснень від громадян; організацію взаємодії незаконно створеного органу з іншими підрозділами окупаційної адміністрації РФ, зокрема, з військовою поліцією РФ; поширювати заклики до місцевого населення, зокрема, діючих та колишніх співробітників Національної поліції України, переходити на бік ворога та співпрацювати з окупаційною владою.
Підтвердивши свою лояльність, відданість окупаційній владі, а також здатність виконувати функції поліцейського за законодавством РФ, наказом начальника управління внутрішніх справ тимчасової цивільної адміністрації ОСОБА_9 «О назначении на должность», ОСОБА_7 призначено на посаду «оперативный дежурный дежурной части Отделения полиции № 2 (дислокация г. Изюм) Управления внутренних дел Военно-гражданской администрации Харьковской области».
При цьому, у невстановлений час та місці, проте, не пізніше липня 2022 року, з метою утвердження окупаційної влади РФ на території м. Ізюм Харківської області та проведення підривної діяльності проти України, що виражалася в залякуванні співробітників Національної поліції України, схилянні їх до видачі представникам окупаційних військ отриманої табельної вогнепальної зброї та переходу на бік ворога, ОСОБА_7 , передала представникам окупаційної адміністрації РФ отримані нею 24.02.2022 відомості, що містилися в Книзі видачі зброї та боєприпасів Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області про співробітників, які отримали табельну вогнепальну зброю, вид та тактико-технічні характеристики отриманої зброї.
Так, в один з днів липня 2022 року, точну дату та час не встановлено, ОСОБА_7 перебувала на своєму робочому місці в незаконно створеному органі окупаційної адміністрації, розташованому за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Соборна, 50. В цей день до вказаного органу для примусового спілкування з представниками окупаційних військ була доставлена громадянка ОСОБА_10 , яка раніше обіймала посаду начальника сектору моніторингу Ізюмського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Харківській області та була безпосереднім керівником ОСОБА_7 . З метою схиляння ОСОБА_11 до співпраці з окупаційною адміністрацією, ОСОБА_7 повідомила їй про факт своєї роботи в цьому органі та переваги, у вигляді матеріального забезпечення, що надається державою-агресором громадянам України, які перейшли на її бік, проте, ОСОБА_11 повідомила ОСОБА_7 , що не бажає йти на співпрацю з ворогом. В подальшому, коли ОСОБА_11 завели до окремого приміщення для спілкування з представниками окупаційної адміністрації з приводу необхідності здачі її табельної вогнепальної зброї, остання намагалася запевнити окупантів у її попередній передачі співробітникам Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, що евакуювалися з м. Ізюм Харківської області. Між тим, з метою залякування ОСОБА_11 та подолання її спротиву, представники окупаційних військ продемонстрували ОСОБА_11 відомості з Книги видачі зброї та боєприпасів Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, в якій стояв її підпис про отримання табельної вогнепальної зброї, доступ до якої 24.02.2022 мала ОСОБА_7 . У подальшому, в ході цього спілкування, до зазначеного приміщення увійшла ОСОБА_7 , яка в присутності представників окупаційних військ сказала ОСОБА_11 про свою обізнаність про наявність у неї табельної вогнепальної зброї та необхідність працевлаштування до незаконного орану окупаційної адміністрації.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, у серпні 2022 року, у точно не встановлений досудовим розслідуванням дату та час, ОСОБА_7 , знаходячись за місцем проживання ОСОБА_11 - АДРЕСА_2 , здійснила заклик до ОСОБА_11 , а також до присутнього з ними ОСОБА_12 , який обіймав посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Ізюмського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Харківській області, переходити на бік ворога та обійняти посади в незаконному органі окупаційної адміністрації, функціональним призначенням якого було виконання функцій поліції за законодавством РФ. При цьому, ОСОБА_11 пропонувалося обійняти посаду «начальника штабу», а ОСОБА_12 - «начальника розшуку», на що останні відповіли відмовою.
Тобто, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_7 , будучи працівником правоохоронного органу України, порушуючи вимоги ст. ст. 17, 19, 65 Конституції України, якими передбачено обов?язок громадян України щодо захисту Вітчизни, суверенітету, незалежності й територіальної цілісності України, та зобов?язання діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не дотримуючись присяги вірно служити Українському народу, забезпечила становлення і зміцнення окупаційної влади РФ, з метою недопущення здійснення контролю українською владою на території м. Ізюм Харківської області, здійснивши тим самим перехід на бік ворога в період збройного конфлікту з РФ, в умовах воєнного стану, тобто умисно вчинила діяння на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України.
Судова колегія вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 111 КК України як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинений в умовах воєнного стану.
Судовий розгляд у даному кримінальному провадженні здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_7 (in absentia), яка до суду не з'являлася, показань суду не надала, будь-яких клопотань від останньої на адресу суду також не надходило.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.11.2023 по справі № 638/6991/23 постановлено кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023170020001208 від 12.06.2023, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, здійснювати за відсутності обвинуваченої (in absentia) в порядку спеціального судового провадження, у відкритому судовому засіданні.
Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи № (75)11 від 19.01.1973 встановлено, що процедура заочного розгляду (trial in absentia) не порушує права обвинуваченого як на справедливий розгляд, так і на присутність i при розгляді його справи. У ній сформульовані умови та мінімальний перелік правил заочного розгляду, якими повинні користуватися держави-члени Ради Європи при розгляді справи за відсутності підсудного.
Особиста присутність особи у судовому процесі, виділена як одна з найбільш фундаментальних гарантій права на справедливий розгляд справи, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої «кожна людина має право під час будь - якого кримінального обвинувачення, що їй пред'явлене, на справедливий розгляд справи судом».
Процедури «in absentia» неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання підсудного. У прецедентній практиці ЄСПЛ були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок. Так, у рішенні «Медєніца проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією. Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійснено відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»).
На підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 21.06.2023 був наданий дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваної у кримінальному провадженні № 62023170020001208 від 12.06.2023 за ч. 2 ст. 111 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ізюм, Харківської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з її переховуванням від органів слідства та суду на території Російської Федерації - держави-агресора.
Під час досудового розслідування та під час судового провадження будь-яких заяв, клопотань, повідомлень від обвинуваченої не надходило.
Повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_7 , а також інформація про процесуальні документи під час розгляду справи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України шляхом публікації на веб-сайті суду та в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження. Повістки, які надсилались обвинуваченій ОСОБА_7 на адресу реєстрації та проживання, що вказана в обвинувальному акті, поверталися без вручення у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Даних щодо адреси електронної пошти, інші дійсні засоби зв'язку з обвинуваченою під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлені.
Таким чином, судова колегія вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову обвинуваченої, яка повинна була знати про розпочате щодо неї кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед судом за вчинені діяння на території України, та від права захищати себе безпосередньо у суді, а також свідчать її намір ухилення від кримінальної відповідальності.
У той же час, ухилення обвинуваченої від правосуддя судова колегія оцінює як реалізацію останньою її невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (пп. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з гарантій презумпції невинуватості.
Також, судова колегія зазначає, що кримінальне провадження здійснювалось за обов'язковою участю захисника ОСОБА_7 , який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Харківській та Луганській областях, в тому числі і під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні. Всі процесуальні документи, які підлягали врученню обвинуваченій під час спеціального судового провадження, були вручені та надіслані її захиснику в порядку ч. 3 ст. 323 КПК України.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_6 , здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченої під час розгляду справи на протязі всього часу, зокрема, брав участь у допиті свідків, дослідженні доказів, у дебатах. Судом були створені необхідні умови для реалізації захисником його процесуальних прав та обов'язків, який в силу приписів ч. 4 ст. 46 КПК України користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що під час кримінального провадження відносно ОСОБА_7 як на стадії досудового розслідування так і на стадії судового провадження дотримані права обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя. Всі наведені вище заходи вказують на те, що обвинувачена була поінформована належним чином про дати слухання справи, а також дотримані її права на захист від кримінального обвинувачення.
Винуватість ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, підтверджується доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду кримінального провадження.
Так, у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_12 , який суду повідомив, що він знайомий із ОСОБА_7 , оскільки раніше працювали разом, однак під час окупації м. Ізюм бачилися лише один раз. Приблизно у серпні 2022 року (точну дату та час не пам'ятає), повертаючись з лікарні, він заїхав додому до співробитниці ОСОБА_11 . У цей час додому до ОСОБА_11 прийшла ОСОБА_7 , яка була одягнута у цивільний одяг, та повідомила про те, що працює в окупаційній поліції. Також вона запропонувала ОСОБА_12 та ОСОБА_11 вийти на роботу та працювати в окупаційній поліції, однак вони відмовилися. Після цього ОСОБА_7 пішла. Свідок повідомив, що до окупації м. Ізюм ОСОБА_7 працювала помічником чергового у черговій частині. Також зазначив, що окупаційна поліція знаходилася у приміщенні колишнього ЦНАПу. Під час окупації м. Ізюм, свідок не виїжджав з міста, оскільки був поранений та перебував у лікарні на лікуванні. Крім того, ОСОБА_7 повідомляла йому про намір виїхати до РФ. Також свідок пояснив, що на час окупації м. Ізюм табельна зроя перебувала на постійному носінні у працівників поліції, про отримання якої вони розписувалися у книзі форми № 5. Оскільки ОСОБА_7 обіймала посаду помічника чергового, вона мала доступ до книг форми № 5.
У судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_13 , який суду пояснив, що працював з ОСОБА_7 в одному районному управлінні. Він обіймав посаду заступника начальника, а ОСОБА_7 - посаду старшого інспектора-чергового. Свідок повідомив, що він виїхав з окупованого м. Ізюм 06.03.2022 року та після цього ОСОБА_7 особисто не бачив. Разом із тим йому стало відомо, що під час окупації м. Ізюм ОСОБА_7 обіймала посаду в незаконно створеному правоохоронному органі. Також свідок пояснив, що у Telegram-каналі (назву не пам'ятає) бачив відеозаписи, на яких, незважаючи на розмите обляччя, впізнав ОСОБА_7 за рисами обличчя, тілобудовою та мовленням. На вказаних відеозаписах ОСОБА_7 сиділа за столом та зачитувала зведення про роботу незаконно створеного правоохоронного органі - «народная милиция». Крім того після деокупації м. Ізюм у вересні 2022 року від мешканців міста дізнався, що під час окупації м. Ізюм ОСОБА_7 працювала в незаконно створеному правоохоронному органі. Свідок також повідомив, що напередодні окупації весь особовий склад поліції був зібраний начальником районного відділу управління, який довів до відома всім працівникам поліції необхідність у разі окупації зібратися в одному місці. Також свідок зазначив, що ОСОБА_7 , як черговий, мала доступ до табельної зброї та книг форми № 5.
За клопотанням прокурора та зі згоди учасників судового провадження інші свідки не викликались для допиту в судове засідання.
Аналізуючи фактичні дані, які були отримані під час допиту свідків у судовому засіданні, судова колегіярозцінює їх показання як правдиві, оскільки вони послідовні, узгоджуються між собою, перед допитом свідки попереджались про кримінальну відповідальність за завідоме неправдиве показання. Підстав сумніватись в їх достовірності судова колегія не встановила.
Вказані показання в їх сукупності та взаємозв'язку узгоджуються з іншими зібраними стороною обвинувачення доказами, які доводять вину ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, визнаних судовою колегією встановленими та доведеними, а саме:
- даними довідки про кількість звільнених працівників Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області у період з 24.02.2022 по 05.05.2022, в переліку яких не значиться ОСОБА_7 т. 2, а.с. 18);
- даними списку працівників Ізюмського районного управління та сектору поліцейської діяльності № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області станом на 06.05.2022, які перебувають в окупації, з якого вбачається, що під номером 47 у вказаному списку значиться ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , старший інспектор-черговий чергової частини сектору моніторингу (т. 2, а.с. 19-21);
- даними відомостей про осіб, відомостей про структуру та штатно-посадовий список співробітників «народної поліції» на території м. Ізюм, м. Балаклея та смт Борова Харківської області, відповідно до яких в «Отделении полиции № 2 (дислокация г. Изюм) у штатній структурі дежурної частини на посаді «оперативный дежурный» значиться ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2, а.с. 25);
- даними рапорту старшого оперуповноваженого Другого оперативного відділу ТУ ДБР у м. Полтаві підполковника ДБР ОСОБА_14 від 28.06.2022 року, згідно з яким в ході виконання доручення отримано інформацію щодо працівника поліції, яка перейшла на бік ворога - військових та інших представників служб РФ, та надає допомогу останнім у проведені підривної діяльності проти України: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , страший інспектор-черговий сектору моніторінгу Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, майор поліції (т. 2, а.с. 31-32);
- даними рапорту оперуповноваженого Харківського управління ДВБ НП України капітана поліції ОСОБА_15 від 02.08.2022 року, згідно з яким старший інспектор-черговий чергової частини сектору моніторінгу Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жетон № 0088118, телефон АДРЕСА_3 , не заперечує здійснення збройної агресії РФ проти України, а також перебуваючи на території окупованого м. Ізюм Харківської області, перейшла на бік ворога, добровільно приймає участь у збройних формуваннях держави-агресора РФ, надає таким формуванням допомогу та особисто несе службу в народній міліції Російської Федерації. Факти протиправної діяльності ОСОБА_7 підтверджуються фрагментом відеозапису тривалістю 1 хв 55 сек, який опубліковано в Telegram-канал під назвою «Тактический галстук» 27.07.2022 о 13 год 02 хв, комертар до відеозапису «А вот Вам скромный промежуточный отчет о деятельности правохранителей и специальных служб в городе Изюм» (т. 2, а.с. 38-39);
- даними рапорту оперуповноваженого Харківського управління ДВБ НП України капітана поліції ОСОБА_15 від 10.08.2022 року, згідно з яким старший інспектор-черговий чергової частини сектору моніторінгу Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жетон № 0088118, телефон АДРЕСА_3 , не заперечує здійснення збройної агресії РФ проти України, а також перебуваючи на території окупованого м. Ізюм Харківської області, перейшла на бік ворога, добровільно приймає участь у збройних формуваннях держави-агресора РФ, надає таким формуванням допомогу та особисто несе службу в народній міліції Російської Федерації. Факти протиправної діяльності ОСОБА_7 підтверджуються фрагментом відеозапису тривалістю 1 хв 28 сек, який опубліковано в Telegram-канал під назвою «Тактический галстук» 08.08.2022 о 15 год 55 хв, комертар до відеозапису «Отчет о деятельности Изюмського управления полиции с 20 июля по 4 августа 2022 року» (т. 2, а.с. 41-42);
- даними витягу з наказу начальника ГУНП в Харківській області від 09.02.2022 № 76 о/с, відповідно до якого майора поліції ОСОБА_7 переміщено на посаду старшого інспектора-чергового чергової частини сектору моніторінгу Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області (т. 2, а.с. 43);
- даними витягу з наказу начальника ГУНП в Харківській області від 14.06.2022 № 289 о/с, відповідно до якого до ОСОБА_7 застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції з 14.06.2022 (т. 2, а.с. 44);
- даними протоколу обшуку від 14.09.2022 року, який проводився у період з 13 год 00 хв до 14 год 00 хв, відповідно до якого обшук проведено як невідкладну слідчу дію в порядку ст. 233 КПК України у зв'язку з невідкладним випадком, пов'язаним із врятуванням майна, а саме у зв'язку з тим, що територія м. Ізюм була деокупована ЗСУ 12.09.2022 та в Ізюмському районі це тривають бойові дії. Існує реальна загроза знищення (пошкодження) майна та документів. Під час обшуку приміщення Ізюмського відділу поліції (Харківська область, м. Ізюм, вул. Соборна, 50) в службових кабінетах вилучена наступна документація: журнали обліку злочинів і подій; матеріали ЖЕО (відказні матеріали); графіки та списки чергувань особового складу; жорсткі диски (вінчестери) з персональних комп'ютерів у кількості 5 шт. (т. 2, а.с. 60-65);
- даними протоколу огляду документів від 01.10.2022 року, який проводився у період з 10 год 30 хв до 14 год 05 хв, відповідно до якого об'єктом огляду були документи, вилучені 14.09.2022 в ході обшуку приміщень незаконно створеного органу окупаційної адміністрації ЗС РФ - «Ізюмський відділ поліції», розташованих за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Соборна, 50 (т. 2, а.с. 81-83).
- даними протоколу огляду документів від 29.07.2022 року, який проводився у період з 13 год 20 хв до 13 год 50 хв за участю свідка ОСОБА_16 , відповідно до якого об?єктом огляду є відеофайл із публічної сторінки за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 месенджера «Telegram» телеграм каналу «Тактический галстук» за 26.07.2022, який опубліковано 26.07.2022 о 13.02 год. Вказаний відеозапис представляє собою запис тривалістю 1 хв. 55 с. На записі зображено кабінет на якому видно робочий стіл, крісло флаг російської федерації та особу одягнену в джинсову кофту синього кольору, яка сидить лівим боком до камери та з паперу формату А4 читає текст. Обличчя вказаної особи замазано. Під час огляду вказаного відеозапису свідок ОСОБА_16 повідомив, що переглядаючи вказаний відеозапис, він впізнав особу, яка знаходиться на відео. Нею являється старший інспектор-черговий чергової частини сектору моніторингу Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 . Із вказаною особою він особисто знайомий з 2006 року, а із січня 2021 року вони працювали разом в Ізюмському РУП ГУНП в Харківській області. Інспектора-чергового чергової частини сектору моніторингу Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 свідок ОСОБА_16 впізнав за характерною манерою ведення розмови, інтонацією, з якою вона читала вказаний текст, статурою. Також свідок зазначив, що на вказаному відео особа сидить за столом, а на столі лежить коврик чорного кольору. Саме такий коврик чорного кольору завжди використовувала ОСОБА_7 на своєму робочому місці (т. 2, а.с. 81-86);
- даними протоколу слідчого експерименту від 26.06.2023, який проводився з 14 год 45 хв до 15 год 50 хв, за участю свідка ОСОБА_17 , в ході якого свідок пояснила та показала де знаходився кабінет, в якому під час окупації працювала ОСОБА_7 (т. 2, а.с. 88-93);
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.06.2023 року, яке проводилося у період з 14 год 00 хв до 14 год 25 хв, за участю свідка ОСОБА_18 , згідно з яким свідок впізнала на фото № 3 жінку, яка не приймала заяву щодо зникнення її чоловіка у приміщенні незаконно утвореного правоохоронного органу в м. Ізюм, який розташовувався за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Соборна, 50 (т. 2, а.с. 95-97);
- даними інформації про осіб, зображених на фотознімках, що пред'являлися для впізнання (Додаток № 1 до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.06.2023 року), відповідно до яких на фото № 3 зображена ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , колишній страший інспектор-черговий чергової частини сектору моніторінгу Ізюмського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Харківській області (т. 2, а.с. 98);
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.06.2023 року, яке проводилося у період з 12 год 10 хв до 12 год 15 хв, за участю свідка ОСОБА_19 , згідно з яким свідок впізнав на фото № 3 жінку з чергової частини, яка з опису вела пояснення 29.06.2022 року у приміщенні незаконно утвореного правоохоронного органу в м. Ізюм, який розташовувався за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Соборна, 50 (т. 2, а.с. 99-101);
- даними інформації про осіб, зображених на фотознімках, що пред'являлися для впізнання (Додаток № 1 до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.06.2023 року), відповідно до яких на фото № 3 зображена ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , колишній страший інспектор-черговий чергової частини сектору моніторінгу Ізюмського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Харківській області (т. 2, а.с. 102);
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.06.2023 року, яке проводилося у період з 14 год 40 хв до 15 год 00 хв, за участю свідка ОСОБА_20 , згідно з яким свідок впізнав на фото № 3 жінку з чергової частини незаконно утвореного правоохоронного органу, яка відбирала заяву та пояснення у приміщенні, що розташоване за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Соборна, 50 (т. 2, а.с. 103-105);
- даними інформації про осіб, зображених на фотознімках, що пред'являлися для впізнання (Додаток № 1 до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.06.2023 року), відповідно до яких на фото № 3 зображена ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , колишній страший інспектор-черговий чергової частини сектору моніторінгу Ізюмського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Харківській області (т. 2, а.с. 106).
У судовому засіданні були оголошені та досліджені письмові докази, які були виявлені та вилучені 14.09.2022 безпосередньо після звільнення ЗСУ від окупаційних військ РФ м. Ізюм, під час проведення невідкладного обшуку у приміщенні незаконно створеного органу окупаційної адміністрації ЗС РФ - «Ізюмський відділ поліції», розташованому за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Соборна, 50, дозвіл на проведення якого було надано ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 16.09.2022 року (т. 2, а.с. 107-119; т. 3, а.с. 1-74).
Зазначені письмові документи викладені російською мовою та є письмовими доказами зайняття обвинуваченою ОСОБА_7 під час окупації м. Ізюм влітку 2022 року посади та служби у незаконному правоохоронному органі, створеному окупаційною владою. Зокрема, копії та оригінали письмових доказів свідчать про здійснення нею незаконної діяльності на виконання правоохоронних функцій у незаконно створеному правоохоронному органі, аналізом та дослідженням яких судовою колегією достеменно встановлено вчинення обвинуваченою ОСОБА_7 державної зради, та які судовою колегією викладаються мовою оригіналу:
- «Материалы ЖЕУ № 1», даний матеріал складається з:
- обкладинки на якій зазначено: «Изюмский РУП, Материалы ЖЕУ № 1, Начато 16.06.2022, Окончено 16.06.2022, г. Изюм 2022»;
- «Заявление» від 16.06.2022 від імені « ОСОБА_21 » з приміткою «Принял (підпис) ОСОБА_22 », виконане від руки чорнилом синього кольору на 1 (одному) арк.;
- «Объяснение» від 16.06.2022 від імені « ОСОБА_21 » з приміткою «Принял (підпис) ОСОБА_22 », виконане від руки чорнилом синього колору на 1 (одному) арк.;
- «Протокол осмотра предметов» від 16.06.2022, виконаний від імені «следователь Изюмского отдела народной милиции ОСОБА_23 », виконаний від руки чорнилом синього кольору з обох боків на 1 (одному) арк;
- «Материалы ЖЕУ № 2», даний матеріал складається з:
- обкладинки на якій зазначено: «Изюмский РУП, Материалы ЖЕУ № 2, Начато 16.06.2022, Окончено 16.06.2022, г. Изюм 2022»;
- «Заявление» від 16.06.2022 від імені « ОСОБА_24 » з приміткою «Принял (підпис) ОСОБА_22 », виконане від руки чорнилом синього кольору на 1 (одному) арк.;
«Объяснение» від 16.06.2022 від імені « ОСОБА_24 » з приміткою «Принял (підпис) ОСОБА_22 », виконане від руки чорнилом синього кольору на 1 (одному) арк.;
- «рапорт» від імені «ст. инспектор-дежурный м-р полиции (підпис) ОСОБА_22 » від 16.06.2022 наступного змісту: «Докладываю, что в ходе рассмотрения материала ЖЕУ № 2 по обращению ОСОБА_24 пр-т Независимости, 87/28, кот. получил ранение от взрыва на чердачном помещении было направлено спец. подразделение взрывотехников для осмотра указанного дома на предмет оставшихся взр. в-в и боеприпасов. По факту телесных повреждений ни к кому ОСОБА_24 претензий не имеет», виконаний від руки чорнилом синього кольору на 1 (одному) арк.;
- «Материалы ЖЕУ № 31», даний матеріал складається з:
- обкладинки на якій зазначено: «Изюмский РУП, Материалы ЖЕУ № 31, Начато 27.06.2022, Окончено 27.06.2022, г. Изюм 2022»;
- «Заявление» від імені « ОСОБА_25 » з приміткою «Принял (підпис) Подольская», виконане від руки чорнилом синього кольору на друкованому бланку на 1 (одному) арк.;
- «Объяснение» від імені « ОСОБА_25 » з приміткою «Принял (підпис) Подольская», виконане від руки чорнилом синього кольору на друкованому бланку на 1 (одному) арк.;
- «Объяснение» від імені « ОСОБА_26 » від 27.06.2022 з приміткою «Опросил (підпис) ОСОБА_27 », виконане від руки чорнилом чорного кольору на 1 (одному) арк.;
- «Рапорт» від імені « ОСОБА_27 » від 27.06.2022, виконаний від руки чорнилом чорного кольору на 1 (одному) арк.;
- «Материалы ЖЕУ № 38», даний матеріал складається з:
- обкладинки на якій зазначено: «Изюмский РУП, Материалы ЖЕУ № 38, Начато 27.06.2022, Окончено 28.06.2022, г. Изюм 2022»;
- «Заявление» від імені « ОСОБА_28 » з приміткою «Принял (підпис) Подольская», виконане від руки чорнилом синього кольору на друкованому бланку на 1 (одному) арк.;
- «Объяснение» від імені « ОСОБА_29 » від 27.06.2022, виконане від руки чорнилом синього кольору на друкованому бланку на 1 (одному) арк.;
- «Объяснение» від імені « ОСОБА_28 » з приміткою «Опросила (підпис) Подольская», виконане від руки чорнилом синього кольору на друкованому бланку на 1 (одному) арк.;
- копія медичної довідки на 1 (одному) арк.;
- «Рапорт» від імені « ОСОБА_30 » від 28.06.2022, виконаний від руки чорнилом синього кольору на 1 (одному) арк.;
- «Материалы ЖЕУ № 40», даний матеріал складається з:
- обкладинки на якій зазначено: «Изюмский РУП, Материалы ЖЕУ № 40, Начато 27.06.2022, Окончено 27.06.2022, г. Изюм 2022»;
- «Заявление» від імені « ОСОБА_31 » з приміткою «Принял (підпис) Подольская», виконане від руки чорнилом синього кольору на друкованому бланку на 1 (одному) арк.;
- «Объяснение» від імені « ОСОБА_31 », виконане від руки чорнилом чорного кольору на друкованому бланку на 1 (одному) арк.;
- копія паспорту ОСОБА_32 МН 385753 на 2 (двох) арк.;
- «Протокол осмотра трупа» від 28.06.2022, виконаний від імені «следователь Изюмского отдела полиции Харьковской области ОСОБА_23 », виконаний від руки чорнилом синього кольору з Фототаблицею на 4 (чотирьох) арк.;
- «Материалы ЖЕУ № 44», даний матеріал складається з:
- обкладинки на якій зазначено: «Изюмский РУП, Материалы ЖЕУ № 44, Начато 29.06.2022, Окончено 30.06.2022, г. Изюм 2022»;
- «Заявление» від імені « ОСОБА_19 » з приміткою «Принял (підпис) Подольская», виконане від руки чорнилом синього кольору на друкованому бланку на 1 (одному) арк.;
- «Объяснение» від імені « ОСОБА_19 » з приміткою «приняла: (підпис) Подольская», виконане від руки чорнилом синього кольору на 1 (одному) арк.;
- «Объяснение» від імені « ОСОБА_19 » від 30.06.2022, виконане від руки чорнилом синього кольору на друкованому бланку на 1 (одному) арк.;
- «Рапорт» від імені « ОСОБА_33 » від 30.06.2022, виконаний від руки чорнилом синього кольору на 1 (одному) арк.;
- «Материалы проверки по факту незаконного хранения АКМ № 86», даний матеріал складається з:
- обкладинки на якій зазначено: «Материалы проверки по факту незаконного хранения АКМ № 86, Начало проверки 11.07.2022, Окончание проверки 29.07.2022»;
- супровідного листа від імені «Начальник отдела военной полиции г. Изюм полковник «Уссури» на ім?я «Начальнику Изюмского отдела полиции» від 11.07.2022, зі штампом «Зарегистрировано № 86», зі штампом «Горрайонный отдел полиции города Изюм», «вх. № 5 11.07.2022 Основ. Док 1, прилож 27»;
- супровідного листа від імені «В.и.о. начальника Изюмского отдела полиции ОСОБА_34 » (з дописом, виконаним від руки чорнилом синього кольору - «м-р полиции (підпис) ОСОБА_22 » на ім?я «Начальнику отдела военной полиции полковнику «Уссури», зі штампом «Горрайонный отдел полиции города Изюма исх. № 7; 11.07.2022; Осн. док 1 прилож 26 на 1 (одному) арк.;
- супровідного листа від імені «Начальник отдела военной полиции г. Изюм полковник «Уссури» на ім?я «Начальнику Изюмского отдела полиции» від 11.07.2022, зі штампом «Зарегистрировано № 86», зі штампом «Горрайонный отдел полиции города Изюм», «вх. № 4 11.07.2022 Основ. Док 1, прилож 25 л»;
- документи «перевірки» з копією паспорта громадянина України, паспорту для виїзду за кордон, військового квитка на ім?я ОСОБА_35 » на 26 (двадцяти) шести арк.;
- «Материалы проверки по факту выявления боеприпасов», даний матеріал складається з:
- обкладинки на якій зазначено: «Материалы проверки по факту выявления боеприпасов № 215 от 05.08.2022, № 242 от 12.08.2022, Начало проверки 05.08.2022, Окончание проверки 12.08.2022»;
- опису на 1 (одному) арк.;
- «рапорту» від імені « ОСОБА_22 » на ім?я «И.о. начальника Изюмского ОП ОСОБА_36 » наступного змісту «Прошу Вас объединить материалы ЖЕУ № 242 от 12.08.2022 к ЖЕУ № 215 від 5.08.2022 р., так как в указаных материалах изложены факты, которые являются одним и тем же событием» на 1 (одному) арк;
- інші документи на 22 (двадцяти двох) арк.
Крім того, зазначені письмові докази містять анкетні дані обвинуваченої ОСОБА_7 , які в повній мірі ідентифікують її особу, посилання на її посаду в незаконно створеному правоохоронному органі, адресовані на ім'я керівництва окупаційної поліції, мають власноручно виконані обвинуваченою ОСОБА_7 тексти та підписи.
Також, у судовому засіданні було дослідженено особову справу ОСОБА_7 , що була заведена незаконним правоохоронним органом, створеним окупаційною владою, яка була виявлена та вилучена 14.09.2022 безпосередньо після звільнення ЗСУ від окупаційних військ РФ м. Ізюм, під час проведення невідкладного обшуку у приміщенні незаконно створеного органу окупаційної адміністрації ЗС РФ - «Ізюмський відділ поліції», розташованому за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Соборна, 50, дозвіл на проведення якого було надано ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 16.09.2022 року, в матеріалах якої міститься, зокрема:
- «Приказ начальника УВД ВГА Харьковской области полковника полиции ОСОБА_37 « О назначении на должность»», відповідно до якого обвинувачену ОСОБА_7 було призначено на відповідну посаду - « ОСОБА_22 , оперативным дежурным дежурной части Отделения полиции № 2 (дислокация г. Изюм) Управления внутренних дел Военно-гражданской администрации Харьковской области» (т. 3, а.с. 77-84);
Також, особова справа ОСОБА_7 містить копії та оригінали документів, що були надані обвинуваченою ОСОБА_7 для призначення її на відповідну посаду, зокрема, «Автобиография» у графі «фамилия, имя, отчество» зазначено « ОСОБА_38 ) ОСОБА_39 »; «Анкета» з особистим підписом ОСОБА_7 ; копія посвідчення серії НОМЕР_1 , видане 14.01.2019 року ГУНП в Харківській області, на ім'я ОСОБА_7 ; копія посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане 16.08.2017 року на ім'я ОСОБА_7 ; копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ; копія свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, видане 14.06.2007 року Пенсійним фондом України на ім'я ОСОБА_40 ; копія Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_7 від 12.08.2017 року № 6340-709828-2017; копія посвідчення серії НОМЕР_4 , видане 05.04.2018 року ГУНП в Харківській області, на ім'я ОСОБА_7 ; копія паспорту громадянина України у вигляді ID картки № НОМЕР_5 , на ім'я ОСОБА_7 ; картки платника податків № НОМЕР_6 ;, копії документів про здобуття повної загальної середньої освіти, вищої освіти, а також копії документів щодо членів її сім'ї та членів сім'ї її чоловіка, оригінали фотокарток на яких зображена ОСОБА_7 .
Судовою колегією зазначається, що під час досудового розслідування вищезазначені докази були отримані у спосіб, передбачений приписами КПК України, про що свідчать досліджена у судовому засіданні постанова прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова від 12.06.2023, якою в окреме провадження з матеріалів кримінального провадження № 22022220000000413 від 31.03.2022 були виділені копії та оригінали документів, речові докази, а також ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 16.09.2022 року про надання дозволу на проведення зазначеної слідчої дії.
При таких обставинах, судова колегія вважає зазначені документи належними та допустимими доказами, які підтверджують зайняття обвинуваченою ОСОБА_7 , під час окупації м. Ізюм влітку 2022 року посади у незаконно створеному правоохоронному органі, функціональним призначенням якого було виконання функцій поліції за законодавством РФ.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначений КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Інші матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення, за своїм змістом не містять ознак доказів, що мають значення для доведення винуватості у даному кримінальному провадженні, а лише засвідчують відповідність окремих проведених належними процесуальними особами слідчих та процесуальних дій вимогам закону, а також є матеріалами, що характеризують особу обвинуваченої. Так, судом досліджені наступні процесуальні документи: копія витягу з ЄРДР № 22022220000000413 від 31.03.2022 року; постанова про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження від 12.06.2023 року; копія витягу з ЄРДР № 62023170020001208 від 12.06.2023; автобіографія ОСОБА_41 від 27.01.2017 року; анкета ОСОБА_41 від 27.01.2017 року; присяга на вірність Українському народові від 07.11.2015 року.
Відомості, встановлені у вищезазначених документах, не є доказами винуватості обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. Водночас, ці дані свідчать про дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженні, а також є матеріалами, що характеризують особу обвинуваченої.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
В ході судового розгляду судова колегія безпосередньо, всебічно та повно дослідила усі докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження і встановила правильність збирання стороною обвинувачення та закріплення кожного з них, тому, виходячи з положень статті 86 КПК України вважає їх допустимими.
Крім того, судова колегія дійшла до висновку, що досліджені у судовому засіданні докази прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, тому є належними.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, судова колегія за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні нею інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, поза розумним сумнівом.
Недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 87-89 КПК України судом не встановлено. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи судом встановлено також не було.
Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86). Вищевказані письмові докази та показання свідків узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність.
Виходячи з зазначеного, судовою колегією достовірно встановлено, що ОСОБА_7 вчинила державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинений в умовах воєнного стану, тобто вчинила кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч. 2 ст. 111 КК України.
Відповідно до положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 цього ж Кодексу покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_7 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_7 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Вивченням особи обвинуваченої встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Ізюм Харківської області, громадянка України, з вищою освітою, яка у період з 09.02.2021 по 14.06.2022 обіймала посаду старшого інспектора-чергового чергової частини сектору моніторингу Ізюмського районного управління поліції в Харківській області, майор поліції, яка зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима.
Призначаючи покарання обвинуваченій у відповідності до вимог ст. 65 КК України, судова колегія враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, відомості про обвинувачену, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_7 , судова колегія виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, а саме: принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самою обвинуваченою, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, яке віднесено до особливо тяжких злочинів, проти основ національної безпеки України, конкретні обставини та наслідки, особу винної, відсутність визнаних судом обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, у виді позбавлення волі, в межах санкції ч. 2 ст. 111 КК України, оскільки її виправлення неможливе без ізоляції від суспільства.
Судова колегія вважає, що таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Також, санкцією ч. 2 ст. 111 КК України передбачено таке додаткове покарання як конфіскація майна, яке в даному випадку не є обов'язковим і може не призначатися судом.
Згідно з ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Судова колегія вважає необхідним у відношенні обвинуваченої ОСОБА_7 застосувати додаткове покарання у виді конфіскації всього усього майна, належного їй на праві власності.
Приписами ст. 54 КК України передбачено, що засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
При таких обставинах судова колегія вважає за необхідне у відношенні обвинуваченої ОСОБА_7 застосувати приписи ст. 54 КК України, позбавивши її спеціального звання «майор поліції».
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 55 КК України, суд може призначити як додаткове покарання позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Судова колегія зважаючи на всі обставини кримінального провадження вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією усього майна, належного їй на праві власності, та призначити додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах, в органах державної влади, місцевого самоврядування та підприємствах, установах, організаціях, створених органами влади та місцевого самоврядування, строком на 3 (три) роки.
На переконання судової колегії призначення обвинуваченій саме такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов'язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Початок строку відбування основного покарання ОСОБА_7 необхідно рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з дня її фактичного затримання.
Початок строку відбування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах, в органах державної влади, місцевого самоврядування та підприємствах, установах, організаціях, створених органами влади та місцевого самоврядування, ОСОБА_7 необхідно рахувати з моменту відбуття основного покарання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у даному кримінальному кримінальному провадженні відсутні.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 129, 369, 370, 373, 374 КПК України, судова колегія, -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією усього майна, належного їй на праві власності, та з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, в органах державної влади, місцевого самоврядування та підприємствах, установах, організаціях, створених органами влади та місцевого самоврядування, строком на 3 (три) роки.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід не обирати.
На підставі приписів ст. 54 КК України позбавити засуджену ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,спеціального звання «майор поліції».
Початок строку відбування основного покарання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з дня її фактичного затримання.
Початок строку відбування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах, в органах державної влади, місцевого самоврядування та підприємствах, установах, організаціях, створених органами влади та місцевого самоврядування, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно рахувати з моменту відбуття основного покарання.
Речові докази: «Материалы ЖЕУ № 1»; «Материалы ЖЕУ № 2»; «Материалы ЖЕУ № 31»; «Материалы ЖЕУ № 38»; «Материалы ЖЕУ № 40»; «Материалы ЖЕУ № 44»; «Материалы проверки по факту незаконного хранения АКМ № 86»; «Материалы проверки по факту выявления боеприпасов»; особова справа ОСОБА_7 - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Згідно із ч. 3 ст. 400 КПК України, якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Захиснику обвинуваченої та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Копія вироку, яка підлягає врученню ОСОБА_7 , вручити її захиснику, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Голос України» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_3
Суддя ОСОБА_2