Справа №638/22869/24
Провадження № 1-кп/638/859/26
13 травня 2026 року м.Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
розглянувши клопотання прокурора Борівського відділу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню №12022221070000875 від 25 жовтня 2022 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Піски-Радьківські Ізюмського р-ну Харківської обл., громадянки України, з вищою освітою, одруженої, тимчасово не працюючої старостою Піско-Радьківськоготаростинського округу, повноваження якої призупинено, згідно з розпорядженням голови Борівської селищної ради №75-од від 01.11.2022, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,-
встановив:
В провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221070000875 від 25 жовтня 2022 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2025 року постановлено здійснювати розгляд даного кримінального провадження за відсутності обвинуваченої ОСОБА_5 (in absentia) в порядку спеціального судового провадження.
Ухвалою суду від 18 листопада 2025 року справу призначено до судового розгляду.
14 квітня 2026 року до суду надійшло клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у кримінальному провадженні № 12022221070000875 від 25 жовтня 2022 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_5 , з червня 2022 року, на підставі наказу представника незаконно створеної на території Борівського СТГ Ізюмського району окупаційної адміністрації - так званого «и.о. главы ВГА ОСОБА_6 », трудового договору, добровільно зайняла посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в окупаційній адміністрації держави-агресора, створеної на тимчасово окупованій території, а саме посаду так званого «помощника начальника (с. Піски-Радьківські) Боровского ТУ ВГА Изюмского района Харьковской области», з місцем постійної роботи у адмінбудівлі, розташованій за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Піски-Радьківські, вул. Паркова, буд. 11, в приміщенні якої здійснювала діяльність до часу деокупації території Ізюмського району Харківської області у жовтні 2022 року.
У зв'язку із перебуванням ОСОБА_5 на окупованій території України або на території держави - агресора, рф, та неможливістю вручити їй письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, слідчим, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 112, 135, 276 - 278 КПК України, 08.11.2023 повідомлено ОСОБА_5 про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України, шляхом публікації повідомлення про підозру разом з повістками про виклик ОСОБА_5 на 15.11.2023, 16.11.2023 та 17.11.2023 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр» № 226 (7624) від 10.11.2023, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
У зв'язку з тим, що місцезнаходження підозрюваної ОСОБА_5 не встановлено, остання ухиляється від явки до органу досудового розслідування, було винесено постанову про оголошення підозрюваної ОСОБА_5 в розшук.
У подальшому, 30.07.2024 ОСОБА_5 оголошено у міжнародний розшук.
Метою і підставами застосування запобіжного заходу, згідно з п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Зважаючи на викладене вищевказане, у прокурора є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, добровільно співпрацює з окупаційною владою рф, вказані обставини унеможливлюють запобігання зазначеним ризикам, шляхом обрання більш м'якого запобіжного заходу, з урахуванням наявності вагомих доказів вчинення ОСОБА_5 тяжкого злочину, а також те, що вона може переховуватись від суду, може продовжувати вчиняти нові кримінальні правопорушення, впливати на свідків, а тому запобіжний захід не пов'язаний із позбавлення волі не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та запобігти вищевказаним ризикам та не буде сприяти встановленню істини у кримінальному провадженні, у зв'язку з чим наявні об'єктивні підстави виключити судом можливість застосування застави з урахуванням доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав зазначених у клопотанні.
Захисник ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора оскільки ризики абстрактні та недоведені.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що з червня 2022 року, на підставі наказу представника незаконно створеної на території Борівського СТГ Ізюмського району окупаційної адміністрації - так званого «и.о. главы ВГА ОСОБА_6 », трудового договору, добровільно зайняла посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в окупаційній адміністрації держави-агресора, створеної на тимчасово окупованій території, а саме посаду так званого «помощника начальника (с. Піски-Радьківські) Боровского ТУ ВГА Изюмского района Харьковской области», з місцем постійної роботи у адмінбудівлі, розташованій за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Піски-Радьківські, вул. Паркова, буд. 11, в приміщенні якої здійснювала діяльність до часу деокупації території Ізюмського району Харківської області у жовтні 2022 року.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будьяку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим сином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КК України, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований інакше як до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Відповідно до вимог ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу в обов'язковому порядку судом повинні враховуватися вимоги ст. 177, 178 КПК України.
Разом з тим, відповідно до частин першої четвертої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3)недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Під час з'ясування, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінальний процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов'язана з'являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку (постанова Верховного Суду України від 19 березня 2015 року у справі №51кс15, постанови Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 659/234/16к, 20 жовтня 2020 року у справі № 204/4728/15к, 08 листопада 2019 року у справі № 372/2007/19, 30 травня 2019 року у справі № 639/793/17, 03 липня2019 року у справі № 551/403/16к).
Належною процедурою стосовно обвинуваченого, який перебуває за кордоном, є його притягнення до кримінальної відповідальності заочно або шляхом екстрадиції в Україну. Для ефективності судового розгляду у будь-якому разі необхідно ініціювати процедуру оголошення такої особи в міжнародний розшук.
У ст. 297-1 КПК України визначений вичерпний перелік статей Кримінального Кодексу України, за підозрою чи обвинуваченням яких може проводитись спеціальне досудове розслідування чи провадження (in absentia). Разом з цим КПК України вказує, що вказане провадження може проводитись і щодо інших злочинів, якщо злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук.
Правильність визначення поняття «міжнародний розшук» залежить від чіткості розуміння порядку оголошення особи в міжнародний розшук та його безпосереднього здійснення, встановлення органу, який оголошує особу в міжнародний розшук, моменту, з якого особа вважається такою, що перебуває у міжнародному розшуку. У зв'язку з цим необхідно здійснити системний аналіз положень чинного законодавства України, міжнародно-правових актів і міжнародних договорів, нормативних документів Інтерполу та Генеральної асамблеї Інтерполу, які регламентують ці питання.
Встановлення місця перебування підозрюваного та доставлення його до суду є необхідною умовою для успішного закінчення судового провадження. З цією метою відповідними суб'єктами здійснюється розшук особи, яка ухиляється від суду. Метою для усіх видів розшуку є отримання інформації про місцезнаходження розшукуваної особи та подальшого доставлення її до суду, правоохоронного органу. Розшук є комплексом слідчих, оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються правоохоронними органами в місцях можливого перебування розшукуваних. В свою чергу, міжнародним розшуком є комплекс зазначених заходів, що заснований на нормах національного і міжнародного права та здійснюються поза межами держави ініціатора за запитами спеціально уповноважених органів держав, силами правоохоронних запитуваних країн з використанням можливостей Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол.
Наразі в Україні діє лише один спосіб оголошення особи в міжнародний розшук звернення до Інтерполу, про що й зазначає Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 04.09.2020 за № 849/35132 (далі Інструкція).
Вказана Інструкція розроблена відповідно до КПК України, Законів України «Про Національну поліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол (із змінами) від 13 червня 1956 року (далі Статут Інтерполу), Статуту Комісії з контролю файлів Інтерполу, затвердженого Резолюцією 85ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG2016RES06, Правил Інтерполу з обробки даних, затверджених Резолюцією 80ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG/2011/RES/07 (із змінами), та міжнародних договорів України у сфері міжнародно-правового співробітництва.
Україна з 1992 року є членом Інтерполу. У 1993р. Кабінет Міністрів України постановою № 220 затвердив «Положення про Національне центральне бюро Інтерполу». Міжнародне співробітництво правоохоронних органів України з органами Інтерполу, НЦБ іноземних держав, компетентними органами іноземних держав та міжнародними установами з використанням інформаційної системи Інтерполу здійснюється з питань та у формах, визначених правилами Інтерполу.
Інформаційна система Інтерполу використовується для обміну відомостями про фізичних та юридичних осіб, об'єкти, події та факти лише в рамках відповідного кримінального провадження та/або оперативно-розшукової (розшукової) справи (за умови вжиття вичерпних заходів на національному рівні), а також заходів з питань публічної безпеки і порядку, запобігання перетинанню та недопущення перетинання державного кордону особами, яким заборонено в'їзд або обмежено виїзд з України.
Міжнародний розшук підозрюваних, обвинувачених і внесення їх у базу даних Інтерполу являє собою комплекс відповідних заходів, один з яких є прийняття постанови (ухвали) про оголошення особи в міжнародний розшук і направлення цієї ухвали до Національного центрального бюро Інтерполу в Україні з відповідним клопотанням для передачі в подальшому до Комісії з контролю за файлами Інтерполу задля встановлення місцезнаходження особи.
Згідно ч. 2 ст. 42 КПК України, обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.
У зв?язку з ухиленням від явки до органу досудового розслідування, а також невстановленням місцезнаходження ОСОБА_5 , останню оголошено в міжнародний розшук постановою слідчого від 30 липня 2024 року.
Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.11.2024 у судовій справі № 638/11188/23 надано дозвіл на проведення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваної ОСОБА_5
29 листопада 2024 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022221070000875 від 25 жовтня 2024 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України надійшов до Шевченківського районного суду м.Харкова.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2025 року постановлено здійснювати розгляд даного кримінального провадження за відсутності обвинуваченої ОСОБА_5 (in absentia) в порядку спеціального судового провадження.
Ухвалою суду від 18 листопада 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Проведення заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження обвинуваченої ОСОБА_5 можливе в рамках міжнародного оповіщення Генерального секретаріату Інтерполу або запиту про правову допомогу у кримінальному провадженні стосовно осіб, які розшукуються органами правопорядку України, для досягнення цілі міжнародного співробітництва з використанням інформаційної системи Інтерполу застосовується положення розділу IV Інструкції.
У разі прийняття ініціатором розшуку рішення про необхідність використання інформаційних систем Інтерполу стосовно вказаної особи у вигляді оповіщення певного кольору на їх адресу необхідно надати запит на публікацію оповіщення разом із документами, визначеними Розділом IV Інструкції для оповіщення відповідного кольору.
Оскільки Червоне оповіщення єдина з карток, що дозволяє не лише відстеження місцезнаходження особи, а й її затримання, вимоги до публікації такої картки найвищі.
Окрім необхідності дотримання принципів Інтерполу (зокрема, нейтралітету та поваги до прав людини), вимагається наявність таких умов: вчинене особою діяння кваліфіковано як злочин відповідно до Кримінального кодексу України; особу в установленому законодавством порядку оголошено в розшук правоохоронними органами України: для притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше двох років; для виконання вироку, яким особу засуджено до позбавлення волі на термін щонайменше шість місяців, або якщо невідбута особою частина покарання становить не менше шести місяців.
Відповідні вимоги фактично корелюються з вимогами, встановленими Європейською конвенцією про видачу правопорушників від 13.12.1957 р., оскільки червоне сповіщення видається саме з метою подальшої екстрадиції особи.
Для запиту публікації Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу формуляр для запиту публікації Червоного оповіщення (додаток1), а також інформацію та документи, серед яких: завірені копії ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ухвали про оголошення розшуку особи (у тому числі в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу) на стадії судового розгляду.
Головною вимогою інституцій Генерального секретаріату Інтерполу до публікації повідомлень із червоним кутом та циркулярних оповіщень є наявність ухвали слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо розшукуваної особи, що була винесена без посилання на використання каналів МОКПІнтерпол для доведення факту оголошення її міжнародного розшуку.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину та карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Тяжкість злочину свідчить про ступінь суспільної небезпеки діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , а також неодноразові неявки, перебування у розшуку, в сукупності дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, більш того, за вчинення вищевказаного злочину передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років, що у сукупності свідчить про наявність реального ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачена може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, фактично уже переховується.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
У такому разі після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження, суд за участю обвинуваченого розглядає питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії», від 26.06.1991 у справі № 12369/86 «Летельє проти Франції» зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
За таких обставин вказані у клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є доведеними, а репутація підозрюваного на даний час є негативною, оскільки він знаючи про наявність щодо нього кримінального провадження та будучи обізнаним зі своїми процесуальними обов'язками, ухиляється від органу досудового розслідування та суду.
Враховуючи особу обвинуваченої, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд доходить висновку, що застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою (більш м'якого) не забезпечить належної поведінки обвинуваченої під час судового розгляду у цьому кримінальному провадженні, виконання нею покладених на неї процесуальних обов'язків, а тому є доцільним обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Тримання ОСОБА_5 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в параграфі 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».
Оскільки в даному випадку питання про обрання запобіжного заходу вирішується в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, тобто для забезпечення доставки обвинуваченої оголошеної в міжнародний розшук, суд не вирішує питання про застосування застави відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України.
Зазначена процедура визначена ч. 6 ст. 193 КПК України і є складовою процесу міжнародного розшуку, без якої неможливе доставлення ОСОБА_5 в місце судового розгляду.
Також, згідно з абз. 7 ч. 4 ст. 183 КК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою агресором, розмір застави не визначається.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що клопотання прокурора обґрунтоване і підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 2, 40, 131, 132, 176 178, 183, 184, 193, 194, 197, 309, 392 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Борівського відділу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
За відсутності обвинуваченої, обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, у кримінальному провадженні №12022221070000875 від 25 жовтня 2022 року, без визначення розміру застави.
Згідно ч.6 ст. 193 КПК України після затримання обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту отримання її копії.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали проголошено 14 травня 2026 року о 09 годині 15 хвилин.
Головуючий суддя: ОСОБА_1