Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/4708/26
Номер провадження 1-кс/711/1491/26
08 травня 2026 року м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
слідчої - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання старшої слідчої відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене заступником начальника відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12024250000000337 від 04.09.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла Черкаської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, який є особою з інвалідністю першої (А) групи, неодруженого, непрацюючого, раніше несудимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, -
Старша слідча відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , звернулась до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим заступником начальника відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , поданим в рамках кримінального провадження №12024250000000337 від 04.09.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 13.06.2026, відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з утриманням в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор», без визначення застави.
В обґрунтування клопотання зазначено, що СУ ГУНП в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024250000000337 від 04.09.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 незаконно придбав та зберігав до 04.08.2025 з метою збуту психотропну речовину - амфетамін за місцем проживання у м. Сміла.
04.08.2025 ОСОБА_5 , використовуючи мобільний зв'язок, домовився з ОСОБА_9 про збут амфетаміну. Реалізуючи спільний умисел, він передав розфасовану ОСОБА_7 психотропну речовину ОСОБА_8 , який під час зустрічі у м. Сміла збув ОСОБА_9 4 згортки з психотропною речовиною - амфетаміном загальною масою 0,250 г за 800 грн. Придбану речовину ОСОБА_9 добровільно видав працівникам поліції.
Також, ОСОБА_5 , діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_10 та ОСОБА_7 незаконно придбав та зберігав до 03.03.2026 з метою збуту психотропну речовину - амфетамін за місцем проживання у м. Сміла.
03.03.2026 ОСОБА_5 , використовуючи мобільний зв'язок, домовився з ОСОБА_9 про збут амфетаміну. Надалі він передав ОСОБА_7 розфасовану нею ж психотропну речовину, та ОСОБА_7 під час зустрічі у м. Сміла збула ОСОБА_9 4 згортки з амфетаміном загальною масою 0,245 г за 800 грн, які останній добровільно видав працівникам поліції.
Також, ОСОБА_5 , діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , з метою незаконного збагачення, незаконно придбав та зберігав до 12.03.2026 з метою збуту психотропну речовину - амфетамін за місцем проживання у м. Сміла.
12.03.2026 він, використовуючи мобільний зв'язок, домовився з ОСОБА_9 про продаж психотропної речовини. Надалі ОСОБА_5 доручив ОСОБА_10 здійснити її збут, передавши йому попередньо розфасований ОСОБА_7 амфетамін. Того ж дня ОСОБА_10 , збув ОСОБА_9 4 згортки амфетаміну масою 0,225 г за 1000 грн., які останній добровільно видав працівникам поліції.
Крім того, ОСОБА_5 , діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , незаконно придбав та зберігав з метою збуту амфетамін масою 28,880 г, що є особливо великим розміром, за адресою м. Сміла, вул. Івана Багряного, 11, який виявлено та вилучено співробітниками поліції під час обшуку 12.03.2026.
12.03.20206 ОСОБА_5 затриманий у порядку ст. 208 КПК України.
13.03.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконних збут психотропної речовини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконних збут психотропної речовини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, ч. 3 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропної речовини, в особливо великому розмірі, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.03.2026 ОСОБА_5 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без можливості внесення застави, тобто до 10.05.2026 включно.
Причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень підтверджується: розсекреченими протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: обстеження публічно недоступних місць, (протокол №4308/14/22-2025 від 08/07/2025); візуальне спостереження (протокол № 6148/14/22-2025 від 08.10.2025; № 6150/14/22-2025 від 08.10.2025;); зняття інформації з електронних комунікаційних мереж (протокол № 1464/14/22-2025 від 07.03.2025; 6189/14/22-2025 від 09.10.2025; 6331/14/22-2025 від 09.10.2025); контроль за вчиненням злочину (протокол № 4858/14/05-2025 від 04.08.2025); висновками експерта № СЕ-19/124-25/12657-НЗПРАП; СЕ-19/124-26/2699-НЗПРАП; СЕ-19/124-26/3014-НЗПРАП; СЕ-19/124-26/3017-НЗПРАП; допитом свідка ОСОБА_9 , протоколами обшуку від 12.03.2026 та іншими матеріалами кримінального провадження.
Санкцією ч. 2 ст. 307 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Санкцією ч. 3 ст. 307 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
05.05.2026 постановою першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_11 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024250000000337 від 04.09.2024 продовжено до трьох місяців, тобто до 13.06.2026.
Необхідність у продовженні строку досудового розслідування пов'язана зі складністю кримінального провадження та необхідністю виконати наступні слідчі та процесуальні дії: після завершення комплексної експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, а також дактилоскопічних та молекулярно-генетичної експертизи долучити до матеріалів кримінального провадження відповідні висновки експертів; після завершення судової психіатричної експертизи стосовно дослідження стану осудності ОСОБА_5 , отримати відповідний висновок, долучити його до матеріалів кримінального провадження та, в разі встановлення підстав для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, змінити порядок досудового розслідування у відповідності до Глави 39 КПК України; після вилучення в порядку тимчасового доступу до речей та документів інформації з медичних закладів, призначити судові психіатричні експертизі стосовно дослідження стану осудності ОСОБА_10 та ОСОБА_7 та долучити до матеріалів кримінального провадження відповідні висновки; розсекретити та долучити до матеріалів кримінального провадження документи, які стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій; встановити та допитати усіх свідків; виконати інші слідчі та процесуальні дії, а також заходи забезпечення кримінального провадження.
Обставинами, які перешкодили завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (до 10.06.2026) є складність провадження та значний проміжок часу, необхідний для розсекречення та долучення до матеріалів кримінального провадження матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, тривалість проведення судових експертиз та значний обсяг необхідних слідчих та процесуальних дій, потреба у проведенні яких виникла після повідомлення особам про підозру.
Підставою для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри, метою - забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На даний час необхідність в раніше застосованому щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою не відпала, оскільки заявлені раніше ризики до вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися.
З урахуванням наявності вищезазначених вагомих доказів обґрунтованості підозри, обставин вчинення злочину, його тяжкості, міри покарання, а також особи підозрюваного, досудовим розслідуванням встановлено наявність ризиків, які продовжують існувати і на даний час:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - можливість підозрюваного ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Так, маючи при цьому всі можливості та засоби, за відсутності стійких соціальних зв'язків, зокрема у вигляді офіційного (легального) постійного місця роботи, підозрюваний може ухилитись від явки до слідчого, прокурора або суду.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2,3 ст. 307 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, оскільки за вчинення злочинів передбачених ч. 2 ст. 307 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна та ч.3 ст. 307 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована, у разі ухвалення обвинувального вироку, ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Також, у Смілянському міськрайонному суді Черкаської області перебуває справа № 709/3776/21, щодо розгляду клопотання про застосування ПЗМХ відносно ОСОБА_5 , яка з 15.11.2022 зупинена у зв'язку з хворобою ОСОБА_5 , та до цього часу не відновлена, незважаючи на відсутність причини, яка стала підставою для зупинення судового розгляду.
Також, при проведенні обшуку за місце проживання ОСОБА_5 , співробітники поліції виявили сліди змиву наркотичних засобів в унітаз, що свідчить про наявність досвіду протидії правоохоронним органам та про бажання уникнути відповідальності.
Про можливість настання вказаного ризику свідчить також наявність у ОСОБА_5 можливості безперешкодного виїзду за кордон, оскільки він є особою з інвалідністю І групи;
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, експертів, у цьому ж кримінальному провадженні.
Встановлення об'єктивних обставин вчинення кримінального правопорушення, можливе, в тому числі, шляхом проведення допитів та інших слідчих (розшукових) дій за участі мешканців міста Сміла.
Зокрема, наразі важливим свідком сторони обвинувачення є особа, яка брала участь у проведенні НСРД - ОСОБА_9 , якого насамперед необхідно убезпечити від здійснення на нього тиску з боку підозрюваних.
Зважаючи на обставини, встановлені у ході досудового розслідування, у сторони обвинувачення є достатньо підстав вважати, що для мінімізації негативних наслідків для себе, підозрюваний, використовуючи вплив на учасників кримінального провадження з метою зміни їх показів або перешкоджання безпосереднього дослідження судом їх показів, як це передбачено ст. 23 КПК України, має можливість незаконно впливати на свідків.
Проведеними негласними слідчими (розшуковими) діями зафіксовано, як ОСОБА_5 особисто контролював, приймав замовлення та розпоряджався щодо продажу.
Також, цими ж НСРД зафіксовано факти збуту імовірно психотропних речовин різним людям, особи яких ще підлягають встановленню та допиту.
За таких обставин існує обґрунтована ймовірність незаконного впливу з його боку на свідків, які ще підлягають допиту або повторному допиту, інших підозрюваних з метою узгодження показань, мінімізації власної ролі або перекладення відповідальності.
Також останній зможе контактувати з іншими особами, ймовірно причетними до вчинення злочину, зокрема з особами, які є постачальниками психотропних речовин, з метою побудови власної версії виправдання своїх дій та вживати таким чином заходів, спрямованих на унеможливлення здобуття органом досудового розслідування інших фактичних даних, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного розслідування кримінального провадження
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Так, слідством зафіксовано 4 епізоди збуту та 1 епізод зберігання з метою збуту психотропної речовини.
Тобто, ОСОБА_5 підозрюється у систематичному вчиненні злочинів на протязі тривалого часу, які наразі викриті з причин, що не залежали від його волі, у зв'язку із чим останній, перебуваючи на волі, може вчинити протиправні дії на продовження кримінальних правопорушень, у яких підозрюється.
Крім того, відносно ОСОБА_5 до суду неодноразово скеровувались клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, що свідчить про його схильність до вчинення кримінально-протиправних діянь.
Запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, неможливо у зв'язку з наступним.
Враховуючи особливості події кримінального правопорушення (місце, мету, спосіб, засоби вчинення, участь у його вчиненні, тощо), особисте зобов'язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки його поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування.
Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки наразі відсутні звернення від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.
Домашній арешт не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а особливо спілкування підозрюваного зі свідками, понятими та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, а також можливості вчинення інших протиправних діянь.
При цьому, слідча зауважувала, що особливості події кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , свідчать, що ступінь ризику продовження протиправної поведінки підозрюваним, створює істотну загрозу іншим членам суспільства.
ОСОБА_5 офіційного місця роботи не має, інформація щодо наявних у нього дітей або інших осіб на утриманні відсутня, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв'язків, у зв'язку із чим, вищевказані ризики є реальними та обґрунтованими.
У органу досудового розслідування відсутня інформація про неможливість застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, не дивлячись на стан здоров'я, ОСОБА_5 особисто здійснював закупку у інших осіб психотропних речовин та, за допомогою інших осіб, розповсюджував серед бажаючих
Таким чином, орган досудового розслідування вважає необхідним застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 виключно у вигляді тримання під вартою, без застави, оскільки лише такий запобіжний за хід належним чином попередить настання ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Ураховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 тяжких та особливо тяжкого злочинів, з метою убезпечення від настання заявлених ризиків, а також з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, слідча за погодженням з прокурором звернулась до слідчого судді з даним клопотанням та просила продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування, тобто до 13.06.2026, без визначення розміру застави.
В судовому засіданні прокурор та слідча підтримали клопотання, просили його задовольнити, посилаючись на обставини викладені у ньому та додані до нього докази. Також прокурор вказала, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому в провину злочинів підтверджується здобутими досудовим розслідуванням доказами, зокрема, протоколами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, висновками проведених експертиз. Зауважувала, що в ході проведення досудового розслідування було зафіксовано активну участь ОСОБА_5 у вчиненні вказаних злочинів та надання вказівок іншим фігурантам кримінального провадження. Ризики зазначені в клопотанні, які були встановлені слідчим суддею при обранні відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу не втратили своєї актуальності та продовжують існувати. Так, підставою для обрання та продовження підозрюваній запобіжного заходу у виді тримання під вартою є існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а тому, з урахуванням встановлених під час досудового розслідування обставин вчинення інкримінованих в провину підозрюваному ОСОБА_5 злочинних дій, вважає, що саме тримання під вартою зможе запобігти вказаним ризикам. Зокрема, підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість покарання за інкриміновані йому в провину злочини, може переховуватись від слідства та суду, а враховуючи наявність у нього статусу особи з інвалідністю першої групи, може безперешкодно виїхати за межі України, що свідчить про обгрунтованість даного ризику. Також, на даний час, є досить високим ризик можливого впливу підозрюваного на свідків, зокрема на ОСОБА_9 , який був залучений до конфіденційного співробітництва з правоохоронними органами, а також інших підозрюваних - ОСОБА_7 , ОСОБА_10 з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, існує ризик продовження протиправної діяльності, яка носила систематичний характер направлений на отримання прибутку від збуту психотропних речовин. Також, прокурор просив врахувати, що вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу психотропних речовин мало тривалий характер. Крім того, відносно ОСОБА_5 перебуває на розгляді в Смілянському міськрайонному суді Черкаської області клопотання про застосування ПЗМХ відносно останнього, яка з 15.11.2022 зупинена у зв'язку з хворобою ОСОБА_5 , та до цього часу не відновлена. Також, до суду неодноразово скеровувались клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_5 , що свідчить про його схильність до вчинення кримінально-протиправних діянь. Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме продовження злочинної діяльності останньою. Відтак, на думку сторони обвинувачення, є всі підстави для продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 без визначення розміру застави. Окремо прокурор вказала, що хоча ОСОБА_5 є особою з інвалідністю першої (А) групи, однак наявне захворювання не перешкоджало йому брати активну участь у вчиненні злочинів, в ході слідства було зафіксовано, що в раз необхідності підозрюваний особисто їздив за психотропною речовиною та здійснював її збут. А тому, на переконання сторони обвинувачення відсутні підстави для зміни запобіжного заходу застосованого до ОСОБА_5 з урахуванням стану його здоров'я.
Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання сторони обвинувачення з підстав необґрунтованості та недоведеності ризиків, про існування яких слідчий зазначає сторона обвинувачення. При цьому, вказав, що до клопотання не долучено жодного доказу на підтвердження доводів, що його підзахисний може вчинити дії, що вказують на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 174 КПК України. Всі доводи сторони обвинувачення ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджуються жодними доказами. При цьому, просив врахувати, що ОСОБА_5 за станом здоров'я не може утримуватись в умовах слідчого ізолятора, оскільки не отримує належну медичну допомогу. Тривале перебування в таких умовах несе загрозу його здоров'ю. Прокурором не доведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та унеможливить вчинення ним ризиків, про які зазначено у клопотанні. Сама по собі тяжкість кримінальної відповідальності не може бути визначальним фактором для обрання запобіжного заходу. Просив відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення та обрати ОСОБА_5 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою або є визначити альтернативний запобіжний захід у розмірі передбаченому КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_5 повністю підтримав позицію свого захисника, зазначивши, що стан його здоров'я не дозволяє перебувати під вартою в умовах слідчого ізолятора.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання та документи надані стороною захисту, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім того, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 199 КПК зобов'язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також встановити обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчим суддею встановлено, що Слідчим управлінням ГУНП в Черкаській області за процесуального керівництва Черкаської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 12024250000000337 від 04.09.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.
Так, органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, які, згідно ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення яких санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна (ч. 2 ст. 307 КК України) та особливо тяжких злочинів, за вчинення яких санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна (ч. 3 ст. 307 КК України).
12.03.2026 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 13.03.2026 останньомк повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконних збут психотропної речовини, вчинене за попередньою змовою групою осіб,
- ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропної речовини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно,
- ч. 3 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропної речовини, в особливо великому розмірі, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.
14.03.2026 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа №711/2439/26) відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10.05.2026, без можливості внесення застави.
При цьому, обираючи запобіжний захід у виді триманні під вартою слідчим суддею зазначено, що «перебування у лежачому стані не заважало останньому налагодити дієву схему та залучити значну кількість осіб до цього. Також взято до уваги, що дані злочини документувалися значний проміжок часу, мають наявність достатніх доказів для обґрунтованої підозри, та підтверджують, що у разі потреби ОСОБА_5 особисто здійснював виїзд за наркотичними засобами для подальшого фасування та розповсюдження, а тому посилання на неможливість відбувати покарання на даний час не доведені та спростовуються поведінкою останнього.».
Таким чином, дія запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного, закінчується 10.05.2026, що стало підставою для звернення сторони обвинувачення до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою.
Згідно з положеннями ч.3 ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий у клопотанні та прокурор під час судового розгляду наголошували, що наразі в кримінальному провадженні наявні обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії вказаного запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_5 , а тому встановлена необхідність у вчиненні ряду слідчих та процесуальних дій для об'єктивного, повного завершення досудового розслідування.
Так, зокрема, у даному кримінальному провадженні необхідно долучити до матеріалів кримінального провадження висновки експертів комплексної експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, а також дактилоскопічних та молекулярно-генетичної експертизи; отримати та долучити висновок судової психіатричної експертизи стосовно дослідження стану осудності ОСОБА_5 та, в разі встановлення підстав для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, змінити порядок досудового розслідування у відповідності до Глави 39 КПК України; після вилучення в порядку тимчасового доступу до речей та документів інформації з медичних закладів, призначити судові психіатричні експертизі стосовно дослідження стану осудності ОСОБА_10 та ОСОБА_7 та долучити до матеріалів кримінального провадження відповідні висновки; розсекретити та долучити до матеріалів кримінального провадження документи, які стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій; встановити та допитати усіх свідків; виконати інші слідчі та процесуальні дії, а також заходи забезпечення кримінального провадження.
З урахуванням наведеного, постановою першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_11 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024250000000337 від 04.09.2024 продовжено до трьох місяців, тобто до 13.06.2026.
Таким чином слідчим суддею встановлено, що у кримінальному провадженні для неухильного виконання вимог ст.2 КПК України необхідно провести всі слідчі та процесуальні дії, які мають значення для судового розгляду, виконання яких необхідне для забезпечення прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, а також для отримання додаткових доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду кримінального провадження.
Обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слідчий суддя встановив наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Висновок про те, що повідомлена ОСОБА_5 підозра у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, залишається обґрунтованою та підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, доданими до клопотання, а саме: розсекреченими протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: обстеження публічно недоступних місць, (протокол №4308/14/22-2025 від 08/07/2025); візуальне спостереження (протокол № 6148/14/22-2025 від 08.10.2025; № 6150/14/22-2025 від 08.10.2025;); зняття інформації з електронних комунікаційних мереж (протокол № 1464/14/22-2025 від 07.03.2025; 6189/14/22-2025 від 09.10.2025; 6331/14/22-2025 від 09.10.2025); контроль за вчиненням злочину (протокол № 4858/14/05-2025 від 04.08.2025); висновками експерта № СЕ-19/124-25/12657-НЗПРАП; СЕ-19/124-26/2699-НЗПРАП; СЕ-19/124-26/3014-НЗПРАП; СЕ-19/124-26/3017-НЗПРАП; допитом свідка ОСОБА_9 , протоколами обшуку від 12.03.2026 та іншими матеріалами кримінального провадження.
При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Отже, на думку слідчого судді, висновки органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати обрання та продовження заходу забезпечення кримінального провадження.
При цьому правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
Таким чином, дослідженими в судовому засіданні доказами обґрунтовано можливу причетність ОСОБА_5 до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
Слід враховувати, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, тому суд лише на підставі розумної та об'єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
Разом з тим слідчий суддя зазначає, що на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину.
Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначає лише ймовірну причетність підозрюваного до інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Також слід звернути увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів.
Варто додати, що питання наявності обґрунтованої підозри перевірялось слідчим суддею під час постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 14.03.2026.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів.
При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) слідчий суддя використовує для перевірки продовження існування ризиків, які стали підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у цьому кримінальному провадженні.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання за інкриміновані в провину ОСОБА_5 тяжкі та особливо тяжкий злочини, санкцією яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна (ч. 2 ст. 307 КК України) та у вигляді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна (ч. 3 ст. 307 КК України). Тяжкість ймовірного покарання підвищує ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Разом з тим, самої лише тяжкості інкримінованого злочину недостатньо для висновку про можливі спроби підозрюваного переховуватися, тому вона оцінюється у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).
Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризику можливого переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду, який ґрунтується на тяжкості інкримінованих злочинів, оскільки з урахуванням санкції ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України у разі засудження останнього до нього не може бути застосовано положення ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність реального відбуття покарання, яке йому загрожує, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не узявши особу під варту.
Суд також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваної, зокрема, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, наявність вказаних вище обставин не можуть бути вирішальними, що могло б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення.
При цьому слід врахувати, що ОСОБА_5 , будучи особою з інвалідністю першої групи, може безперешкодно виїхати за межі України з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо наявності ризику переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, зокрема на ОСОБА_9 , який був залучений до оперативного співробітництва з правоохоронними органами, слідчий суддя враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.
Також, слід врахувати наявність у даному кримінальному провадженні інших підозрюваних, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_10 . Отже, існує ризик того, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі матиме реальну можливість спілкування з ними та змогу особисто або за допомогою третіх осіб незаконно впливати на них, на їх ставлення до вчинених злочинів, що перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім того, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, за обставин викладених у підозрі, така діяльність була спрямована на отримання прибутку та забезпечення свого матеріального становища, мала корисливий мотив, тривалий та систематичний характер, що в сукупності свідчить про можливість продовження вчинення ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що свідчить про відсутність гарантій належної правомірної поведінки підозрюваного та необхідність застосування до нього суттєвих заходів процесуального примусу.
Крім того, про обґрунтованість вказаного ризику свідчить перебування на розгляді у Смілянському міськрайонному суді Черкаської області клопотання про застосування ПЗМХ відносно ОСОБА_5 (справа № 709/3776/21), а також встановленні органом досудового розслідування факти, неодноразового направлення до суду клопотань про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_5 .
Таким чином, слідчий приходить до висновку, що підстави, за яких було застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також обставини які при цьому враховувались не змінились, а ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати.
При цьому, слідчий суддя враховуючи суспільну небезпеку, інкримінованих органом досудового розслідування злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, яка, визначається тим, що такі дії призводять до неконтрольованого обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, що спричиняє шкоду здоров'ю населення, вважає, що у даному кримінальному провадженні наявний конкретний суспільний інтерес який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості, а тому продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на думку слідчого судді, є виправданим.
За таких обставин, з урахуванням наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.
Слідчий суддя також звертає увагу на системність вчинення інкримінованих в провину ОСОБА_5 кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що свідчить про високий ступінь суспільної небезпеки, з урахуванням введення на всій території України воєнного стану, а тому суд, своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами та необґрунтованості існування вказаних ризиків, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що Кримінально процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрювана обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій, а відсутність випадків вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує на дієвість застосованого відносно підозрюваної запобіжного заходу.
Крім того, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, про який ідеться в клопотанні, оскільки існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_5 тяжких та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, за рахунок чого останній отримував дохід від збуту психотропних речовин, розповсюджуючи заборонені речовини що призводило до неконтрольованого їх обігу, досудове розслідування щодо яких не завершене. Також відповідний ступінь втручання є розумним і співмірним із завданнями цього кримінального провадження.
З огляду на зазначене, враховуючи вагомість доказів на підтвердження обґрунтованості підозри на даній стадії досудового розслідування, обставини кримінальних правопорушень, суспільну небезпеку інкримінованих органом досудового розслідування злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, яка, визначається тим, що такі дії призводять до неконтрольованого обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, що спричиняє шкоду здоров'ю населення, слідчий суддя вважає, що єдиним запобіжним заходом, спроможним досягнути мети його застосування в кримінальному провадженні є тримання під вартою, а тому такий запобіжний захід, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 197 КПК України, має бути продовжений в межах строку досудового розслідування.
Крім того, враховуючи особливості події кримінальних правопорушень, викладених у повідомлені про підозру, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими та особливо тяжким злочинами вчиненими у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, вбачається, що особисте зобов'язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки його поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування.
Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.
Домашній арешт, про який клопотала сторона захисту, не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а саме можливості переховуватись від слідства та суду, здійснення впливу на свідків та спілкуванню підозрюваного з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, можливого вчинення інших кримінальних правопорушень.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що підстави, за яких слідчим суддею було застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також обставини, які при цьому враховувались не змінились, а ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, відтак слідчий суддя вважає, що запобігти вказаним вище ризикам, можливо виключно продовживши строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосованого відносно ОСОБА_5 .
Крім того, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, про який ідеться в клопотанні, оскільки існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_5 тяжких та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, вчинених у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, із залученням малолітнього, досудове розслідування щодо яких не завершене. Також відповідний ступінь втручання є розумним і співмірним із завданнями цього кримінального провадження.
Окремо слід зазначити, що слідчий суддя не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь підозрюваного щодо наявності постійного місця проживання, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у встановленому законом строки, а також, забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та запобіганню процесуальних ризиків.
Оцінюючи твердження сторони захисту про незадовільний стан здоров'я ОСОБА_5 та неможливість його утримання під вартою в умовах слідчого ізолятора, слідчий суддя наголошує на тому, що право підозрюваного на належну медичну допомогу в жодному разі не ставиться під сумнів слідчим суддею і так само не може ставитись під сумнів іншими учасниками кримінального провадження.
Так, діючим законодавством України передбачено охорону прав осіб, які утримуються під вартою, в тому числі право на належну медичну допомогу, обов'язок забезпечення якої покладено на адміністрацію місць попереднього ув'язнення.
Стороною захисту в ході розгляду даного клопотання надано медичну документацію ОСОБА_5 , яка підтверджує встановлення останньому першої групи (А) інвалідності, потребу постійного стороннього догляду та допомоги, а також часткової залежності від сторонніх осіб.
Проте, вказані документи не підтверджують неможливості утримання підозрюваного у умовах слідчого ізолятора та неможливість отримання підозрюваним належної медичної допомоги в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
При цьому, слід враховувати, що вказані обставини щодо стану здоров'я ОСОБА_5 враховувались слідчим суддею при застосуванні до останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що на даний час переконливих даних щодо неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
На підставі викладеного, з урахуванням досліджених у судовому засіданні матеріалів досудового розслідування та обставин вчинення кримінальних правопорушень, висвітлених в підозрі у даній редакції, які, в тому числі, є особливо тяжкими злочинами у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ч.3 ст.307КК України), підстав для визначення розміру застави при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 , про що клопотала сторона захисту, слідчий суддя, керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, не вбачає.
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372, 376 КПК України, -
Клопотання старшої слідчої відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене заступником начальника відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12024250000000337 від 04.09.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України - задовільнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 13.06.2026 включно з утриманням в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали визначити до 13 червня 2026 року включно.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, його захиснику, прокурору, слідчому та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - з моменту вручення її копії.
Слідчий суддя: ОСОБА_1