Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/1771/26
Номер провадження 1-кс/711/613/26
08 травня 2026 року м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
скаржника, як представника потерпілого - адвоката ОСОБА_3
потерпілого - ОСОБА_4
прокурорів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси скаргуадвоката ОСОБА_3 , як представника потерпілого ОСОБА_4 на постанову прокурора відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_5 від 01 грудня 2025 року про закриття кримінального провадження № 42018250000000050, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.162, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 365 КК України,-
Скаржник - адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах потерпілого ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси зі скаргою, у якій просив скасувати постанову прокурора відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_5 від 01 грудня 2025 року про закриття кримінального провадження № 42018250000000050, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.162, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 365 КК України та зобов'язати уповноважену особу сторони обвинувачення вчинити слідчі та процесуальні дії у рамках даного кримінального провадження, зазначені скаржником в прохальній частині скарги.
На обґрунтування своїх вимог адвокат ОСОБА_3 зазначив, що рішення прокурора про закриття кримінального провадження є незаконним, упередженим, прийнятим всупереч чинному законодавству України, міжнародно-правовим нормам, ратифікованих Україною та наявним у справі матеріалам - доказам, документам, направленим лише з метою досягнення єдиної мети - незаконного «покриття», приховування ряду злочинів, вчинених працівниками поліції Уманського ВП ГУНП в Черкаській області та прокурором Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_7 .
При цьому зміст постанови є скопійованим з попередніх постанов, що були скасовані слідчими суддями, що прослідковується за текстом та навіть наявністю однакових граматичних помилок, обставинами та тезами, наведеними прокурором.
Скаржником наголошено, що в матеріалах кримінального провадження достатньо документів, доказів, які прямо та достеменно підтверджують та доводять незаконність дій поліцейських та прокурора в частині спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 - перелому 10 ребра зліва під час проведення незаконного обшуку, що мав місце 14.09.2017, з огляду на відсутність виключних підстав, передбачених ч. 3 ст. 233 КПК України для проведення обшуку без ухвали слідчого судді, незаконного вилучення грошових коштів, що не мали жодного відношення до кримінального провадження, арешт на які було накладено за правовою кваліфікацією, передбаченою ст. 309 КК України, що підтверджуються, станом на даний час вже не тільки наявністю документів та доказів у даній справі, а чисельними рішеннями судів.
Більшість клопотань потерпілого щодо проведення необхідних слідчих чи процесуальних дій, встановлення розумних строків для проведення окремих слідчих дій залишались поза увагою прокурора.
Поза увагою прокурора також залишись і ухвали слідчих суддів про скасування попередніх постанов про закриття даного кримінального провадження, в яких наголошувалось на відсутності в матеріалах справи протоколу обшуку в домоволодінні по АДРЕСА_1 та не надання оцінки органом досудового розслідування висновку експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України №1/11 від 21.10.2020 та показам свідка ОСОБА_8 про факти вчинення протиправних дій працівниками поліції, і жодних слідчих дій після отримання вказаних показань свідка не здійснено.
Прокурором фактично спотворені покази потерпілого, викладені в постанові, в частині що останній не говорив під час відеозапису, що йому спричинили тілесні ушкодження, що спростовується як самим протоколом допиту потерпілого так і відеозаписом обшуку, що відбувся 14.09.2017, а прокол огляду 6-ти дисків з відеозаписами обшуків не містить жодних фактичних та реальних даних, які б відповідали фактичним обставинам та насправді мали місце.
Скаржник зазначає, що прокурор викладаючи покази отримані під час досудового розслідування, фактично став «захисником» певних осіб - працівників поліції та прокуратури і у кожній своїй тезі та посиланні не зазначає про факти і обставини, що підтверджують вину осіб, а навпаки вишукує та, більше того, перекручує, та ще й вдається до відвертого введення в оману суду, щодо наявних фактів, аргументів та доказів, а в кінцевій частині документу - виносить рішення про закриття провадження при наявності маси фактів, доказів та підтверджуючих документів складів не одного, а кількох злочинів, вчинених працівниками поліції та прокурором.
Обставини зазначені у скарзі, на думку скаржника, беззаперечно свідчать про недотримання органом досудового розслідування вимог закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження, не вчинення всіх необхідних слідчих та процесуальних дій, направлених на захист особи від кримінального правопорушення, охорону прав, свобод та законних інтересів потерпілого у справі, а також належної обґрунтованості прийнятої постанови, яке б не викликало жодних сумнівів в правильності прийнятого рішення, у зв'язку з чим оскаржувана постанова не може бути законною та підлягає скасуванню.
Також, разом зі скаргою адвокатом було подане клопотання про поновлення строку на оскарження постанови про закриття кримінального провадження від 01.12.2025, як такого, що пропущений з поважних причин, посилаючись на те, що ним своєчасно було подано скаргу на постанову прокурора від 01.12.2025до Придніпровського районного суду м. Черкаси, проте ухвалою слідчого судді дана скарга була повернута з роз'ясненням права звернення з відповідною скаргою до Соснівського районного суду м. Черкаси, яким також його скаргу було повернуто з роз'ясненням права на оскарження саме до Придніпровського районного суду м. Черкаси, яку було отримано ним 12.02.2026. Після чого 17.02.2026 ним повторно, засобами поштового зв'язку, було направлено скаргу на постанову прокурора до Придніпровського районного суду м. Черкаси.
За таких обставин вважав строк пропуску оскарження постанови про закриття кримінального провадження поважним та просив його поновити.
Скаржник - адвокат ОСОБА_3 , як представник потерпілого ОСОБА_4 , в судовому засіданні, вимоги скарги підтримав та просив її задовольнити, зокрема з мотивів та підстав, що викладені письмово. Додатково зазначив, що оскаржувана постанова безпідставна та невмотивована, прийнята передчасно, без всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин. У кримінальному провадженні мається достатньо доказів для пред'явлення підозри працівникам правоохоронного органу та прокурору, які незаконно, за заздалегідь сфальсифікованих «доказів», без передбачених законом підстав провели обшук, під час якого спричинили середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_4 та незаконно вилучили грошові кошти, які жодного відношення до кримінального провадження не мали. Просив скасувати постанову прокурора та зобов'язати уповноважену особу органу досудового розслідування провести ряд слідчих та процесуальних дій, зазначених у прохальній частині його скарги, які неодноразово заявлялись ним під час розслідування кримінального провадження, однак були проігноровані, як слідчим, так і прокурором.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення скарги адвоката, посилаючись на законність та обґрунтованість винесеної постанови про закриття кримінального провадження. Вважає, що ним повно та всебічно було досліджено всі обставини розслідуваного кримінального провадження та надана оцінка отриманим під час досудового розслідування доказам, а обставини викладені в заявах щодо вчинення працівниками поліції та прокурором кримінальних правопорушень, не знайшли свого підтвердження під час досудового розслідування. Тілесні ушкодження, які були встановлені у ОСОБА_4 , він міг отримати після проведення слідчих та процесуальних дій за його участі. У зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 .
Потерпілий ОСОБА_4 повністю підтримав доводи, висловлені його представником та просив скасувати постанову прокурора про закриття кримінального провадження як незаконну, зобов'язавши орган досудового розслідування провести слідчі та процесуальні дії, зазначені у скарзі та про проведення яких неодноразово клопотав адвокат. Також вказав, що обшук у будинку АДРЕСА_1 було проведено без ухвали слідчого судді, про те, що в ухвалі суду зазначено номер будинку АДРЕСА_2 , до якого він не має відношення взагалі, він відразу сказав під час оголошення ухвали, що було проігноровано особами, що проводили обшук. Також під час проведення незаконно обшуку йому не було надано можливості запросити адвоката, співробітник поліції ОСОБА_9 застосував до нього фізичну силу та завдав тілесних ушкоджень у виді перелому ребра, про що він наголошував під час проведення обшуку, однак його скарги було проігноровано.
Слідчий суддя, розглянувши скаргу, заслухавши пояснення скаржника - адвоката ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , дослідивши додані до скарги докази та вивчивши надані матеріали кримінального провадження № 42018250000000050, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст.162, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 365 КК України дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно із п.4 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до положень ч.1 ст.304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформляється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Постановою, що складена 01 грудня 2025 року прокурором відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_5 кримінальне провадження № 42018250000000050, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2ст.162, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 365 КК - закрито.
Як було встановлено в судовому засіданні, адвокатом ОСОБА_3 на адресу Придніпровського районного суду м. Черкаси в межах строку, встановленого ч. 1 ст. 304 КПК України було подано скаргу на вищевказану постанову, проте ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.01.2026 року скаргу було повернуто скаржнику на підставі п.2 ч. 2 ст. 304 КПК України, яку останній отримав 26.01.2026 року, з роз'ясненням його права звернутися до Соснівського районного суду м. Черкаси, що і було зроблено заявником, проте ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.02.2026, отриману скаржником 12.02.2026, скаргу адвоката також було повернуто з роз'ясненням його права звернення до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси, що відповідно до ст. 307 КПК України не позбавляє права звернутися до слідчого судді, в порядку передбаченому цим кодексом.
17 лютого 2026 року засобами поштового зв'язку адвокат ОСОБА_3 повторно звернувся з даною скаргою на адресу Придніпровського районного суду м. Черкаси за місцем розташування органу досудового розслідування - Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, який станом на день звернення до суду (17.02.2026) знаходився в територіальній юрисдикції Придніпровського районного суду м. Черкаси.
Згідно ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що скаржником з поважних причин пропущено строк на звернення до суду із даною скаргою, пропущення строку належно обґрунтовано та знайшло підтвердження відповідними доказами, доданими до скарги, а тому цей строк підлягає поновленню.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 93 КПК України встановлено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, обставини, які є підставою для закриття кримінального провадження.
Положенням ч. 1 ст. 92 КПК України встановлено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, покладається на дізнавача, слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.
Слідчим суддею встановлено, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, за процесуального керівництва Черкаської обласної прокуратури здійснювалось досудове розслідування у об'єднаному кримінальному провадженні № 42018250000000050, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст.162, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 365 КК України.
Вказане кримінальне провадження розпочато на підставі заяв адвоката ОСОБА_3 щодо незаконності дій співробітників Уманського ВП ГУНП в Черкаській області та прокурора Уманської місцевої прокуратури під час проведення обшуку домоволодіння по АДРЕСА_1 , де мешкав ОСОБА_4 , а також домоволодіння АДРЕСА_3 , до якого останній не мав жодного відношення, а також спричинення співробітником поліції ОСОБА_4 тілесних ушкоджень у вигляді перелому 10 ребра зліва, під час проведення обшуку за місцем його проживання та незаконного вилучення грошових коштів.
Постановою прокурора відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_5 від 01 грудня 2025 року кримінальне провадження № 42018250000000050, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.162, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 365 КК України було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінальних правопорушеннь.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК України порядку.
Відсутність складу кримінального правопорушення як підстава закриття справи застосовується, коли встановлено, що подія, щодо якої надійшли заява або повідомлення, відбулася, була результатом вчиненого особою діяння (дії або бездіяльність), але сама по собі не є злочином, оскільки:
а) відсутній хоча б один із елементів складу кримінального правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона);
б) наявні діяння, що виключають злочинність діяння.
Відповідно до положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
З положень ст. 83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно ч.2 ст.91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Постанова про закриття кримінального провадження повинна бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
Проаналізувавши зміст постанови про закриття кримінального провадження, слідчий суддя дійшла висновку, що прокурором було прийнято рішення про закриття кримінального провадження передчасно, з неповним з'ясуванням та оцінкою усіх обставин кримінального провадження.
Слідство зобов'язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.
Вказане в своїй сукупності також свідчить про те, що особа, яка подала цю скаргу, стверджуючи про невідповідність постанови вимогам ст. 110 КПК України довела це твердження (принцип affirmanti incumbit probatio - той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).
Так, як вбачається з досліджених в судовому засіданні матеріалів досудового розслідування у шести томах та відеозаписів проведених обшуків, що містяться в матеріалах справи на 6-ти дисках, наданих прокурором відповідно до ухвали слідчого судді про відкриття провадження по скарзі, обставини кримінального провадження не в повній мірі стали предметом контролю слідчого та прокурора при проведенні досудового розслідування, та відображення їх у постанові.
Як перевірено слідчим суддею, при винесенні оскаржуваної постанови прокурором в порушення вимог ч.2 ст.9 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, не надано належної правової оцінки обставинам, повідомленим у заявах адвоката ОСОБА_3 , не надано відповіді на поставлені скаржником, як особою, яка звернулась за захистом прав та інтересів прав потерпілого ОСОБА_4 , питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
На думку слідчого судді, рішення прокурором про закриття кримінального провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, прийнято з неповним з'ясуванням та оцінкою усіх обставин кримінального правопорушення та вжиттям усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів у даному кримінальному провадженні.
Так, при прийнятті вказаного рішення поза увагою прокурора залишився факт неналежного виконання слідчим вказівок прокурора від 01.06.2018 ( том 1 а.с. 167) та доручення слідчого від 13.06.2018 в частині «встановлення та допиту у якості свідків всіх учасників обшуку в домоволодіннях, розташованих за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , а також вказівки прокурора щодо встановлення фактичної адреси проживання ОСОБА_4 та адреси проведення обшуку, шляхом отримання довідки про фактичне місце проживання з селищної ради та допиту з даного приводу його сусідів» (том 1 а.с.70).
Як вбачається з дослідженого слідчим суддею відеозапису обшуків, що відбулися 14.09.2017 року, активним учасником відповідних слідчих дій був співробітник поліції ОСОБА_10 , який в числі інших співробітників проводив обшук домоволодінь, застосовував спеціальні засоби (кайданки) стосовно ОСОБА_4 та по завершенню проведення слідчих дій доповідав про їх результати. Проте, як вбачається з копії протоколу про проведення обшуку, останній, як учасник слідчої дії, не зазначений, і в подальшому на виконання вимог вказівки прокурора та доручення слідчого не був встановлений та допитаний у якості свідка з приводу обставин, викладених в заяві скаржника.
Окрім того, прокурор у своєму рішенні, оцінюючи покази допитаних в якості свідків працівників поліції ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та прокурора ОСОБА_16 в частині доводів останніх на відсутність будь-яких скарг ОСОБА_4 під час проведення обшуку з приводу застосування фізичної сили та нанесення йому тілесних ушкоджень, обґрунтовуючи по суті в тому числі показами вищезазначених свідків відсутність складу кримінальних правопорушень в діях останніх, не звернув увагу на суперечності між показами даних осіб та обставинами, що зафіксовані відеозаписом проведеного обшуку, відповідно до якого на диску № 3 ( 1 хв. 55 сек.) ОСОБА_4 , будучи пристебнутим до працівника поліції ОСОБА_10 кайданками, заявляє про те, що його вдарили по ниркам, йому погано і зле.
Також слідчим суддею встановлено, що зміст протоколу огляду шести оптичних носіїв (том ІІ а.с.104), не відображає всіх відомостей, що містилися на вказаних дисках та які мають значення для об'єктивного та неупередженого встановлення всіх обставин справи, зокрема, поза увагою органу досудового розслідування залишився факт того, що на початку проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 в будинку АДРЕСА_1 під час оголошення змісту ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку в будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 повідомив працівників поліції та прокурора, що він не має відношення до будинку АДРЕСА_2 і зараз вони перебувають на території домоволодіння АДРЕСА_1 , однак слідчий не звернув на це увагу, продовжив оголошувати ухвалу суду і, відповідно, як вбачається з відеозапису, розпочав проводити слідчу дію, не маючи дозволу слідчого судді на проведення обшуку у домоволодінні АДРЕСА_1 .
Також не містить протокол огляду дисків і факт неналежного реагування співробітників поліції на клопотання ОСОБА_4 щодо надання йому можливості викликати адвоката, що зафіксовано на диску № 1 з відеозаписом обшуків.
Окрім того, твердження прокурора, що в ході огляду відеозапису встановлено, що за весь проміжок часу проведення обшуку ОСОБА_4 почував себе добре і щодо побиття його правоохоронними органами не заявляв, є хибним та суперечить дослідженому слідчим суддею відеозаписом обшуку, що міститься на диску № 3, де останній під час проведення обшуку, вже перебуваючи у кайданках, заявляє про те, що його вдарили по ниркам, йому погано і зле. Не знайшов цей факт своє відображення і у протоколі огляду відеозапису.
Слідча суддя також звертає увагу органу досудового розслідування на неналежне, поверхневе та неповне виконання постанови слідчого про проведення службової перевірки з поставлених питань від 10.07.2018 року, в тому числі правомірності проведення обшуку у домоволодінні АДРЕСА_1 та перевірки факту застосування спецзасобів - кайданків до ОСОБА_4 і правомірності такого застосування.
Водночас встановлено, що матеріали кримінального провадження не містять доказів виконання постанови старшого групи прокурорів у даному кримінальному провадженні ОСОБА_17 про призначення та проведення службової перевірки від 21 липня 2020 року щодо з'ясування фактів можливих неправомірних дій працівників Уманського ВП ГУНП в Черкаській області щодо ОСОБА_4 14.09.2017, у тому числі, застосування кайданок, нанесення працівниками поліції тілесних ушкоджень ОСОБА_4 (том ІІ а.с.163-164).
При цьому, на думку слідчого судді, відповідь заступника начальника ГУНП в Черкаській області від 17.08.2020 року на постанову прокурора (том ІІ а.с. 165) про те, що «в рамках даного кримінального провадження вже проводилась перевірка, за результатами якої неправомірних дій з боку поліцейських відносно ОСОБА_4 не встановлено, про що було проінформовано прокуратуру Черкаської області з одночасним направленням на ім'я прокурора довідки від 23.04.2018 року за результатами проведення перевірки інформації, викладеної у заяві ОСОБА_3 », носить лише формальний характер і не є належним виконанням постанови прокурора з огляду на те, що на момент призначення службової перевірки прокурором ОСОБА_17 вже було встановлено факт застосування до ОСОБА_4 спеціальних засобів - кайданок, що також підтверджувалось показами співробітників поліції, в тому числі ОСОБА_15 (том ІІ а.с. 62), тоді як згідно вищезазначеної довідки, наданої на ім'я прокурора від 23.04.2018 року (том ІІ а.с.166-168) цей факт встановлений не був і правомірність застосування спецзасобів не перевірялась.
Твердження прокурора про виконання всіх процесуальних дій, зазначених в ухвалах слідчих судів в повному обсязі суд вважає хибними, оскільки поза увагою прокурора залишились встановлені ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 квітня 2022 року (том ІІІ а.с. 70-71) недоліки досудового розслідування, що, в тому числі, стало підставою для скасування постанови слідчого від 24.12.2021 про закриття даного кримінального провадження, а саме відсутність в матеріалах протоколу обшуку, проведеного в будинковолодінні АДРЕСА_1 .
Водночас, в мотивувальній частини ухвали слідчого судді Уманського міськрайонного суду від 14.09.2017 (том 4 а.с. 230-231) якою фактично надано дозвіл на обшук, який був проведений 14.09.2017 в період часу з 09.30 о 12.35 без ухвали слідчого судді в домоволодіння АДРЕСА_1 зазначено, що «14.09.2017 слідчим Уманського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_12 складено протокол обшуку будинку та іншого володіння ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ».
Також слідча суддя звертає увагу прокурора, що його посилання в постанові (а.с. 12 постанови) про те, що «твердження потерпілого про незаконність обшуку проведеного 14.09.2017 за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 спростовуються тим, що відповідно до ухвали слідчого судді № 1-кс/705/991/17 від 13.09.2017 надано дозвіл на зазначену слідчу дію», не відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам та матеріалам кримінального провадження, оскільки вищезазначеною ухвалою було надано дозвіл на проведення обшуку домоволодіння АДРЕСА_3 (том 6 а.с. 248).
Приймаючи до уваги вищевикладене, слідчий суддя вважає, щодосудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018250000000050 від 22 березня 2018 року проведене з порушенням вимог ст.9 КПК України, не в тому обсязі, необхідному для встановлення об'єктивної істини у даному кримінальному провадженні та повного з'ясування обставин справи, який би дозволяв встановити відсутність складу кримінального правопорушення, а прийняте за його результатами рішення прокурора про закриття кримінального провадження є передчасним, з огляду на встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені матеріали кримінального провадження.
Слідчий суддя, виходячи з приписів частини 5 статті 40 КПК України, позбавлений змоги надати вказівки (зобов'язання) слідчому у провадженні на здійснення конкретних слідчих дій, адже останній є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування й він не може переймати на себе функції слідства (п. 18 ч. 1 ст.3, ч. 3 ст.22 КПК України), а тому підстав для задоволення скарги адвоката в частині зобов'язання органу досудового розслідування вчинити конкретні слідчі та процесуальні дії, зазначені у скарзі адвоката ОСОБА_3 , слідчий суддя не знаходить.
Однак, слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що слідство зобов'язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
За таких обставин слідчий суддя вважає, що процесуальне рішення прокурора про закриття кримінального провадження є передчасним та необґрунтованим, тому скаргу в цій частині належить задовольнити, а постанову прокурора відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_5 від 01 грудня 2025 року про закриття кримінального провадження № 42018250000000050, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.162, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 365 КК України - скасувати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 110, 117, 284, 303-310, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Поновити адвокату ОСОБА_3 , як представнику потерпілого ОСОБА_4 , строк на оскарження постанови прокурора відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_5 від 01 грудня 2025 року про закриття кримінального провадження № 42018250000000050, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.162, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 365 КК України.
Скаргу адвоката ОСОБА_3 , як представника потерпілого ОСОБА_4 на постанову прокурора відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_5 від 01 грудня 2025 року про закриття кримінального провадження № 42018250000000050, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2ст.162, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 365 КК України - задовольнити частково.
Постанову прокурора відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_5 від 01 грудня 2025 року про закриття кримінального провадження № 42018250000000050, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2ст.162, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 365 КК України - скасувати.
В іншій частині заявлених у скарзі вимог - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1