Номер провадження: 11-кп/813/1825/26
Справа № 523/6327/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
05.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_7 на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 19.03.2026 у кримінальному провадженні №12018160000000660 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.09.2018 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 353, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України, відносно ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 187 КК України, ст. 357 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 19.03.2026 задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до 17.05.2026 без визначення розміру застави.
Також, даною ухвалою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_12 строком до 17.05.2026 року, включно, без визначення розміру застави, проте останнім судове рішення не оскаржувалося.
Рішення суду мотивоване обґрунтованістю висунутого обвинувачення, наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосуванням більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ризики відсутні та очевидно зменшилися. Обвинувачений безпідставно утримується під вартою з 2018 року.
Зазначає, що суд ігнорує можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою обрати цілодобовий домашній арешт.
Крім того, не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_11 подала апеляційну скаргу.
Зазначає, що ризики необґрунтовані та нічим не підтверджені. У своєму рішенні суд не навів жодних підстав неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, або визначення застави.
Просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_13 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що доказів на підтвердження його вини немає. Ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України відсутні. Під вартою утримується вже 7 років та 6 місяців. Зазначає, що має ряд захворювань.
Просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою обрати цілодобовий домашній арешт.
Крім того, не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу та доповнення до неї.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що на час розгляду справи ОСОБА_10 знаходиться під вартою 7 років та 7 місяців, з 11.10.2018 року. На думку сторони захисту такий строк тримання під вартою не є розумним, виходячи з вимог статті 28 КПК України, принципу презумпції невинуватості.
Зазначає, що ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України зменшилися.
У ОСОБА_10 є міцні соціальні зв'язки, є цивільний шлюб з громадянкою ОСОБА_14 , яка постійно отримує дозволи на побачення з ОСОБА_10 від головуючої судді по вказаній справі. Також до тримання арешту, ОСОБА_10 мав заробіток в результаті підприємницької діяльності (зареєстровано ФОП 29.08.2016 р.)
Просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою обрати домашній арешт.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, пояснення обвинувачених та їх захисників, які підтримали вимоги апеляційних скарг, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як убачається з матеріалів провадження на розгляді Хаджибейського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження № 12018160000000660 від 07.09.2018 року відносно ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 353, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України, відносно ОСОБА_12 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 353 КК України, відносно ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ст. 357 КК України, відносно ОСОБА_15 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Так ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що передусім національні судові органи повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення (справа «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії»).
Абзацом 2 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу.
Приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку статтями 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, обрання запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Тобто, апеляційний суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши обвинувальний акт, а також оскаржувану ухвалу суду щодо продовження запобіжного заходу та копії журналу судових засідань і інших матеріалів клопотання, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких інших доказів.
За таких обставин апеляційний суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , обвинувачень у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, оскільки позбавлений можливості надати відповідний висновок щодо допустимості чи недопустимості заявлених сторонами кримінального провадження доказів.
Також, частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що суд при продовженні строку тримання під вартою враховує обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 суд першої інстанції виконав вимоги статей 199, 331 КПК та прийняв обґрунтоване рішення про продовження строку тримання під вартою останнім.
Зважаючи на обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,злочинів, а також можливої міри покарання, яка може бути їм призначена у разі визнання винуватими, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об'єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, апеляційний суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений (підозрюваний) може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїда проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , у разі доведеності їх вини, апеляційний суд переконаний, що на теперішній час продовжує існувати ризик того, що обвинувачені можуть здійснити спроби переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України).
Крім того, продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні з метою примусити їх не свідчити у суді або змінити свої покази у подальшому, впливати на інших співучасників.
Покази свідків, які ще не допитані, або в додатковому допиті яких може виникнути необхідність, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого судового розгляду. Перебуваючи на свободі, обвинувачені можуть здійснювати незаконний вплив на свідків, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21.08.2020 обвинуваченому ОСОБА_9 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Відповідно до зазначеної ухвали, обвинувачений ОСОБА_9 зобов'язаний був дотримуватись відповідної процесуальної поведінки, а саме перебувати за місцем проживання у період з 21.00 год. по 07.00 год. наступної доби, з'являтись до суду за кожним викликом, не перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином, а також повинна стримувати обвинуваченого від будь-яких протиправних дій, та дій, що будуть спрямовані на перешкоджання судовому розгляду та виконанню завдань кримінального провадження.
Проте, судом першої інстанції встановлено, що 20.11.2021 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, у закінченому замаху на умисне вбивство, вчинене на замовлення, за попередньою змовою групою осіб.
На даний час вказана справа розглядається в Хаджибейському районному суді м. Одеси.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ризик того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, об'єктивно підтверджений та його вагомість не може залишатися поза увагою, так як залишення ОСОБА_9 на свободі без суворого та дієвого важелю впливу на його процесуальну поведінку, призвело до причетності останнього до нового кримінального правопорушення.
Таким чином, запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_9 та виконання останнім покладених на нього обов'язків, а також підтверджують існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що і у подальшому обвинувачений може вчинити ще нове кримінальне правопорушення.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Таким чином, доводи апеляційних скарг про недоведеність наявності у кримінальному провадженні заявлених прокурором ризиків є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами провадження.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_10 має незадовільний стан здоров'я, апеляційний суд зазначає, що будь-яких відомостей, які б вказували на те, що у обвинуваченого наявні хвороби, які виключають його можливість перебування в умовах ізоляції, матеріали провадження не містять.
В свою чергу, апеляційний суд зазначає, що надання медичної допомоги, особам взятим під варту здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 10.02.2012 №239/5/104, відповідно до якого, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного перелік та керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Таким закладом охорони здоров'я є Філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Миколаївській та Одеській областях, однак захисником не надано доказів того, що ОСОБА_10 , звертався за медичною допомогою, та йому було відмовлено у наданні такої, або така допомога, якої він потребує в умовах лікувального закладу вказаного типу не може бути наданою.
Колегія суддів приймає до уваги посилання сторони захисту щодо наявності у обвинувачених міцних соціальних зв'язків, однак, зауважує, що вказані обставини жодним чином не зменшують існування вищенаведених ризиків та не можуть слугувати безумовною підставою для застосування стосовно обвинувачених більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою, з огляду на інші, встановлені судами першої та апеляційної інстанції, обставини.
Отже, доводи сторони захисту щодо можливості застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді домашнього арешту, апеляційний суд визнає непереконливими, оскільки такі не містять будь-яких даних щодо зміни обставин обвинувачення чи раніше встановлених ризиків, що могло би слугувати підставою для зміни та застосування обвинуваченим більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а нової інформації, яка могла б вплинути на зміну запобіжного заходу надано не було.
При цьому, апеляційний суд враховує, що оскільки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, вчинених із застосуванням фізичного насилля (розбій), тому суд першої інстанції відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України мав право не визначати розмір застави щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Одночасно колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд перевіряє законність постановлення оскаржуваної ухвали на момент її постановлення, а доцільність необхідності подальшого тримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування або зменшення заявлених у клопотанні прокурора ризиків.
Таким чином, апеляційним судом не встановлено обставин, які могли би бути підставою для задоволення апеляційних скарг та зміни ухвали суду.
Разом з цим, аналізуючи надані апеляційному суду копії матеріалів даного кримінального провадження №12018160000000660 від 07.09.2018, апеляційний суд вважає, що кримінальне провадження перебуває на розгляді суду першої інстанції тривалий час, але судовий розгляд не завершений та остаточне рішення не прийнято.
Апеляційний суд вважає таку невиправдану тривалість розгляду даного кримінального провадження неприпустимою, що з огляду на положення ст. 28 КПК України, тягне за собою порушення принципу розумності строку розгляду справи, у зв'язку з чим вважає за необхідне звернути увагу районного суду на необхідність дотримання вимог ст. 28 КПК України, щодо розумних строків розгляду даного кримінального провадження.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи суду, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Керуючись статтями 183, 196, 199, 331, 376, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційні скарги ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 19.03.2026 у кримінальному провадженні №12018160000000660 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.09.2018 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 353, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України, відносно ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ст. 357 КК України - залишити без змін.
Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання розумних строків у розгляді даного кримінального провадження, передбачених ст. 28 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4