Справа № 991/4311/26
Провадження 1-кс/991/4323/26
08 травня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Києві клопотання підозрюваного ОСОБА_4 про зміну застосованого до нього запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 52024000000000534 від 14.10.2024,
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання підозрюваного ОСОБА_4 про зміну застосованого до нього запобіжного заходу (далі - Клопотання) у кримінальному провадженні № 52024000000000534 від 14.10.2024, зокрема, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України (далі - Кримінальне провадження), у якому він просить:
1) Змінити розмір застави, визначений ОСОБА_4 ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15.05.2025, з 3 000 000 грн на 1 000 000 грн.
2) Повернути заставодавцям внесену ними заставу за підозрюваного ОСОБА_4 , а саме:
- ОСОБА_8 у розмірі 300 000 грн;
- ОСОБА_9 у розмірі 400 000 грн;
- ОСОБА_10 у розмірі 360 000 грн;
- ОСОБА_11 у розмірі 250 000 грн;
- ОСОБА_12 у розмірі 299 000 грн;
- ОСОБА_7 у розмірі 409 087 грн.
Мотивуючи Клопотання, ОСОБА_4 зазначає, що з моменту внесення застави минув майже 1 рік, за цей час у частини заставодавців істотно змінились життєві обставини та виникла об'єктивна потреба у поверненні коштів, які необхідні їм для лікування, утримання сімей, покриття нагальних побутових витрат та інших соціально значущих потреб. Крім того, істотно змінилися і процесуальні обставини, які стали підставою для визначення розміру застави, а саме: істотно зменшилися ризики, передбачені п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України; у зв'язку із завершенням досудового розслідування та відкриттям матеріалів досудового розсування у порядку ст. 290 КПК України, втратили актуальність ризики, передбачені п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому, протягом усього часу дії запобіжного заходу процесуальна поведінка ОСОБА_4 була виключно належною, всі покладені на нього обов'язки підозрюваним виконуються.
В судовому засіданні захисники підозрюваного - адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 доводи Клопотання підтримали, просили задовольнити із викладених у ньому підстав. Зазначили, що з плином часу розмір застави поступово був зменшений судом з 12 000 000 грн до 3 000 000 грн, що вказує на поступове зменшення ризиків.
Підозрюваний ОСОБА_4 просив задовольнити Клопотання, зазначив, що не має значних доходів та потребує коштів на лікування та утримання неповнолітнього сина, який перебуває за кордоном. При цьому, особисті обставини заставодавців змінилися та їм необхідно повернути грошові кошти.
Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_3 заперечував проти доводів Клопотання, просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що досудове розслідування Кримінального провадження завершено, сторона захисту здійснює ознайомлення із матеріалами досудового розслідування у порядку ст. 290 КПК України. Однак, продовжують існувати два ризики (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконний вплив на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні). З огляду на майновий стан підозрюваного (у 2023 році отримав дохід у розмірі 2,5 млн грн, у 2024-2025 роках - 1,5 млн грн, за неповний 2026 рік - 510 тис грн), застава у розмірі 1 000 000 грн не здатна запобігти зазначеним ризикам. Просив врахувати, що особисті обставини заставодавців не мають значення для визначення розміру застави підозрюваному, хоча майновий стан частини з них є достатнім.
Дослідивши зміст Клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
За ч. 4 ст. 201 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
У Клопотанні сторона захисту, посилаючись на суттєве зменшення/відсутність ризиків, які стали підставою для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, належну процесуальну поведінку підозрюваного, зміну особистої ситуації заставодавців, які потребують повернення коштів, просить змінити застосований до підозрюваного запобіжний захід шляхом зменшення розміру визначеної йому застави.
Таким чином, враховуючи доводи Клопотання, беручи до уваги положення ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчим суддею при розгляді поданого Клопотання встановлюється наявність/відсутність ризиків, встановлених при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу, інших обставин, на які посилається сторона захисту, та, як наслідок, встановлення наявності/відсутності підстав для зменшення визначеної ОСОБА_4 застави.
09.12.2024 у межах Кримінального провадження ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.
23.12.2024 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (справа № 991/13915/24) до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 20.02.2025, та визначено заставу у розмірі 12 000 000 грн. У разі внесення якої на підозрюваного строком на два місяці з моменту звільнення його з-під варти покладено додаткові обов'язки, передбачені ч 5 ст. 194 КПК України.
Вказану ухвалу залишено без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02.01.2025.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.02.2025 (справа № 991/1405/25) ОСОБА_4 продовжено тримання під вартою на 60 днів, тобто до 18.04.2025, та визначено заставу у розмірі 12 000 000 грн, у разі внесення якої на підозрюваного строком на два місяці з моменту звільнення його з-під варти покладено додаткові обов'язки, передбачені ч 5 ст. 194 КПК України.
Вказану ухвалу частково скасовано ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13.03.2025 в частині визначеного слідчим суддею розміру застави та постановлено в цій частині нову ухвалу, якою визначено ОСОБА_4 заставу у розмірі 8 000 000 грн.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.04.2025 (справа № 991/32238/25) продовжено ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 днів, але в межах строку досудового розслідування, та визначено заставу у розмірі 6 000 000 грн, у разі внесення якої на підозрюваного строком на два місяці, але в межах строку досудового розслідування, покладено додаткові обов'язки, передбачені ч 5 ст. 194 КПК України. Вказану ухвалу частково скасовано ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15.05.2025 в частині визначеного слідчим суддею розміру застави та постановлено в цій частині нову ухвалу, якою визначено ОСОБА_4 заставу у 3 000 000 грн.
19.05.2025 у межах Кримінального провадження ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Визначену підозрюваному заставу (3 000 000 грн) внесено у повному обсязі та 20.05.2025 ОСОБА_4 звільнено з під-варти.
За такого, ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави з покладенням додаткових процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.07.2025 (справа № 991/7184/25) відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на ОСОБА_4 , оскільки їх строк закінчився.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.07.2025 (справа № 991/7290/25) на підозрюваного ОСОБА_4 у зв'язку із застосуванням щодо нього запобіжного заходу у виді застави покладено до 22.09.2025 включно наступні обов'язки: (1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою; (2) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; (3) утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні № 52024000000000534, а саме: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , а також з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні, із свідками ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 ; (4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Покладені на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки неодноразово продовжувалися судом, востаннє - ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.04.2026 (справа № 991/4065/26).
Так, згідно долучених до Клопотання матеріалів група осіб у складі ОСОБА_14 , ОСОБА_15 як організаторів, ОСОБА_4 як пособника, ОСОБА_13 як виконавця, а також невстановлених осіб, попередньо вступивши в змову, в період часу з літа 2024 року по 05.12.2024 (більш точний час не встановлено) вимагали та одержали для себе від ОСОБА_16 неправомірну вигоду в сумі 75 000 доларів США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 06.11.2024 складало 3 107 812, 5 грн), тобто в особливо великому розмірі, за прийняття колегією суддів Західного апеляційного господарського суду ОСОБА_20 , ОСОБА_13 та ОСОБА_26 рішення про залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2024 у справі № 914/386/24, тобто за вчинення ОСОБА_13 як службовою особою, яка займає відповідальне становище, дій з використанням наданої їй влади та службового становища в інтересах ОСОБА_16 та ОСОБА_27 .
Крім того, 05.11.2024, у обідній час, ОСОБА_4 , перебуваючи в кабінеті, який використовується ним у будівлі корпусу Львівського національного університету імені Івана Франка на вулиці Січових Стрільців, 16, у місті Львові, повідомив ОСОБА_16 , що за вплив на прийняття суддями Західного апеляційного господарського суду ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 судового рішення у справі № 914/653/24 в інтересах ОСОБА_16 та ОСОБА_27 , а саме про скасування рішення Господарського суду Львівської області від 09.08.2024 у справі № 914/653/24, потрібно надати неправомірну вигоду в сумі 100 тисяч доларів США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 05.11.2024 складало 4 139 540 грн). При цьому він також висловив обіцянку здійснити вплив на прийняття вказаного судового рішення за надання відповідної неправомірної вигоди.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому розмірі, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, та обіцянці здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, за надання неправомірної вигоди, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Відповідно до ст. 12, примітки до ст. 45 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України, є особливо тяжким корупційним злочином, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України, є нетяжким корупційним злочином.
Зі змісту зазначених вище ухвал вбачається, що судом на підставі матеріалів досудового розслідування Кримінального провадження неодноразово встановлювалась наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ( 3) незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; ( 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому, першочергово до підозрюваного було застосовано винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя зазначає, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) слідчий суддя використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, у цьому Кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_4 .
Як зазначено у Клопотанні та підтвердив у судовому засіданні прокурор, досудове розслідування Кримінального провадження завершено, стороні захисту надано доступ до матеріалів досудового розслідування у порядку ст. 290 КПК України.
В судовому засіданні прокурор зазначив про продовження існування двох ризиків (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконний вплив на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні).
Слідчий суддя погоджується, що ризики знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином нівельовані з огляду на те, що досудове розслідування завершене, всі необхідні докази стороною обвинувачення зібрані та перебувають у її розпорядженні.
Разом з тим, продовжують існувати ризики переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 є особливо тяжким корупційним злочином, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років).
При цьому, слідчий суддя при встановленні даного ризику враховував існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у підозрюваного можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Так, дружина (зі слів ОСОБА_4 шлюб розірвано) та син підозрюваного протягом тривалого часу (з березня 2022 року) проживають поза межами території України.
Крім того, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 зареєстрований та фактично проживає у Львівській області, яка прикордонна із Республікою Польща.
При цьому, слідчим суддею також береться до уваги, що з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє і досі, та військовозобов'язаним чоловікам (віком від 18 до 60 років) заборонено покидати територію України. Однак, відповідно до матеріалів Клопотання, станом на день його розгляду ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) виповнилося 66 років, що надає йому право залишати територію України без будь-яких обмежень. Підозрюваний неодноразово здійснював виїзди за кордон та повертався назад, у тому числі у період дії воєнного стану в Україні.
Паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , який був зданий на зберігання до відповідного органу ДМС України, дійсний до 22.04.2026. Разом з тим, ОСОБА_4 не позбавлений можливості отримані новий паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
ОСОБА_4 має значні майнові активи, що, на переконання слідчого судді, також свідчить про наявність у підозрюваного можливості залишити територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Слідчий суддя зазначає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду стосується не ухилення підозрюваного виключно за кордоном, а розповсюджується й на переховування в межах України.
При цьому, завершення досудового розслідування та визнання зібраних під час досудового розслідування доказів достатніми для складання обвинувального акта, ознайомлення ОСОБА_4 зі змістом усіх доказів сторони обвинувачення, може спонукати підозрюваного до активних дій, у тому числі щодо переховування від органу досудового розслідування та суду.
За такого, наведені вище обставини в сукупності дають підстави дійти до висновку щодо продовження існування ризику переховуватись від органу досудового розслідування та суду, який, на думку слідчого судді, не зменшився.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
У свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
Так, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України, безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального провадження та повинна застосовуватися за загальним правилом, можливість використання показань, зафіксованих за допомогою технічних засобів відеофіксації, передбачена ч. 11 ст. 615 КПК України, застосовується лише як виключення. При цьому, показання свідків, безпосередньо досліджені в суді, мають пріоритет над показаннями, отриманими у порядку ч. 11 ст. 615 КПК України.
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 , будучи на посадах судді та голови Господарського суду Львівської області, набув широке коло зв'язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних та судових органів.
В силу ознайомлення ОСОБА_4 із матеріалами досудового розслідування, які відкриті йому у порядку ст. 290 КПК України, підозрюваний обізнаний про усіх допитаних у рамках Кримінального провадження свідків, зміст їх показань та особисті відомості свідків (адреса, номер телефону, місце роботи тощо).
Таким чином, є достатні підстави вважати, що перебування у статусі підозрюваного та відкриття матеріалів досудового розслідування стороні Кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України, прийняття прокурором рішення в порядку ч. 2 ст. 283 КПК України, зокрема, щодо звернення до суду з обвинувальним актом, може викликати у ОСОБА_4 активні дії щодо впливу, у тому числі шляхом використання набутих зв'язків, на інших підозрюваних у цьому ж Кримінальному провадженні та на свідків з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності, оскільки жоден зі свідків безпосередньо судом допитаний не був, а показання, що надавалися на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.
Зазначене вказує на продовження існування ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж Кримінальному провадженні.
Відтак, існують достатні підстави вважати щодо продовження існування зазначених ризиків.
За ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Таким чином, при зверненні сторони захисту до суду у порядку ст. 201 КПК України із клопотанням про зміну застосованого до підозрюваного запобіжного заходу, тягар доказування перед слідчим суддею обставин, на які вона посилаються, покладається саме на сторону захисту.
Сторона захисту у Клопотанні та в судовому засіданні не навела достатніх доводів на спростування вищевказаних ризиків.
При застосуванні запобіжного заходу до ОСОБА_4 та визначенні йому розміру застави, судом враховано майновий стан підозрюваного та його близьких осіб (дружини).
При цьому, зі змісту ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15.05.2025 (справа № 991/3228/25) вбачається, що при зменшенні розміру застави з 6 000 000 грн до 3 000 000 грн судом враховано стан здоров'я ОСОБА_4 , у тому числі його погіршення внаслідок перебування в умовах слідчого ізолятора.
Відповідно до наданих прокурором відомостей, ОСОБА_4 отримав пенсію за 2024-2025 роки у розмірі 3 060 240, 61 грн, за січень-квітень 2026 року - 510 406, 76 грн.
Таким чином, слідчим суддею береться до уваги, нівелювання ризиків знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Однак, зважаючи на майновий стан підозрюваного ОСОБА_4 та продовження існування ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж Кримінальному провадженні, які з урахуванням стадії Кримінального провадження не зменшились, слідчий суддя дійшов до висновку, що застава у меншому розмірі, ніж внесена за підозрюваного (3 000 000 грн) не здатна запобігти встановленим ризикам.
Водночас, при розгляді Клопотання слідчий суддя враховує особисту ситуацію підозрюваного ОСОБА_4 (є пенсіонером, має проблеми зі здоров'ям, має на утриманні неповнолітнього сина), однак такі обставини, в світлі наведених вище фактичних даних, не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені слідчим суддею ризики до малоймовірності чи до їх виключення.
Належна процесуальна поведінка підозрюваного ОСОБА_4 , на яку посилається сторона захисту, не свідчить про відсутність встановлених ризиків, а навпаки вказує на те, що застосований запобіжний захід у вигляді застави у визначеному розмірі разом із покладеними додатковими процесуальними обов'язками, є таким, що достатньою мірою гарантує належну поведінку ОСОБА_4 у Кримінальному провадженні.
У рамках Кримінального провадження за підозрюваного ОСОБА_4 застава внесена у повному обсязі заставодавцями, зокрема, ОСОБА_8 у розмірі 300 000 грн; ОСОБА_9 у розмірі 400 000 грн; ОСОБА_10 у розмірі 360 000 грн; ОСОБА_11 у розмірі 250 000 грн; ОСОБА_12 у розмірі 299 000 грн; ОСОБА_7 у розмірі 409 087 грн.
Посилаючись на істотну зміну життєвих обставин вказаних заставодавців (потреба у лікуванні, утриманні сімей, покритті нагальних побутових витрат та інших соціально значущих потреб), сторона захисту просить повернути заставодавцям внесені ними як частину застави за підозрюваного ОСОБА_28 кошти.
На підтвердження таких обставин стороною захисту надано копії заяв ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , адресованих ОСОБА_28 , про повернення відповідних коштів.
За ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
За ч. 3 ст. 182 КПК України при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави, заставодавцю роз'яснюються у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 6 ст. 182 КПК України з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Положення ч. 8 ст. 182 КПК України передбачають можливість звернення застави в дохід держави у разі невиконання обов'язків підозрюваним, заставодавцем.
Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу, якщо вона не була звернена у дохід держави.
Таким чином, заставодавцю роз'яснюються покладені на нього обов'язки та наслідки їх невиконання. Внесені заставодавцем кошти - застава залишаються на депозитному рахунку відповідного суду та, якщо застава не була звернена у дохід держави, - повертаються у повному обсязі заставодавцю у випадку припинення дії цього запобіжного заходу: закриття кримінального провадження, скасування запобіжного заходу, зміни одного виду запобіжного заходу на інший, набрання вироком суду законної сили.
За такого, доводи сторони захисту щодо необхідності повернення грошових коштів, які були внесені як частина застави за ОСОБА_4 , слідчим суддею відхиляються, оскільки при внесенні зазначених коштів як застави за підозрюваного, заставодавець усвідомлював наслідки внесення таких грошових коштів у якості застави та можливість їх повернення лише у визначених законом випадках.
При цьому, зміна особистої ситуації/життєвих обставин заставодавців, з урахуванням відсутності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України підстав для зміни застосованого до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу (зменшення розміру визначеної йому застави), не є підставою для зміни такого запобіжного заходу.
За такого, Клопотання задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 22, 26, 201, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_1